Республіка (Росія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Росія
Росія

Стаття з серії:
Політика та уряд Росії


Державний лад Росії


Конституція Росії


Президент Росії




Уряд


Федеральні збори


Судова система



Федеральний устрій


Вибори



Інші країни

Російська Федерація складається з 83 суб'єктів, 21 з яких є республіками[2]. Загалом республіки займають 28,6 % території Росії, у них проживає 16,9% населення країни.

Республіки, на відміну від країв і областей, є національно-державними утвореннями, тобто формою державності того або іншого народу (народів) у складі Росії. На відміну від інших суб'єктів федерації, республіки приймають власні конституції і мають право визначати свої державні мови.

Більшість сучасних республік у радянський період мали статус автономної радянської соціалістичної республіки, деякі були автономними областями. У рамках РРФСР вони вважалися суб'єктами федерації, будучи національно-державними утвореннями, на відміну від країв та областей — адміністративно-територіальних одиниць.

Перелік[ред.ред. код]

Republics of Russia.png

1. Республіка Адигея (Майкоп)
2. Республіка Алтай (Горно-Алтайськ)
3. Республіка Башкортостан (Уфа)
4. Республіка Бурятія (Улан-Уде)
5. Республіка Дагестан (Махачкала)
6. Республіка Інгушетія (Магас)
7. Кабардино-Балкарська Республіка (Нальчик) 8. Республіка Калмикія (Еліста)
9. Карачаєво-Черкеська Республіка (Черкеськ)
10. Республіка Карелія (Петрозаводськ)
11. Республіка Комі (Сиктивкар)
12. Республіка Марій Ел (Йошкар-Ола)
13. Республіка Мордовія (Саранськ)
14. Республіка Саха або Якутія (Якутськ)
15. Республіка Північна Осетія — Аланія (Владикавказ)
16. Республіка Татарстан або Татарстан (Казань)
17. Республіка Тива (Кизил)
18. Удмуртська Республіка (Іжевськ)
19. Республіка Хакасія (Абакан)
20. Чеченська Республіка (Грозний)
21. Чуваська Республіка (Чебоксари)

Республіка Крим була створена всупереч нормам міжнародного права на окупованій Росією території України (АР Крим).

Національний склад республік РФ[ред.ред. код]

народ титульний (%) росіяни (%) інші (%)
республіка 1979 1989 2002 2010[3] 1979 1989 2002 2010 1979 1989 2002 2010
Адигея 21,3 22,1 24,1 25,2 70,8 68,0 64,4 63,6
Алтай 29,1 31,0 33,4 33,9 63,3 60,4 57,4 56,6 5,6 5,9[4] 6,2
Башкортостан 24,3 21,9 29,7 29,5 40,3 39,2 36,3 36,1 24,5 28,4 24,1[5] 25,4
Бурятія 23,0 24,0 27,8 30 72,1 69,9 67,8 66,1
Дагестан 86,0 11,0 9,2 4,6 3,6
Інгушетія 11,7 12,9 77,2 94,1 31,7 23,1 1,1 0,8
Кабардино-Балкарія 45,6 52,2 55,3 57,2 35,1 31,9 25,1 22,5 9,0 9,4 11,6 12,7
Калмикія 41,4 45,3 53,3 57,4 42,7 37,6 33,5 30,2
Карачаєво-Черкесія 29,7 31,2 38,5 41 45,0 42,4 33,6 31,6 9,3 9,7 11,2 11,9
Карелія 11,1 10,0 9,2 7,4 71,3 73,6 76,6 82,2
Комі 25,3 23,3 25,1 23,7 56,7 57,7 59,5 65,1
Марій Ел 43,6 43,3 42,8 43,9 47,6 47,4 47,4 47,4
Мордовія 34,2 32,5 31,9 40 59,7 60,8 60,8 53,4
Саха 36,9 33,4 45,5 49,9 50,5 50,3 41,1 37,8
Північна Осетія 50,5 52,9 62,7 65,1 34,0 29,9 23,1 20,8
Татарстан 47,7 48,4 52,9 53,2 44,0 43,2 39,4 39,7
Тива 60,4 64,3 77,0 82 36,2 32,0 20,1 16,3
Удмуртська Республіка 32,2 30,9 29,3 28 58,3 58,9 60,1 62,2
Хакасія 11,4 11,1 11,9 12,1 79,5 79,4 80,2 81,7
Чечня 52,9 57,8 93,4 95,3 31,7 23,1 3,6 1,9
Чувашія 68,4 67,7 67,6 67,7 26,0 26,6 26,5 26,9

Примітка: у стовпці інші вказані другі за чисельністю корінні народи у двонаціональних республіках.

Статус[ред.ред. код]

Республіканське законодавство[ред.ред. код]

У 2000-х роках твердження про державний суверенітет республік були вилучені з їхніх конституцій. Протягом 2012–2015 років тривав процес перейменування президентів республік на «голів». У більшості республік державними мовами є російська та мова титульної національності республіки. Винятком є Республіка Карелія, де карельська не може стати державною через те, що вона записується латинкою, а федеральне законодавство забороняє некириличні писемності для державних мов республік.

Державний суверенітет[ред.ред. код]

Перетворення з АССР в республіки відбувалося одночасно з «парадом суверенітетів» союзних республік. У прийнятих у 1990-х роках державними органами влади республік документах республіки проголошувалися носіями суверенітета. При цьому, питання про повну державну незалежність і вихід зі складу Російської Федерації у більшості випадків не ставилося, за добре відомими виключеннями, зокрема, Чечні та Татарстану.

У статті 5 Конституції Росії республіки охарактеризовані як держави. Тим не менше, Конституційний суд РФ у 2000 році дав роз’яснення, що цим не визнається державний суверенітет республік:

«
Конституція Російської Федерації не допускає будь-якого іншого носія суверенітету і джерела влади, крім багатонаціонального народу Росії, і, отже, не передбачає будь-якого іншого державного суверенітету, крім суверенітету Російської Федерації. Суверенітет Російської Федерації, в силу Конституції Російської Федерації, виключає існування двох рівнів суверенних влад, що знаходяться в єдиній системі державної влади, які володіли б верховенством та незалежністю, тобто не допускає суверенітету ні республік, ні інших суб'єктів Російської Федерації.

[...]
Визнання ... за республіками суверенітету, при тому що всі інші суб'єкти Російської Федерації ним не володіють, порушило б конституційну рівноправність суб'єктів Російської Федерації...

Отже, використання у статті 5 (частина 2) Конституції Російської Федерації стосовно до встановленого нею федеративного устрою поняття «республіка (держава)» не означає - на відміну від Федеративного договору від 31 березня 1992 року - визнання державного суверенітету цих суб'єктів Російської Федерації, а лише відбиває певні особливості їх конституційно-правового статусу, пов'язані з факторами історичного, національного та іншого характеру.

Оригінальний текст (рос.)

Конституция Российской Федерации не допускает какого-либо иного носителя суверенитета и источника власти, помимо многонационального народа России, и, следовательно, не предполагает какого-либо иного государственного суверенитета, помимо суверенитета Российской Федерации. Суверенитет Российской Федерации, в силу Конституции Российской Федерации, исключает существование двух уровней суверенных властей, находящихся в единой системе государственной власти, которые обладали бы верховенством и независимостью, то есть не допускает суверенитета ни республик, ни иных субъектов Российской Федерации.
[...]
Признание ... за республиками суверенитета, при том что все другие субъекты Российской Федерации им не обладают, нарушило бы конституционное равноправие субъектов Российской Федерации...

Следовательно, использование в статье 5 (часть 2) Конституции Российской Федерации применительно к установленному ею федеративному устройству понятия «республика (государство)» не означает — в отличие от Федеративного договора от 31 марта 1992 года — признание государственного суверенитета этих субъектов Российской Федерации, а лишь отражает определенные особенности их конституционно-правового статуса, связанные с факторами исторического, национального и иного характера.[6]

 »

Національність голів республік[ред.ред. код]

Голови 14 з 22 республік належать до титульних національностей відповідних республік: Адигея[7], Башкортостан[8][9][10][11][12], Дагестан[13][14][15], Інгушетія[16], Кабардино-Балкарія[17][18][19], Калмикія[20][21], Карачаєво-Черкесія[22][23][24], Комі[25], Саха (Якутія), Північна Осетія-Аланія[26], Татарстан, Тива, Чечня[27], Чувашія[28].

Спроби створення[ред.ред. код]

Зміни статусу регіонів РФ
Самопроголошені республіки Кавказу

У 1990–1992 роках більшість колишніх автономних областей РРФСР підвищили свій статус до рівня республік:

У той же час Єврейська автономна область єдина була збережена у статусі автономної області, хоч зустрічається і назва «Єврейська автономна республіка» в офіційних документах 1992 року[29].

Водночас низка автономних округів також проголосили себе республіками. Хоч назви цих республік і вживалися у 1992 році у федеральних офіційних документах, ці спроби не були доведені до результату. Республіками проголосили себе:

У федеральних документах також містяться дані про республіканський статус суб'єкту Коряцький автономний округ[31].

Низка ненаціональних областей та країв також зробили кроки в напрямку отримання республіканського статусу або отримання прав, рівних республіканських:

На Кавказі у багатонаціональних та козацьких регіонах були зроблені спроби проголосити національні та козацькі республіки. Єдиним успішним випадком проголошення національних республік у багатонаціональних регіонах був розділ Чечено-Інгушетії на республіки Ічкерія (на той момент) та Інгушетія.

Решта національних проектів не відбулася у 1990-х:

Зрештою, поза межами Кавказу національні та регіональні організації та з'їзди також висували пропозиції створення або відновлення республік:

За об'єднання етнічно російських областей та країв у великі республіки (Сибір, Заліська Русь, Північна Русь та ін.) виступає опозиційна партія Національно-демократичний союз.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. По Конституции РФ от 11.04.2014
  2. Конституция Российской Федерации. Ст. 65, пп. 1
  3. http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/perepis_itogi1612.htm
  4. Казахи
  5. Татари
  6. Конституционный суд Российской Федерации. Постановление Конституционного Суда России от 7 июня 2000 г. N 10-П "По делу о проверке конституционности отдельных положений Конституции Республики Алтай и Федерального закона "Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации". http://constitution.garant.ru/DOC_12019810.htm#sub_para_N_1. 
  7. dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/366537
  8. Соц. опрос с Хамитовым Р. З.
  9. Капкаева, Илюзя Диалог с властью. Один за всех, а если все за одного?.. // Вечерняя Уфа. — 10 августа 2010.
  10. Шеремет, Павел «Посадки будут. Будут разные „интересные“ процессы» // Коммерсантъ. — 14 сентября 2010. — № 169 (4469).
  11. Рахимкулов, Евгений (14 октября 2010). Рустэм Хамитов одним из первых принял участие в переписи. Башинформ. Архів оригіналу за 2012-11-22. Процитовано 2012-10-29. 
  12. Онлайн-интервью с главой Башкирии Рустэмом Хамитовым. Газета.ru. 21 октября 2010. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2013-03-04. 
  13. Кавказский Узел | Абдулатипов Рамазан Гаджимурадович
  14. Эхо Москвы:: Блоги / Рамазан Абдулатипов — биография
  15. Рамазан Абдулатипов: Родиной меня не запугаете
  16. Lenta.ru: Евкуров, Юнус-Бек
  17. Caucasus Times
  18. КОКОВ Юрий Александрович — Биография — БД «Лабиринт»
  19. ПОЛИТКОМ.РУ: Информационный сайт политических комментариев
  20. Орлов Алексей Маратович | Глава Калмыкии Орлов Алексей Маратович — Калмыкия сайт
  21. Алексей Маратович Орлов. Биографическая справка | РИА Новости
  22. Новость: Темрезов Рашид Бориспиевич // Личное дело
  23. Кавказский Узел | Темрезов Рашид Бориспиевич
  24. Темрезов Рашид Бориспиевич. Личное дело
  25. Глава Республики Коми — Вячеслав Михайлович Гайзер
  26. Президентский портрет: Таймураз Мамсуров — РСО-Алания — RFI
  27. Кавказский Узел | Кадыров Рамзан Ахматович
  28. Тег Михаил Игнатьев | РИА Новости
  29. [1]
  30. «Няръяна вындер» 191–192 (18736-18737)
  31. [2]
  32. Ъ-Газета — Создается Приморская республика
  33. Offene Tribüne/Открытая трибуна — Журналистские рас-следования / BNS-Ermittlungen — D.Kurier/Russlanddeutsche Allgemeine
  34. Сибирь больше не хочет кормить Москву | Общество | The Kiev Times