Координати: 50°25′36.998400099996″ пн. ш. 30°31′5.9988000999942″ сх. д. / 50.42694° пн. ш. 30.51833° сх. д. / 50.42694; 30.51833
Очікує на перевірку

Київський національний лінгвістичний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з КНЛУ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
громадський університет
Київський національний лінгвістичний університет
КНЛУ
Емблема
Емблема
Другий корпус університету
Другий корпус університету
Другий корпус університету
50°25′36.998400099996″ пн. ш. 30°31′5.9988000999942″ сх. д. / 50.42694° пн. ш. 30.51833° сх. д. / 50.42694; 30.51833
Країна  Україна
Розташування Київ
Девіз
  • Ad orbem per linguas/До світу через мови
  • Засновано 30 березня  1948
    Акредитація: IV рівня
    Ректор Васько Роман Володимирович2009)
    Студентів: 7000
    Докторів наук: 54
    Професорів: 50
    Випускники Категорія:Випускники Київського національного лінгвістичного університету
    Сайт: www.knlu.edu.ua
    Адреса: Україна, 03680, МСП, м. Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73

    Мапа

    CMNS: Київський національний лінгвістичний університет у Вікісховищі

    Ки́ївський націона́льний лінгвісти́чний університе́т (КНЛУ) — вищий навчальний заклад України. Засновано 30 березня 1948 року як Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Розташований у Києві, у Печерському районі. Має статус автономного навчального закладу.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    Київський національний лінгвістичний університет є правонаступником Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, заснованого наказом Міністерства освіти УРСР № 524/69 від 30 березня 1948 року.

    Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 1994 року № 592 Київський державний педагогічний інститут іноземних мов був перейменований на Київський державний лінгвістичний університет[1].

    Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, Указом Президента України від 7 серпня 2001 року № 591/2001 Київському державному лінгвістичному університету надано статус національного[2]. За 60 років свого існування Київський національний лінгвістичний університет пройшов шлях, що був позначений досягненнями в багатьох галузях іноземної філології.

    У 1948/1949 навчальному році на перший курс трьох факультетів (англійської, французької та іспанської мов) Київського державного педагогічного інституту іноземних мов було зараховано 238 студентів, з якими працювало 19 штатних викладачів та 11 сумісників. У 1953 році відкрито факультет німецької мови, у 1977-му — факультет російської мови для іноземних громадян, у 1983-му — підготовчий факультет для іноземних громадян. У 1962 році відкрито аспірантуру, а в 1992-му — докторантуру.

    За роки незалежності України КНЛУ доклав значних зусиль щодо практичної реалізації важливого державного завдання — підготовки висококваліфікованих фахівців з іноземних мов (викладачів та перекладачів) для забезпечення потреб не тільки України, але і багатьох країн світу. Порівняно з 1990 роком контингент студентів збільшився удвічі (з 3224 студентів у 1990 році до майже 6000 студентів у 2012 році, з яких понад 400 — іноземні громадяни). За останнє десятиріччя в університеті відкрито економіко-правовий факультет, факультети перекладачів, сходознавства, а також 10 нових спеціалізованих кафедр.

    Університет є засновником Української філії Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, підтримує плідні контакти з освітньо-культурними представництвами зарубіжних країн в Україні (Американський Дім, Британська рада, Інститут Ґете, Французький культурний центр, Японський культурний центр). З 1993 року в університеті функціонує перша в Україні кафедра ЮНЕСКО.

    Кампуси і корпуси

    [ред. | ред. код]

    КНЛУ має три навчальні корпуси, чотири студентські гуртожитки, комп'ютеризовану бібліотеку з фондом літератури у понад 1 мільйон примірників, 10 комп'ютерних класів на 300 робочих місць, сучасний спортивний комплекс, студентську їдальню та буфети.

    Підготовка фахівців

    [ред. | ред. код]

    З 12 вересня 1994 року згідно з Постановою № 592 Кабінету Міністрів України Київський національний лінгвістичний університет внесено до реєстру закладів освіти України з наданням ліцензії на право здійснення освітньої діяльності за III—IV рівнями акредитації. КНЛУ має право готувати фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

    бакалавр, спеціаліст, магістр

    із спеціальностей:

    Структура КНЛУ

    [ред. | ред. код]

    З березня 2011 р. у КНЛУ функціонує 7 факультетів. До реорганізації до його складу входили 2 інститути, 10 факультетів, 35 кафедр.

    У КНЛУ працюють понад 680 штатних викладачів, з них: 54 доктори наук, професори, 311 кандидатів наук, доцентів.

    12 викладачів є академіками і членами-кореспондентами галузевих академій України. 14 викладачам надані почесні звання «Заслужений працівник освіти України» та «Заслужений діяч науки і техніки України», 2 відзначені Державними преміями.

    КНЛУ має 3 навчальні корпуси, 4 студентські гуртожитки, комп'ютеризовану бібліотеку із фондом літератури понад 1 мільйон примірників, 30 комп'ютерних класів на 450 робочих місць, спортивний комплекс, студентську їдальню та буфети.

    У КНЛУ відкрився центр угорської мови, а в найближчі роки в Київському національному лінгвістичному університеті планується підготовка фахівців з тайської, індонезійської, словацької, естонської та польської мов. Найближчим часом в університеті планується поглибити вивчення китайської мови. Посол Китайської Народної Республіки в Україні «запропонував відкрити філіал Інституту Конфуція».

    Головними завданнями вишу на найближчу перспективу є зміцнення матеріально-технічної бази, зокрема, забезпечення університету сучасними телекомунікаційними та інформаційними технологіями, створення центрів країн, мова яких вивчається в університеті, модернізація бібліотеки, зокрема її комп'ютеризація[3].

    З 1993 року в університеті функціонує економічно-правовий факультет. З 2015 року деканом факультету сумнівними засобами стала Романенко Ольга Олександрівна, що не мала досвіду ані роботи, ані викладання, після захисту кандидатської роботи, наукова цінність якої, однак, не доведена.

    1 липня 2022 року в університеті відбулася реорганізація факультетів. Їх кількість зменшилася до 5. Очевидною метою цих дій було заснування окремого факультету для майбутніх педагогів. До цього моменту навчання за спеціальність «Середня освіта» відбувалася на факультетах германської та романської філології.

    Інститути

    [ред. | ред. код]
    • Інститут східних мов
    • Економіко-правовий інститут: Спеціальність «Менеджмент», Спеціальність «Правознавство», Спеціальність «Маркетинг».

    Факультети

    [ред. | ред. код]

    Відділи

    [ред. | ред. код]
    • Бібліотека
    • Відділ науково-дослідної роботи (аспірантура та докторантура)
    • Відділ міжнародних зв'язків
    • Відділ навчально-виховної роботи
    • Видавництво Університету
    • Музей Університету
    • Центр культури і мистецтв

    Ректори

    [ред. | ред. код]

    Викладачі

    [ред. | ред. код]

    Почесні доктори

    [ред. | ред. код]
    • Ніколаєва Софія Юріївна — почесний доктор Університету. Відомий вчений у галузі лінгводидактики, є автором близько 150 наукових праць. Підготувала 19 кандидатів наук, одного доктора. Нагороджена орденом «За досягнення» (третього ступеня, 1998), багатьма почесними грамотами Міністерства освіти України. Надане почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України» (1992).
    • Дворжецька Маргарита Петрівна — почесний доктор Університету. Підготувала 14 кандидатів наук, є автором понад 110 науково-методичних робіт. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1990), медаллю А. С. Макаренка (1985), дипломом Ярослава Мудрого АН ВШ України (1996); Почесними грамотами Міністерства освіти України.
    • Скляренко Ніна Костянтинівна — почесний доктор університету. Підготувала 21 кандидата педагогічних наук з методики викладання іноземних мов, опублікувала близько 100 наукових праць. У 1981 р. нагороджена бронзовою медаллю Головного комітету Виставки досягнень народного господарства СРСР, у 1984 р. — медаллю Республіки В'єтнам; у 1996 р. нагороджена знаком «Відмінник освіти України», у 1998 р. — Почесною грамотою Міністерства освіти України.

    Відомі випускники

    [ред. | ред. код]

    Науковці

    [ред. | ред. код]

    Митці

    [ред. | ред. код]

    Військовики

    [ред. | ред. код]

    Дипломати

    [ред. | ред. код]

    Нагороди та репутація

    [ред. | ред. код]
    • Рейтинг вишів «10 найкращих ВНЗ України з гуманітарних спеціальностей 2012 р.» — 4-те місце;
    • Зведений рейтинг лідерів вищої освіти, складений на основі оцінок роботодавців країни «10 найкращих ВНЗ України 2012 р.» — 8-ме місце;
    • Рейтинг ВНЗ України «Компас 2012» — Юридичні спеціальності — 10-те місце.

    Галерея

    [ред. | ред. код]

    «Студентський меридіан»

    [ред. | ред. код]

    «Студентський меридіан» — газета Київського національного лінгвістичного університету, виходить щомісяця. Головний редактор — Таміла Модестівна Костюк. Обсяг газети — 4 шпальти. Тираж газети — 500—1000 примірників. Її можна знайти в деканатах, на кафедрах факультетів, у профкомі. Окрім того, на вебсайті КНЛУ газету читають протягом місяця ще близько 5000 осіб. «Студентський меридіан» розповсюджується безкоштовно. У листопаді — грудні 2009 «Студентський меридіан» не вийшов у друк, оскільки в. о. КНЛУ М. І. Соловей не виділив гроші, посилаючись на брак коштів в університеті. Натомість газета регулярно виходила в інтернеті, де користується широкою популярністю.[джерело?] Останній доступний електронний випуск газети — травень-червень 2013 року.

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 вересня 2024.
    2. Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 вересня 2024.
    3. У КНЛУ відкрили Центр угорської мови. Архів оригіналу за 15 Жовтня 2011. Процитовано 2 Жовтня 2011.