Населення Львова
Станом на 1 березня 2021 року населення Львова за інформацією Львівської міськради становило 718 391 особи. За чисельністю населення місто є сьомим в Україні та сорок восьмим у Європі.[1]
Через розміщення Львова на важливому транс'європейському торговельному шляху його населення від часу заснування було багатонаціональним. У княжі часи більшість у Львові становили русини, але в місті виникли також національні квартали: німецький, вірменський, татарський, єврейський та караїмський. На початку XIV ст. Львів став найбільшим містом на території сучасної України і залишався таким до другої половини XVII ст., коли його випередив Київ.
Невдовзі після приєднання Львова до Польського королівства у 1349 році місто отримало Маґдебурзьке право (1356). Польська адміністрація міста хотіла перетворити Львів на католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів. Центр міста було перенесено з теперішньої площі Старий Ринок на теперішню площу Ринок. Цю дільницю стали активно заселяти німецькі колоністи, що невдовзі вже становили більшість у місті. Самоврядування здійснювалося саме в Середмісті, тоді як на решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення (головно русини) самоврядування не розповсюджувалося. Підзамче перебувало в юрисдикції королівського старости, що представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право.
На 1405 рік у Львові мешкало близько 10 тисяч осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було в основному німецьким. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, а 1450 року було переведено на латину.
Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство. Руська галицька аристократія поступово окатоличувалася і полонізувалася. Також занепала Галицька православна митрополія. Натомість вірменська та єврейська громади міста змогли в XIV-XV ст. на підставі маґдебурзького права добитися автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату.
Після захоплення турками Константинополя у 1453 році торговельний шлях через Львів став використовуватися ще активніше, через що місто швидко розбагатіло. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова.
На початку XVI ст. внаслідок посилення Польщі відбувалася полонізація німецького населення у містах, зокрема у Львові. Це супроводжувалося національним тиском на русинів, у відповідь на який серед руського населення наростав спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі. Відтоді головними базами українського відродження в Галичині стали міста, де проживали руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств.
1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України.
У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, почався тривалий період спустошливих воєн. Місто кілька разів зазнавало облог (1648 року — козацька облога Хмельницького, 1672 року — турецько-татарська навала, під час якої було захоплено Високий Замок, 1704 року — шведські війська штурмом взяли львівське Середмістя). На цьому тлі польська верхівка вважала русинів нелояльними та поступово витісняла їх із маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. Натомість виросла роль єврейської меншини, що віддавна була опорою польського короля і стрімко нарощувала свою чисельність в галицьких містах.
Станом на 1662 рік населення Львова зменшилося до 12 тисяч.
За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році Львів відійшов Австрії і став центром Королівства Галичини і Володимирії. Серед інших реформ австрійська влада зробила кроки назустріч русинам (наприклад, греко-католицьку церкву було прирівняно у правах до католицької, а також відкрито греко-католицьку духовну семінарію, а згодом — окремий Руський інститут).
Після Революції 1848 року на тлі зміцнення позицій польської шляхти в Галичині у Львові став розвиватися руський національний політичний рух, який мав дві основні фракції — українофілів, що підтримували ідею культурної єдності з Наддніпрянською Україною, та москвофілів, які підтримували ідею триєдиної російської нації. Українофільська ідея переважала в популярності, а на тлі політики русифікації в Наддніпрянській Україні після повстання 1863 року Львів став головним центром української культури того часу. Інтелектуальна боротьба українофілів і москвофілів тривала до російської окупації Львова на початку Першої світової війни, після якої москвофільство остаточно втратило підтримку.
Станом на 1900 рік населення Львова в основному складали три етнічні групи — поляки (49,4%), євреї (26,5%) та русини (українці) (19,9%).
1930 року до Львова було включено низку територій: Замарстинів, Мале Голоско, Клепарів, Сигнівку, Кульпарків, Знесіння та частини Білогорщі, Козельників та Кривчиців (так званий «Великий Львів»).[2][3] Загальна площа міста зросла майже вдвічі. Населення міста у міжвоєнні роки зросло у півтора рази з 219,3 тисячі в 1921 до бл. 330 тис. у 1939. Частка українців становила приблизно 15%.
Під час та після Другої світової війни населення Львова зазнало радикальних змін. В роки першої радянської окупації міста (1939-1941) було депортовано близько ста тисяч львів’ян (близько третини населення тогочасного міста).[4] Водночас до міста прибуло багато біженців із окупованої Німеччиною Польщі (переважно поляків та євреїв), а також чиновники і робітники з СРСР.
Станом на 1941 рік у Львові було бл. 150 тисяч євреїв (110 тисяч місцевих і 40 тисяч біженців). Після приходу німецьких військ у місті було створено ґетто, крізь яке пройшли близько 138 тисяч євреїв — майже всі вони загинули.[5] Якщо у 1939 р. євреї становили 31% львів’ян, то у 1944 р. — 0,9%.
Коли стало зрозуміло, що повертається радянська окупація, частина населення Львова виїхала на Захід. Після встановлення нового польсько-радянського кордону у 1944 році, який зафіксував Львів у складі УРСР, в 1945-46 роках більшість львівських поляків виїхали до Польщі (переважно до Вроцлава, колишнього Бреслау). Якщо в серпні 1944 р. у Львові було 92,5 тис. поляків (62% населення міста), то в 1955 р. залишилося 8,5 тис. осіб (2,3%).[6]
Якийсь час після цих міграцій Львів був майже порожнім, а від довоєнного населення залишилося бл. 9%.[7]
У перші повоєнні роки Львів заселяли вихідці зі Східної України та республік Радянського Союзу, насамперед Росії. Це були українці, росіяни та євреї за національністю. Попри обмеження переїзду до міста в 1944-1945 роках (слід було мати дозвіл міської влади на переселення) населення Львова невпинно збільшувалося: якщо у серпні 1944 р. було 149 тис. осіб, то в січні 1947 р., за різними даними, — вже 293-320 тис. осіб. Особливо швидко збільшилося населення міста у другій половині 1940-х років (у 1945-1950 рр. на 147 тис. осіб). У відсотковому відношенні найбільше росіян було у перші повоєнні роки, у наступних десятиліттях їхня чисельність невпинно зменшувалася (35,6% у 1955 р., 22,3% у 1970 р.).[6]
Серед повоєнних новоселів були також солдати Радянської армії, які після закінчення військових дій поверталися із Заходу й залишалися у Львові. Прибували також ті, хто побував у Львові ще за першої радянської окупації в 1939–1940 рр., дехто з них поселявся у «своїх» колишніх помешканнях. Населення міста поповнювали й українці — вихідці зі галицьких сіл та містечок, особливо помітним це стало в другій половині 1950-х – у 1960-х роках.[6]
Загалом з 1950 по 1989 роки населення Львова зросло майже вдвічі. На початку 1950-х українці становили відносну (42,8%), а з кінця 1950-х абсолютну (60,2%) більшість населення Львова. В наступні роки їхня частка тільки зростала до 88,1% у 2001 році.
У перші десять років після розпаду Радянського Союзу кількість росіян у Львові зменшилася вдвічі: якщо у 1989 році їх було 126,5 тисяч (16,1%), то у 2001 — 64,6 тисячі (8,9%).
Після 2014 року до Львова почали прибувати переселенці з окупованого Росією Криму та частини Донбасу (станом на квітень 2021 року близько 11 тисяч офіційно зареєстрованих ВПО на Львівську область).[8]
Після початку російського вторгнення в Україну протягом 2022-2023 року до Львова прибуло близько 150 000 внутрішньо-переміщених осіб та ще 100 000 осіб які офіційно не зареєстровані, станом на липень 2023 року населення Львова стало близько 1.0 млн осіб.[9]
- поч. XV ст. — 5,5 тисячі жителів [10];
- поч. XVI ст. — 7-10 тис.[11];
- 1583 — 14 тис.[12];
- поч. XVII ст. — 17-20 тис.[11];
- 1620-ті рр. — 22-23 тис.[11];
- сер. XVII ст. — 25-30 тис.[11];
- 1662 — 12-13 тис.[13] (значне зменшення через козацьку облогу 1648 та епідемії);
- 1773 — 22,5 тис.[14];
- 1785 — 25 тис.[14];
- 1800 — 38 тис.[14];
- 1810 — 43,5 тис.[15];
- 1820 — 46 тис.[16];
- 1831 — 50,5 тис.[15];
- 1840 — 63 тис.[16];
- 1857 — 70 тис.[17];
- 1869 — 87 тис.[17];
- 1880 — 103 тис.[17];
- 1890 — 119 тис.[17];
- 1900 — 170,2 тис.
- 1921 — 219,388 тис.[18]
- 1931 — 311,5 тис.
- 1941 — 299,0 тис.
- 1942 — 319,6 тис.
- 1943 — 209,1 тис.
- жовтень 1944 — 154 тис.
- 1950 — бл. 380 тис.
- 1959 — 410,7 тис.
- 1970 — 553,5 тис.
- 1979 — 665,1 тис.
- 1989 — 786,9 тис.
- 2001 — 725,2 тис.
- 2023 — бл. 1 000,0 тис.[9]
Населення Львова станом на 1 січня 2012 року становило 729 842 жителів. Під час останнього перепису населення, який пройшов у 2001 році, населення Львова становило 732 818 тисяч жителів; під час передостаннього перепису, у 1989 році, — 791 тисяч.
За даними обласного управління статистики 51,8% населення складають жінки, 48,2% — чоловіки. Згідно з цим же дослідженням, 27,3% львів'ян мають вищу освіту, 27% — лише середню спеціальну освіту, 45,7% мають лише середню освіту.
Відповідно до останнього перепису населення, у 2001 році, коли він проходив, українці становили 88,1% населення міста. Найбільшою національною меншиною була російська (8,9%), менш чисельними були польська (0,9%), білоруська (0,4%), єврейська (0,3%) та вірменська (0,1%). На інші національності припадало 1,3%.[19]
Згідно з опитуваннями, проведеними Соціологічною групою «Рейтинг» у 2017 році, українці становили 95% населення міста, росіяни — 3%.[20]
Подібна ситуація спостерігається з кінця 20 століття. Історично, Львів був заснований як місто з переважно руським населенням, проте вже в середині 13 століття, після перенесення до Львова столиці Галицько-Волинського князівства, у місті почали з'являтися національні меншини, зокрема, вірменська і німецька. Після приєднання Львова до Польського королівства, більшість населення становили поляки і німці, які згодом асимілювалися. В цей час сформувалися вірменський і єврейський квартали, які мали часткове самоврядування. За австрійського панування подібна етнічна ситуація збереглася. У міжвоєнний період 20 століття більшість населення становили поляки, близько третини — євреї, близько десятини — українці. В результаті Голокосту та операції «Вісла» у Львові практично не залишилося євреїв і поляків, натомість, з приходом радянської влади, зросла частка росіян, які становили прислану адміністрацію. З індустріалізацією, міське населення поповнилося українцями, урбанізованими з мешканців області.
Згідно з дослідженням Інституту розвитку міста за 2001 рік, 45% львів'ян — вірні УГКЦ, 31% — вірні УПЦ-КП, 5% — вірні УАПЦ, 3% — вірні УПЦ (МП), ще 3% — вірні інших християнських конфесій.[21]
56% жителів міста народилися у Львові, 19% — народилися в інших населених пунктах Львівської області, 3% — народилися в Західній Україні (проте не у Львівській області), 11% — народилися в Україні (проте не в її західній частині), 7% — народилися у колишніх республіках Радянського Союзу (з яких у Росії — 4%), 4% львів'ян народилися у Польщі.[21]
Згідно з даними п'ятого щорічного муніципального опитування [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] від IRI у грудні 2019 року, 94% населення себе вважає українцями, 4% — росіянами. 97% населення володіє українською мовою, 74% — російською та 37% — англійською, і це є найвищий показник володіння англійською серед усіх міст. Розмовна мова удома для 93% населення є українська. 56% назвали себе вірними УГКЦ, 23% — ПЦУ.
| Нац-сть | 1900 | 1931 | 1940 | 1941 | 1942 | 1943 | 10.1944 | 1951 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українці | 33.9 | 19.9% | 49.7 | 15.9% | 22.0% | 65.8 | 22.0% | 83.6 | 26.1% | 62.7 | 29.9% | 40.6 | 26.4% | ~163 | 42.8% | 247.1 | 60.2% | 377.5 | 68.2% | 492.2 | 74.0% | 622.7 | 79.1% | 639.0 | 88.1% |
| Росіяни | ~0.5 | 0.2% | 1.6% | 8.5 | 5.5% | ~117 | 30.8% | 111.1 | 27.1% | 123.2 | 22.3% | 128.3 | 19.3% | 126.5 | 16.1% | 64.6 | 8.9% | ||||||||
| Євреї | 45.1 | 26.5% | 99.6 | 31.9% | 32.8% | 76.0 | 25.4% | 50.0 | 15.6% | 1.7 | 1.1% | ~27 | 7.0% | 25.8 | 6.3% | 24.3 | 4.4% | 17.6 | 2.7% | 12.8 | 1.6% | 1.9 | 0.3% | ||
| Поляки | 84.1 | 49.4% | 157.5 | 50.4% | 43.4% | 150.4 | 50.3% | 172.7 | 54.0% | 131.3 | 62.9% | 103.4 | 66.7% | ~62 | 16.3% | 16.2 | 3.9% | 13.7 | 2.5% | 11.9 | 1.8% | 9.7 | 1.2% | 6.4 | 0.9% |
| Всього | 170.2 | 100.0% | 311.5 | 100.0% | 100.0% | 299.0 | 100.0% | 319.6 | 100.0% | 209.1 | 100.0% | 154.0 | 100.0% | ~380 | 100.0% | 410.7 | 100.0% | 553.5 | 100.0% | 665.1 | 100.0% | 786.9 | 100.0% | 725.2 | 100.0% |
Національний склад Львова за переписом 2001 р.[28]
- українці ‒ 639 035 ‒ 88,1%
- росіяни ‒ 64 599 ‒ 8,9%
- поляки ‒ 6 364 ‒ 0,9%
- білоруси ‒ 3 119 ‒ 0,4%
- євреї ‒ 1 928 ‒ 0,3%
- вірмени ‒ 788 ‒ 0,1%
- інші ‒ 3 764 ‒ 0,5%
- не вказали національність - 0,8%
Національний склад районів Львова за переписом 2001 р.[28]
| населення | українці | росіяни | поляки | білоруси | євреї | вірмени | інші | не вказали | |
| Галицький район | 67 851 | 81,5% | 13,4% | 1,5% | 0,5% | 0,7% | 0,2% | 0,8% | 1,4% |
| Залізничний район | 132 824 | 89,0% | 8,4% | 0,8% | 0,4% | 0,2% | 0,1% | 0,5% | 0,6% |
| Личаківський район | 94 482 | 88,6% | 8,4% | 0,9% | 0,4% | 0,4% | 0,1% | 0,5% | 0,7% |
| Сихівський район | 145 932 | 89,7% | 8,2% | 0,6% | 0,5% | 0,1% | 0,1% | 0,6% | 0,2% |
| Франківський район | 137 624 | 84,9% | 11,4% | 0,9% | 0,5% | 0,3% | 0,1% | 0,6% | 1,3% |
| Шевченківський район | 146 489 | 91,5% | 5,9% | 0,8% | 0,3% | 0,2% | 0,1% | 0,4% | 0,8% |
| Львів | 725 202 | 88,1% | 8,9% | 0,9% | 0,4% | 0,3% | 0,1% | 0,5% | 0,8% |
Національний склад Львова за переписом 1989 р.[28]
- українці ‒ 622 701 ‒ 79,1%
- росіяни ‒ 126 459 ‒ 16,1%
- євреї ‒ 12 795 ‒ 1,6%
- поляки ‒ 9 730 ‒ 1,2%
- білоруси ‒ 5 849 ‒ 0,7%
- молдовани ‒ 1 605 ‒ 0,2%
- вірмени ‒ 980 ‒ 0,1%
- татари ‒ 761 ‒ 0,1%
- інші ‒ 6 023 ‒ 0,8%
Національний склад районів Львова за переписом 1989 р.[28]
| населення | українці | росіяни | євреї | поляки | білоруси | інші | |
| Ленінський (Галицький) район | 151 017 | 76,8% | 17,9% | 2,3% | 1,3% | 0,8% | 0,9% |
| Залізничний район | 190 033 | 82,9% | 13,6% | 1,0% | 1,1% | 0,6% | 0,8% |
| Червоноармійський (Личаківський) район | 122 031 | 79,7% | 14,7% | 2,1% | 1,3% | 0,7% | 1,5% |
| Радянський (Франківський район) район | 193 216 | 75,6% | 19,3% | 1,6% | 1,1% | 0,9% | 1,5% |
| Шевченківський район | 134 611 | 81,2% | 14,0% | 1,2% | 1,5% | 0,7% | 1,4% |
| Львів | 790 908 | 79,1% | 16,1% | 1,6% | 1,2% | 0,7% | 1,3% |
Національний склад Львова за переписом 1979 р.[28]
- українці ‒ 492 194 ‒ 74,0%
- росіяни ‒ 128 338 ‒ 19,3%
- євреї ‒ 17 952 ‒ 2,7%
- поляки ‒ 11 855 ‒ 1,8%
- білоруси ‒ 5 982 ‒ 0,9%
- вірмени ‒ 1 140 ‒ 0,2%
- молдовани ‒ 1 091 ‒ 0,1%
- інші ‒ 6 513 ‒ 1,0%
Національний склад районів Львова за переписом 1979 р.[28]
| населення | українці | росіяни | євреї | поляки | білоруси | інші | |
| Ленінський (Галицький) район | 104 747 | 67,4% | 23,3% | 4,7% | 2,0% | 0,9% | 1,7% |
| Залізничний район | 156 167 | 76,9% | 17,6% | 1,7% | 1,6% | 1,0% | 1,2% |
| Червоноармійський (Личаківський) район | 114 925 | 75,7% | 17,3% | 2,1% | 1,3% | 0,7% | 2,9% |
| Радянський (Франківський район) район | 182 701 | 71,9% | 21,9% | 2,3% | 1,5% | 1,1% | 1,3% |
| Шевченківський район | 108 703 | 78,1% | 15,5% | 2,3% | 2,2% | 0,7% | 1,2% |
| Львів | 667 243 | 74,0% | 19,3% | 2,7% | 1,8% | 0,8% | 1,4% |
Національний склад Львова за переписом 1959 р.[28]
- українці ‒ 247 086 ‒ 60,2%
- росіяни ‒ 111 116 ‒ 27,1%
- євреї ‒ 25 792 ‒ 6,3%
- поляки ‒ 16 196 ‒ 3,9%
- білоруси ‒ 5 136 ‒ 1,3%
- татари ‒ 679 ‒ 0,1%
- молдовани ‒ 474 ‒ 0,1%
- інші ‒ 4 199 ‒ 1,0%
Національний склад районів Львова за переписом 1959 р.[28]
| населення | українці | росіяни | євреї | поляки | білоруси | інші | |
| Залізничний район | 146 219 | 59,0% | 30,2% | 4,5% | 3,7% | 1,4% | 1,2% |
| Ленінський район | 140 385 | 57,0% | 27,4% | 9,1% | 3,7% | 1,2% | 1,6% |
| Шевченківський район | 124 074 | 65,1% | 23,0% | 5,1% | 4,5% | 1,1% | 1,2% |
| Львів | 410 678 | 60,2% | 27,1% | 6,3% | 3,9% | 1,3% | 1,2% |
Динаміка чисельності українців у Львові:[28]
- 1921 - 27 269 - 12,4%[29]
- 1931 - 40 743 - 15,9%[29]
- 1941 - 65 800 - 22,0%
- 1944 - 40 743 - 26,4%
- 1950 - 144 600 - 38,2%
- 1959 ‒ 247 086 ‒ 60,2%
- 1970 ‒ 377 562 ‒ 68,2%
- 1979 ‒ 492 194 ‒ 74,0%
- 1989 ‒ 622 701 ‒ 79,1%
- 2001 ‒ 639 035 ‒ 88,1%
Рідна мова українців Львова за даними переписів:[28]
| 1931[29] | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
| українська | 68,5% | ~90% | 93,8% | 95,3% | 96,9% | 98,6% |
| російська | ~10% | 6,1% | 4,7% | 3,1% | 1,4% | |
| польська | 31,3% |
Динаміка чисельності росіян у Львові:[28]
Динаміка чисельності поляків у Львові:[28]
Динаміка чисельності євреїв у Львові:[28]
- 1921 ‒ 60 431 ‒ 27,6%[31]
- 1931 ‒ 99 595 ‒ 31,9%[31]
- 1940 ‒ 131 200 ‒ 32,8%
- 1941 ‒ 76 000 ‒ 25,4%
- 1942 ‒ 50 000 ‒ 15,6%
- 1959 ‒ 25 792 ‒ 6,3%
- 1970 ‒ 24 321 ‒ 4,4%
- 1979 ‒ 17 952 ‒ 2,7%
- 1989 ‒ 12 795 ‒ 1,6%
- 2001 ‒ 1 928 ‒ 0,3%
Рідна мова євреїв Львова за даними переписів:[28]
| 1931 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
| єврейська (їдиш або іврит) | 75,6% | 15,5% | 10,2% | 9,4% | 5,3% |
| українська | 0,03% | 1,1% | 1,3% | 2,4% | 28,2% |
| російська | - | 83,1% | 88,4% | 88,1% | 65,7% |
| польська | 24,1% | 0,2% | - | - | - |
Рідна мова населення Львова за даними переписів населення:[28]
| мова | 1931 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| українська | 11,3% | ~55,5% | 65,2% | 71,3% | 77,2% | 88,8% |
| російська | 0,1% | ~38,5% | 31,1% | 25,7% | 19,9% | 9,7% |
| їдиш | 24,1% | ~1,2% | 0,7% | 0,3% | 0,2% | 0,01% |
| польська | 63,5% | ~2,8% | 1,4% | 0,9% | 0,6% | 0,4% |
| інша | 1,0% | ~2he,0% | 3,7% | 3,0% | 2,9% | 1,1% |
Українська мова є основною та єдиною офіційною мовою міста.[32]
Згідно з опитуванням, проведеним Соціологічною групою «Рейтинг» у січні-лютому 2017 року, українською вдома розмовляли 89 % населення міста, російською — 4 %, українською та російською в рівній мірі — 6 %.[33]
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2023 року, українською вдома розмовляли 96 % населення міста, російською — 3 %.[34]
Згідно з опитуванням, проведеним Міжнародним республіканським інститутом у квітні-травні 2024 року, українською вдома розмовляли 97 % населення міста, російською — 5 % (на відміну від опитування 2023 року було дозволено вибір кількох варіантів).[35]
| рідна мова | національність | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|
| українська | українці | 354 334 | 469 216 | 603 330 | 629 940 |
| російська | українці | 22 986 | 22 918 | 19 317 | 8 806 |
| російська | росіяни | 121 862 | 126 615 | 123 907 | 58 368 |
| українська | росіяни | 1 343 | 1 713 | 2 539 | 6 172 |
| польська | поляки | 7 587 | 5 868 | 4 456 | 2 990 |
| українська | поляки | 4 315 | 4 300 | 3 810 | 2 896 |
| російська | поляки | 1 749 | 1 655 | 1 437 | 458 |
| їдиш | євреї | 3 758 | 1 823 | 1 203 | 103 |
| українська | євреї | 272 | 236 | 305 | 544 |
| російська | євреї | 20 216 | 15 874 | 11 268 | 1 267 |
| білоруська | білоруси | 2 419 | 1 931 | 2 120 | 734 |
| українська | білоруси | 247 | 299 | 443 | 830 |
| російська | білоруси | 3 789 | 3 749 | 3 281 | 1 545 |
| вірменська | вірмени | 469 | 468 | 384 | 290 |
| українська | вірмени | 16 | 25 | 47 | 173 |
| російська | вірмени | 603 | 645 | 548 | 324 |
| інші варіанти | 7 487 | 7 730 | 8 508 | 9 762 | |
| всього | 553 452 | 665 065 | 786 903 | 725 202 | |
| рідна мова | національність | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|---|
| українська | українці | 64,0% | 70,6% | 76,7% | 86,9% |
| російська | українці | 4,2% | 3,4% | 2,5% | 1,2% |
| російська | росіяни | 22,0% | 19,0% | 15,7% | 8,0% |
| українська | росіяни | 0,2% | 0,3% | 0,3% | 0,9% |
| польська | поляки | 1,4% | 0,9% | 0,6% | 0,4% |
| українська | поляки | 0,8% | 0,6% | 0,5% | 0,4% |
| російська | поляки | 0,3% | 0,2% | 0,2% | 0,1% |
| їдиш | євреї | 0,7% | 0,3% | 0,2% | |
| українська | євреї | 0,1% | |||
| російська | євреї | 3,7% | 2,4% | 1,4% | 0,2% |
| білоруська | білоруси | 0,4% | 0,3% | 0,3% | 0,1% |
| українська | білоруси | 0,1% | 0,1% | ||
| російська | білоруси | 0,7% | 0,6% | 0,4% | 0,2% |
| вірменська | вірмени | 0,1% | 0,1% | ||
| російська | вірмени | 0,1% | 0,1% | 0,1% | |
| інші варіанти | 1,4% | 1,2% | 1,1% | 1,3% | |
Рідна мова у районах Львова та населених пунктах підпорядкованих міськраді за даними перепису 2001 р.[36]
| українська | російська | польська | |
|---|---|---|---|
| Шевченківський район | 92,4% | 6,2% | 0,4% |
| Сихівський район | 90,1% | 9,1% | 0,2% |
| Залізничний район | 89,6% | 9,1% | 0,4% |
| Личаківський район | 89,2% | 9,3% | 0,5% |
| Франківський район | 84,6% | 13,2% | 0,5% |
| Галицький район | 81,6% | 15,7% | 0,9% |
| Львів (місто) | 88,5% | 10,0% | 0,4% |
| смт.Рудно | 98,6% | 1,2% | 0,2% |
| м.Винники | 96,1% | 3,5% | 0,2% |
| смт.Брюховичі | 95,3% | 3,7% | 0,4% |
| Львів (міськрада) | 88,8% | 9,7% | 0,4% |
Розподіл за вибором рідної мови та мови спілкування на роботі за даними соціологічного дослідження[37]
| Мовні групи | Рідна мова | Мова спілкування
на роботі |
| Українська | 87,8% | 92,1% |
| Російська | 6,5% | 2,8% |
| Українська і Російська | 3,7% | 4,4% |
| Інша | 2,0% | 0,6% |
Релігійний склад населення Львова у 2001 р.[21][38]
| Релігійна
самоідентифікація |
% серед практикуючих
християн |
% кількості
релігійних | |
|---|---|---|---|
| греко-католики | 40% | 70% | 33,5% |
| православні | 35% | 20% | 25,3% |
| в т. УПЦ-КП | 31% | 15% | 10,0% |
| в т. УАПЦ | 5% | 3% | 11,8% |
| в т. УПЦ-МП | 3% | 2% | 3,5% |
| РКЦ | 3% | 10% | 5,3% |
| протестанти | 17,6% | ||
| не відповіли | 12% | ||
| атеїсти | 10% |
У 2000 році у Львові було здійснено 9017 злочинів, з яких: 63 вбивства, 88 нанесень тяжких тілесних ушкоджень, 12 зґвалтувань.[39] У 2005 році в органах внутрішніх справ зареєстровано 36 000 заяв громадян.[40] У 2006 році в місті зафіксовано 135 злочинів, здійснених неповнолітніми.[41] У 2007 у Львові було зареєстровано 3 тисячі безхатченків.[42]
На основі даних з телефонного довідника[44], який показував власників помешкань у ЛМР (орієнтовно станом на кінець 1990х - початок 2000х років) були визначені найчисельніші та найбільш типові групи прізвищ, які мали львів'яни. Більшість груп прізвищ мають чіткий умовний розподіл переваги на центр Львова та «спальні райони» міста.
| район | -ов(а),
-ев(а), -єв(а) |
-ський(а),
-цький(а), -зький(а) |
-ук, -юк | -ак, -як | -енко,
-єнко |
-ик, -ік | -ко
(без -е/єнко) |
-ин(а),
-ін(а), -їн(а)[45] |
-ич, -іч | -ий(а) | -ів, -їв | -ишин,
-ішин, -їшин[46] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Галицький | 17,72 | 12,74 | 6,87 | 4,46 | 6,75 | 4,71 | 4,20 | 4,94 | 3,70 | 3,09 | 2,17 | 1,54 |
| Залізничний | 12,31 | 12,00 | 6,68 | 5,94 | 4,75 | 5,06 | 4,78 | 3,93 | 3,99 | 3,19 | 3,10 | 2,12 |
| Личаківський | 12,94 | 12,66 | 6,88 | 4,82 | 5,52 | 4,84 | 4,60 | 4,23 | 4,47 | 3,16 | 2,89 | 2,00 |
| Сихівський | 12,17 | 11,88 | 6,93 | 5,63 | 4,89 | 5,31 | 4,89 | 3,94 | 3,88 | 3,17 | 3,21 | 2,14 |
| Франківський | 14,37 | 12,37 | 6,93 | 5,36 | 5,47 | 4,95 | 4,78 | 4,39 | 3,87 | 3,20 | 2,79 | 1,94 |
| Шевченківський | 9,98 | 12,32 | 7,27 | 5,82 | 4,49 | 5,55 | 5,20 | 3,06 | 4,09 | 3,28 | 3,13 | 2,18 |
| ЛМР | 12,92 | 12,28 | 6,94 | 5,43 | 5,19 | 5,11 | 4,80 | 4,01 | 4,00 | 3,19 | 2,94 | 2,02 |
- На повторному другому турі президентських виборів 2004 року, львів'яни (ТВО №117, 118[47], 119-120) проголосували таким чином: Ющенко Віктор — 87,65%, Янукович Віктор — 10,14%; недійсні бюлетені та «не підтримують жодного» — 2,21%. Явка на виборах становила 80,86%.[48]
- На парламентських виборах 2006 року перелік партій, що набрали тривідсотковий бар'єр у ЛМР був таким (ТВО №112-113): Блок «Наша Україна» — 34,40%, Блок Юлії Тимошенко — 27,71%, Громадянський блок «ПОРА-ПРП» — 7,38%, Партія регіонів — 6,55%, Український Народний Блок Костенка і Плюща — 3,97%, Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 3,28%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійські» партії на виборах («Партія політики путіна», КПУ, «За союз», Партія регіонів, СПУ, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція», «Опозиційний блок НЕ ТАК!») становила 12,64%. Явка на виборах становила 70,60%.[49]
- На парламентських виборах у 2007 році перелік партій, що набрали тривідсотковий бар'єр у ЛМР був таким (ТВО №112-113): Блок Юлії Тимошенко — 43,60%, Блок «Наша Україна – Народна Самооборона» — 34,13%, Партія регіонів — 8,43%, Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 4,20%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійські» партії на виборах (КПУ(оновлена), КПУ, Партія регіонів, СПУ, ПСПУ, Виборчий блок політичних партій «КУЧМА») становила 12,22%. Явка на виборах становила 68,35%.[50]
- На президентських виборах у 2010 році у першому турі найбільшу підтримку голосуючих здобули: Ющенко Віктор (31,54%), Тимошенко Юлія (25,66%), Яценюк Арсеній (10,93%), Янукович Віктор (8,54%) та Тігіпко Сергій (7,82%). Підтримка умовно «проросійських» кандидатів у першому турі (Симоненко Петро, Тігіпко Сергій, Янукович Віктор) становила 17,67%. Явка у першому турі становила 68,72%. Результати другого туру були такими: Тимошенко Юлія — 77,18%, Янукович Віктор — 14,58%; недійсні бюлетені та «не підтримують жодного» — 8,24%. Явка на виборах становила 69,67%.[51]
- На парламентських виборах 2012 року львів'яни (ТВО №115-117, 118[52]) проголосували таким чином: «Свобода» — 38,60%; «Батьківщина» — 27,18%; «УДАР» — 18,48%; Партія регіонів — 6,15%; КПУ — 3,58%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійські» партії (СПУ, КПУ, «»Руський блок», «Україна — Вперед!», Партія регіонів) становила 10,75%. Явка на виборах становила 65,00%.[53][54]
- На президентських виборах 2014 року львів'яни (ТВО № 117-120) проголосували таким чином: Порошенко Петро — 70,88%, Гриценко Анатолій — 7,49%, Тимошенко Юлія — 7,12%, Ляшко Олег — 6,08%. Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійських» кандидатів на виборах (Бойко Юрій, Добкін Михайло, Кузьмін Ренат, Рабінович Вадим, Симоненко Петро, Тігіпко Сергій) становила 3,15%. Явка на виборах становила 76,02%.[55]
- На парламентських виборах 2014 року (ОВО №115-117, 118[56]) партії, що набрали п'ятивідсотковий бар'єр є такими: «Народний фронт» — 26,42%, «Самопоміч» — 23,15%, «Блок Петра Порошенка» — 22,45%, «Свобода» — 6,18%, «Громадянська позиція» — 5,76%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійські» партії на виборах («Опозиційний блок», КПУ, «Сильна Україна») становила 3,47%. Явка на виборах становила 67,47%. [57]
- На президентських виборах 2019 року (ТВО №115-117, 118[58]) у першому турі найбільшу підтримку серед львів'ян здобули: Порошенко Петро — 43,75%, Гриценко Анатолій — 17,41%, Зеленський Володимир — 12,74%, Тимошенко Юлія — 8,31%, Смешко Ігор — 5,80%, Кошулинський Руслан — 3,92%, Бойко Юрій — 2,59%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійських» кандидатів на виборах (Бойко Юрій та Вілкул Олександр) становила 3,19%. Явка на виборах становила 70,03%. У другому турі результати серед львів'ян були такими: Порошенко Петро — 68,48%, Зеленський Володимир — 28,67%. Явка на виборах становила 68,17%.[59]
- На парламентських виборах 2019 року (ТВО №115-117, 118[60]) наступні партії набрали п'ятивідсотковий бар'єр: «Голос» — 28,27%, «Європейська Солідарність» — 26,38%, «Слуга Народу» — 16,35%, «Батьківщина» — 5,00%. Сумарна частка львів'ян, які підтримали умовно «проросійські» партії на виборах («Опозиційний блок», ОПЗЖ, «Партія Шарія») становила 4,70%. Явка на виборах становила 52,33%.[61]
На основі результатів парламентських виборів 2012 та 2019 років та даних з телефонного довідника[44] (у розрізі виборчих дільниць), яскраво представлена кореляція: чим більша частка носіїв російських та зросійщених прізвищ — тим більший рівень підтримки проросійських сил.
- ↑ ГУС у Львівській області. Демографічна ситуація. Архів оригіналу за 14 червня 2015. Процитовано 25 листопада 2014.
- ↑ Dz.U. z 1930 r. nr 35, poz. 286.
- ↑ 73. Komunikat. „Lwowski Dziennik Wojewódzki”. Nr 5, s. 100, 1 kwietnia 1931.
- ↑ Від окупації до окупації: Львів у 1939-1941 роках - DW
- ↑ Львівське гетто. 80 років тому нацисти почали масове винищення євреїв у Львові - Радіо Свобода
- 1 2 3 Нові повоєнні мешканці старих львівських будинків - zaxid.net
- ↑ Як змінилося населення Львова після війни? - Радіо Свобода
- ↑ У Львівській області офіційно обліковано 11 246 ВПО. DailyLviv.com (укр.). 15 березня 2024. Процитовано 15 березня 2024.
- 1 2 Львів вже став містом-мільйонником, – Садовий. tvoemisto.tv. Процитовано 15 березня 2024.
- ↑ Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 47.
- 1 2 3 4 Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 65.
- ↑ Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2003. — С. 252.
- ↑ Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2003. — С. 257.
- 1 2 3 Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 122.
- 1 2 Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 127.
- 1 2 Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 128.
- 1 2 3 4 Лозинський Р. М. Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини). — Львів, 2005. — С. 149.
- ↑ Pierwszy powszechny spis ludności, 1921, Województwo Lwowskie
- 1 2 За даними Всеукраїнського перепису населення у 2001 році; дані без врахування населення інших населених пунктів, що підпорядковуються Львівській міській раді: Винник Брюховичів і Рудного
- ↑ https://www.iri.org/wp-content/uploads/legacy/iri.org/ukraine_nationwide_municipal_survey_final.pdf
- 1 2 3 Населення Львова в дзеркалі опитування громадської думки (грудень 2000 року). [Архівовано 16 серпня 2009 у Wayback Machine.] Часопис Ї
- ↑ Russia, Ukraine, and the Breakup of the Soviet Union [Архівовано 11 квітня 2014 у Wayback Machine.] by Roman Szporluk, Hoover Institution Press, 2000, ISBN 0817995420 / ISBN 978-0817995423
- ↑ Національний склад Львівського воєводства [Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine.] за переписом 1931 року
- ↑ Населення Східної Галичини [Архівовано 29 липня 2012 у Archive.is] за переписом 1900 року
- ↑ К. Кондратюк - Зміни етносоціального складу населення Львова (1944 - 200) [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Росіяни та російськомовне населення у сучасному Львові. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 4 вересня 2011.
- ↑ Галина Боднар «Національні відносини у Львові у 1950–1970-х роках очима мігрантів з сіл»[недоступне посилання з липня 2019]
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 Роман Лозинський - Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 лютого 2015. Процитовано 22 липня 2013.
- 1 2 3 греко-католики
- 1 2 римо-католики
- 1 2 юдеї
- ↑ Про забезпечення функціонування української мови як державної. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
- ↑ Третє всеукраїнське муніципальне опитування (Січень – Лютий 2017) – соціологічна група «Рейтинг»
- ↑ Восьме всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2023) – соціологічна група «Рейтинг»
- ↑ Дев'яте всеукраїнське муніципальне опитування (Квітень – Травень 2024) — соціологічна група «Рейтинг»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ М.В. Щур - Виміри факторного впливу мовної диференціації на соціокультурну ситуацію міста Львова[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Регіостат. Кількість релігійних громад. Львів (міськрада)[недоступне посилання]
- ↑ Рівень злочинності зріс. [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.] Поступ
- ↑ Львівська міліція не залежна від обласної влади. Львівська газета
- ↑ У Львові зменшився рівень злочинності серед неповнолітніх. [Архівовано 2 травня 2013 у Wayback Machine.] Львівський портал
- ↑ Міліція — поза політикою. [Архівовано 13 серпня 2010 у Wayback Machine.] Укртайм
- 1 2 Instagram. www.instagram.com. Процитовано 24 серпня 2025.
- 1 2 3 Телефонний довідник - Щоденний Львів. old.dailylviv.com. Процитовано 23 грудня 2025.
- ↑ До цієї групи НЕ врахована "галицька" форма, яка не має відмінювання в залежності від статі (напр. Савчин, Турчин, Мончин тощо).
- ↑ До цієї групи НЕ враховані російські та зросійщені прізвища, які мають відмінювання в залежності від статі (напр. Грішин(а), Мішин(а) тощо).
- ↑ виборчі дільниці № 1 - 43
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори Президента України"
- ↑ Wayback Machine. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 11 лютого 2025. Процитовано 20 грудня 2025.
- ↑ Wayback Machine. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 3 вересня 2025. Процитовано 20 грудня 2025.
- ↑ Wayback Machine. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 10 лютого 2025. Процитовано 20 грудня 2025.
- ↑ виборчі дільниці №461929, 461930, 461932 – 461934, 461937 – 461939, 461943 – 461946, 461951 – 461953, 461960, 461961, 462095 – 462108, 462114 – 462118, 462151, 462152
- ↑ Результати парламентських виборів в Україні 2012 у районах та міськрадах. Вікіпедія (укр.). 25 листопада 2023. Процитовано 24 жовтня 2025.
- ↑ ЦВК (українська) . 2012.
- ↑ Результати голосування в межах Львівської області. Вибори президента України 2014 (українською) . ЦВК. 2014.
- ↑ ОВО №118: виборчі дільниці № 461929, 461930, 461932 – 461934, 461937 – 461939, 461943 – 461946, 461951 – 461953, 461960, 461961, 462095 – 462108, 462114 – 462118, 462151, 462152).
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2014". www.cvk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 16 вересня 2025. Процитовано 17 грудня 2025.
- ↑ ТВО №118: виборчі дільниці № 461929, 461930, 461933, 461934, 461937 – 461939, 461943 – 461946, 461951 – 461953, 461960, 461961, 462095 – 462108, 462114 – 462118, 462151, 462152, 462162)
- ↑ Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС «Вибори Президента України 2019». www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2025. Процитовано 17 грудня 2025.
- ↑ виборчі дільниці №461929, 461930, 461933, 461934, 461937 – 461939, 461943 – 461946, 461951 – 461953, 461960, 461961, 462095 – 462108, 462114 – 462118, 462151, 462152, 462162
- ↑ Wayback Machine. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 17 червня 2025. Процитовано 22 грудня 2025.
| Понад 10 000 000 |  | |
|---|---|---|
| Понад 5 000 000 | ||
| Понад 3 000 000 | ||
| Понад 2 000 000 | ||
| Понад 1 000 000 |  Мінськ (1 982 475) ·  Варшава (1 860 281) ·  Відень (1 797 337) ·  Гамбург (1 787 408) ·  Будапешт (1 759 407) ·  Барселона (1 608 746) · Мюнхен (1 450 381) ·  Харків (1 439 036) ·  Мілан (1 324 110) ·  Казань (1 308 660) ·  Прага (1 280 508) ·  Софія (1 270 284) · Нижній Новгород (1 249 861) ·  Белград (1 224 645) · Самара (1 173 299) · Уфа (1 144 809) · Ростов-на-Дону (1 142 162) ·  Бірмінгем (1 124 569) · Краснодар (1 099 344) · Кельн (1 060 582) · Воронеж (1 057 681) · Перм (1 034 002) · Волгоград (1 028 036) · Одеса (1 010 912) · Дніпро (1 004 105) | |
| Понад 500 000 | Неаполь (974 074) ·  Стокгольм (935 619) · Донецьк (927 201) · Саратов (901 361) · Турин (890 529) ·  Марсель (855 393) ·  Амстердам (834 119) · Краків (800 653) · Валенсія (790 201) · Лідс (781 743) · Запоріжжя (745 432) · Франкфурт-на-Майні (732 688) · Львів (727 968) · Севілья (690 566) ·  Загреб (686 568) · Тольятті (684 709) · Палермо (674 435) · Вроцлав (672 929) · Лодзь (670 642) ·  Кишинів (664 700) · Сарагоса (661 108) ·  Афіни (655 780) ·  Рига (641 423) · Кривий Ріг (636 294) ·  Гельсінкі (635 181) · Роттердам (629 078) · Штутгарт (623 738) · Іжевськ (623 472) · Махачкала (623 254) · Ульяновськ (617 352) · Глазго (615 070) · Дюссельдорф (612 178) ·  Копенгаген (602 481) ·  Осло (599 230) · Дортмунд (586 181) · Ессен (582 624) · Генуя (586 655) · Ярославль (577 279) · Шеффілд (575 424) · Малага (569 009) · Лейпциг (560 472) · Бремен (557 464) · Гетеборг (556 640) ·  Дублін (553 165) ·  Лісабон (552 700) · Набережні Челни (548 434) · Ставрополь (547 443) · Познань (546 859) · Дрезден (543 825) · Оренбург (543 654) · Манчестер (541 263) ·  Тирана (540 000) · Гомель (535 229) ·  Вільнюс (534 453) · Ганновер (532 163) · Рязань (528 599) · Балашиха (520 962) · Нюрнберг (509 975) · Единбург (507 170) · Ліон (506 615) · Пенза (501 109) | |
