Гріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гріх (фільм).
Єронімус Босх, Стіл зі сценою семи смертних гріхів і карами за них, 1475 рік

Гріх — поняття, що на загальному рівні означає порушення релігійно-моральних догм, настанов. У профанному значенні — поганий, непорядний вчинок, недолік, помилка, недогляд, дещо недозволене чи непорядне.[1] Грішник — людина яка чинить гріх. Грішник узагальнено — пряма протилежність святого,[2] втім, гріх так чи інакше вчиняють всі люди.[3]

Етимологія

Українське слово «гріх» походить від старослов'янського грѣхъ, яке пов'язується зі значеннями «горіти» або «кривий», «змішувати».[4]

В Біблії походить від слова חָטָא [khaw-taw'], що означає промазати, вчинити неправильно, згрішити.[5] У грецькій мові слову «гріх» відповідає «гамартія» (ἁμάρτημα, ἁμαρτία), згрішити — «гамартано» (αμαρτανω) — «промахуватися повз ціль», «помилятися».[6] Етимологічно «гамартія» означає не мати своєї частки, позаяк частка ἁ означає заперечення, а μαρτία — мати частку у чомусь.[7] Звідси також поняття «гамартія» в драматургії, що означає фатальний недолік персонажу, що рухає сюжет[8].

Згадки гріха в Біблії

Гріх згадується в 420-и біблійних віршах (Український переклад І. Огієнка), як у переліках гріхів та їх духовної суті, так і походження гріха взагалі, його вплив на людину і способи йому протистояти.

В Біблії безліч характерних персонажів, але загальна для всіх парадигма полягає в тому, що в якийсь конкретний момент вони поводяться як святі або як грішники. Назва грішник найбільше підходить до персонажів, які (можливо, в якісь окремі моменти свого життя) відомі, в першу чергу, тим що не послухались Божих заповідей і зазвичай відвертими нападками на доброчесних персонажів[2].

Архетипом грішників в християнському богослов'ї і в західній літературі виступають Адам і Єва — вже в силу самого факту, що вони стали першими грішниками. Це не означає, що вони не мали можливості в підсумку отримати спокутування, а просто визнається, що про них зазвичай згадують у зв'язку з їх гріхом. В біблійному оповіданні про перший показано сутність того, що робить людину грішником: непослух Божим заповідям праведності. По п'ятах Адама і Єви йдуть інші відомі грішників Каїн, Ламех, фараон, цілий ряд старозавітних царів Ізраїлю і Іудеї, а також язичницькі тирани, наприклад, цар Тиру та Навуходоносор.[2]

У Новому Завіті також присутні образи грішників, це Ірод, Іуда Іскаріот і люди, відповідальні за страту Ісуса. Здається цілком природним ставитися до конкретних персонажів як до грішників, коли вони називаються грішниками в Біблії, але характерні персонажі в ній рідко зв'язуються з певною рисою характеру або з певною групою людей. Виняток становлять місця, в яких жителі Содому названі «дуже грішними перед Господом» (Бут. 13:13) або в яких цей епітет зв'язується з амаликитянами (1Цар. 15:18) і людьми на Сіоні (Іс. 33:14). Грішницею названа жінка, яка помазала Ісуса (Лк. 7:37, 39). Але майже у всіх сімдесяти випадках використання цього епітета він стоїть у множині і зв'язується з духовним станом відсутності в людини рятівної віри в Бога і протистояння Божій волі.[2]

Розуміння гріха

У християнстві, передусім згідно Біблії, гріх розуміється в трьох аспектах: непослух і порушення Божого Закону, руйнування взаємин з іншими людьми, і повстання проти Бога. Гріх походить від диявола, оскільки світ і люди були створені Богом досконалим, але диявол найперший з усіх істот згрішив, посягнувши на Божу владу. Перші люди свідомо порушили Божий закон, послухавши диявола, тим самим вчинивши першородний гріх, віддалившись від Бога, що передалося їхнім нащадкам.[10] Богослівне вчення про гріх називається гамартіологією[8].

За християнським вченням, зокрема викладеним у апостола Павла, оскільки гріх є наслідком волі особистості, він полягає не в певних «нечистих» речах (подібно до язичницьких табу), а в спотвореному, неправильному їх застосуванні, що йде на шкоду людині. Згідно апостола Павла, «…Немає нічого нечистого в самому собі, — говорить він в зв'язку з засудженням вживання деяких видів їжі, — тільки коли хто вважає що за нечисте, тому воно нечисте».[11] В його посланні до Тита вказується: «Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління».[12] Апостол засуджує як лицемірів тих, хто забороняє одружуватися, наказує утримуватися від певної їжі тощо, адже все, створене Богом, є добрим.[13] В той же час він робить загальний висновок щодо земних благ: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!; Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно».[14]

Існує різниця між розумінням гріха у православ'ї, католицизмі та протестантизмі. В католицизмі гріх розуміється більше як порушення встановленого Богом закону, за яке люди зазнають покарання.[15] Гріх у католицтві — це, як визначив Тома Аквінський, слово, дія або бажання, котрі суперечать Закону.[16] Гріхопадіння Адама зробило людей схильними порушувати Закон.[17] Православ'я трактує гріх передусім як зіпсованість людської природи, що змушує її робити те, що шкодить людині.[18] За визначенням богослова Сергія Булгакова, гріх є не дією людини, а станом недосконалості, у якому вона перебуває. Гріх змушує людину чинити так, як не властиво її природі, що веде до її загибелі.[10] Згідно богослова Олексія Осипова, гріх — це загалом завдання людиною шкоди своїй природі, конкретно — нехтування цінностями, даними Богом людині: тілом, душею і свободою.[19] Протестантизм переважно пояснює суть гріха як моральну зіпсутість, яка дає підстави до недосконалих, неморальних вчинків.[20] В таких течіях як кальвінізм, вважається, що гріх безповоротно позбавив людину первісної досконалості і її розум не може побороти бажання тіла[21]. Тому позбавлення від гріха може бути тільки дарунком Бога, але не результатом якої-небудь людської діяльності.[22]

Класифікація гріхів

Вуста пекла зжирають грішників. Часослов Катерини Клевської●

Традиційно гріхи класифікуються згідно умисності на смертні та простимі (інакше прийнятні чи буденні). Смертним називається гріх, здійснений свідомо і добровільно, а тому він може бути прощений тільки самими Богом, навіть за умови подальшого покаяння грішника. Найбільшим зі смертних гріхів вважається «хула на Святого Духа» — свідоме і вперте ігнорування благих діянь Святого Духа — прийняття як блага зіпсутості своєї природи. За вченням святого Августина, смертним гріхом є остаточне нерозкаяння. Згідно з Рішаром Сен-Вікторським, проти Бога-Отця грішить той, хто грішить зі слабкості; проти Сина — той, хто грішить через незнання, а проти Святого Духа — той, хто грішить, бажаючи зла як такого і зневажаючи засоби, покликані досягнути Спасіння.[23] Простимий же гріх скоюється несвідомо, або людина має для нього певне виправдання. Прощається він через прощення іншою людиною чи завдяки каяттю грішника та здійсненню ним добрих вчинків.[24]

Поширеним є уявлення про Сім смертних гріхів і Сім чеснот, протилежних їм. Вперше такий поділ гріхів був виконаний Григорієм Великим:

  • Гординя (марнославство) — надмірна віра у свої можливості. Вважається початком всякого гріха, позаяк це перший гріх, скоєний дияволом. Гордині протистоїть Смиренність.
  • Жадібність (скупість, користолюбство) — бажання матеріального багатства з нехтуванням багатством духовним. Їй протистоїть Щедрість.
  • Заздрість — бажання чужих якостей, статусу, можливостей. Їй протистоїть Лагідність.
  • [Неправедний] гнів — обурення, спрямоване на шкоду іншим людям. Йому протистоїть Терплячість.
  • Лінощі (відчай) — уникання належної фізичної і духовної діяльності. Їм протистоїть Старанність.
  • Хтивість (розпуста) — бажання плотських задоволень, часто — статева активність, що виходить за межі шлюбу, і помисли про неї. Їй протистоїть Доброчесність.
  • Чревоугіддя (зажерливість) — споживання більшої кількості матеріальних благ, ніж необхідно, часто — конкретно їжі, надмірна вибагливість у ній. Йому протистоїть Стриманість.[25][26]

Звільнення від гріха

Християнське віровчення стверджує спокуту гріха як недосконалості людини Ісусом Христом, Який взяв наслідок гріха — смерть, на себе, тим самими давши людям змогу не померти остаточно, а отримати життя вічне. Відтоді, хоча людина може загинути тілесно і духовно, піддаючись своїй недосконалості, вона також здатна боротися з нею, тим самими наближаючись до Бога і отримавши врешті Спасіння[27]. Поширене уявлення про покарання людини Богом за скоєні нею гріхи, хоча богослів'я дотримується думки, що негативні наслідки гріха як вчинків, що суперечать людській природі, закономірні. Таким чином, Бог не карає людину за гріх особисто, але гріх в силу своєї природи шкодить їй[28]. У християнстві, попри народні уявлення, заперечується, що такі події як стихійні лиха є покараннями за гріхи конкретних людей або людства взагалі, хоча визнається, що страждання через них — це наслідок першородного гріха. Позаяк гріхопадіння перших людей пошкодило їхню природу, людина втратила гармонію зі світом і його явища почали шкодити їй[29].

У католицизмі побутує уявлення про Чистилище — посмертний стан, перебуваючи у якому, душі невеликих грішників можуть очиститися від скоєних за життя гріхів шляхом страждань і цей стан полегшується молитвами за померлих[30].

Примітки

  1. ↑ ГРІХ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  2. ↑ а б в г Словарь библейских образов, ГРЕШНИК (SINNER) - читать, скачать - Райкен Л., Уилхойт Д., Лонгман Т. azbyka.ru (рос.). Процитовано 9 липня 2019.
  3. ↑ User, Super. What is a Saint?. www.catholiceducation.org (брит.). Процитовано 17 жовтня 2019.
  4. ↑ Фасмер, М. (1986). Этимологический словарь русского языка. Т. 1. Москва. с. 455—457.
  5. ↑ Strong's Hebrew: 2398. חָטָא (chata) -- to miss, go wrong, sin. biblehub.com. Процитовано 12 травня 2020.
  6. ↑ Strongs's #264: hamartano - Greek/Hebrew Definitions - Bible Tools. www.bibletools.org. Процитовано 8 червня 2018.
  7. ↑ Zodhiates , Th.D., Spiros (1991). Hebrew-Greek Key Word Study Bible-KJV (english) . United States of America: AMG International, Inc. с. 1686. ISBN 0-89957-653-2.
  8. ↑ а б Marbaniang, Domenic. Hamartiology (Notes) (англ.). Scribd.
  9. ↑ Грех, Библейский словарь - Б.Гёце. azbyka.ru (рос.). Процитовано 28 травня 2018.
  10. ↑ а б Основні аспекти біблійного вчення про гріх — Київська православна богословська академія. www.kpba.edu.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  11. ↑ Рим. 14:14
  12. ↑ Тит. 1:15
  13. ↑ 1 Тим. 4: 2-4
  14. ↑ 1Кор. 10:23; 6:12
  15. ↑ Гріх | Українська Католицька енциклопедія. catholicencyclopedia.in.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  16. ↑ Summa Theologica: TREATISE ON HABITS IN PARTICULAR (QQ[55]-89) GOOD HABITS, i.e. VIRTUES (QQ[55]-70): Question. 71 - EVIL HABITS, i.e. VICES AND SINS (QQ[71]-89). www.sacred-texts.com. Процитовано 8 червня 2018.
  17. ↑ Адам і Єва, прабатьки | Українська Католицька енциклопедія. catholicencyclopedia.in.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  18. ↑ What is Sin According to Holy Orthodox Christian Church?. St. Andrew Greek orthodox Church (амер.). Процитовано 11 липня 2018.
  19. ↑ Осипов А. И. Понятие греха. Читать дословный конспект лекции. poslushnik.info. Процитовано 8 червня 2018.
  20. ↑ Converging Catholic and Protestant concept of sin (англ.). Процитовано 11 липня 2018.
  21. ↑ Bouwsma, William J. (17 березня 1989). John Calvin: A Sixteenth-Century Portrait (англ.). Oxford University Press. с. 139. ISBN 9780199762972.
  22. ↑ Alexander, David E.; Johnson, Daniel M. (13 липня 2016). Calvinism and the Problem of Evil (англ.). Wipf and Stock Publishers. с. 175. ISBN 9781620325780.
  23. ↑ Важкі питання. Що значить - хула на Святого Духа не проститься? | Католицький Оглядач. catholicnews.org.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  24. ↑ Важкі питання. На якій біблійній підставі католики ділять гріхи на «смертні» і «повсякденні»? | Католицький Оглядач. catholicnews.org.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  25. ↑ Чому сім смертних гріхів, і як вони вбивають душу (рос.) (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  26. ↑ Sins, Virtues, and Tales. The Seven Deadly Sins. Архів оригіналу за 13.04.2015. Процитовано 08.06.2018.
  27. ↑ 10. Salvation From Sin. Bible.org (англ.). Процитовано 8 червня 2018.
  28. ↑ Punishment for our Sins. www.goodnews.ie (англ.). Процитовано 8 червня 2018.
  29. ↑ Важкі питання. Чи правильно вважати стихійні лиха карою за гріхи? | Католицький Оглядач. catholicnews.org.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.
  30. ↑ Важкі питання. Чи існування чистилища є догмою? | Католицький Оглядач. catholicnews.org.ua (укр.). Процитовано 8 червня 2018.

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гріх

Джерела

  • Святий Тома Аквінський. Сума теології (Summa Theologiae). Повний Переклад Англійською мовою (за редакцією Тімоті МакДермота). Нотр Дам, Індіана: Друкарня Аве Марія, Християнська Класика, 1989, 1999. (англ.). Див. розділ VIII: Живучи добре та живучи погано (Living well and living bad). Підрозділ: Гріх і порок (Sin an vice)
  • Пітер Кріфт. Назад до Чесноти (Оригінал: Peter Kreeft. Back to Virtue). Сан Франциско: Друкарня Іґнатіус, 1992. (англ.). Розділ VI: Блаженства протистоять Сімом смертельним гріхам (Beautitudes confront Seven Deadly Sins)
  • Гріх Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  • Біблія. Книги священного писання Старого та Нового завіту/ Видання Київської патріархії УПЦ КП — 2009 рік. ISBN 976-966-472-052-3

Посилання


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гріх&oldid=33679492