Населення Чернігова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Населення Чернігова на початок 2016 становило 294,1 тис. осіб.

Станом на 1 березня 2015 на місто припадало 28,0 % населення Чернігівської області. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Чернігів посідав 18 місце.[1][2]

Історична динаміка[ред. | ред. код]

Демографічний розвиток Чернігова

Козацька доба[ред. | ред. код]

Історія Чернігова дає яскравий приклад значення політико-адміністративного фактору для життя міста. Після 1648 р., з часів Богдана Хмельницького, Чернігів став центром Чернігівського козацького полку, однак в економічному відношенні та за чисельністю населення значно відставав від кількох інших міст Сіверської землі (Ніжина, Конотопа, Глухова, Березни).

Більшість дослідників вважають, що в містах Лівобережної України у ХVIII ст. проживала невелика кількість населення. Так, за підрахунками дослідників В. Кабузана і А. Перковського, жителі лівобережних міст (включаючи міста і містечка Чернігово-Сіверщини) в другий половині XVIII ст. становили 6,5 % усього населення. В. Голобуцький вважає, що у містах в цей період проживало 6,53 % усього населення. Г. Махнова дійшла висновку, що воно становило 6,36 % усього населення.[3]

У 1666 р. московські чиновники провели перший перепис жителів Чернігова. Вони зафіксували у місті 314 дворів міщан. Вважається, що на той час у кожному дворі мешкало 7 — 8 людей. Здійснивши приблизні підрахунки, можна припустити, що в місті проживало близько 2 — 2,5 тис. осіб міщанського стану. Цікаво, що в місті майже не було бідних людей — перепис зафіксував лише 12 дворів «убогих» міщан. Оскільки мета перепису полягала у встановленні кола осіб, які могли платити податки, то до нього не потрапили козаки, шляхта і духовенство. Вони були привілейованими прошарками населення і не оподатковувалися. Так само не рахували їхніх працівників і підданих чернігівських монастирів. Тому точні підрахунки всіх мешканців міста за цим переписом, як і за іншими, вже до кінця XVIII ст. неможливі. Можна лише припустити, що у 1666 р. населення Чернігова складало до 3 тисяч осіб.[4]

На основі матеріалів сповідних розписів 1739 р. Богоявленської, Вознесенської, Воскресенської, Михайло-Федорівської, Покровської, Преображенської, Стрітенської, Хрестовоздвиженської, Катерининської церков Чернігова ми можемо визначити демографічну ситуацію міста в сер. XVIII ст.

У всіх церковних приходах Чернігова разом налічувалося 149 (27,7 %) сімей, що відносились до типу простих або нуклеарних. Кількість родичів в них коливалася від 3 до 5 чоловік. До розширених належало 58 (10,8 %) домогосподарств з середньою чисельністю по чоловік. Більшість у церковних приходах Чернігова складали мультифокальні або складні сім'ї, що утворювалися з кількох нуклеарних сімей або ядер. Їх налічувалося 302 (56,2 %).

Згідно з даними сповідальних книг, усього в церковних приходах міста Чернігова налічувалося 537 домогосподарств, де проживало 3302 мешканці.

Згідно з даними перепису дворів Чернігівського полку 1721 р., в місті зафіксовано 631 двір, у тому числі: козацької старшини — 18, священнослужителів — 19, міщанських — 141, козацьких — 245, бобильських — 178, шинкових — 30. Для визначення чисельності мешканців цифру житлових дворів (601) знову множимо на 6, 7 чи 8 і за такими розрахунками виходить, що населення Чернігова на 1721 р. становило від 3,5 до 4,5 тисячі чоловік, але знову ж таки не слід забувати про умовність і приблизність підрахунків.

За етнічним складом населення регіону було строкатим. Так, Шафонський відзначив, що міщани «грецький благочестивий закон сповідують, і весь спосіб життя і мову малоросійську вживають, і справжніми малоросіянами вважатись можуть». Це підтверджують і офіційні дані, за якими серед міських жителів було лише 50 росіян, а решта — українці. Правда, якщо додати солдат і офіцерів місцевого гарнізону, яких не зараховували до числа жителів, то кількість росіян збільшувалася приблизно на 500 чоловік.[5]

Населення Чернігова середини XVIII ст. було репрезентоване трьома основними групами: міським патриціатом, міщанством й міськими низами, які були наділені відповідними правами та обов'язками. Вищу сходинку соціальної ієрархії представляв невеликий за чисельністю міський патриціат: впливові сім'ї, багатіїв, найзаможніші купці та власники ремісничих майстерень. Міщанство становили звичайні повноправні мешканці міст: середні та дрібні крамарі, ремісники, майстри, власники невеличких промислів і майстерень.[6]

Міське населення до кінця XVIII ст. майже не зростало, що було викликане погіршенням умов існування міщанського стану, епідеміями та стихійними лихами. З посиленням тиску російської влади і зменшенням привілеїв українських міст, перебування в міщанському стані ставало невигідним економічно, тому значна частина людей віддавала перевагу проживанню в приміських селах.

Новий час[ред. | ред. код]

Демографічний розвиток (тис.)[7]
1739 1801 1844 1897 1913 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1995 2001 2006 2013 2016
3,3 4,0 12,0 27,7 35,0 34,4 68,6 89,6 158,9 238,1 296,3 314,0 305,0 299,6 296,1 294,1

На початок 2016 року чисельність населення Чернігова становила 294,1 тис. осіб.

В 2015 в місті народилося 2517 дітей. Переважна більшість жінок народили першу (55 %) та другу (37 %) дитину.

Частка малюків, народжених жінками, які не перебували в шлюбі, становила 17 %.

У 2015 у Чернігові померло 3467 осіб. Середній вік померлих — 70 років.

За 2015 рік в місті місті одружилися 2375 пар.[8]

Вікова структура[ред. | ред. код]

Середній вік населення Чернігова за переписом 2001 року становив 37,3 років. Середній вік чоловіків на 4,4 роки менше ніж у жінок (34,9 і 39,3 відповідно). У віці молодшому за працездатний знаходилося 49 625 осіб (16,3 %), у працездатному віці — 198 170 осіб (65,0 %), у віці старшому за працездатний — 56 758 осіб (18,6 %). За статтю у місті переважали жінки, яких налічувалося 162 339 осіб (53,2 %), тоді як чоловіків 142 655 (46,8 %). [9]

Станом на 1 січня 2014 року статево-віковий розподіл населення Чернігова був наступним:[10]

вік чоловіки жінки обидві статі
0-14 18 966 17 967 36 933
15-64 100 764 112 731 213 495
65 і старше 13 391 26 031 39 422

Національний склад[ред. | ред. код]

Динаміка національного складу населення Чернігова за даними переписів, %

1926[11] 1989[12] 2001[12]
українці 57,0 80,2 86,3
росіяни 16,4 15,8 10,6
білоруси 0,6 1,5 1,2
євреї 38,6 1,0 0,3

Мовний склад[ред. | ред. код]

Динаміка рідної мови населення Чернігова за переписами, %

мова 1897[13] 1926[11] 1989[12] 2001[14]
українська 36,4 30,3 65,5 74,0
російська 28,8 42,9 33,1 24,5
єврейська 31,7 24,7 0,1

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Головне управління статистики у Чернігівській області. Населення та міграція (щомісячна інформація)
  2. Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України
  3. Кисіль І. Міщани в соціальній структурі населення міст Гетьманщини. (50 — 60 рр. XVIII ст.) // Пам'ять століть. — 2005. — № 3 — 4. — С. 232—238.
  4. Леп'явко С. Чернігів. Історія міста. — К.: Темпора, 2012. — 432 с.
  5. Яцура М. Чернігів. Короткий історичний нарис. — К.: Наукова думка, 1958. — 136 с.
  6. Леп'явко С. Чернігів. Історія міста. — К.: Темпора, 2012. — 432 с.
  7. Population Statistics [1] World Gazetteer [2]
  8. Демографія 2015-ого
  9. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Чернігівська область
  10. Розподіл постійного населення за статтю, окремими віковими групами та типом поселень
  11. а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  12. а б в Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності. Архів оригіналу за 2016-03-06. Процитовано 2015-04-28. 
  13. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Чернигов
  14. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область

Посилання[ред. | ред. код]