Скопа
Скопа | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Ареал скопи | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Falco haliaetus Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Скопа́[1] (Pandion haliaetus) — хижий птах, єдиний вид родини скопових (Pandionidae). Має космополітичне поширення. Живиться рибою, тому оселяється по берегах різноманітних водойм.
Це великий хижий птах з характерним забарвленням: верх чорно-сірий, низ білий з темною поперечною смугою впоперек грудей, голова біла з чорною широкою смугою через око. Крила довгі та широкі. Знизу на згинах крил темні плями. Ширяючий птах тримає крила дещо зігнутими кінцями донизу і віддалено нагадує мартина. Хвіст вузький, короткий, знизу на ньому видно нерізкі смуги. На потилиці має чуб. Очі жовті.
Самки більші за самців, однак забарвлені вони однаково, хоча часто у самок темніша і ширша смуга на волі, довжина 56 — 62 см, розмах крил 147 — 168 см, вага 1,3 — 1,9 кг.
У молодих особин на спинній стороні вохристо-білуваті кінці пір'їн.
Голос — голосне «кай-кай-кай» у період токування. Крик хвилювання — уривчасте і швидке «кі-кі-кі».
Вид поширений по всій земній кулі, окрім Антарктики, Південної Америки і більшої частини Африки.
Сучасна чисельність в Україні становить не більше двох пар. Зменшення чисельності виду фіксується з початку XX ст. У 1980—1990 рр. було відомо два жилі гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбачалось у заплаві р. Тетерев (Житомирська обл.) та Рівненському природному заповіднику. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській області, обидва — на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: Черемський природний заповідник (з 2006 р.) та Національний природний парк «Прип'ять-Стохід» (з 2008 р.)[2].
В Україні під час сезонних міграцій трапляється на всій території, крім гір.
Причини зниження чисельності в Україні — знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруднення водойм, погіршення кормової бази. Основною причиною зникнення птаха в Україні орнітологи вважають відстріл на кормових ділянках (переважно рибгоспах).
Гніздовий перелітний птах. Перші птахи можуть з'являтися на початку березня; основний проліт у третій декаді березня — другій декаді квітня. Селяться поблизу великих водойм, маловідвідуваних людиною. У лісовому масиві гніздо буває поблизу узлісся або великих галявин чи лісових боліт — гніздо розміщують на високих деревах на висоті 10—20 м на верхівці крони. У Північній Америці скопа часто влаштовує гнізда поблизу людини — на різноманітних стовпах, опорах та інших спорудах; часто на спеціальних штучних платформах, збудованих для цього птаха. Гніздо птахи щороку поновлюють і добудовують; старі гнізда у діаметрі досягають 2-х метрів. У кладці 2–3 яйця (початок травня). Насиджує переважно самка, 33–35 діб. Пташенята залишають гніздо через два місяці після вилуплення.
Осіння міграція з кінця серпня до початку листопада (у Криму — до початку грудня).
Скопа є стенофагом — живиться переважно рибою. Полюючи на неї, літає над водою, та вистежує рибу, яка піднялася до поверхні, потім дуже швидко спускається та вихоплює рибу, занурюючи лапи у воду. При відсутності основного корму може здобувати земноводних, птахів, дрібних ссавців.
Скопа була описана в 1758 році шведським натуралістом Карлом Ліннеєм як вид Falco haliaetus у його знаковому десятому виданні «Systema Naturae»[3][4]. Лінней визначив його типовий ареал як Європу, але в 1761 році він обмежив його до Швеції[4][5]. Скопа — єдиний вид з роду Pandion, який був введений французьким зоологом Марі Жюлем Сезаром Савіньї (Marie Jules César Savigny) в 1809 році[6][7]. Молекулярно-філогенетичний аналіз показав, що родина Pandionidae, скопові, є сестринською родиною Accipitridae, яструбові. За оцінками, ці дві родини відокремилися близько 50,8 млн років тому[8].
Скопа незвичайна тим, що зустрічається майже по всьому світу. Навіть її нечисленні підвиди не завжди вдається однозначно розмежувати. Існує чотири загальновизнаних підвиди, хоча відмінності між ними невеликі, і в ITIS перераховані лише перші три[9]:
- Pandion haliaetus haliaetus (Linnaeus, 1758) — скопа євразійська — номінальний підвид, що зустрічається в палеарктиці та частинах субсахарської Африки, від Азорських островів та Піренейського півострова на схід до Японії та Камчатського півострова, по всій Південній та Південно-Східній Азії, Індійському субконтиненті, на Мадагаскарі та більшій частині африканського узбережжя[10].
- P. haliaetus carolinensis (Gmelin, 1788) — американська або північноамериканська скопа — зустрічається від Аляски й Канади до більшої частини Центральної та Південної Америки, за винятком Чилі та Патагонії. Вона більша, темніше забарвлена і має блідіші груди, ніж європейська скопа[10].
- P. haliaetus ridgwayi (Maynard, 1887) — скопа Ріджвея — зустрічається на Карибських островах. Має дуже бліду голову і груди та слабку очну маску[10]. Не мігрує. Названа на честь Роберта Ріджвея[11].
- P. haliaetus cristatus (Vieillot, 1816) — австралазійська скопа — найменший і найвиразніший підвид, що зустрічається вздовж усього морського узбережжя Австралії, деяких великих прісноводних річок, а також на Тасманії. Він не мігрує[10]. Деякі фахівці надали йому повний видовий статус[12] як Pandion cristatus, також відомий як східна скопа[13]. Генетичне дослідження 2018 року з використанням мікросателітів показало лише незначні генетичні розбіжності між cristatus та іншими підвидами[14].
Занесено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни та флори (CITES) (Додаток II), Боннської (Додаток II) та Бернської (Додаток II) конвенцій.
Скопу часто можна побачити на логотипах різних брендів. Скопа зображено на логотипі рюкзаків «Osprey Packs», а також цей птах є офіційним символом команди американського футболу Seattle Seahawks та уельської команди регбі «Ospreys» (англ. Welsh Rugby Union). Скопу зображено на гербі фінського селища Сааксмакі; на гербі та прапорі міста Скопін (Рязанська область, Росія).
Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
- Зловивши рибу, птах повертає рибу в лапах так, щоб голова риби була направлена в сторону руху птаха. Це зменшує аеродинамічний опір і полегшує перенесення риби до гнізда.[15].
- Під час міграції до Шотландії та з Шотландії скопи можуть подолати до 5000 км[16].
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Гаврись Г. Г., Химин М. В. Скопа // Червона книга України. Тваринний світ. - К.: Глобалконсалтинг, 2009. - С. 417.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. десяте). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 91.
- ↑ а б Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1979). Check-List of Birds of the World. Т. 1 (вид. друге). Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 279.
- ↑ Linnaeus, Carl (1761). Fauna svecica, sistens animalia sveciae regni mammalia, aves amphibia, pisces, insecta, vermes (лат.) (вид. друге). Stockholmiae: Sumtu & Literis Direct. Laurentii Salvii. с. 22.
- ↑ Savigny, Marie Jules César (1809). Description de l'Égypte: Histoire naturelle (French) . Т. 1. Paris: Imprimerie impériale. с. 69, 95.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (грудень 2023). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors. IOC World Bird List Version 14.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Catanach, Therese A; Halley, Matthew R; Pirro, Stacy (22 березня 2024). Enigmas no longer: using ultraconserved elements to place several unusual hawk taxa and address the non-monophyly of the genus Accipiter (Accipitriformes: Accipitridae). Biological Journal of the Linnean Society (англ.). doi:10.1093/biolinnean/blae028. ISSN 0024-4066. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758). Integrated Taxonomic Information System Report (англ.). Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ а б в г Tesky, Julie L. (1993). Pandion haliaetus. U.S. Department of Agriculture, Forest Service.
- ↑ Barrow, M.V. (1998). A passion for Birds: American ornithology after Audubon. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 0-691-04402-3.
- ↑ Christidis, L.; Boles, W.E. (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Csiro Publishing. ISBN 978-0643065116.
- ↑ Pandion cristatus (Australian Osprey) - Avibase. avibase.bsc-eoc.org. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Monti, Flavio; Delfour, Florie; Arnal, Véronique; Zenboudji, Saliha; Duriez, Olivier; Montgelard, Claudine (2018-08). Genetic connectivity among osprey populations and consequences for conservation: philopatry versus dispersal as key factors. Conservation Genetics (англ.). 19 (4): 839—851. doi:10.1007/s10592-018-1058-7. ISSN 1566-0621. Процитовано 18 жовтня 2024.
- ↑ Osprey. — The National Wildlife Federation(англ.)
- ↑ Osprey fact file. Scottish Wildlife Trust.(англ.)
- Скопа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. — К.: Наук. думка, 1977. — 322 с. [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Міграції скопи через територію України. Український центр досліджень хижих птахів. — 2011. [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Скопа в Червоній книзі України [Архівовано 27 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Osprey Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 16 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Osprey — Pandion haliaetus — USGS Patuxent Bird Identification InfoCenter