Великодолинське
селище Великодолинське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Вулиця Центральна - головна вулиця селища | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Одеська область | ||||
Район | Одеський район | ||||
Громада | Великодолинська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA51100070010049456 | ||||
Основні дані | |||||
Засновано | 1804 | ||||
Колишня назва | Аккаржа, Грос-Лібенталь (Гросслібенталь), Велика Аккаржа | ||||
Статус | із 2024 року | ||||
Площа | 11,1 км² | ||||
Населення | ▲ 14 012 (01.01.2022)[1] | ||||
Густота | 1236,8 осіб/км²; | ||||
Поштовий індекс | 67832 | ||||
Телефонний код | +380 4851 | ||||
Географічні координати | 46°20′33″ пн. ш. 30°33′55″ сх. д. / 46.34250° пн. ш. 30.56528° сх. д.Координати: 46°20′33″ пн. ш. 30°33′55″ сх. д. / 46.34250° пн. ш. 30.56528° сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 19 м | ||||
Водойма | р. Аккаржанка
| ||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція: | Аккаржа | ||||
До станції: | 1,8 км | ||||
До райцентру: | |||||
- автошляхами: | 15,4 км | ||||
До обл. центру: | |||||
- автошляхами: | 22,9 км | ||||
Селищна влада | |||||
Адреса | 67832, Одеська область, Одеський район, с-ще Великодолинське, вул. Соборна, 1а | ||||
Голова селищної ради | Граб Володимир Олександрович | ||||
Вебсторінка | Великодолинська селищна рада | ||||
Карта | |||||
Великодолинське у Вікісховищі |
Великодоли́нське — селище в Україні, в Одеському районі Одеської області, адміністративний центр Великодолинської селищної громади. Історична назва села — Аккаржа[2], після приєднання регіону до Російської Імперії в 1791 році та виселення корінного населення було заселене німецькими колоністами та в 1802 перейменоване в Ґрос-Лібенталь, нім. Großliebenthal — «Велика долина кохання»; з 1918 по 01.02.1945 року відомий під назвою Велика Аккаржа (статус смт — рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 2 січня 1957 р.), пізніше — під сучасною назвою.[3]
У 1881 році біля колонії впав великий метеорит, який одержав назву завдяки колонії [4].
Станом на 1886 рік у німецькій колонії Ґрос-Лібенталь, центрі Ґрос-Лібентальської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 3869 осіб, налічувалось 263 дворових господарства, існували кірха, 2 школи, поштова станція, паровий млин, 6 лавок та 4 винних погреби, відбувався щорічний ярмарок 1 травня[5].
В 1869 році колоністи збудували школу. Це був красивий двоповерховий будинок з великим спортзалом, центральним паровим опалення і крім того було дві просторі квартири для вчителів.
В 1901 році відбулося відкриття районної лікарні на 95 ліжок.
В 1905 відкрили школу для дівчат. Першою директоркою була Емма Акерман, яка ще до початку 30-х років викладала німецьку мову та літературу в центральній школі.
У травні 1919 року на колонію розповсюдилося антибільшовицьке Григор'ївське повстання. А вже через два місяці Грос-Лібенталь став осередком іншого антибільшовицького Аккаржанського повстання, спровокованого продрозкладкою і примусовою мобілізацією до Червоної армії[6]
У січні 1989 року чисельність населення становила 10 012 чоловік.
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1886 | 3869 | — |
1989 | 10 012 | +158.8% |
2001 | 11 607 | +15.9% |
2013 | 13 330 | +14.8% |
2022 | 14 012 | +5.1% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 5980 | 51.51% |
російська | 5359 | 46.16% |
болгарська | 60 | 0.52% |
румунська | 49 | 0.42% |
вірменська | 39 | 0.34% |
ромська | 31 | 0.27% |
білоруська | 25 | 0.22% |
гагаузька | 17 | 0.15% |
німецька | 6 | 0.05% |
польська | 2 | 0.02% |
інші/не вказали | 42 | 0.34% |
Усього | 11610 | 100% |
- Семенов Євген Петрович (1861—1944) — російський журналіст і політичний діяч. Народоволець.
- Кушнір Олег Володимирович (1986—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Герб та прапор смт Великодолинське затверджені Рішенням селищної ради від 4 вересня 2008 року № 715-В
Щит золотий. У золотому полі синє виноградне гроно з двома зеленими листками. Щиток: Герб баварський, змішаної тинктури з срібними і синіми ромбами. На ромбах золота птаха Фенікс.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ 1791 г. "Карта географическая изображающая область Озу или Едизань иначе называемую Очаковскою Землею и присоединенную ныне к Российскому Государству в силу заключенного в Яссах декабр. 1791 года мирного договора" к книге "Наследие Ф.П. Де-Волана" (російська мова) . 1791. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 2 липня 2016.
- ↑ Bevölkerungszahlen World Gazetteer auf bevoelkerungsstatistik.de
- ↑ Одесса incognita: Немецкие поселения.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
- ВЕЛИКОДОЛИ́НСЬКЕ [Архівовано 13 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Великодолинське // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |