Сицилійська кухня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вегетаріанський сицилійський салат

Сицилійська кухня — національна кухня Сицилії, що ввібрала в себе сліди всіх культур, які населяли острів протягом останніх двох тисяч років. Хоча вона і вважається лише різновидом італійської кухні, все ж містить помітний вплив іспанських, грецьких і арабських кулінарних традицій.

Арабське панування на Сицилії привнесло в її кухню використання абрикос, цитрусових, динь, рису, шафрану, родзинок, мускатного горіха, гвоздики, солодкого перцю, кедрових горіхів і кориці. Про вплив норманів і Гогенштауфенів нагадує велика пристрасть населення до м'ясних страв, таким як брусчіалоні. Іспанці привезли на острів численну екзотику з Нового Світу, в тому числі какао, кукурудзу, індичку, помідори та інші овочі. У Катанії, на східному узбережжі острова, де спочатку жили грецькі колоністи, досить рясно в приготуванні їжі використовуються боби, оливки, свіжі овочі і риба. Серед овочів там особливо популярні баклажани, перець і помідори, а найбільш улюбленими дарами моря у населення є тунець, морський лящ, морський окунь, риба-меч і кальмари. Вплив Північної Африки позначилося на західній провінції Трапані, де частенько готують кус-кус.

Сицилія також є батьківщиною багатьох сортів сирів, найбільш відомі з яких пекоріно сициліано і качіокавало.

Найбільш відомими сицилійськими стравами є аранчині (рисові кульки з начинкою), Паста алла Норма (готується переважно в Катанії), капоната, пані як меуза і кус-кус аль песч. Як і у всій Італії на Сицилії готують і піцу, яка носить назву сицилійської. Серед солодощів особливо популярні фрутта-марторана, піньйолата, буччеллаті, каннолі, граніта, піньйолі і касата.

Джерело[ред.ред. код]