Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Че́хи (чеськ. Češi , МФА : ['ʧɛʃi] ) — західнослов'янський народ , основне населення Чехії , спілкуються чеською мовою . Найближче споріднений з лужицькими сербами і словаками . Кількість чехів у світі близько 10-12 мільйонів осіб, з них від 6 до 9 мільйонів проживає в Чехії , і близько 2 мільйонів — в діаспорі (найбільша чеська діаспора у США — понад 1 200 000 осіб)
Говорять чеською мовою яка є слов'янською мовою та належить до групи західнослов'янських мов [1] [2] .
Власне чеський діалект, який охоплює західну частину Чехії з м. Прага (територія між Південно-Західною Польщею, Німеччиною й Австрією ). Цей діалект поділяється на чотири групи говірок: середньочеські (центр — м. Прага); східночеські; західночеські; південночеські.
Ганацький (моравський) діалект (центр — м. Брно ).
Ляський (сілезький) діалект, який поширений у північно-східній частині Чехії уздовж кордону з Польщею .
Близько 400 р. до н. е. на території сучасної Чехії з'явилися кельти , з II тисячоліття до н. е. оселилося кельтське плем'я боїв (звідси латинська назва Чехії — Богемія ). На початку нашої ери кельтів відтісняють германці , на яких тиснуть гуни , в VI ст. осідають лангобарди , а в V — VI ст. тут уже переважають слов'яни . В VII ст. Чехія входить до складу держави Само , в IX ст. — до складу Великої Моравії . На початку X ст. підноситься чеське племінне князівство на чолі з Пржемисловичами . В XI ст. посилилась міжусобна боротьба, яка супроводжувалась вторгненням польських і німецьких феодалів .
В Чехо-Словаччині жило 1980р . 9 820 000 (64% населення), в тому числі на чеських землях 9 760 000. Чехи живуть також в Австрії, США , Канаді й меншими скупченнями в Німеччині, Франції й в країнах бувшої Югославії . За даними перепису населення 2011 року[3] , чехів налічують 6 711 624 особи. Наступний перепис населення відбувся у 2021 році. Його результати будуть опубліковані у 2022 році[4] .
В Україні після Другої світової війни жило 15 000 чехів, близько 70% з них вважали рідною мовою чеську, 23% ― українську . Це рештки чисельнішої чеської меншості на українських землях у минулому.
↑ Kortlandt, Frederik. FROM PROTO-INDO-EUROPEAN TO SLAVIC (PDF) (англ.) . с. 1—20. Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022 .
↑ Czech language - Czech republic . web.archive.org . 18 січня 2008. Архів оригіналу за 18 січня 2008. Процитовано 13 січня 2022 .
↑ Obyvatelstvo, domy, byty a domácnosti podle Sčítání lidu, domů a bytů - ČR, kraje, okresy, SO ORP, správní obvody Prahy a města (sídla SO ORP) - 2011 . Obyvatelstvo, domy, byty a domácnosti podle Sčítání lidu, domů a bytů - ČR, kraje, okresy, SO ORP, správní obvody Prahy a města (sídla SO ORP) - 2011 (cs-CZ) . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 26 липня 2021 .
↑ Zpracování výsledků | Sčítání 2021 . www.czso.cz . Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021 .
Дорошенко Д . Слов’янський світ у його минулому й сучасному. Том 3. Берлін.: Видавництво “Українське Слово”, 1922. 264 с. (читати онлайн, с. 136-217 )
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій . — К . : Либідь , 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5 .
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович . — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя , 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3 .
Auerhan J. České osady na Volini, na Krymu a na Kavkaze. Прага 1920;
Auerhan J. Osady českých emigrantů v Prusku, Polsku a Rusku. Прага 1920;
Рихлік Є. Досліди над чес. колоніями на Україні. Записки Етногр. Товариства, кн. І. К. 1925;
Karas F. Obrazy z českých osad v Polsku. Прага 1935;
Флоровский А. Чехи и восточные славяне, тт. I-II, Прага 1947.
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль