Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дрогобицько-Самбірська єпархія
Герб Єпархії
Герб Єпархії
Основні дані
Церква Українська православна церква — Київський патріархат
Заснована 1992
Юрисдикція Львівська область
Єпархіальний центр Дрогобич
Кафедральний собор Собор свт. Павла Конюшкевича та Успіння Пресвятої Богородиці
Благочинь 10
Парафій 216
Священиків 179
Офіційний сайт Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП
Титул правлячого
архієрея
Архієпископ Дрогобицький і Самбірський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Яків

Дрогобицько-Самбірська єпархія[1] — єпархія Української православної церкви Київського патріархату. Утворена внаслідок розділення Львівської єпархії УПЦ КП на дві частини: Львівську і Дрогобицьку (Постанова Синоду УПЦ КП 8 вересня 1992 року «Про розділення Львівської єпархії на дві частини: Львівську і Дрогобицьку»).

Історія[ред. | ред. код]

Дрогобицько-Самбірська єпархія є одною зі спадкоємниць і правонаступниць найдавніших православних єпископських кафедр України — Перемишльської. Датою заснування Перемишльської єпархії прийнято вважати І пол. ХІІІ ст. (1219—1220 рр.). Однак, витоки адміністративної структури єпархії сягають часів далеко до офіційного Хрещення Руси-України. Як відомо, християнство на Галицьких землях ширилось завдяки сприятливого географічного розташування, активним контактам місцевого купецтва з країнами Сходу та Заходу, передусім — Візантією та південними слов'янами.

Включення Прикарпаття до складу Давньої Чеської держави зумовило появу на її теренах перших проповідників християнства — учнів просвітителів слов'ян братів Кирила та Мефодія. Таким чином, ще до Хрещення Руси-України 988 року східно-християнська традиція та греко-слов'янський обряд набули поширення на теренах Західноукраїнських землях.

Успенський собор у Самборі

Існує думка, що за часів Київського князя св. Володимира Великого на теренах Західної Руси-України могла бути заснована ним (або його сином Ярославом Мудрим) осібна Перемишльська єпархія. Підтвердженням цьому є віднайдені археологами початки храмового християнського будівництва в Перемишлі Х-ХІ ст., зокрема кам'яна церква-ротонда, відкрита в 1958—1960 роках археологічною експедицією під керівництвом А. Жакі на подвір'ї замку.

У 1982—1985 роках проводились повторні археологічні дослідження фундаментів храму, які засвідчили, що побудова цієї церкви разом з Перемишльським кам'яним палацом датується 2-ю половиною Х ст. або 18-30 роками ХІ ст. Вчена зробили висновок, що протягом ХІ — першої половини ХІІІ ст. церква-ротонда і палац входили до комплексу забудови князівського двору в Перемишлі.

Зважаючи на політико-адміністративне значення тогочасного Перемишля, можна припустити, що у самому Перемишлі та його околицях на той час могла існувати значно більша кількість християнських храмів. Також важливим аргументом можливого існування єпископської кафедри у Перемишлі є відкриття А. Жакі в 1959—1964 рр. решток церкви св. Іоана Хрестителя, побудованої на дитинці князем Володарем Ростиславовичем у 1119—1124 рр., у якій він і був похований в 1125 році. Перемишльська єпархія, як і інші єпархії давньої Руси після її хрещення, входила до складу Київської митрополії Константинопольського Патріархату.

У 1303—1347, 1371—1414 роках Перемишльська єпархія разом з єпископськими кафедрами: Галицькою, Володимирською, Луцькою, Туровською та Холмською, була прилучена до утвореної Галицької митрополії Константинопольського Патріархату. З 1422 року перемишльські єпископи, починаючи від Іллі (1421—1440 рр.), титулуються як «Перемишльські і Самбірські», а з 1668 р. від єпископа Антонія Винницького (1650—1679 рр.) і «Сяноцькі».

Храм-музей Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього у Дрогобичі

У Патріаршому, або Никонівському літописі, міститься повідомлення про самостійну Самбірську єпархію. Значення церковного центру стародавній Самбір здобув, безсумнівно, ще в часи політичної незалежності галицьких земель. Церковна традиція про окрему Самбірську єпископію знаходить підтвердження у грамоті 1422 року про розмежування королівських і монастирських земель у Самбірському повіті. На користь версії про стародавність Самбірської єпархії говорить і факт поховання князя Лева у Спаському монастирі поблизу Самбора. Адже «де був князь, там повинен був бути і єпископ». Однак, це питання на сьогодні залишається відкритим.

В історичних джерелах збереглися імена трьох Самбірських єпископів: Авраама (1254), Євфимія (1292) і Антонія (1295). Після проголошення частиною Київської митрополії Берестейської унії з Римом 1596 р., Перемишльська єпархія залишалась вірною Святій Кафоличній Православній Церкві до 1691 року.

23 червня того ж року перемишльський єпископ Інокентій Винницький, будучи тайним уніатом, у Варшаві проголосив себе і всю православну паству Перемишльської єпархії приналежними до унії. Фактично, лише 28 квітня 1693 року, стараннями того ж єпископа, впроваджено унію у всій Перемишльській єпархії.

Після окупації Західної України військами СРСР 1939 року частина Перемишльської єпархії з єпископською столицею у Перемишлі відійшла до складу Польської Народної Республіки, а інша її частина — Самбірська, увійшла до складу УРСР. З усталенням кордону 1945 року відбувся перерозподіл областей і Самбір, як районний центр, увійшов до щойно утвореної Дрогобицької області. У 1946 році на території Дрогобицької області було створено Дрогобицько-Самбірську єпархію Російської православної церкви, як спадкоємницю давньої православної Перемишльської єпархії, а точніше її Самбірської частини.

У зв'язку з тим, 25 лютого 1946 року висвячено на єпископа Дрогобицького і Самбірського священика Михайла Мельника, доктора богослів'я. Після смерті єпископа 9 жовтня 1955-го, та внаслідок ліквідації Дрогобицької області у травні 1959 року, Дрогобицько-Самбірська єпархія увійшла до складу зорганізованої Львівсько-Тернопільської єпархії, з об'єднанням православних областей Львівської, Станіславської (нині Івано-Франківської), Дрогобицької та Тернопільської (1961 р.). Після проголошення незалежності України, розпочався активний рух за створення незалежної Автокефальної Помісної Української Православної Церкви.

Після Всеукраїнського Об'єднавчого Собору (червень 1992 року) між УАПЦ і УПЦ КП було вирішено відновити Дрогобицько-Самбірську єпархію, спадкоємницю давньої Української православної Перемишльської єпархії у складі незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Архіреї єпархії[ред. | ред. код]

Керуючі Дрогобицько-Самбірською єпархією:

Сьогодення[ред. | ред. код]

Дрогобицько-Самбірська єпархія поділена на десять благочинь, або благочинних округів (районів) на чолі з благочинними.

Межі благочинь встановлено відповідно до державно-територіального поділу Львівської області. До єпархії належать такі райони Львівської області: Дрогобицький, Жидачівський, Миколаївський, Мостиський, Самбірський, Сколівський, Старосамбірський, Стрийський, Турківський, Яворівський.

Станом на 1 січня 2013 року Дрогобицько-Самбірська єпархія УПЦ КП нараховує:

  • парафій — 216;
  • священнослужителів — 179;

На території єпархії діють:

  • братства;
  • сестринства;
  • недільні школи;
  • молодіжні братства.

При єпархіальному управлінні діють такі відділи:

  • Сім'ї та молоді;
  • Духовно-патріотичного виховання у зв'язках із Збройними Силами та іншими військовими формуваннями;
  • Історичної пам'яті та духовної спадщини Дрогобицько-Самбірської єпархії.
  • Видавничий;
  • Прес-служба.

Видавався щомісячний часопис «Єпархіальний вісник» з 1 січня 2004 року по 2011 року друкований орган Дрогобицько-Самбірської єпархії. Головним редактором був — канцлер Дрогобицько-Самбірської єпархії митрофорний протоієрей Микола Біляк

Церкви єпархії[ред. | ред. код]

Дрогобицьке благочиння, благочинний прот. Ігор Пулик[ред. | ред. код]

Жидачівське благочиння, благочинний митр. прот. Стефан Гарасимів[ред. | ред. код]

  • м. Жидачів церква Всіх Святих настоятель митр. прот. Стефан Гарасимів
  • с. Межиріччя церква Покрови Пресвятої Богородиці настоятель митр. прот. Роман Б'єган
  • с. Піддністряни церква св. Костянтина і Олени (1891) настоятель прот. Іван Михальчак
  • с. Сидорівка церква св. влмч. Димитрія Солунського настоятель прот. Петро Бойчин

Миколаївське благочиння[ред. | ред. код]

  • м. Миколаїв церква Різдва Пресвятої Богородиці настоятель прот. Борис Ляхович
  • с. Березина церква настоятель прот. Ігор Фока
  • с. Вербіж церква настоятель прот. Микола Сліпецький
  • с. Київець церква св. Василія Великого нвстоятель митр. прот. Іван Майкут
  • с. Колодруби церква настоятель прот. Ігор Денікевич
  • смт. Розділ церква настоятель прот. Василь Хомин
  • с. Тернопілля церква св. ап. Петра і Павла настоятель прот. Іван Владика

Мостиське благочиння, благочинний прот. Ярослав Кочмар[ред. | ред. код]

  • с. Годині церква покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці настоятель прот. Володимир Городецький
  • с. Раденичі церква Успіння Пресвятої Богородичі настоятель митр. прот. Миколай Різничок

Сколівське благочиння, благочинний прот. Юрій Еліяшевський[ред. | ред. код]

Церква Успіння Пресвятої Богородиці с. Нижнє Синьовидне

Самбірське благочиння, благочинний митр. прот. Микола Бухній[ред. | ред. код]

Старосамбірське благочиння, благочинний прот. Іван Білик[ред. | ред. код]

  • с. Бусовисько церква Собру Пресвятої Богородиці настоятель прот. Іван Білик
  • м. Добромиль церква Зіслання Святого Духа настоятель прот. Степан Гринів

Стрийське благочиння, благочинний прот. Йосиф Дорошевич[ред. | ред. код]

  • м. Моршин церква Покрови Пресвятої Богородиці, настоятель митр. прот. Йосип Дорошевич
  • с. Подорожнє церква Богоявлення Господнього, настоятель прот. Михайло Ясмельницький

Турківське благочиння благочинний прот. Роман Кавчак[ред. | ред. код]

  • с. Бітля церква святого Миколая, настоятель: прот. Михайло
  • с. Вовче церква св. влмч. Димитрія Солунського, настоятель: митр. прот. Роман Кавчак
  • с. Жукотин церква св. влмч. Пантелеймона, настоятель: архимандрит Пантелеймон (Староста)
  • смт. Бориня церква Всіх Святих Українських, настоятель: митр. прот. Казимир Ільницький
  • с. Нижня Яблунька церква Преображення Господнього, настоятель митр. прот. Богдан Малий
  • с. Нижня Яблунька церква Різдва Пресвятої Богородиці настоятель: о. Миколай
  • с. Верхня Яблунька церква Пресвятої Тройці, настоятель: митр. прот. Йосиф Пограничний
  • с. Боберка церква Свято-Вознесенська, настоятель: прот. Роман Цап
  • м. Турка церква Свято-Покровська, настоятель: прот. Михаїл Благун
  • м. Турка, Церква святого Миколая, настоятель митр. прот. Ігор Стецишин
  • с. Сянки церква Свято-Вознесенська, настоятель: о. Василь Квич
  • с. Ільник церква Святого Духа, настоятель: прот. Роман Гобрей
  • с. Шум'яч настоятель: митр. прот. Роман Уруський
  • с. Завадівка настоятель: о. Іван
  • с. Закіпці церква Собору Пресвятої Богородиці, настоятель: о. Роман
  • с. Верхнє настоятель: о. Іван Москаль
  • с. Нижнє Висоцьке настоятель прот. Роман Роль
  • с. Верхнє Висоцьке настоятель: митр. прот. Федір Савчак
  • с. Карпатське, Церква святого Архистратига Михаїла, настоятель:
  • с. Комарники церква Різдва св. пророка Івана Хрестителя, настоятель: прот. Володимир Федак
  • с. Либохора настоятель: митр. прот. Іван Булельо.
  • с. Верхнє Гусне церква Собору Пресвятої Богородиці, настоятель: із червня 2018 р. протоірей Іван Гайванович.
  • с. Нижнє Гусне церква Пресвятої Трійці, настоятель: із червня 2018 р. протоірей Іван Гайванович.
  • с. Явора церква настоятель: митр. прот. Василь Данилів

Яворівське благочиння, благочинний митр. прот. Володимир Дадак[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]