Маньчжурська кухня: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Chinese|s=满洲菜|t=滿洲菜|p=Mǎnzhōu cài}} |
{{Chinese|s=满洲菜|t=滿洲菜|p=Mǎnzhōu cài}} |
||
[[Файл:Manchu Han Imperial Feast Tao Heung Museum of Food Culture.jpg|thumb|right|300px|Імператорський бенкет маньчжурського хана]] |
[[Файл:Manchu Han Imperial Feast Tao Heung Museum of Food Culture.jpg|thumb|right|300px|Імператорський бенкет маньчжурського хана]] |
||
'''Маньчжурська кухня''' — кухня історичного регіону [[Маньчжурія]], який наразі охоплює в основному [[Північно-Східний Китай]] та [[Приамур'я]]. Вона використовує такі продукти, як пшоно, просо, соєві боби, горох, кукурудзу та сорго. Сильно залежить від консервованих продуктів (квашених, маринованих) через суворі зими та спекотне літо на північному сході Китаю. Маньчжурська кухня також відома грилем, вживанням м'яса диких тварин, сильними ароматизаторами, приправами, та широким використанням соєвого соусу. У |
'''Маньчжурська кухня''' — кухня історичного регіону [[Маньчжурія]], який наразі охоплює в основному [[Північно-Східний Китай]] та [[Приамур'я]]. Вона використовує такі продукти, як пшоно, просо, соєві боби, горох, кукурудзу та сорго. Сильно залежить від консервованих продуктів (квашених, маринованих) через суворі зими та спекотне літо на північному сході Китаю. Маньчжурська кухня також відома грилем, вживанням м'яса диких тварин, сильними ароматизаторами, приправами, та широким використанням соєвого соусу. У маньчжурській кухні більше пшениці, ніж в [[Хань (народ)|ханьській]] кухні. |
||
== Історія == |
== Історія == |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
На відміну від мохе, чжурчжені виховували повагу до собак з часів [[Династія Мін|імперії Мін]] і передали цю традицію своїм нащадкам маньчжурам. У культурі чжурчженів було заборонено використовувати собачу шкуру і шкодити собакам, вбивати їх або їсти їхнє м'ясо. Чжурчжені також вважали, що використання корейцями собачої шкіри було «найбільшим злом»<ref>[http://www.ritsumei.ac.jp/acd/cg/lt/rb/601/601PDF/aisin.pdf Aisin Gioro, Ulhicun; Jin, Shi. Manchuria from the Fall of the Yuan to the rise of the Manchu State (1368—1636)]</ref>. Вживання корейцями собачого м'яса відрізняло їх від маньчжурів<ref>[https://web.archive.org/web/20160602015713/ http://gbtimes.com/life/manchu-modern-china Jucha, Nicholas (2010-04-21). «The Manchu in modern China»] GBTimes </ref>. |
На відміну від мохе, чжурчжені виховували повагу до собак з часів [[Династія Мін|імперії Мін]] і передали цю традицію своїм нащадкам маньчжурам. У культурі чжурчженів було заборонено використовувати собачу шкуру і шкодити собакам, вбивати їх або їсти їхнє м'ясо. Чжурчжені також вважали, що використання корейцями собачої шкіри було «найбільшим злом»<ref>[http://www.ritsumei.ac.jp/acd/cg/lt/rb/601/601PDF/aisin.pdf Aisin Gioro, Ulhicun; Jin, Shi. Manchuria from the Fall of the Yuan to the rise of the Manchu State (1368—1636)]</ref>. Вживання корейцями собачого м'яса відрізняло їх від маньчжурів<ref>[https://web.archive.org/web/20160602015713/ http://gbtimes.com/life/manchu-modern-china Jucha, Nicholas (2010-04-21). «The Manchu in modern China»] GBTimes </ref>. |
||
Грандіозний імператорський {{нп5|Імператорський бенкет Цінської імперії|бенкет||Manchu-Han Imperial Feast}}, проведений за часів [[Династія Цін|імперії Цін]] в Китаї (1644-1911), включав в себе багато відомих страв маньчжурської кухні. Там об'єдналися кращі страви кухні маньчжурів, ханьців, монголів, [[ |
Грандіозний імператорський {{нп5|Імператорський бенкет Цінської імперії|бенкет||Manchu-Han Imperial Feast}}, проведений за часів [[Династія Цін|імперії Цін]] в Китаї (1644-1911), включав в себе багато відомих страв маньчжурської кухні. Там об'єдналися кращі страви кухні маньчжурів, ханьців, монголів, [[Хуейцзу|хуей]] та тибетців. Він включав 108 страв (з яких 54 - північні і 54 - південні), які їли протягом трьох днів. Бенкети маньчжурського палацу були розділені на шість рангів. Перший, другий та третій готувалися для померлих предків імператора. Їжа четвертого рангу подавалася імператорській сім'ї під час [[Китайський Новий рік|місячного Нового року]] та інших фестивалів. П'ятий та шостий подавалися в усіх інших випадках<ref>{{cite book|first=Evelyn Sakakida|last=Rawski|title=The Last Emperors: A Social History of Qing Imperial Institutions|url=https://archive.org/details/lastemperorssoc00raws|url-access=registration|publisher = University of California Press|year=1998|isbn=052092679X}}</ref>. |
||
Версія за 17:41, 25 травня 2021
| Маньчжурська кухня | |||||||||
| |||||||||
Маньчжурська кухня — кухня історичного регіону Маньчжурія, який наразі охоплює в основному Північно-Східний Китай та Приамур'я. Вона використовує такі продукти, як пшоно, просо, соєві боби, горох, кукурудзу та сорго. Сильно залежить від консервованих продуктів (квашених, маринованих) через суворі зими та спекотне літо на північному сході Китаю. Маньчжурська кухня також відома грилем, вживанням м'яса диких тварин, сильними ароматизаторами, приправами, та широким використанням соєвого соусу. У маньчжурській кухні більше пшениці, ніж в ханьській кухні.
Історія
Предками маньчжурів були народи чжурчжені та мохе. Мохе любили їсти свинину, широко практикували свинарство, вели в основному осілий спосіб життя, використовували шкури свиней та собак для шуб. В основному це були селяни, які вирощували сою, пшеницю, просо та рис на додаток до полювання[1]. На відміну від мохе, чжурчжені виховували повагу до собак з часів імперії Мін і передали цю традицію своїм нащадкам маньчжурам. У культурі чжурчженів було заборонено використовувати собачу шкуру і шкодити собакам, вбивати їх або їсти їхнє м'ясо. Чжурчжені також вважали, що використання корейцями собачої шкіри було «найбільшим злом»[2]. Вживання корейцями собачого м'яса відрізняло їх від маньчжурів[3].
Грандіозний імператорський бенкет[en], проведений за часів імперії Цін в Китаї (1644-1911), включав в себе багато відомих страв маньчжурської кухні. Там об'єдналися кращі страви кухні маньчжурів, ханьців, монголів, хуей та тибетців. Він включав 108 страв (з яких 54 - північні і 54 - південні), які їли протягом трьох днів. Бенкети маньчжурського палацу були розділені на шість рангів. Перший, другий та третій готувалися для померлих предків імператора. Їжа четвертого рангу подавалася імператорській сім'ї під час місячного Нового року та інших фестивалів. П'ятий та шостий подавалися в усіх інших випадках[4].
Відомі страви маньчжурської кухні
Типові маньчжурські страви включають:
- Мариновані овочі.
- Маньчжурський хого - традиційна страва, приготована з маринованої китайської капусти, свинини та баранини.
- Варена свинина з кров'яною ковбасою (кит. трад. 白肉 血腸, спр. 白肉 血肠, піньїнь: 白肉 血腸 , акад. báiròu xuěcháng) - суп зі свинини з кров'яною ковбасою та маринованою китайською капустою.
- Суцзие доубао (кит. трад. 蘇 子葉 豆包, спр. 苏 子叶 豆包) - парова булочка, фарширована підсолодженим пюре з квасолі і загорнута листям буролистки (японський базилік, японський чебрець) [5].
- Сачима [en] - популярний десерт з обсмажених у фритюрі шматочків тіста, схожий на татарський чак-чак.
Інші поширені страви: суаньцай байжоу (кислі овочі[en] з вареним м'ясом), кислий суп з ферментованим кукурудзяним борошном суань танцзи (кит. трад. 酸湯 子, спр. 酸汤 子), дісаньсянь[en] (смажені баклажани, картопля та зелений перець), маньчжурська ковбаса, лудагунь (солодкий рол, тістечко, приготовлене на пару з бобового борошна або рису) і нюйшебін (кит. трад. 牛舌 餅, спр. 牛舌 饼, тип пирога).
Примітки
- ↑ Горелова, Лилия М., изд. (2002). Справочник по востоковедению. Секция 8 Исследования Урала и Центральной Азии, Маньчжурская грамматика. Том седьмой маньчжурской грамматики. Brill Academic Pub. С.13-14. ISBN 9004123075
- ↑ Aisin Gioro, Ulhicun; Jin, Shi. Manchuria from the Fall of the Yuan to the rise of the Manchu State (1368—1636)
- ↑ http://gbtimes.com/life/manchu-modern-china Jucha, Nicholas (2010-04-21). «The Manchu in modern China» GBTimes
- ↑ Rawski, Evelyn Sakakida (1998). The Last Emperors: A Social History of Qing Imperial Institutions. University of California Press. ISBN 052092679X.
- ↑ The Manchu Ethnic Group (PDF). MSD China. Процитовано 1 травня 2011.