Жінки в Чорногорії
.svg)
Жінки в Чорногорії грають важливу роль в житті суспільства. У сучасному суспільстві спостерігається більш шанобливе ставлення до жінок порівняно з ситуацією вікової давнини[1].
Один з найраніших описів ролі жінок у чорногорському суспільстві давала газета The New York Times 5 листопада 1880 року, іронічно відзначаючи, що хоча жінки і чоловіки ділять роботу в полі порівну, при цьому при переходах жінка сама несе всі речі, які зібрав чоловік. Жінки, за словами тієї ж газети, вели домашнє господарство, займалися в'язанням і прядінням[2]. Нідерландський письменник Генрі ван дер Мандере ще більш критично оцінював роль жінки в чорногорському суспільстві: він стверджував, що дружина фактично безправна і зобов'язана тільки нести поклажу слідом за чоловіком, а донька зобов'язана підкорятися волі батька; порівнював жінку з рабом і тягловою твариною, якій не дозволялося сидіти за одним столом з чоловіками; краса ж чорногорських дівчат танула, коли вони ставали дружинами. За словами антрополога Зорки Милич, ставлення до жінки залежало також від того, скільки у неї синів і дочок: повагою користувалися жінки, в яких було багато синів[3].
Ситуація змінилася після народно-визвольної війни в Югославії, коли жінкам надали право на отримання середньої та вищої освіти, участі в суспільно-політичному житті, але при цьому серед людей старшого покоління залишались переконання, що жінка зобов'язана в першу чергу дбати про господарство і дітей[3].
Жінки Чорногорії вважаються одними з найвищих у світі (середній зріст 171 см)[1]. У рейтингу фертильності (числа дітей на одну жінку), за даними Світового банку, від 2002 до 2010 року спостерігалося зниження (з 1,77 у 2002 році до 1,66 у 2010 році).
Згідно з сучасним законодавством Чорногорії, чоловіки і жінки рівні у правах. Також всі жінки, незалежно від віку, зобов'язані мати однакові права і можливості у всіх сферах життя, відповідно до Національного плану щодо досягнення статевої рівності; їм гарантується захист від насильства (зокрема й сексуального)[4].
Залежно від регіону, жінки можуть проживати як у консервативній патріархальній частині чорногорського суспільства, так і в більш сучасному. В сім'ї, як правило, главою є чоловік, а жінка допомагає йому вести господарство. За словами телеканалу «Аль-Джазіра», в старовину в чорногорському суспільстві народження доньки не завжди віталося, оскільки рід повинен був продовжувати син, внаслідок чого почалися селективні аборти, які мають місце і понині. Консервативні кола, проте, борються проти подібних дій, вводячи соціальну рекламу із закликами заборонити аборти[5].
- Єлена Чорногорська (1873—1852), принцеса Чорногорії, в шлюбі з Віктором Еммануїлом III — королева Італії.
- Дівна Векович (1886—1944), перша жінка-лікарка у Чорногорії і перекладачка (авторка перекладу французькою поеми «Гірський вінець» авторства Петра II Негоша-Петровича і віршів Йована Йовановича-Змая)[6].
- 8 жінок відзначено званням Народних героїв Югославії завдяки внеску в перемогу над фашизмом у народно-визвольній війні Югославії:
- Саня Дам'янович (нар. 1976), фізик-ядерник, доктор філософії з фізики, міністр освіти від 2016 року
- ↑ а б Montenegrin people. PANACOMP. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 18 листопада 2013.
- ↑ THE WOMEN OF MONTENEGRO (PDF). Correspondence of the London Standard. The New York Times. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2020. Процитовано 18 листопада 2013.
- ↑ а б WOMEN OF MONTENEGRO [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Montenegro commits to implementing national plan and law towards equality in all areas [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Girls unwanted: 'This is not a country for women' [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Martinović M. and Jokanović V. Divna Veković (1886-1944)--the first woman physician in Montenegro // Med Pregl : journal. — P. 391—393.
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |