Елі Візель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Візель.
Елі Візель
Elie Wiesel
Елі Візель
Ім'я при народженніівр. Eliezer Wiesel‎
Народився30 вересня 1928(1928-09-30)
Румунія Румунія, Сигіт
Помер2 липня 2016(2016-07-02) (87 років)
Бостон
ПохованняKensico Cemeteryd і Sharon Gardens Cemeteryd[1]
ГромадянствоРумунія Румунія
Угорщина Угорщина
Франція Франція
США США
Діяльністьпрозаїк
Alma materПаризький літературний факультетd
ЗакладЄдіот Ахронот, Бостонський університет і Міський університет Нью-Йорка
Мова творівїдиш, французька, англійська
Роки активності1956 — по сьогодні
Magnum opus«Ніч[en]»
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук
Конфесіяюдаїзм
БатькоShlomo Wieseld[2]
МатиSarah Feigd[2]
У шлюбі зMarion Wieseld
ДітиElisha Wieseld
Премії Нобелівська премія миру (1986)
Премія Медічі (1968)
Лицар-Командор ордена Британської імперії
Президентська медаль Свободи
Президентська медаль Свободи
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
CMNS: Елі Візель у Вікісховищі

Відома світлина ув'язнених табору Бухенвальд. Візель — сьомий у другому ряду.

Елі Візель (англ. Elie Wiesel; 30 вересня 1928 — 2 липня 2016) — єврейський, французький та американський письменник, журналіст, громадський діяч. Лауреат Нобелівської премії миру 1986 року. Писав на їдиш, французькою і англійською мовами. Завдяки його публікаціям 1950-х років в світі поширилося визначення поняття Голокост. Професор гуманітарних наук Бостонського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]

Елі Візель народився 30 вересня 1928 р. у місті Мармарош-Сигіт (Мармарощина, Румунія) у єврейській сім'ї. Отримав традиційну єврейську релігійну освіту.

У 1940 році Сигіт був приєднаний до Угорщини. Під тиском нацистської Німеччини у травні 1944-го всі євреї міста, включаючи трьох сестер Візеля і його батьків були депортовані в концентраційний табір Освенцім. У концтаборі загинули його мати і сестра. Візель з батьком були відправлені в трудовий табір, що становив частину Освенціма. Взимку 1944/1945 року їх перемістили з Освенціма в Бухенвальд (т. з. марш смерті), де незабаром після прибуття, в січні 1945 р., його батько загинув від виснаження і хвороб.

У квітні 1945 Бухенвальд був звільнений військами союзників[3]. Візель потрапив до Парижу. У 1948—1951 роках Візель навчався в Сорбонні, де вивчав філософію, і після почав працювати журналістом. У 1955 році переїхав до Нью-Йорку, в 1963 році отримав американське громадянство.

Візель почав літературну кар'єру мовою їдиш (багато років співпрацював з різними періодичними виданнями цією мовою), потім писав головним чином французькою, а в останні роки англійською мовою. Свою першу книгу опублікував в Аргентині їдишем під назвою «І світ мовчав» у 1956 р. Скорочений і адаптований варіант французькою мовою вийшов у 1958 році у під назвою «Ніч»[4] із вступним словом Франсуа Моріака і відразу ж приніс авторові широку популярність. Книга була переведена 18 мовами.

Візель — автор понад 40 книг. Багато творів Візеля присвячені голокосту, єврейській культурі (автобіографічний роман їдишем «І світ мовчав», 1956; «Світанок», 1961; «День», 1961; «Пісня мертвих», 1966; «Жебрак з Єрусалиму», 1968; «Через покоління», 1970; «Євангеліє пошматованого єврейського поета», 1980; «Сутінки», 1987). У 1965 р. Візель здійснив поїздку по Радянському Союзу з метою отримати достовірні відомості про становище євреїв у СРСР, під час якої зустрівся з тисячами представників єврейської громади. Під враженням від побаченого і почутого Візель написав книгу «Євреї мовчання», яка вийшла в світ роком пізніше. У ній закликав міжнародну громадськість допомагати євреям СРСР, протестувати проти політики радянської влади.

Див. також: Антисемітизм в СРСР

Візель викладав у Єльському, Бостонському, Джорджтаунському університетах. Відомий своєю громадською діяльністю. Він очолював Президентську комісію з голокосту, в 1980—1986 роках був головою Американської меморіальної ради з голокосту. У 1985 р. нагороджений золотою медаллю Конгресу США, в 2006 році удостоєний звання почесного лицаря Великої Британії.

1 лютого 2007 року 22-річний заперечувач Голокосту Ерік Хант спробував викрасти Візеля під час «Конференції з проблем обмеження насильства у світі» в Бостоні. Через кілька тижнів поліція Нью-Джерсі заарештувала Ханта, що втік з місця події. Візель стверджує, що і раніше він отримував погрози від заперечувачів Голокосту[5][6].

Візель став ініціатором міжнародної кампанії на підтримку Михайла Ходорковського, початої в червні 2010 року[7].

Праці

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ Eliezer Wiesel [Архівовано 22 червня 2011 у Wayback Machine.] Britannica
  4. ↑ Номер 76 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.))
  5. ↑ Нобелівський лауреат Елі Візель намагався викрасти «заперечувач Голокосту». Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 21 травня 2011.
  6. ↑ US police arrest Holocaust denier suspected in Elie Wiesel attack
  7. ↑ Wiesel campaigns to free Russian oil magnate[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елі_Візель&oldid=37546567