Зеферин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий
Зеферин
Zephyrinus.jpg
Папа Римський
199 — 20 грудня 217
Попередник: Віктор I
Наступник: Калікст I
Народження: невідомо
Рим, Римська імперія[1]
Смерть: 20 грудня 217
Рим, Римська імперія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Примітки п'ятнадцятий папа римський
Антипапи Іполіт Римський
У миру Zepheniah
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Святий Зефери́н (рідше Зефірин, світське ім'я Zepheniah) (лат. Zephirynus; †20 грудня (в деяких документах 25 серпня) 217, Рим) — п'ятнадцятий папа Римський (199217), римлянин за походженням.

Відомо, що його батька звали Habundius і він був римлянином. За свідченнями сучасників, Зеферин не був освіченою людиною. Liber Pontificalis приписує Зеферину дві постанови: про свячення в духовний сан і про євхаристійну літургію у головних церквах Риму. Під час його понтифікату римський імператор Септимій Север заборонив перехід у християнство під страхом жорстокого покарання.

Церква спочатку відзначала день пам'яті святого 26 серпня, та в 1969 році перенесла на 20 грудня.

Діяльність[ред.ред. код]

Зеферин не був освічений[2].

Одразу після обрання викликав до себе сповідника Калліста й призначив його наглядачем катакомб (лат. coemeterium) — пізніше вони отримали назву катакомб св. Калліста. Калліст також став дияконом Римської Церкви й радником Зеферина.[3]

Liber Pontificalis приписує Зеферину 2 постанови: про посвяту в духовний сан та про євхаристичну літургію в головних церквах Рима.

За його часів імператор Септимій Север 202/203 року видав указ про заборону прийняття християнства під загрозою суворих покарань. Однак римських мучеників того періоду не відомо.

Боротьба з єрессю[ред.ред. код]

За часів понтифікату Зеферина учні єретика Феодота-кожевника вмовили сповідника Наталія бути антиєпископом Рима за 150 динаріїв на місяць.

« Зрештою його було побито святими янголами, які всю ніч його бичували. Вставши зранку, весь поранений, він одягнув лахміття, посипав голову попелом й кинувся до ніг єпископа Зеферина.[4]  »

Згодом Наталій розкаявся та був возз'єднаний з Церквою.

Монтаніст Прокл видав працю на захист нових пророцтв. Римський християнин Гай написав діалог проти Прокла. Гай вважав Апокаліпсис святого Іоанна твором єретика Керінфа.[5] Іполит на заперечення написав «Capita contra Caium». Іполит захищав доктрину Божественного Логоса; Зеферин не погоджувався ані з Іполитом, ані з монтаністами, й казав, що визнає тільки одного Бога — Христа. Це вилилось у конфлікт Зеферина й пізніше Калліста з Іполитом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.theguardian.com/news/datablog/2013/feb/13/popes-full-list
  2. Hyppolitus. Philosophumena (9,2)
  3. Catholic Encyclopedia
  4. Євсевій Кесарійський. Церковна історія (5,28)
  5. Євсевій, op.cit. (3,28) (6,20)

Посилання[ред.ред. код]

Папа Зеферин у Catholic Encyclopedia (англ.)

Ключі св. Петра Це незавершена стаття про Папу Римського.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Віктор I
Emblem of the Papacy SE.svg Папа Римський
199-217
Emblem of the Papacy SE.svg Наступник
Калікст I