Прикладна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прикладна́ психоло́гія — загальна назва ряду галузей сучасної психології, які займаються застосуванням Ψ знань (принципів, методів) у різних видах людської діяльності
Термін виник наприкінці XIX ст., коли Ψ переставала бути лише умоглядною наукою. Фундатором П.Ψ в США вважають Гуго Мюнстерберга, в СРСР значний внесок у розвиток П.Ψ зробили М. О. Бернштейн, О. Р. Лурія, Г.Костюк, О. Ткачено.
Підрозділи П.Ψ носять назви відповідно до сфер аплікації Ψ знання, якими є: медицина, правосуддя, освіта, спорт тощо. Як правило, роль Ψ теорії в цих сферах це —

  • вивчення та врахування індивідуальних якостей людини, як морально-психологічних (світоглядні установки, спосіб життя) так і психофізіологічних (швидкість реакції, витривалість, здатність до навчання);
  • врахування соціально-Ψ ефектів (колективна взаємодія, громадська думка, емоційне зараження, конфлікти);
  • врахування «людського фактору» в роботі систем людина-техніка (заходи безпеки на виробництві, використання анти-спам кодів, щоб відрізнити живого користувача від бота)…

Методи, якими послуговується П.Ψ, можуть бути загальними (тестування) або специфічними (метод вільних асоціацій у клінічній Ψ та психотерапії).

Деякі приклади, в яких Ψ доводить свою практичну користь:

  • загально-методологічні поради побудови практик та процесів (організація виробництва, навчання або тренувального процесу);
  • підбір кадрів (наприклад, для спорту, суду присяжних, у бізнесі);
  • психологічна експертиза в правосудді…

Безліч прикладів застосування певного розуміння психічних явищ можна знайти поза сферою наукового знання. Східна філософія, йога широко застосовує методи психічної регуляції в духовних практиках. Народна медицина, знахарство (часто й несвідомо) послуговуються знанням психічних феноменів. Ілюзіоністи та пройдисвіти теж не гребають користуватися певним розумінням Ψ реальності. Отримані в життєвому досвіді Ψ компетенції служать кожному з нас у побуті, навчанні, стосунках з ближніми. Але традиційно такі приклади не відносять до П.Ψ, оскільки в них знання та практика будується на поняттях буденної свідомості.

Галузі Ψ, що відносять до П.Ψ, виокремлюють за сферами практичної діяльності. Оскільки практика є складним системним утворенням, структура підрозділів П.Ψ — ієрархічна побудова з трьома-чотирма рівнями та додатковими відгалуженнями, яких у прискіпливого дослідника може бути надзвичайно багато, наприклад:

  • юридична Ψ,
    • кримінальна,
      • Ψ допиту,
    • судова,
      • Ψ свідків,
    • пенітенціарна;
  • Ψ освіти,
    • педагогічна,
      • Ψ початкової, середньої, вищої школи, та позаурочної освіти
      • Ψ педагогічної оцінки,
    • Ψ виховання,
    • Ψ навчання,
      • Ψ вчення та навчання…

Достатньо перерахувати основні сфери застосування Ψ знань (див.): праця, медицина, бізнес, релігія, освіта, правосуддя, спорт, політика, армія,..

Тісно пов'язана, але не тотожна П.Ψ — практична Ψ, яка є спробою побудови окремої людської практики (на рівні з названими вище). Так, психолог-практик у школі може консультувати вчителів щодо прикладних Ψ методик, але основним змістом його роботи буде інше: індивідуальні консультації та групова робота з учнями та вчителями, спрямована на їх Ψ розвиток, подолання Ψ негараздів.


Джерела[ред.ред. код]

  • «Психология. Словарь-справочник». Р. С. Немов, — М., изд. ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003 г. — Т.2, С.161. (рос.)