Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дрогобицько-Самбірська єпархія
Герб Єпархії
Герб Єпархії
Основні дані
Церква Українська православна церква — Київський патріархат
Заснована 1992
Юрисдикція Львівська область
Єпархіальний центр Дрогобич
Кафедральний собор Собор свт. Павла Конюшкевича та Успіння Пресвятої Богородиці
Благочинь 10
Парафій 216
Священиків 179
Офіційний сайт Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП
Титул правлячого
архієрея
Архиєпископ Дрогобицький і Самбірський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Яків

Дрогобицько-Самбірська єпархія є однією з церковно-адміністративних територіальних одиниць Української Православної Церкви Київського Патріархату. Утворена внаслідок розділення Львівської єпархії УПЦ КП на дві частини: Львівську і Дрогобицьку (Постанова Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату від 8 вересня 1992 року «Про розділення Львівської єпархії на дві частини: Львівську і Дрогобицьку»).

Історія[ред.ред. код]

Дрогобицько-Самбірська єпархія є одною зі спадкоємниць і правонаступниць найдавніших православних єпископських кафедр України – Перемишльської. Датою заснування Перемишльської єпархії прийнято вважати І пол. ХІІІ ст. (1219-1220 рр.). Однак, витоки адміністративної структури єпархії сягають часів далеко до офіційного Хрещення Руси-України. Як відомо, християнство на Галицьких землях ширилось завдяки сприятливого географічного розташування, активним контактам місцевого купецтва з країнами Сходу та Заходу, передусім – Візантією та південними слов’янами. Включення Прикарпаття до складу Давньої Чеської держави зумовило появу на її теренах перших проповідників християнства — учнів просвітителів слов’ян братів Кирила та Мефодія. Таким чином, ще до Хрещення Руси-України 988 року східно-християнська традиція та греко-слов’янський обряд набули поширення на теренах Західноукраїнських землях.

Успенський собор у Самборі

Існує думка, що за часів Київського князя св. Володимира Великого на теренах Західної Руси-України могла бути заснована ним (або його сином Ярославом Мудрим) осібна Перемишльська єпархія. Підтвердженням цьому є віднайдені археологами початки храмового християнського будівництва в Перемишлі Х-ХІ ст., зокрема кам’яна церква-ротонда, відкрита в 1958-1960 роках археологічною експедицією під керівництвом А. Жакі на подвір’ї замку. У 1982-1985 роках проводились повторні археологічні дослідження фундаментів храму, які засвідчили, що побудова цієї церкви разом з Перемишльським кам’яним палацом датується 2-ю половиною Х ст. або 18-30 роками ХІ ст. Отже, протягом ХІ - першої половини ХІІІ ст. церква-ротонда і палац входили до комплексу забудови князівського двору в Перемишлі. Зважаючи на політико-адміністративне значення тогочасного Перемишля, можна припустити, що у самому Перемишлі та його околицях на той час могла існувати значно більша кількість християнських храмів. Також важливим аргументом можливого існування єпископської кафедри у Перемишлі є відкриття А. Жакі в 1959-1964 рр. решток церкви св. Іоана Хрестителя, побудованої на дитинці князем Володарем Ростиславовичем у 1119-1124 рр., у якій він і був похований в 1125 році. Перемишльська єпархія, як і інші єпархії давньої Руси після її хрещення, входила до складу Київської митрополії Константинопольського Патріархату.

У 1303–1347, 1371-1414 роках Перемишльська єпархія разом з єпископськими кафедрами: Галицькою, Володимирською, Луцькою, Туровською та Холмською, була прилучена до утвореної Галицької митрополії Константинопольського Патріархату. З 1422 року перемишльські єпископи, починаючи від Іллі (1421-1440 рр.), титулуються як «Перемишльські і Самбірські», а з 1668 р. від єпископа Антонія Винницького (1650-1679 рр.) і «Сяноцькі».

Храм-музей Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього у Дрогобичі

У Патріаршому, або Никонівському літописі, міститься повідомлення про самостійну Самбірську єпархію. Значення церковного центру стародавній Самбір здобув, безсумнівно, ще в часи політичної незалежності галицьких земель. Церковна традиція про окрему Самбірську єпископію знаходить підтвердження у грамоті 1422 року про розмежування королівських і монастирських земель у Самбірському повіті. На користь версії про стародавність Самбірської єпархії говорить і факт поховання князя Лева у Спаському монастирі поблизу Самбора. Адже «де був князь, там повинен був бути і єпископ». Однак, це питання на сьогодні залишається відкритим. В історичних джерелах збереглися імена трьох Самбірських єпископів: Авраама (1254), Євфимія (1292) і Антонія (1295). Після проголошення частиною Київської митрополії Берестейської унії з Римом 1596 р., Перемишльська єпархія залишалась вірною Святій Кафоличній Православній Церкві до 1691 року. 23 червня того ж року перемишльський єпископ Інокентій Винницький, будучи тайним уніатом, у Варшаві проголосив себе і всю православну паству Перемишльської єпархії приналежними до унії. Фактично, лише 28 квітня 1693 року, стараннями того ж єпископа, впроваджено унію у всій Перемишльській єпархії.

У зв'язку з приєднанням Західних областей України до складу СРСР у 1939 році, частина Перемишльської єпархії з єпископською столицею у Перемишлі відійшла до складу Польської Народної Республіки, а інша її частина — Самбірська, увійшла до складу УРСР. З усталенням кордону 1945 року відбувся перерозподіл областей і Самбір, як районний центр, увійшов до щойно утвореної Дрогобицької області. У 1946 році на території Дрогобицької області було створено Дрогобицько-Самбірську єпархію Руської Православної Церкви, як спадкоємницю давньої православної Перемишльської єпархії, а точніше її Самбірської частини. У зв'язку з тим, 25 лютого 1946 року висвячено на єпископа Дрогобицького і Самбірського священика Михайла Мельника, доктора богослів'я. Після смерті єпископа 9 жовтня 1955р., та внаслідок ліквідації Дрогобицької області у травні 1959 року, Дрогобицько-Самбірська єпархія увійшла до складу зорганізованої Львівсько-Тернопільської єпархії, з об’єднанням православних областей Львівської, Станіславської (нині Івано-Франківської), Дрогобицької та Тернопільської (1961 р.). Після проголошення незалежності України, розпочався активний рух за створення незалежної Автокефальної Помісної Української Православної Церкви.

Після Всеукраїнського Об'єднавчого Собору (червень 1992 року) між УАПЦ і УПЦ було вирішено відновити Дрогобицько-Самбірську єпархію, спадкоємницю давньої Української православної Перемишльської єпархії у складі незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Архіреї єпархії[ред.ред. код]

Керуючі Дрогобицько-Самбірською єпархією:

Сьогодення[ред.ред. код]

На сьогоднішній день Дрогобицько-Самбірська єпархія поділена на десять благочинь, або благочинних округів (районів) на чолі з благочинними.

Межі благочинь встановлено відповідно до державно-територіального поділу Львівської області. До єпархії належать такі райони Львівської області: (Дрогобицький, Жидачівський, Миколаївський, Мостиський, Самбірський, Сколівський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський, Яворівський).

Станом на 1 січня 2013 року Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП нараховує:

  • парафій — 216;
  • священнослужителів — 179;

На території єпархії діють:

  • братства;
  • сестринства;
  • недільні школи;
  • молодіжні братства.

При єпархіальному управлінні діють такі відділи:

  • Сім'ї та молоді;
  • Духовно-патріотичного виховання у зв'язках із Збройними Силами та іншими військовими формуваннями;
  • Історичної пам’яті та духовної спадщини Дрогобицько-Самбірської єпархії.
  • Видавничий;
  • Прес-служба.

Видавався щомісячний часопис «Єпархіальний вісник» з 1 січня 2004 року по 2011 року друкований орган Дрогобицько-Самбірської єпархії. Головним редактором був — канцлер Дрогобицько-Самбірської єпархії митрофорний протоієрей Микола Біляк

Храми[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]