Населення Сумської області
Населення Сумської області станом на лютий 2013 року становило 1142,3 тис. мешканців. 775,4 тис. осіб (67,9% населення області) проживає у 35 міських населених пунктах (15 містах та 20 селищах міського типу). 366,9 тис. осіб (32,1% населення області) у 1498 селах. Густота населення області у 2013 р. становила 47,9 осіб на кв.км, що на 36% менше ніж в середньому по країні.
Чисельність населення[ред. | ред. код]
Історична динаміка чисельності населення області (у сучасних кордонах)[1][2][3]
| рік | населення | місце серед регіонів |
|---|---|---|
| 1926 | 1 824 000 | |
| 1939 | 1 673 000 | 13 |
| 1941[4] | 1 720 000 | |
| 1944[5] | 1 184 000 | |
| 1959 | 1 508 294 | 13 |
| 1970 | 1 504 679 | 17 |
| 1979 | 1 462 566 | 17 |
| 1989 | 1 432 652 | 16 |
| 2001 | 1 299 746 | 17 |
| 2014 | 1 132 957 | 20 |
Найбільші міста[ред. | ред. код]
за даними Держкомстату[6][7] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Природний рух[ред. | ред. код]
Показники народжуваності, смертності та природного приросту у 1950–2014 рр.
| коефіцієнт (на 1000 осіб) | 1950[8] | 1960[8] | 1970[1] | 1990[9] | 2000[9] | 2010[9] | 2014[9] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| народжуваності | 21,6 | 18,4 | 13,2 | 11,5 | 7,0 | 8,9 | 9,2 |
| смертності | 7,8 | 7,3 | 10,5 | 14,6 | 18,1 | 17,3 | 17,2 |
| природного приросту | 13,8 | 11,1 | 2,7 | -3,1 | -11,1 | -8,4 | -8,0 |
Національний склад[ред. | ред. код]
У національному складі населення області переважна більшість українців, чисельність яких становила 1152,0 тис. осіб, або 88,8% від загальної кількості населення. Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їхня кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 36% і нараховувала на дату перепису 121,7 тис. осіб.
Історична динаміка національного складу області за даними переписів населення, %[10][11][12][13]
| 1939 | 1959 | 1970 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|---|
| українці | 87,3 | 87,9 | 87,2 | 85,5 | 88,8 |
| росіяни | 11,0 | 11,1 | 11,7 | 13,3 | 9,4 |
| інші | 1,7 | 1,0 | 1,1 | 1,2 | 1,8 |
Національний склад населення Сумської області станом на 2001 рік, %[13]
| № | Національність | Кількість осіб | Відсоток до загальної кількості |
|---|---|---|---|
| 1 | Українці | 1 152 034 | 88,84% |
| 2 | Росіяни | 121 655 | 9,38% |
| 3 | Білоруси | 4 320 | 0,33% |
| 4 | Цигани | 1 377 | 0,11% |
| 5 | Вірмени | 1 183 | 0,09% |
| 6 | Молдовани | 778 | 0,06% |
| 7 | Євреї | 762 | 0,06% |
| 8 | Азербайджанці | 569 | 0,04% |
| 9 | Татари | 435 | 0,03% |
| 10 | Грузини | 424 | 0,03% |
| 11 | Інші | 13 226 | 1,02% |
| Разом | 1 296 763 | 100% |
Національний склад районів та міст Сумської області за переписом 2001 року[14]
| українці | росіяни | білоруси | |
|---|---|---|---|
| Суми | 84,6 | 12,4 | 0,4 |
| Глухів | 90,8 | 8,4 | 0,2 |
| Конотоп | 90,1 | 8,3 | 0,4 |
| Лебедин | 92,9 | 6,3 | 0,3 |
| Охтирка | 87,9 | 8,2 | 0,5 |
| Ромни | 93,7 | 5,4 | 0,3 |
| Шостка | 86,7 | 9,2 | 0,3 |
| Білопільський район | 93,1 | 5,6 | 0,3 |
| Буринський район | 96,3 | 2,6 | 0,3 |
| Великописарівський район | 72,4 | 26,7 | 0,3 |
| Глухівський район | 86,4 | 13,2 | 0,1 |
| Недригайлівський район | 97,7 | 1,7 | 0,2 |
| Охтирський район | 95,6 | 3,4 | 0,5 |
| Путивльський район | 47,4 | 51,6 | 0,3 |
| Роменський район | 97,2 | 2,1 | 0,2 |
| Середино-Будський район | 89,3 | 9,9 | 0,3 |
| Конотопський район | 97,0 | 2,1 | 0,3 |
| Краснопільський район | 91,2 | 7,8 | 0,5 |
| Кролевецький район | 95,6 | 3,6 | 0,1 |
| Лебединський район | 95,6 | 3,6 | 0,3 |
| Липоводолинський район | 97,4 | 1,8 | 0,1 |
| Сумський район | 93,1 | 5,6 | 0,5 |
| Тростянецький район | 84,8 | 13,9 | 0,4 |
| Шосткинський район | 94,8 | 4,0 | 0,4 |
| Ямпільський район | 92,4 | 6,6 | 0,4 |
Мовний склад[ред. | ред. код]
Українську мову вважали рідною 84% населення області, що на 5,9 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визнали як рідну 15,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 5,8 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідні, за міжпереписний період зменшилася на 0,1 відсоткового пункта і становила 0,4%.
Рідна мова населення області за результатами переписів, %[11][12][15][16]
| 1959 | 1970 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|
| українська | 82,0 | 80,7 | 78,1 | 83,3 |
| російська | 17,6 | 18,9 | 21,4 | 15,5 |
| інша | 0,4 | 0,4 | 0,5 | 0,4 |
Рідна мова населення Сумської області за переписом 2001 р.[16]
| українська | російська | білоруська | циганська | |
|---|---|---|---|---|
| СУМСЬКА ОБЛАСТЬ | 83,3 | 15,5 | 0,1 | 0,1 |
| м. СУМИ | 77,4 | 20,2 | 0,1 | 0,0 |
| м. ОХТИРКА | 87,1 | 10,0 | 0,1 | 0,0 |
| м. ГЛУХІВ | 83,3 | 16,4 | 0,1 | 0,1 |
| м. КОНОТОП | 86,4 | 13,0 | 0,1 | 0,1 |
| м. ЛЕБЕДИН | 93,3 | 6,5 | 0,1 | 0,0 |
| м. РОМНИ | 94,0 | 5,7 | 0,1 | - |
| м. ШОСТКА | 60,8 | 35,7 | 0,1 | 0,0 |
| ОХТИРСЬКИЙ РАЙОН | 96,2 | 3,3 | 0,3 | 0,0 |
| БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 93,8 | 5,4 | 0,2 | 0,3 |
| БУРИНСЬКИЙ РАЙОН | 96,9 | 2,5 | 0,2 | 0,2 |
| ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКИЙ РАЙОН | 72,6 | 27,0 | 0,1 | 0,0 |
| ГЛУХІВСЬКИЙ РАЙОН | 78,1 | 21,7 | 0,0 | - |
| КОНОТОПСЬКИЙ РАЙОН | 97,4 | 2,2 | 0,1 | 0,1 |
| КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 93,0 | 6,5 | 0,3 | 0,0 |
| КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОН | 95,8 | 3,8 | 0,0 | - |
| ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОН | 96,1 | 3,5 | 0,2 | - |
| ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОН | 97,7 | 1,9 | 0,0 | - |
| НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОН | 97,7 | 1,9 | 0,1 | - |
| ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 38,7 | 61,0 | 0,1 | 0,0 |
| РОМЕНСЬКИЙ РАЙОН | 97,6 | 2,0 | 0,1 | - |
| СЕРЕДИНО-БУДСЬКИЙ РАЙОН | 20,8 | 79,1 | 0,0 | - |
| СУМСЬКИЙ РАЙОН | 93,8 | 5,5 | 0,3 | 0,0 |
| ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОН | 86,1 | 13,3 | 0,2 | 0,0 |
| ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН | 86,5 | 12,9 | 0,2 | 0,3 |
| ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 82,5 | 16,9 | 0,1 | 0,2 |
Вільне володіння мовами[ред. | ред. код]
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, 95,69% мешканців Сумської області вказали вільне володіння українською мовою, а 67,92% - російською мовою. 97,91% мешканців Сумської області вказали вільне володіння мовою своєї національності.
Вільне володіння мовами найбільш чисельних національностей Сумської області за даними перепису населення 2001 р.[17][18]
| своєї
національності |
українська | російська | |
|---|---|---|---|
| Українці | 98,26% | 64,72% | |
| Росіяни | 97,82% | 72,54% | |
| Білоруси | 46,64% | 75,79% | 77,52% |
| Цигани | 63,69% | 84,24% | 52,07% |
| Вірмени | 72,10% | 68,13% | 82,92% |
| Молдовани | 58,35% | 82,78% | 70,69% |
| Євреї | 4,33% | 87,40% | 93,96% |
Місце народження[ред. | ред. код]
За переписом 2001 року 92,2% населення Сумської області народилися на території України (УРСР), 7,2% населення — на території інших держав (зокрема 5,4% — на території Росії), 0,6% населення не вказали місце народження. 83,1% населення народилися на території Сумської області області, 9,1% — у інших регіонах України.[19]
Питома вага уродженців різних регіонів України у населенні Сумської області за переписом 2001 року:
| уродженців області | кількість | частка у населенні |
| Сумської | 1078197 | 83,1 |
| Чернігівської | 24110 | 1,9 |
| Харківської | 12850 | 1,0 |
| Полтавської | 11705 | 0,9 |
| Донецької | 10830 | 0,8 |
| Луганської | 5580 | 0,4 |
| Житомирської | 4862 | 0,4 |
| Київської | 4718 | 0,4 |
| Закарпатської | 4007 | 0,3 |
| Дніпропетровської | 3911 | 0,3 |
| АР Крим | 3800 | 0,3 |
| Вінницької | 3718 | 0,3 |
| Рівненської | 2917 | 0,2 |
| Хмельницької | 2882 | 0,2 |
| Черкаської | 2563 | 0,2 |
| Львівської | 2410 | 0,2 |
| м. Києва | 2201 | 0,2 |
| Кіровоградської | 2066 | 0,2 |
| Запорізької | 1989 | 0,2 |
| Одеської | 1987 | 0,2 |
| Волинської | 1609 | 0,1 |
| Івано-Франківської | 1553 | 0,1 |
| Херсонської | 1444 | 0,1 |
| Миколаївської | 1282 | 0,1 |
| Тернопільської | 1224 | 0,1 |
| Чернівецької | 604 | 0,0 |
| Севастополя | 269 | 0,0 |
Зайнятість населення[ред. | ред. код]
Сфери зайнятості населення області за переписом 2001 року[20]
| сфера діяльності | кількість зайнятих | частка |
|---|---|---|
| Сільське господарство, мисливство та лісове господарство | 109 158 | 24,3% |
| Обробна промисловість | 98 679 | 22,0% |
| Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту | 44 434 | 9,9% |
| Освіта | 39 417 | 8,8% |
| Охорона здоров'я та соціальна допомога | 31 352 | 7,0% |
| Державне управління | 27 615 | 6,1% |
| Транспорт і зв'язок | 26 502 | 5,9% |
| Будівництво | 18 427 | 4,1% |
| Виробництво електроенергії, газу та води | 13 223 | 2,9% |
| Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам | 12 290 | 2,7% |
| Колективні, громадські та особисті послуги | 10 866 | 2,4% |
| Готелі та ресторани | 7 112 | 1,6% |
| Добувна промисловість | 4 440 | 1,0% |
| Фінансова діяльність | 3 697 | 0,8% |
| Неточно вказали або не вказали вид діяльності | 1 530 | 0,3% |
| Послуги домашньої прислуги | 485 | 0,1% |
| Рибне господарство | 261 | 0,1% |
| Всього зайнятих економічною діяльністю | 449 488 | 100,0% |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Статистический сборник. Население СССР (Численность, состав и движение населения) [Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.] — М., 1975
- ↑ Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України у 1970—2014 рр. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 г. Численность наличного населения городов и других поселений, районов, районных центров и крупных сельских населенных мест на 15 января 1959 года по регионам союзных республик. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ на 1 липня 1941, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
- ↑ на 1 травня 1944, згідно з Атлас «Історія України. 11 клас» (ДНВП «Картографія», 2015)
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року», — Київ, Державна служба статистики України, 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 4 жовтня 2014.
- ↑ При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2013 по січень 2014 року
- ↑ а б «Численность, состав и движение населения СССР» Статистические материалы. — М., 1965. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
- ↑ а б в г Демографічний паспорт регіонів — Кількість живонароджених, померлих і природний приріст (+/-) населення [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
- ↑ а б Кабузан В. М. — «Украинцы в мире: динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 13 квітня 2015.
- ↑ а б Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
- ↑ а б Про кількість та склад населення Сумської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ Дністрянський М. C. — Етногеографія України: навч. посібник [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Перепис 1989. Розподіл населення за національністю та рідною мовою (0,1). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ а б Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення за національністю та рідною мовою | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Всеукраїнський перепис населення 2001 | Результати | Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство | Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють | Результат вибору:. 2001.ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 22 вересня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
- ↑ Статистичний збірник «Населення України за місцем народження та громадянством за результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року». Архів оригіналу за 17 травня 2015. Процитовано 5 квітня 2015.
- ↑ Статистичний збірник «Зайняте населення України. Кількість зайнятого населення та його розподіл за видами економічної діяльності». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2015.
