Порівняльна психологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Порівня́льна психоло́гія — галузь психологічних досліджень, яка вивчає та порівнює психологічні особливості людини та тварин. Порівняльна психологія досліджує поведінкову організацію серед живих істот, від бактерії до рослин, до людей. Дисципліна приділяє особливу увагу психологічній природі людини порівняно з іншими тваринами.[1]

Предмет порівняльної психології[ред. | ред. код]

При дослідженні тварин порівняльна психологія концентрується на розрізненні якісних, а також кількісних показників спільних рис та відмінностей у поведінці тварин (включаючи людину). Такі показники мають важливе застосування у таких галузях, як медицина, екологія та дресирування тварин.[1]

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Порівняльна психологія має давні традиції. В записаній історії склалося два різні погляди на ставлення людини до нижчих тварин. Один, який для зручності називають поглядом на людину нерозумну, наголошує на відмінності в тому, що взагалі заперечує схожість, і випливає з традиційних релігійних розповідей про окреме створення людей і тварин; інший, еволюційний погляд, підкреслює як подібність, так і відмінність. [1] Арістотель виділяв три рівня складності функціонування психіки: рослинний, тваринний та людський.[2] До першого рівня відносять фізіологічні реакції в рослин та одноклітинних тварин, чутливість живої клітини до фізичних або хімічних подразників та сприченена подразненням рухливість (наприклад, тропізми). Арістотель приписував раціональну здатність людям поодинці, менші здібності — тваринам.

Сучасні проблеми[ред. | ред. код]

Сучасна наукова точка зору вважає людей високорозвиненими тваринами; дані свідчать про те, що безперервність еволюції організмів забезпечує основу для істотних психологічних схожостей та відмінностей між нижчими та вищими тваринами, включаючи людей.[1] На сьогодні прийнято говорити про психічну діяльність представників тваринного світу.

В радянській психології помітною в цій галузі є робота О. М. Лєонтьєва «Проблемы развития психики» М., 1965.

Учень Л. С. Виготського, О. М. Лєонтьєв виділив ряд стадій та рівнів розвитку психіки.

Розвиток в радянський період історії[ред. | ред. код]

Радянська наука жорстко прив'язувала поняття психіки до її матеріального носія — мозку. Тому огляд П. п. починається з кишково-порожнинних та хробаків, у яких з'являються зачатки нервової системи. Три основні стадії:

  1. Елементарна сенсорна психіка. Присутні найпростіші відчуття, які викликають відповідні рухові реакції. У більш розвинутих представників цієї стадії з'являються органи відчуттів.
  2. Перцептивна психіка. Примітивні емоційні переживання, здатність до навчання, накопичення досвіду. Поведінка керована інстинктами значно ускладнюється, з'являються певні форми соціальної взаємодії (мурашник, рій; пізніше — зграя, стадо).
  3. Людиноподібний інтелект. Тварини на цій стадії демонструють здібності на рівні з немовлятами, спілкуються за допомогою жестів, міміки, вигуків. Використовують елементарні знаряддя.

Те, що, на думку Лєонтьєва, принципово відрізняє від найрозвиненіших тварин (дельфіни, примати) людину, це — поняття особистість.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г Comparative psychology. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2021-02-19. 
  2. Книга I. Частина II. Арістотель. Бертран Рассел. Історія західної філософії. litopys.org.ua. Процитовано 2021-02-19.