Борщівське гето

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:03, 28 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 листопада 2021, заснована на цій версії.
Голокост

Борщі́вське ге́то — єврейське гето в період Другої світової війни, створене нацистською Німеччиною у квітні 1942 року в місті Борщів на території СРСР, окупованій нацистами в результаті операції «Барбаросса».

Історія гето

Гето в Борщові створене 1 квітня 1942 року і діяло до липня 1943 року. Налічувало близько 4 тисяч осіб[1][2].

Пам'ятник жертвам борщівського єврейського гето

Спочатку гето не було обгороджене, але єврейському населенню не дозволяли виходити назовні. Сюди звезли людей як з Борщова, так і з Озерян, Мельниці-Подільської, Скали-Подільської, Кривчого, Королівки, частково Чорткова та Золочева.

26 вересня на площі розстріляли близько 100 в'язнів, переважно старих і хворих, 800 відправили у Белжець[3]. Групу молоді відправили до Янівського концтабору у Львові.

13 березня 1943 року ще близько 400 осіб відправили у Белжець. 19 квітня 1943 року на єврейському кладовищі (на окраїні міста, по дорозі на село Верхняківці) німецькою та українською поліцією розстріляно близько 800 осіб. 5 червня на кладовищі розстріляли ще близько 700 осіб. 9-14 червня на кладовищі додатково убили 1 тис. 800 осіб. Після цього нацисти визнали Борщів юденфрай[en], «вільним від євреїв»[3].

Частина євреїв, щоправда, переховувалась у різноманітних схованках як на території гето, так і в інших місцях. Тому спочатку окупаційна влада оголосила що тих, хто вийде сам, не будуть знищувати, а залишать у робочому таборі. Повірило близько 360 людей, яких розстріляли 14 серпня[4].

Кілька єврейських лікарів з гето потрапили в УПА, де допомагали у боротьбі з нацистами. У 1943 році було врятовано лікаря Тайбліса з Королівки та лікаря Моню Геляра з села Турильче[5].

Вхід до печери Вертеба, сучасний вигляд.

Деяким людям вдалось переховуватись до кінця війни. Наприклад Зайда та Естер Штермери, їхні 6 дітей та кілька інших єврейських сімей із Королівки переховувались у печері Вертеба біля села Більче-Золоте.[6] Коли посилились облави і двох убили, вони перейшли у печеру Попова Яма. Там 38 людей переховувались 511 днів. Місцеві селяни передавали євреям їжу. Зокрема, один селянин передав віз ячменю. Люди перетирали ячмінь, і так їли[7]. У 1993 році поліцейський офіцер з Нью-Йорку, сплеолог-любитель знайшов залишки їх поселення у Поповій Ямі[8].

Окремі діти, які уникнули розстрілу, таємно жили у сім'ях селян. Багатьом жителям Борщівського району надано звання «Праведників народів світу»[9][10].

Ушанування пам'яті

Перехожий, зупинись на мить!
У цій братській могилі поховані
тисячі євреїв мешканців Королівки,
Борщева, Скали-Подільської, Озерян,
Мельниці-Подільської та Кривче,
закатованих фашистами в 1941–1943 роках.
Помолися за їх душі,
щоб такого ні з ким ніколи не повторилося.

Напис на пам'ятнику

У Борщові на місці знищеного єврейського кладовища за радянської влади було побудовано спортивний комплекс. У 1990 році частину стадіону віддано для спорудження пам'ятника[11]. Його було встановлено у 2011 році.

Голокост у Борщівському районі в культурі

У квітні 2005 року в одному з найпопулярніших американських журналів для сімейного читання «Reader's Digest» вийшла стаття Пітера Лейн Тейлора «Під землею» про Зайду Штермера та інших врятованих у печерах[12].

Режисер-документаліст Жанет Тобіас[en] зі США у фільмі «Немає місця на Землі»● розповіла про життя євреїв, що переховувались у Вертебі та Поповій Ямі[13]. Постановчі епізоди, щоправда, знімали не в Україні, а в Угорщині, у схожій печері[14]. Знімання у Поповій Ямі потребували б багато часу та коштів. Естер Штермер, її дітей та внуків у фільмі грали угорські актори.

Примітки

  1. ↑ Ірина Мадзій. П'ятдесят років єврейська дівчинка жила під українським прізвищем // Золота пектораль. — 14 квітня 2014. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  2. ↑ Понад 150 тисяч євреїв було знищено на Тернопільщині // Тернопільський пресклуб. — 28 січня 2013
  3. ↑ а б Олександр Пагіря. Місця нацистського терору на території Тернопільщини, 1941—1944 рр. // Територія терору. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 3 жовтня 2015.
  4. ↑ The Jewish Ghetto. Borshchiv, Ukraine (then Borszczów, Poland) // Museum of Family History
  5. ↑ Мизак Н. С. М 583 УПА «Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу у 1942—1960 рр. — Чернівці-Торонто: Прут, 2011. — 436 с.; іл. ISBN 978-966-560-469-3 с.158
  6. ↑ Dailymail Astonishing bravery of the Jewish family who escaped the Holocaust by hiding in an underground cave — for a year-and-a-half
  7. ↑ Таємниці тернопільських печер. Вертеба. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
  8. ↑ 511 Days of Total Darkness: The Incredible True Story Behind the Documentary No Place on Earth
  9. ↑ Ірина Мадзій. Єврейська дівчина з Горошової, що на Борщівщині, п'ятдесят років жила під українським прізвищем // TeNews. — 03.04.2015
  10. ↑ Жанна Ковба. Людяність у безодні пекла. Поведінка місцевого населення Східної Галичини в роки «остаточного розв'язання єврейського питання» // Дух і літера. Київ, 2009. C. 177—180
  11. ↑ Катерина Дударчук. Історико-культурні гомогенні ресурси Тернопільської області: сучасний стан збереження і використання в міжнародному туризмі // Історія української географії. — 2012. — Випуск 26. — С.123-127.
  12. ↑ Міщанське братство Тернопіль «300 днів під землею, або як євреї на Тернопільщині рятувалися від нацистів»
  13. ↑ Офіційна сторінка фільму No Place on Earth
  14. ↑ Deutsche Welle «Дети подземелья» из украинских пещер: история евреев, победивших смерть.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Борщівське_гето&oldid=33907678