Перейти до вмісту

Віктор III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віктор III
(Victor PP. III)
Папа Римський
24 травня 1086 — 16 вересня 1087
Попередник: Григорій VII
Наступник: Урбан II
Дата народження: 1027[1] або 1027[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народження: Беневенто, Кампанія, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті: 16 вересня 1087[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смерті: Монтекассіно, Кассіно, Папська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Монтекассіно Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: католицька церква[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Ландульф V Редагувати інформацію у Вікіданих
У миру: Дауферіо Епіфаніо де Беневенто
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Віктор ІІІ (лат. Victor; бл. 1026 — 16 вересня 1087) — сто п'ятдесят сьомий Папа Римський (24 травня 1086— 16 вересня 1087). Його короткий понтифікат залишив менший вплив, ніж його багаторічна і плідна праця настоятелем монастиря Монтекассіно під іменем Дезидерій.

Ранні роки життя та служіння абатом

[ред. | ред. код]

Дауферіо народився у Беневенто в знатній лонгобардській родині князя Беневентського Ландульфа V. З ранніх років прагнув стати ченцем всупереч волі батьків. Після смерті батька у битві з норманнами у 1047 році утік з дому, не маючи бажання одружуватись, однак силою був повернутий до дому. Пізніше знову залишив дім і був прийнятий до монастиря св. Софії у Беневенто, де змінив ім'я на Дезидерій. Проте, на його погляд, життя у цьому монастирі не було достатньо суворим, тому він змінював монастирі та зупинив свій вибір на обителі бенедиктинців у Монтекассіно, куди вступив у 1055 році.

Дуже швидко був призначений настоятелем цього монастиря. Він відбудував монастирські храми та інші приміщення, заснував школи та відновив дисципліну. Репутація Дезидерія сприяла надходженню до монастиря щедрих пожертвувань і подарунків, які витрачались на оздоблення храмів.

Реноме Дезидерія було настільки високим, що його було призначено папським вікарієм для Кампанії, Апулії, Калабрії і Беневентського князівства зі спеціальними повноваженнями щодо реформування монастирів.

Особливі заслуги Дезидерія полягають у його впливі на нормандців, яких він переконав стати васалами Святого Престолу.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]