Клесів (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Клесів
Klesiv s.png Klesov pgt fl.png
Герб Клесова Прапор Клесова
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Сарненський район
Рада Клесівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5625455400
Облікова картка смт Клесів 
Основні дані
Засноване 1902
Статус з 1940 року
Площа 6,84 км²
Населення 9853 (01.01.2015)[1]
Густота 664 осіб/км²
Поштовий індекс 34550
Телефонний код +380 3655
Географічні координати 51°19′03″ пн. ш. 26°53′41″ сх. д. / 51.31750° пн. ш. 26.89472° сх. д. / 51.31750; 26.89472Координати: 51°19′03″ пн. ш. 26°53′41″ сх. д. / 51.31750° пн. ш. 26.89472° сх. д. / 51.31750; 26.89472
Відстань
Найближча залізнична станція: Клесів
До райцентру:
 - залізницею: 20 км
 - автошляхами: 22 км
Селищна влада
Адреса 34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт Клесів, вул. Леніна, 10
Голова селищної ради Гринник Василь Федорович
Карта
Клесів is located in Україна
Клесів
Клесів
Клесів is located in Рівненська область
Клесів
Клесів

Клесів — селище міського типу в Україні, в Сарненському районі Рівненської області. Залізнична станція на лінії Сарни—Коростень. Заводи: будматеріалів, щебеневий, торфобрикетний.[2] Засноване на початку XX століття. Статус смт із 1940 року. З 1940 по 1959 рік був центром Клесівського району В Клесові знаходяться найбільше родовище бурштину та Клесівський дендропарк (у складі Клесівського лісництва).

Географія[ред.ред. код]

Клесів розташований на Волинському Поліссі.[3] Відстань залізницею до Сарн — 20 км,[4] фізична відстань до Києва — ~251,2 км.[5]

Сусідні населені пункти:[5]

Rose des vents Пугач Клесів Rose des vents
N
W    Клесів    E
S
Федорівка

Історія[ред.ред. код]

Новітній час[ред.ред. код]

Засноване на початку XX століття,[6] коли була споруджена залізниця Київ—Сарни—Ковель. 1902 року за кілька кілометрів від села Клесова збудовано залізничну станцію, яка дістала однойменну назву. Згодом біля станції виросло невелике селище, яке теж стало називатися Клесовим. У 1909 році в ньому налічувалося 15 будинків, 120 жителів. У цей період навколо селища розгорнулись розробки лісів і гранітів. Водночас управління Поліських залізниць збудувало лісопильний завод.[7][8] 1909 року було відкрито однокласне училище, яке відвідували 65 учнів.

Перша світова війна і події 1918–1921 років[ред.ред. код]

З початком Першої світової війни багатьох жителів мобілізували до царської армії. Майже припинилися роботи на кар'єрах.

Після перемоги Лютневої революції політична діяльність у Клесеві значно активізувалася. У січні 1918 року радянські війська вибили з селища війська УНР. Однак вже у лютому 1918 року Клесів зайняли війська Української держави. 8 грудня 1918 року за допомогою дубровицьких повстанців було вдруге встановлено Радянську владу. Проте наприкінці грудня 1918 року селище знову у складі УНР.

7 лютого 1919 року 21-й Волинський український радянський полк разом з 2-м Поліським комуністичним повстанським полком і полками 17-ї дивізії оволоділи Клесевом. У першій половині березня 1919 року селище звільнено військами УНР.

В середині серпня 1919 року Червона Армія, що вела оборонні бої з польськими військами, відійшла. Запеклі бої біля Клесова розгорнулися влітку 1920 року. 8 липня 174-а бригада 58-ї дивізії вийшла на лінію Тухово—Клесів[9]. Зайняте селище знову стало радянським. Проте у першій половині вересня 1920 року під тиском польських сил частини Червоної Армії залишили Клесів. За Ризьким мирним договором 1921 року селище відійшло до Польщі. Клесів став центром гміни Сарненського повіту Поліського воєводства.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У вересні 1939 року Червона Армія зайняла Західну Україну. У Клесові було створено волосний комітет. Очолив його М. К. Бабій. Клесівський волосний комітет провів у життя рішення Народних Зборів Західної України щодо встановлення Радянської влади, націоналізації великої промисловості, конфіскації поміщицьких земель. На підставі нового адміністративно-територіального поділу у січні 1940 року Клесів став районним центром Ровенської області. Було створено селищну раду, а в селах — сільські ради. Волосний і селянські комітети перестали існувати. У грудні 1940 року відбулися вибори до селищної Ради депутатів трудящих. Організаційно оформилися первинні партійні організації.

На початку 1940 року в селищі відкрили лікарню, фельдшерсько-акушерський пункт.

Незабаром після зайняття селища радянськими військами відкрили семирічну школу. Наступного року школа стала восьмирічною, з часом планувалося зробити її середньою. В школі навчалося 350 учнів. Були прислані вчителі із східних областей України. У селищі почали працювати районний будинок культури і бібліотека.

9 липня 1941 року у Клесів увійшли німецькі війська. 62 чоловіка окупанти вивезли в Німеччину, 94 убили[10]. 298 жителів Клесова було мобілізовано до радянської армії, з них 109 загинуло.

Післявоєнний період[ред.ред. код]

Клесівські родовища граніту (Ждилівське, Пугач, Кривка, Заріччя, Промисловий) розташовані в сприятливих геолого-економічних умовах і мають значні запаси будівельного каменю. В усіх родовищах, за винятком Ждилівського, добувають високоякісний щебінь рожево-сірого тонкозернистого аплітграніту, дуже міцного, з незначною водовбирністю. Незабаром після закінчення війни на Ждилівському родовищі на базі кар'єрів було створено каменедробарний завод «Промтресту». 1944 року він випускав щомісяця 200–250 м² облицювальних плит, 23 тис. м³ щебеню, 500 м³ буту. До 1948 року відбудовано залізничну станцію, завод вогнетривкої цегли. Відновили роботу майстерні побутового обслуговування, лазня, їдальні, продовольчі й промтоварні магазини, лікарня та аптека. Запрацювала школа, де в 1—5 класах вчилося 140 дітей. На роботу в школу прислали 8 учителів із східних областей України. Було відкрито будинок культури, районну бібліотеку. З 1945 року почала виходити районна газета «Зірка».

В 50—60-х роках у Клесові виросли нові потужні підприємства нерудних матеріалів, реконструйовано діючі. В 1954 році почав працювати кар'єр Львівської залізниці, тоді ж було створено пересувну механізовану колону — ПМК-177 «Поліссяводбуду», яка осушує болота. 1959 року Клесівський лісгосп реорганізували в лісгоспзаг. У 1964 році кар'єр Львівської залізниці перетворили на каменедробарний завод. 1969 року в Клесові пущено ще одне підприємство — каменедробарний завод «Облміжколгоспбуду».

Населення[ред.ред. код]

Згідно з переписом населення 2001 року у Клесові проживало 4595 осіб.[11]

Динаміка населення[11]
1959 1970 1979 1989 1992 2001 2006 2010 2014
4 430 3 334 4 220 5 107 5,1 тис. 4 595 4 514 4 541 7632

Органи влади[ред.ред. код]

Місцеві органи влади представлені Клесівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Міський голова — . До міської ради входить 30 депутатів.[12]

Промисловість[ред.ред. код]

Клесівські родовища гранітів[ред.ред. код]

Біля Клесова розташовані Клесівські родовища гранітів. Включають 8 родовищ гранітів, гранодіоритів і діоритів. Сумарні промислові запаси в 1978 році становили 161,5 млн м³. Кристалічні породи розвідані до глибини 40—45 м. Вони перекриті товщею пісків, суглинків, жорстви загальною потужністю до 3 м. Використовують граніти головним чином для одержання буту, щебеню, частково — як облицьовувальний матеріал.[6]

Постаті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Клесов / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
  3. Енциклопедія українознавства. в 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954–1989.
  4. Облікова картка смт Клесів на сайті ВРУ
  5. а б смт Клесів — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  6. а б Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  7. Масний О. С. Клесів // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 557–565.
  8. Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год, стор. 333.
  9. ЦДАРА, ф. 197, оп. З, спр. 85, арк. З—4; спр. 613, арк: 3.
  10. Ровенський облдержархів, ф. Р-328, on. 1, спр. 94, арк. 57.
  11. а б Динаміка чисельності населення міст України
  12. Облікова картка Клесівської міської ради на сайті ВРУ

Джерела[ред.ред. код]

  • Масний О. С. Клесів // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 557–565.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.