Вдовичине (Черкаський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вдовичине
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Громада Чигиринська міська громада
Рада Чигиринська міська рада
Код КАТОТТГ UA71080510020041406
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване До 1902 р.
Населення 87[1]
Поштовий індекс 20942
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°03′00″ пн. ш. 32°28′30″ сх. д. / 49.05000° пн. ш. 32.47500° сх. д. / 49.05000; 32.47500Координати: 49°03′00″ пн. ш. 32°28′30″ сх. д. / 49.05000° пн. ш. 32.47500° сх. д. / 49.05000; 32.47500
Середня висота
над рівнем моря
126 м[2]
Водойми річка Лисянка
Відстань до
обласного центру
53,2 км
Місцева влада
Адреса ради м. Чигирин
Карта
Вдовичине. Карта розташування: Україна
Вдовичине
Вдовичине
Вдовичине. Карта розташування: Черкаська область
Вдовичине
Вдовичине
Мапа

Вдови́чине — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Населення становить 87 осіб.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Вдовичине межує з селами: Матвіївка — на заході, Чмирівка і Суботів — на півночі, Іванівка — на південному сході та з селищем Бурякове — на півдні.

Географія[ред. | ред. код]

Селом тече річка Лисянка, ліва притока річки Ірклею.

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятник жертвам трагедії

Під час Другої світової війни 18 жовтня 1943 року село було спалено окупантами, а мешканців Вдовичиного живцем укинуто в колодязь на кутку Дяківка, де загинуло 405 осіб.[3] У наш час на тому місці встановлений пам'ятник жертвам трагедії.

Хутір Вдовичине був безлюдним аж до 1944 року. Навесні 1944 року на хутір повернулися його вцілілі мешканці. Будували землянки, саджали городину. Розпочав свою роботу колгосп «Нове життя».


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт ВР
  2. Погода в селі Вдовочине. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 15 червня 2007. 
  3. Історична правда. 18 жовтня в історії. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Батура Л. Вічне стрічання: З історії с. Вдовичине //Чигиринські вісті. — 2002. — 23 жовтня.
  • Веретільник В. Ніхто не забутий, ніщо не забуте // Черкаський край. — 2018. — 3 жовтня.
  • Пушкар С. Попіл Вдовичиного: Село, спалене фашистами у 1943 р. // Черкаський край. — 1993. — 7 жовтня — С. 6.
  • Wdowiczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 682. (пол.). — S. 682.

Посилання[ред. | ред. код]