Збірна України з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна
Емблема
Україна
Асоціація Федерація футболу України
Тренер Михайло Фоменко
Найбільше виступів Анатолій Тимощук (132)
Найкращий бомбардир Андрій Шевченко (48)
Місце в рейтингу ФІФА 16-е
 (на 5 червня 2014 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Україна Україна 1:3 Угорщина Угорщина
(Ужгород, Україна; 29 квітня, 1992)
Найбільша перемога
Україна Україна 9:0 Сан-Марино Сан-Марино
(Львів, Україна; 6 вересня 2013)
Найбільша поразка
Хорватія Хорватія 4:0 Україна Україна
(Загреб, Хорватія; 25 березня, 1995)
Іспанія Іспанія 4:0 Україна Україна
(Лейпциг, Німеччина; 14 червня 2006)
Чехія Чехія 4:0 Україна Україна
(Прага, Чехія; 6 вересня 2011)
Чемпіонат світу
Виступів 1 (вперше у 2006)
Найвище досягнення Чвертьфінал (2006)
Чемпіонат Європи
Виступів 1 (вперше у 2012)
Найвище досягнення Груповий етап (2012)

Збі́рна Украї́ни з футбо́лу — національна збірна команда України з футболу, якою керує Федерація футболу України.

Найвище досягнення в офіційних міжнародних змаганнях — вихід до чвертьфіналу чемпіонату світу 2006.

Станом на 5 червня 2014 року посідає 16-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія збірної України з футболу

До здобуття незалежності[ред.ред. код]

Футбол з'явився в Україні наприкінці 19. століття. Згодом окремі уродженці України виступали у складі збірної Російської імперії (одесит Григорій Богемський *), Польщі (Ян Васевич, Мечислав Бач *, Мечислав Вишневський*, Спиридон Албанський*; всього 29 футболістів),[2][3] Румунії (Роберт Садовський*, Альфред Айзенбайссер, Станіслав Міцинський, Йосиф Клайн, Ісідор Ґансл*),[4] Чехо-Словаччини та Угорщини (в обох випадках Ґеза Калочай)[5][6] У складі збірної Польщі на Олімпіадах 1924 та 1936 і чемпіонаті світу 1938 було по два уродженці України, а Роберт Садовський брав участь у ЧС 1938 у складі Румунії.

В 1930-их роках збірна УСРР провела два товариські матчі проти збірної Туреччини — 12 серпня 1933 у Харкові (3:2) і 20 серпня 1934 у Києві (4:3).[7], а окрім них — ще кілька ігор проти футбольних клубів. Починаючи з 1950-их збірна УРСР брала участь у Спартакіадах народів СРСР (золото 1986, бронза 1956 та 1979, четверте 1983). Деякі учасники тих змагань від УРСР пізніше виступали за збірну СРСР та збірну України.[8] Втім, ця збірна ніколи не була членом ФІФА та не могла проводити зустрічей з членами ФІФА: турецька збірна виступала під назвою «Збірна народних домів Туреччини»[9].

З 1940-их і по 1991 більшість футболістів із України, що виступали на національному рівні, представляли збірну СРСР. Найвідомішими з них були Лобановський, Блохін, Беланов, Дем'яненко, Бессонов, Протасов, Буряк та ін. Особливо значним українське представництво у збірній СРСР було 1988 року, коли команда виграла Олімпіаду і здобула срібло Чемпіонату Європи.

Найвідомішим уродженцем України у збірній ПНР був Казімеж Гурський. Як гравець він зіграв за збірну лише один матч, але на посаді тренера він привів Польщу до олімпійського золота 1972 року, здобув срібні медалі (третє місце) Чемпіонату світу 1974 року та срібні медалі Олімпіади 1976 року.

Пам'ятний знак на місці першого в Україні футбольного матчу. Львів (Стрийський парк)
Віктор Прокопенко

Перші кроки 1991–1992[ред.ред. код]

Федерація футболу України була заснована 13 грудня 1991. Першим її головою було обрано Віктора Баннікова. В наступному, 1992 році ФФУ стала членом УЄФА та ФІФА. Саме тоді розпочалася підготовка до першого матчу збірної. Спочатку, головним тренером команди планувалось призначити Валерія Лобановського, який на той час був тренером збірної ОАЕ, та його чинний контракт з арабами завадив цьому. Таким чином, першого наставника національної команди довелося обирати з поміж членів тренерської ради, до якої увійшли: Анатолій Пузач («Динамо»), Євген Кучеревський («Дніпро»), Євген Лемешко («Торпедо»), Юхим Школьников («Буковина») і Віктор Прокопенко («Чорноморець»). Трохи пізніше до них приєднався і донеччанин Валерій Яремченко («Шахтар»). Але в кінці коло претендентів звузилося до прізвищ трьох фахівців: Пузача, Яремченка і Прокопенка, останній з яких і став головним.

Першу гру збірної було домовлено провести з командою Угорщини 22 квітня 1992 року в Києві на Республіканському стадіоні. Проте через фінансові труднощі федерації, гру перенесли ближче до кордону — в Ужгород. Отож, 29 квітня 1992 року на стадіоні Авангард в Ужгороді вперше в історії збірна України зіграла свій поєдинок. На дебютний матч з угорцями були викликані: воротарі — Кутепов («Динамо»), Гришко («Чорноморець»), захисники — Лужний, Мороз («Динамо»), Никифоров, Третяк («Чорноморець»), Драгунов («Шахтар»), Беженар («Дніпро»), півзахисники — Анненков, Ковалець, Заєць («Динамо»), Шелепницький, Сак, Цимбалар («Чорноморець»), Погодін («Шахтар»), Дуднік («Металург» З), нападники — Саленко («Динамо»), Гецко, Гусєв («Чорноморець»), Щербаков («Шахтар»).

Квиток на перший матч збірної України

Підготовка до поєдинку практично не проводилася. Лише 27 квітня всі «першовідкривачі» зібралися в Києві, щоб наступного дня літаком відправитися в Ужгород. Тим часом суперник, хоч і не пробився до фінальної частини європейської першості 1992 року, все ж таки тримав в голові відбірковий цикл наступного чемпіонату світу, двері на який для українців через, наразі, тимчасовий статус були зачинені, а тому готувалися до зустрічі в Ужгороді набагато ретельніше.

Можна впевнено сказати, що ця ретельність, а ще більше — зіграність угорської команди, зіграла чи не головну роль в досягненні результату в ужгородському матчі. Як не старалися господарі, як не пробувала завести гравців збірної України емоційна закарпатська публіка, та наші футболісти так і не змогли проявити ані своїх бійцівських, ані своїх найкращих ігрових якостей. Щодо самого матчу, потрібно віддати належне і нашим гравцям, які в першому таймі діяли старанно, не тільки майже ні в чому не поступаючись супернику, але в багатьох компонентах гри взагалі переграваючи його. Ще до перерви підопічні Віктора Прокопенка могли і відкрити рахунок. Це Шелепницький на 15-й хвилині завдав підступного удару по воротах Брокхаузера, однак гостей від неприємностей врятувала штанга. А потім білоруський арбітр Вадим Жук не призначив доволі очевидний пенальті за грубість проти Щербакова в межах штрафного майданчика угорців. Після перерви запал господарів суттєво впав. Ось тоді і проявилася перевага сусідів в досвіді і зіграності. Використавши помилки українських захисників, Шаллої і Кіпріц, спокійно перехилили чашу ваг на свою користь. Коли ж Жук призначив 11-метровий у ворота Кутепова, а все той же Кіпріц його реалізував, здалося, що перший млинець вийде вже надто глевким для українців. На щастя, під кінець зустрічі Іван Гецко чудовим ударом зі штрафного розпечатав ворота угорців, ставши автором першого голу в історії національної збірної України. Під орудою Віктора Прокопенка команда провела ще дві гри — 27 червня на виїзді, проти команди США (0:0) та 26 серпня проти тих же угорців, який знову завершився поразкою 1:2.

1993–1994[ред.ред. код]

Микола Павлов
Іван Гецко забиває перший гол збірної України
Леонід Ткаченко

28 жовтня 1992 року команду України на зустріч з Білоруссю у Мінську вже виводив дует тренерів Микола Павлов/Леонід Ткаченко. На Мінському стадіоні Динамо збірна України першою пропустила гол (на 49 хвилині відзначився Гоцманов), та на 79 Юрій Максимов зрівняв рахунок і встановиви остаточний результат зустрічі 1:1. Таким, чином за перший рік свого існування збірна України провели 4 гри (2 нічиї і 2 поразки), забила 3 і пропустила 6 м'ячів та змінила 2 тренерів. Новий, 1993 рік команда зустріла вже з новим, повноцінним тренером, ним став Олег Базилевич.

27 квітня 1993 новий тренер дебютував у Одесі в матчі з командою Ізраїлю. Пропустивши першими (Харазі 55'), команда України змогла відігратись — на 78 хвилині відзначився Сергій Коновалов, матч так і завершився внічию 1:1. 18 травня 1993 року збірна України здобула свою першу перемогу. В товариській грі у Вільнюсі команда Базилевича вже на 4 хвилині пропустила м'яч (Зданчюс), та в період з 18 по 22 хвилину Віктор Леоненко та Дмитро Михайленко переламали хід поєдинку і принесли перемогу українській команді 2:1. На період тренерства Базилевича припала і перша домашня перемога України. У Києві на Республіканському стадіоні в присутності 12 тис. глядачів 25 травня 1994 року у товариській грі проти Білорусі українці пропустили першими — Валентин Белькевич на 45 хвилині розпечатав ворота Дмитра Тяпушкіна (Нива (Тернопіль)). Вже у другому таймі, на 62 хвилині Віктор Леоненко зрівнює рахунок, за 3 хвилини з пенальті збірну України вивів вперед Сергій Беженар, остаточну ж, переможну крапку в цій грі, поставив Дмитро Михайленко — 3:1, перемога України. Базилевич також став першим тренером, котрий вивів збірну України на офіційний матч. Україна була заявлена на кваліфікацію до Євро 96 і потрапила у 4 відбірну групу разом з командами Хорватії, Італії, Литви, Естонії та Словенії. Відбір до Євро українці розпочинали 7 вересня 1994 року в Києві проти литовців, на жаль, матч склався невдало для української команди і вона поступилась 0:2. Після цієї гри Базилевич покинув кермо збірної України.

Епоха Сабо 1994–1999[ред.ред. код]

Анатолій Коньков
Володимир Мунтян
Гол Шевченка Росії, Москва, 1999

Після відходу від збірної Олега Базилевича, федерація знову призначила дует в.о., на цей раз до Миколи Павлова долучився Володимир Мунтян. Під їх орудою, команда провела лише два матчі, 11 та 13 вересня 1994 року, збірна провела ігри з командою Південної Кореї, і в обох поступилась 0:1 та 0:2.

Та вже до наступних офіційних матчів у відборі Євро 96 команду почав готувати Йожеф Сабо. Його офіційний дебют відбувся 12 жовтня 1994 року у Києві в матчі відбору проти команди Словенії, він завершився внічию 0:0. Уже в наступній грі відбору проти Естонії Сабо отримав свою першу перемогу, як тренер збірної — 3:0. Та Сабо — тренер вийшов тимчасовим явищем, вже в 1995 році до керма збірної став Анатолій Коньков.

Дебют нового тренера виявився дуже невдалим 0:4 на Максимірі в Загребі від команди Хорватії. Анатолій Коньков очолював команду у решті відбірних матчах Єврочемпіонату, збірна під його орудою всього провела 7 матчів в яких тричі перемогла і чотири рази зазнали поразки. Відбір до Євро команда завершила на 4 місці у групі, після чого Коньков залишив збірну. Було прийнято рішення, що команду у відборі на Чемпіонат світу з футболу 1998 очолить старий-новий тренер Йожеф Сабо. Повернення Сабо відбулося 9 квітня 1996 року в Кишиневі в товариській грі проти Молдови, яку збірна України завершила внічию 2:2, ведучи по ходу зустрічі 2:0. Шлях на ЧС-98 команда України розпочала 31 серпня 1996 з виїзної перемоги над Північною Ірландією 1:0. Цей відбір загалом став для збірної України початком її успіхів, команду почали сприймати як міцного середняка світового футболу. Становлення збірної Сабо, співпало з найбільшими успіхами київського Динамо кінця 90-х, гравці якого і складали основу збірної. Загалом це вилилось у відмінні результати у відбірній групі — перемога над Португалією 2:1, домашня нічия з чинними чемпіонами Європи — німцями 0:0. Впродовж всього циклу відбору команда була претендентом на вихід на ЧС, проте, лише в останньому турі пропустила поперед себе збірну Німеччини. Таким чином, Україна стала другою у відборі і здобула право позмагатись за вихід у фінальну стадію в матчах плей-оф. Суперником команди Сабо стали добре знайомі, по відбору до Євро 96, хорвати.

В першій грі українці поступилася 0:2. 15 листопада 1997 року у матчі — відповіді на Олімпійському наша команда дуже швидко відіграла два м'ячі (Шевченко, Косовський), проте гол останнього, норвезький арбітр скасував, вважаючи, що було положення поза грою, а на 27 хвилині гри Ален Бокшич зрівняв рахунок 1:1. Так матч і завершився, збірна України не пробилася на Чемпіонат світу 98, проте гучно заявила про себе у футбольному світі. Наступним етапом для команди Сабо, став відбір на Євро 2000. Волею жереба, українська команда потрапила у відбірну групи з чинним на той час чемпіоном світу — Францією, командами Росії, Ісландії, Вірменії та Андорри. Відбір на Євро, команда України розпочала вдома з надпринципового поєдинку проти росіян — 5 вересня 1998 на переповненому Олімпійському вже на 25 хвилині Україна вела в рахунку 2:0 (Попов’14, Скаченко'25). На 66 хвилині гри Варламов скоротив перевагу в рахунку, проте українці домінували на полі, наслідком чого став фол останньої надії воротаря росіян Харламова, і його вилучення. Призначений за це пенальті реалізував Сергій Ребров на 74 хв, і хоч Онопко на 87 хвилині зробив рахунок 3:2 збірна України тріумфувала. В наступних двох турах команда України з однаковим рахунком 2:0 перемогла Андорру на виїзді, та Вірменію вдома, і 1998 рік завершила на першому місці у відбірній групі з 9 очками з 9 можливих. Новий, 1999 рік, для збірної розпочався з серйозного поєдинку з Чемпіонами світу — Францією у Парижі, де команда Сабо продемонструвала класний футбол, і була ближча до перемоги аніж французи, проте, матч завершився внічию 0:0. З таким же рахунком завершився і домашній поєдинок України проти Франції. Команда Сабо, як ніколи була близька до виходу з групи — перед останнім туром Українці були лідерами своєї відбірної групи, на одне очко випереджаючи і французів і росіян. Саме з останніми і зіграла команда Сабо на Лужниках в Москві 9 жовтня 1999 року. Для збереження шансів на вихід на Євро, росіянам була необхідна лише перемога, в той час як команду Сабо влаштовувала і нічия (за умови, що Франція не переможе Ісландію, Україна могла б зайняти 1 місце в групі). З початку гри збірна Росії розпочала активно діяти, проте, їм нічого не вдавалося, але на 75 хвилині Карпін забив гол. Росія вже відчувала смак перемоги, адже в діях українців не відчувалося впевненості і практично нічого не виходило.

Переломним моментом стало порушення правил росіянами практично в центрі поля на 88 хвилині. Штрафний пішов виконувати Андрій Шевченко, всі очікували на його подачу, проте форвард Мілану пробив по воротах, воротар росіян Філімонов намагаючись дістати м'яч з-під перекладини відправив його у свої ворота. Гра завершилась з рахунком 1:1. Зважаючи на те, що Франція обіграла Ісландію 3:2, команда України з 20 очками опинилась на другому місці у групі, і здобула право виступати в матчах плей-оф. Хоч неодноразово говорилося про відсутність політики у цьому протистоянні, проте, дві гри з Росією, сприймалися однаково заполітизовано як в Росії, так і в Україні. Матч в Києві у 1998 році став фактично першою грою, коли стадіон виконував гімн України та вболівальники масово використовували національну символіку, нічия ж 1999 року, сприйнялась в Росії як національна трагедія. 13 листопада 1999 в Любляні, столиці Словенії команда Сабо поступилася в першій грі плів-оф словенцям 1:2, хоча на 33 хвилині Шевченко відкрив рахунок, проте спочатку Златко Захович його зрівняв, а потім, через помилку Олександра Шовковського, ударом з центра поля, Ачимович встановив остаточний рахунок. Зберігаючи непогані шанси на вихід на Євро, у Києві команда Сабо не змогла здобути перемоги — 1:1, таким чином вдруге поспіль українці не пробилися на футбольний форум через сито плей-оф. Після кваліфікації на Євро Йожеф Сабо пішов у відставку. За ці два відбори з тренером Сабо, збірна України стала силою в футбольній Європі, з якою стали рахуватися.

2000–2003[ред.ред. код]

Зважаючи на потужні результати київського Динамо на Європейській арені, ФФУ прийняла рішення запросити на вакантну посаду тренера збірної Валерія Лобановського.

Валерій Лобановський

Той погодився, і став поєднувати посади в Динамо та збірній. Дебют Лобановського в збірній відбувся 26 квітня 2000 року в товариській грі з командою Болгарії, в якій українці перемогли 1:0 (Шевченко'54).

Восени 2001 року стало відомо, що чотири футболісти вищого футбольного дивізіону Аргентини (Дієго Клімович, Патрісіо Кампс, Хуліан Кмет і Хосе Чатрук) виявили бажання виступати за збірну України, так як всі вони мають українське коріння і хочуть допомогти українській збірній пробитися на Чемпіонат Світу 2002 року. Але в ФФУ залишили ідею запрошення південноамериканців без розгляду. Трохи пізніше Олег Блохін не виключав запрошення Климовича до лав збірної, але вже сам футболіст, непогано проявивши себе в Німеччині, вирішив боротися за виклик в «Альба-Селеста»[10].

Леонід Буряк

Завданням для Лобановського став вихід України на ЧС 2002 з відбірної групи № 5. Розпочала свій шлях команда з домашньої поразки від поляків 1:3. Загалом, весь відбір команда пройшла не дуже впевнено, обігравши вдома лише Вірменію 3:0, та зігравши тричі внічию (0:0 з Білоруссю та Норвегією, 1:1 з Уельсом). Виїзні результати були трохи кращими (3 перемоги та 2 нічиї), що дозволило команді Лобановського зайняти 2 місце у групі і втретє поспіль вийти до раунду плей-оф. На цей раз суперником українців став несподіваний учасник плей-оф — збірна Німеччини. В домашньому поєдинку українці зуміли нав'язати іменитому супернику боротьбу і вже на 18 хвилині Геннадій Зубов відкрив рахунок, та через 13 хвилин Міхаель Баллак його зрівняв, так матч і завершився. Все мало вирішитися у матчі — відповіді, і незважаючи на пропущений гол вдома, українці сподівалися на позитивний результат, проте у Дортмунді бундес-машина за перші 15 хвилин вирішила долю протистояння 3:0 (Баллак ‘4, Нойвілл ‘11, Ремер ‘15), все той же Баллак на 54 хвилині робить рахунок 4:0, на 90 хвилині Андрій Шевченко, завдяки індивідуальній майстерності зумів забити гол, 4:1, Україна знову не їде на ЧС.

Після цієї поразки, та зважаючи на стан здоров'я, Лобановський покинув збірну. Новий відбір, на цей раз вже до Євро 2004, команда розпочала з новим тренером — Леонідом Буряком. Свою першу гру Буряк провів 21 березня 2002 року з господарями ЧС 2002 — японцями, збірна України поступилась 0:1. До початку відбору на Євро, команда Буряка провела ще п'ять товариських ігор (2 перемоги, 3 поразки), а 7 вересня 2002 стартувала з нічиєї 2:2 у Єревані, у відборі. Цей відбір команда провела вкрай невдало, хоч і зуміла перемогти майбутніх чемпіонів Європи 2004 — греків 2:0, в загальному команда не показала очікуваного результату, та й гри, і завершила свою групу на 3 місці (2 перемоги, 4 нічиї та 2 поразки). Після такого результату Буряк залишив команду, все гучніше лунали заклики залучити у збірну іноземного спеціаліста, проте ФФУ знайшла інший шлях.

Олег Блохін

Ера Олега Блохіна[ред.ред. код]

Андрій Русол — автор першого голу збірної України на Чемпіонатах світу
Андрій Шевченко забиває пенальті у ворота збірної Тунісу на ЧС-2006. 23 червня 2006 року
Українські вболівальники на матчі з Саудівською Аравією

18 вересня 2003 на прес-конференції у Києві, Григорій Суркіс представив нового тренера збірної — Олега Блохіна, який одразу ж заявив про те, що виведе Україну на ЧС 2006 з першого місця у відбірній групі.

Товариські матчі[ред.ред. код]

Ці слова Блохіна, який до того мав не надто успішної тренерської кар'єри в грецькому АЕКу, викликали хвилю скептичних відгуків у пресі, серед спеціалістів, та і у вболівальників. Проте, тренер був призначений і 11 жовтня 2003 товариською грою з командою Македонії Блохін розпочав свій «похід до мрії». Та скептицизм, що висловлювали до Блохіна розростався з кожною новою товариською грою збірної під його керівництвом. Нічия з Лівією, поразка від Македонії, нічия зі словаками, поразка від французів та розгром від Англії, не додавали впевненості в успішності Блохіна-тренера.

Відбір до Чемпіонату світу 2006[ред.ред. код]

Проте всі чекали на офіційний старт відбору, і 4 вересня 2004 в Копенгагені Україна взяла своє перше очко у відборі — 1:1 з Данією. Далі були перемоги над Казахстаном та Грузією, домашня нічия з чемпіонами Європи 2004 греками. Проте, про серйозність намірів Блохіна почали говорити після блискучої виїзної перемоги України над Туреччиною 3:0. Потім були перемоги над Албанією, Данією та Казахстаном. 8 червня 2005 команда Блохіна, завдяки голу Андрія Гусіна на 82 хвилині, здобула перемогу, і вже в наступній грі могла здобути путівку на ЧС-2006. 3 вересня 2005, майже за 2 роки після прийняття збірної, Блохін мав усі шанси аби стати першим, кому вдалося вивести Україну на ЧС, для цього потрібно було на виїзді обіграти Грузію.

На 43 хвилині Руслан Ротань зробив перший крок до мрії мільйонів українців 1:0, проте на 89 хвилині Георгі Гактохідзе зрівняв рахунок, і здавалось, відклав на довший термін святкування українців, адже тепер справа виходу на ЧС переносилась на наступну гру з Туреччиною. Та, додому, в Київ, збірна України прилетіла вже першим учасником ЧС 2006 від Європи, це збірна Данії на 93 хвилині зустрічі зрівняла рахунок у грі з турками (2:2), чим зробила збірну України недосяжною для суперників. Блохін виконав свою обіцянку, і тепер став головним тріумфатором України, яка вперше в історії їхала на «мундіаль».

Вшанування команди і Блохіна відбулося 7 вересня 2005, коли на заповненому Олімпійському, незважаючи на поразку від Туреччини 0:1, свою команду вітали понад 65 тис. вболівальників. Завершили відбір українці нічиєю з Албанією 2:2. У тому ж 2005 році розпочалась підготовка національної збірної до виступу на полях Німеччини, в товариській грі в Києві була обіграна Японія 1:0. Перед чемпіонатом команда зіграла ще п'ять товариських матчів, здобула 3 перемоги і 2 матчі завершилися унічию.

ЧС-2006[ред.ред. код]

Збірна України дебютувала на чемпіонатах світу 14 червня 2006 року у Лейпцигу на Ред Булл Арені.

Суперник, збірна Іспанії вже на 17-й хвилині вела в рахунку 2:0 (Алонсо ’13 , Вілья ‘17). До кінця тайму українці заспокоїлись, і хоча особливих моментів не створили, проте гру вирівняли. Однак на початку другого тайму, швейцарський арбітр Бузакка, трактував дії Владислава Ващука в межах штрафного майданчика як фол останньої надії, вилучив його та призначив пенальті. На 48-й хвилині рахунок став 3:0. На 81-й хвилині Фернандо Торрес забив четвертий гол. Таким чином Україна поступилася 0:4.

Через п'ять днів — 19 червня, збірна України з командою Саудівської Аравії провела свій другий поєдинок на ЧС. На 3-й хвилині зустрічі, після подачі кутового, гравець дніпропетровського «Дніпра», Андрій Русол забив перший гол України на чемпіонатах світу. На 36-й хвилині гол забив Сергій Ребров, на 46-й хвилині — Андрій Шевченко, остаточний рахунок на 84-й хвилині встановив Максим Калиниченко — 4:0.

23 червня у Берліні на Олімпіаштадіоні українці зіграли зі збірною Туніса. На 70-й хвилині Андрій Шевченко реалізував пенальті, що допомогло Україні перемогти та зайняти друге місце в групі, і вийти в 1/8 фіналу турніру.

26 червня в Кельні Україна зустрілась з переможцем групи G, Швейцарією. Основний і додатковий час матчу завершився 0:0. Справа перейшла до серії пенальті. Олександр Шовковський не пропустив жодного удару, чим встановив рекорд Чемпіонатів Світу. Завдяки успішним діям Шовковського та ударам Мілевського, Реброва та Гусєва Україна одержала перемогу 3:0 і увійшла у вісімку найкращих команд світу.

Україна Рахунок Швейцарія
Не забив Андрій Шевченко 0:0 Не забив Марко Штреллер
Забито Артем Мілевський 1:0 Не забив Транквілло Барнетта
Забито Сергій Ребров 2:0 Не забив Рікардо Кабаньяс
Забито Олег Гусєв 3:0

30 червня 2006 року на АОЛ Арені в Гамбурзі команда України зустрілась в 1/4 фіналу зі збірною Італії. На 6-й хвилині Дзамбротта відкрив рахунок, а на 59-й та 69-й хвилині точними ударами відзначився італійський нападник Луки Тоні, на що українці відповісти не змогли. Матч завершився перемогою Італії з рахунком 3:0, що означало виліт збірної України з турніру.

Відбір до Євро-2008[ред.ред. код]

У відборі до Євро 2008 команда знову зустрілась з італійцями (дві поразки), а взагалі команда Блохіна здобула п'ять перемог, двічі зіграла внічию, та п'ять раз програла, здобула 17 очок, та зайняла 4 місце у відбірній групі, випередивши Литву, Грузію та Фарери та пропустивши перед собою команди Шотландії Франції та Італії.

Відбір був проведений явно невдало, і Олег Блохін залишив посаду тренера.

2008–2009[ред.ред. код]

Олексій Михайличенко

Рішенням ФФУ на посаду головного тренера вирішено призначити Олексія Михайличенка, який у 2006 році привів молодіжну збірну України до срібних медалей Чемпіонату Європи. 6 лютого 2008 року Михайличенко дебютував, у товариській грі з Кіпром, нічиєю 1:1. У відборі ЧС 2010 команда під орудою Олексія Михайличенка стартувала з важкої перемоги у Львові на «Україні» над командою Білорусі, завдяки голу Андрія Шевченка, з пенальті, на 94 хвилині Вирішальним у відборі для України став домашній матч проти команди Англії 10 жовтня 2009 року на Дніпро-Арені. Англійці вже кваліфікувалися на ЧС, а збірна України посідала третє місце, програючи хорватам 2 очки, в останньому турі Хорватії грала з Казахстаном, а українці з Андоррою, таким чином матч з англійцями став для збірної Михайличенка вирішальним, і лише перемога практично гарантувала друге місце в групі і участь у плей-оф. Багато хто сумнівався в успіху команди, та підтримувана гарячою дніпропетровською публікою Україна кинулась вперед. Наслідком таких дій став фол останньої надії голкіпера британців Роберта Гріна і його вилучення на 12 хвилині Пробивання пенальті взяв на себе капітан — Андрій Шевченко, проте його удар прийняла на себе штанга воріт.

Та вже на 30 хвилині Сергій Назаренко прекрасним ударом з-за меж штрафного майданчика відкрив рахунок 1:0. Ані Україна, ані Англія більше не забивала і Україна здобула свою історичну перемогу, адже вперше за майже 20 років свого існування команда України перемогла збірну з топ-десятки. В останньому турі, як і передбачалося, українці та Хорватія здобули перемоги, та завдяки виграшу над Англією Україна в результаті, здобула на одне очко більше, і вийшла в плей-оф. Доля путівки на ЧС вирішувала наша команда в двобої з греками. Багато хто вважав, що греки — найлегший суперник з плей-оф, проте, перша гра в Афінах, не виявила переможця 0:0. Все ж вирішилось 18 листопада 2009 року на Донбас-Арені в Донецьку. На 31 хвилині переможний гол за збірну Греції забив Дімітрос Салпінгідіс, Україна поступилась 0:1, і вчетверте в своїй історії не змогла пройти сито плей-оф. Найважче такий результат зустрічі, безсумнівно, прийняв Андрій Шевченко, він прекрасно розумів, що це був його останній шанс зіграти на чемпіонаті світу. Фотографія Шевченка, який після матчу плаче в обіймах вболівальника облетіла весь світ. Це був і останній матч для Олексія Михайличенка, в якості головного тренера збірної.

Домашнє Євро-2012[ред.ред. код]

Юрій Калитвинцев
Мирон Маркевич

1 лютого 2010 на посаду головного тренера збірної був призначений Мирон Маркевич — тренер харківського «Металіста». Фахівці та вболівальники позитивно сприйняли цю кандидатуру, адже успіхи Маркевича в Металісті були беззаперечними, і всі схилялись до думки, що саме цей спеціаліст впорається з важливим завданням поставленим перед ним, адже новий тренер повинен готувати команду до домашнього Євро. Нову посаду Мирон Маркевич, суміщав з тренуванням Металіста. Першу гру Маркевич провів 25 травня 2010 року у Харкові проти Литви. Дубль Алієва (’10,’16) і Шевченка (’69,‘79) принесли українцям перемогу 4:0. Далі були перемоги над Румунією у Львові 3:2 і Норвегією в Осло 1:0. 11 серпня під орудою Маркевича Україна зіграла внічию 1:1 з Голландією. Однак, вже 21 серпня Мирон Маркевич заявив, що покидає пост № 1 в збірній, як повідомив він сам, причиною цього рішення стала дискримінація ФФУ ФК Металіст (Харків) і самого Маркевича. Сам в цей час ФФУ визнала матч 2008 року Металіст (Харків) — Карпати (Львів) (4:0) договірним, і постановила зняти по 9 очок з обох команд. Таким чином команда залишилась без наставника 25 серпня в.о. головного тренера було призначено помічника Маркевича, Юрія Калитвинцева.

І він, вже 4 вересня у Лодзі на товариську гру проти поляків вивів збірну України (1:1). До кінця 2010 року під керівництвом Калитвенцева Україна провела ще 4 товариські матчі (одна перемога, одна поразка та дві нічиї). Йшов час, такий необхідний для підготовки до домашнього Євро, а ФФУ переносила дату оголошення нового тренера. Так Калитвенцев зі збірної провів ще три гри в 2011 році (дві перемоги і поразка). На 21 квітня 2011 року федерація футболу призначила прес-конференцію, на якій обіцяла оголосити ім'я нового наставника збірної. Серед спеціалістів та вболівальників розглядалися різні версії — від призначення головним все того ж Калитвинцева, до іноземних фахівців. Проте 21 квітня було оголошено, що команду до Євро 2012 готуватиме Олег Блохін. Повернення Блохіна відбулося 1 червня в Києві з перемоги над Узбекистаном 2:0. Практично в кожній наступній грі Олег Блохін виставляв експериментуючий склад, який не давав повного уявлення про збірну Блохіна. Хороше враження на фахівців та вболівальників склав матч-відкриття, після реконструкції, Олімпійського стадіону в Києві 11 листопада 2011 року.

Українці продемонструвала видовищний та нападний футбол, і після першого тайму вели в рахунку в матчі з Німеччиною 3:1. Та в другій половині гри пропустили два м'ячі, і завершили гру 3:3. Вже за чотири дні, у матчі — відкритті ще однієї арени для Євро, львівського стадіону, Україна продемонструвала бійцівські якості, і у меншості, на останній хвилині гри, здобула перемогу над Австрією 2:1. До початку Євро українці зіграли ще чотири товариські матчі (дві перемоги, дві поразки), і 11 червня 2012 року в Києві на переповненому Олімпійському збірна України дебютувала на Чемпіонатах Європи. Дебют видався феєричним. За рівної гри з Швецією, українці у другому таймі на 55 хвилині пропустили м'яч від Златана Ібрагімовича, та вже за чотири хвилин, капітан та лідер України Андрій Шевченко зрівняв рахунок, а на 62 хвилині зробивши дубль приніс перемогу команді Блохіна.

Збірна України після першого туру очолила свою групу. 15 червня Україна на Донбас — Арені зустрічалась з командою Франції. Українці розпочали діяти активно та впевнено, проте на 5 хвилині зустрічі, головний арбітр матчу, був змушений зупинити гру, в зв'язку з величезною грозою, яка падала в Донецьку. Гра відновилась лише за годину. Перші 20 хвилин команда Блохіна діяла досить активно, і Андрій Шевченко міг відкрити рахунок, проте вже у другій половині гри українці були тінню самих себе і на 53 хвилині Жеремі Менез відкрив рахунок, а через три хвилини Йоан Кабай поставив крапку в матчі 0:2. В останній грі групового турніру на Донбас Арені українці зустрічались з Англією. Для виходу в плей-оф команда Блохіна повинна була здобути перемогу.

Синьо-жовті розпочали активно, та впродовж всього першого тайму контролювали гру. Проте, знову початок другого тайму призвів до голу. Простріл з флангу, м'яч проходить під рукою Пятова і на 48 хвилині Вейн Руні забиває в порожні ворота. Та Україна продовжувала тиснути на ворота англійців, і на 62 хвилині Марко Девіч пробив по воротах Джо Харта і м'яч по дузі опустився у ворота, Джон Террі не дав йому торкнутись землі, вибивши його, проте, м'яч в повітрі перетнув лінію воріт.

Однак, бригада арбітрів, на чолі з угорцем Віктором Кашшаї, це взяття воріт не зафіксувала. Цей момент ще довго обговорювався після гри, УЄФА та сам Кашшаї визнали помилку, проте деякі фахівці звертають увагу на те, що ця гольова атака українців розпочалася з пасу Євгена Селіна на Артема Мілевського, який знаходився в положенні поза грою. Як би там не було, Україна Англії програла 0:1, і завершила свої виступи на домашньому Євро на третьому місці в групі. Після Євро збірну України покинув багаторічний лідер і найкращий гравець незалежного українського футболу Андрій Шевченко. Прощальним матчем, 15 серпня 2012 року, проти Чехії у Львові, припинив свої виступи у збірній Андрій Воронін. У вересні 2012 про завершення ігор за збірну заявив і голкіпер-легенда збірної Олександр Шовковський.

Відбірковий етап Чемпіонату світу з футболу 2014[ред.ред. код]

Михайло Фоменко
Андрій Баль
Олександр Заваров

Першу гру відбору до ЧС 2014, проти Англії на Вемблі підопічні Блохіна провели достатньо впевнено і завершили матч внічию 1:1. 25 вересня 2012 Олег Блохін очолив київське Динамо, і за домовленістю з ФФУ мав підготувати збірну до двох наступних поєдинків відбору проти Молдови та Чорногорії. Проте, 5 жовтня 2012 Блохін був госпіталізований до лікарні з діагнозом гіпертонічний криз, його було прооперовано через тромбоз лівої сонної артерії, і на два тижні він вибув з футболу. На місце в.о. головного тренера призначили помічника Блохіна — Андрія Баля, саме він керував жовто-синіми у двох наступних поєдинках відбору. Обидва матчі команда провела вкрай невдало, спочатку зігравши внічию 0:0 з командою Молдови, а потім 16 жовтня взагалі програла вдома команді Чорногорії 0:1. Таким чином, осінню частину відбору в своїй групі Україна з 2 очками завершила на передостанньому, п'ятому місці, випереджаючи лише команду Сан-Марино. Перед останнім матчем у 2012 році — товариською грою проти команди Болгарії ФФУ призначила в.о. головного тренера Олександра Заварова. Під його орудою команда України здобула перемогу з рахунком 1:0.

Президент ФФУ Анатолій Коньков запропонував Андрієві Шевченку очолити команду, але він після тижня роздумів відмовився від цієї пропозиції. Також проводилися переговори з англійським тренером Гаррі Реднапом, але той отримав і прийняв пропозицію від клубу «Квінз Парк Рейнджерс»[11]. 26 грудня 2012 на засіданні виконкому ФФУ вирішувалось питання призначення головного тренера команди. Основними претендентами були швед Свен-Йоран Ерікссон та український фахівець Михайло Фоменко. Одноголосно тренером вирішено призначити Михайла Фоменка. В першій грі під його орудою, збірна України, 6 лютого 2013 року здобула перемогу над командою Норвегії 2:0. Офіційно ж, Михайло Фоменко стартував зі збірною у надважливому матчі відбору у Варшаві проти команди Польщі 22 березня 2013 року. На Народовому стадіоні команда України вже в перші 8 хвилин забила два м'ячі (Ярмоленко (2), Гусєв (7)). Поляки змогли відіграти 1 гол на 18 хвилині (Піщек) і протягом першого тайму активно намагалися вирівняти рахунок, проте гол Романа Зозулі на 45 хвилині остаточно поховав надії польської команди на позитивний результат. Таким чином Україна перемогла 3:1 і повернулася у боротьбу за путівку на турнір. В наступній грі, Україна, перемогла в Одесі команду Молдови 2:1 і після половини зіграних матчів набрала 8 очок і займала 4 позицію в своїй відбірній групі. 7 червня 2013 відбувся матч між Чорногорією і Україною, в якому Україна розгромила суперників з рахунком 4:0. 6 вересня у Львові на Арені Львів збірна України встановила новий особистий рекорд, здобувши найбільшу перемогу в історії. Команда Фоменка розгромила Сан-Марино 9:0. Через 4 дні Україна знову зіграла внічию зі збірною Англії, виглядаючи краще свого суперника.

Через місяць збірна зіграла у Харкові проти Польщі і перемогла з рахунком 1:0. 15 жовтня 2013 року відбувся останній тур у відбірній групі, збірна України зберігала шанс на те, щоб зайняти перше місце у групі і напряму вийти на Чемпіонат світу 2014, проте для цього, треба було не лише перемогти команду Сан-Марино, а й надіятись на те, що поляки зможуть відібрати очки в Англії. Зі своїм завданням команда Фоменка впоралась — найбільша в історії виїзна перемога — 8:0. Крім того перший в історії збірної хет-трик в одному матчі (у виконанні Марко Девіча). А от поляки англійцям програли 0:2. Таким чином Англія завершила відбір на першому місці і автоматично здобула путівку на ЧС, збірна України — друга, і вп'яте в історії пробуватиме кваліфікуватися на футбольний чемпіонат через кваліфікаційні матчі.

21 жовтня у штаб-квартирі ФІФА в Цюриху пройшла церемонія жеребкування раунду плей-офф Кубку Світу ФІФА 2014 у Бразилії. Згідно з жовтневим рейтингом ФІФА, збірна України ввійшла в 20-ку найсильніших футбольних збірних світу, тому потрапила в кошик сіяних команд. Серед потенційних суперників України були: Франція, Швеція, Хорватія та Ісландія. Відомий у минулому нападник збірної Швейцарії з футболу Александр Фрай витягнув для збірної України кульку з національною командою Франції. Стикові матчі відбулися 15 та 19 листопада. Відповідно, перший поєдинок збірна України провела вдома.

У першому матчі Роман Зозуля відкрив рахунок 61 хвилині, а на 82 хвилині ще й заробив пенальті, який забив Андрій Ярмоленко. Цей матч став для збірної України першою перемогою над збірною Франції. У матчі-відповіді збірна України поступилася французькій збірній з рахунком 3:0, погано зігравши як у захисті, так і в нападі[12]. Таким чином, Україна вп'яте програла плей-оф за вихід на чемпіонати світу та Європи та стала першою європейською командою, яка не пройшла чемпіонат світу, маючи після першого матчу перевагу в два м'ячі[13].

У грудні 2013 року збірна України отримала від ФІФА звання найбільш прогресуючої команди року в світовому футболі. У ФІФА підрахували, що за рік команда піднялася в рейтингу на 29 позицій і вперше стала володарем призу «Прогрес року».[14]

Сезони збірної України з футболу[ред.ред. код]

Сезон Матчів Перемог Поразок Нічия
Сезон збірної України з футболу 1992 4 0 2 2
Сезон збірної України з футболу 1993 6 3 2 1
Сезон збірної України з футболу 1994 9 2 4 3
Сезон збірної України з футболу 1995 7 3 4 0
Сезон збірної України з футболу 1996 6 3 2 1
Сезон збірної України з футболу 1997 10 5 2 3
Сезон збірної України з футболу 1998 5 4 1 0
Сезон збірної України з футболу 1999 11 3 1 6
Сезон збірної України з футболу 2000 5 3 2 0
Сезон збірної України з футболу 2001 13 3 3 7
Сезон збірної України з футболу 2002 10 3 3 4
Сезон збірної України з футболу 2003 10 2 3 5
Сезон збірної України з футболу 2004 10 3 3 4
Сезон збірної України з футболу 2005 10 6 2 2
Сезон збірної України з футболу 2006 14 9 3 2
Сезон збірної України з футболу 2007 11 4 4 3
Сезон збірної України з футболу 2008 9 6 1 1
Сезон збірної України з футболу 2009 12 7 2 3
Сезон збірної України з футболу 2010 9 4 1 4
Сезон збірної України з футболу 2011 12 6 5 1
Сезон збірної України з футболу 2012 12 4 5 3
Сезон збірної України з футболу 2013 12 9 1 2
Сезон збірної України з футболу 2014 2 2 0 0

Матчі[ред.ред. код]

Останні матчі[ред.ред. код]

Дата Турнір Місце проведення Господарі Рахунок Гості Голи господарів Голи гостей
15 жовтня 2013 ВЧС-2014 Сан-Марино Серравалле Сан-Марино Сан-Марино 0:8 Україна Україна Селезньов 13'; Девич 15'; Селезньов 19'; Девич 51'; Ярмоленко 55'; Девич 58'; Безус 66'; Мандзюк 89'
15 листопада 2013 ВЧС-2014 Україна Київ Україна Україна 2:0 Франція Франція Зозуля 61'; Ярмоленко 82' (п)
19 листопада 2013 ВЧС-2014 Франція Сен-Дені Франція Франція 3:0 Україна Україна Сако 22'; Бензема 34'; Сако 72'
5 березня 2014 ТМ Кіпр Ларнака Україна Україна 2:0 США США Ярмоленко 12'; Девич 66'
22 травня 2014 ТМ Україна Київ Україна Україна 2:1 Нігер Нігер Ордець 20'; Степаненко 80' Умару 56'

Наступні матчі[ред.ред. код]

Дата Турнір Місце проведення Господарі Гості
3 вересня 2014 ТМ Україна Київ Україна Україна Парагвай Парагвай
8 вересня 2014 ВЧЄ-2016 Україна Київ Україна Україна Словаччина Словаччина
9 жовтня 2014 ВЧЄ-2016 Білорусь Білорусь Білорусь Білорусь Україна Україна
11 жовтня 2014 ВЧЄ-2016 Україна Львів Україна Україна Республіка Македонія Македонія
15 листопада 2014 ВЧЄ-2016 Люксембург Люксембург Люксембург Люксембург Україна Україна
27 березня 2015 ВЧЄ-2016 Іспанія Іспанія Іспанія Іспанія Україна Україна
14 червня 2015 ВЧЄ-2016 Україна Україна Україна Україна Люксембург Люксембург
5 вересня 2015 ВЧЄ-2016 Україна Україна Україна Україна Білорусь Білорусь
8 вересня 2015 ВЧЄ-2016 Словаччина Словаччина Словаччина Словаччина Україна Україна
9 жовтня 2015 ВЧЄ-2016 Республіка Македонія Македонія Республіка Македонія Македонія Україна Україна
12 жовтня 2015 ВЧЄ-2016 Україна Україна Україна Україна Іспанія Іспанія

Міжнародні турніри[ред.ред. код]

Чемпіонати світу[ред.ред. код]

Результати виступів на чемпіонатах світу з футболу
Рік Стадія Місце М В Н* П ЗМ ПМ
Уругвай 1930 не брала участі, оскільки не мала збірної, визнаної ФІФА
Італія 1934
Франція 1938
Бразилія 1950
Швейцарія 1954
Швеція 1958
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970
ФРН 1974
Аргентина 1978
Іспанія 1982
Мексика 1986
Італія 1990
США 1994 Не брала участі, бо не набула членства в ФІФА на момент жеребкування кваліфікації
Франція 1998 не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Південна КореяЯпонія 2002
Німеччина 2006 1/4 фіналу 8[15] 5 2 1* 2 5 7
Південно-Африканська Республіка 2010 не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Бразилія 2014
Росія 2018   - - - - - - -
Катар 2022   - - - - - - -
Всього 1/20 1/4 фіналу 5 2 1* 2 5 7

Враховано матчі плей-оф, у яких переможця було визначено в серії післяматчевих пенальті.

Чемпіонати Європи[ред.ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 не брала участі, оскільки не мала збірної, визнаної ФІФА
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972
Югославія 1976
Італія 1980
Франція 1984
ФРН 1988
Швеція 1992 не брала участі, оскільки була представлена збірною СНД
Англія 1996 не пройшла кваліфікацію
Бельгія Нідерланди 2000
Португалія 2004
Австрія Швейцарія 2008
Польща Україна 2012 груповий етап 12 3 1 0 2 2 4
Франція 2016 ще не визначено
Усього 1/14 3 1 0 2 2 4
  •    — країна-господар фінального турніру

Форма[ред.ред. код]

Рік Виробник
1992 — 1996 Велика Британія Umbro
1996 — 2001 Німеччина Puma
2002 — 2008 Італія Lotto
2009 — 2016 Німеччина Adidas


Домашня[ред.ред. код]

1992 — 1997
1998 — 2001
2002 — 2005
ЧС — 2006, 2006 — 2007
2008 — 2009
2010 — 2011
Євро — 2012, 2011 — 2014
2014 —

Гостьова[ред.ред. код]

1992 — 1997
1998 — 2001
2002 — 2005
ЧС — 2006, 2006 — 2007
2008 — 2009
2010 — 2011
Євро — 2012, 2011 — 2014
2014 —

Гравці-рекордсмени[ред.ред. код]

Докладніше у статті Список гравців збірної України з футболу
Дані актуальні станом на 23 травня 2014

З найбільшою кількістю ігор[ред.ред. код]

# Ім'я Період виступів Ігри Голи
1 Анатолій Тимощук[16] 2000 — донині 132 4
2 Андрій Шевченко 1995 — 2012 111 48
3 Олександр Шовковський 1994 — 2012 92 −76
4 Олег Гусєв[16] 2003 — донині 91 13
5 Сергій Ребров 1992 — 2006 75 15
6 Андрій Воронін 2002 — 2012 74 8
6= Руслан Ротань[16] 2003 — донині 74 7
8 Андрій Гусін 1993 — 2006 71 9
9 Андрій Воробей[16] 2000 — 2008 68 9
10 Андрій Несмачний 2000 — 2009 67 0

Найкращі бомбардири[ред.ред. код]

# Гравець Період виступів Голи (ігри)
1 Андрій Шевченко 1995 — 2012 48 (111)
2 Андрій Ярмоленко[16] 2009 — донині 15 (40)
2= Сергій Ребров 1992 — 2006 15 (75)
4 Олег Гусєв[16] 2003 — донині 13 (91)
5 Сергій Назаренко[16] 2003 — 2012 12 (56)
6 Євген Селезньов[16] 2008 — донині 9 (42)
6= Андрій Воробей[16] 2000 — 2008 9 (68)
6= Андрій Гусін 1993 — 2006 9 (71)
9 Тимерлан Гусейнов 1993 — 1997 8 (14)
9= Євген Коноплянка[16] 2010 — донині 8 (37)
9= Мілевський Артем[16] 2006 — 2012 8 (50)
9= Андрій Воронін 2002 — 2012 8 (74)

Воротарі[ред.ред. код]

Пропущені голи (Топ-10)
# Воротар Період виступів Ігри Голи
1 Олександр Шовковський 1994 — 2012 92 76
2 Андрій П'ятов[16] 2007 — донині 48 38
3 Олег Суслов 1994 — 1997 12 15
4 Андрій Дикань[16] 2010 — 2012 8 11
5 Дмитро Тяпушкін 1994 — 1995 7 11
6 Віталій Рева[16] 2001 — 2003 9 10
7 Максим Левицький 2000 — 2002 8 10
8 В'ячеслав Кернозенко 2000 — 2008 5 8
9 Ігор Кутепов 1992 — 1993 4 6
10 Дмитро Шутков 1993 — 2003 5 4
11 Олександр Помазун 1992 — 1993 4 4
12 Андрій Ковтун 1993 2 4
«Сухі матчі» (Топ-10)
# Воротар Ігри Сухі матчі
1 Олександр Шовковський 92 46
2 Андрій П'ятов[16] 48 24
3 Валерій Воробйов 6 4
4 Максим Левицький 8 4
5 Олег Суслов 12 4
6 Богдан Шуст[16] 4 3
7 Дмитро Шутков 5 3
8 Віталій Рева[16] 9 3
9 Юрій Вірт 2 2
10 В'ячеслав Кернозенко 5 2
11 Андрій Дикань[16] 8 2

Наймолодші гравці[ред.ред. код]

# Ім'я Дата народження Дебют за збірну Вік
1 Сергій Ребров 03.06.1974 27.06.1992 18 років, 0 місяців, 24 дні
2 Андрій Шевченко 29.09.1976 25.03.1995 18 років, 5 місяців, 26 днів
3 Віталій Лисицький 16.04.1982 14.02.2001 18 років, 9 місяців, 28 днів
4 Геннадій Зубов 12.09.1977 05.10.1996 19 років, 0 місяців, 23 дні
5 Максим Коваль 09.12.1992 01.06.2012 19 років, 5 місяців, 23 дні
6 Сергій Кандауров 02.12.1972 26.08.1992 19 років, 8 місяців, 24 дні
7 Дмитро Михайленко 13.07.1973 27.04.1993 19 років, 9 місяців, 14 днів
8 Олександр Шовковський 02.01.1975 13.11.1994 19 років, 10 місяців, 11 днів
9 Андрій Ярмоленко 23.10.1989 05.09.2009 19 років, 11 місяців, 13 днів
10 Адріан Пуканич 22.06.1983 11.06.2003 19 років, 11 місяців, 19 днів

Найстарші гравці[ред.ред. код]

# Ім'я Дата народження Остання гра за збірну Вік
1 Олександр Шовковський 02.01.1975 29.02.2012 37 років, 1 місяць, 27 днів
2 Олександр Горяїнов 29.06.1975 01.06.2012 36 років, 11 місяців, 2 дні
3 Андрій Шевченко 29.09.1976 19.06.2012 35 років, 8 місяців, 20 днів
4 Олег Лужний 05.08.1968 10.09.2003 35 років, 1 місяць, 5 днів
5 Анатолій Тимощук 30.03.1979 05.03.2014 34 роки, 11 місяців, 5 днів
6 В'ячеслав Шевчук 13.05.1979 05.03.2014 34 роки, 9 місяців, 20 днів
7 Андрій Дикань 16.07.1977 29.02.2012 34 роки, 7 місяців, 13 днів
8 Едмар Галовський 16.06.1980 22.05.2014 33 роки, 11 місяців, 6 днів
9 Андрій Гусін 11.12.1972 06.09.2006 33 роки, 8 місяців, 26 днів
10 Олександр Горшков 08.02.1970 10.09.2003 33 роки, 7 місяців, 2 дні

Капітани[ред.ред. код]

Дані про капітанів станом на 23 травня 2014 року.

# Гравець Період виступів Капітан (ігри)
1 Андрій Шевченко 1995 — 2012 58 (111)
2 Олег Лужний 1992 — 2002 39 (52)
3 Анатолій Тимощук[16] 2000 — донині 38 (132)
4 Юрій Калитвинцев 1995 — 1999 13 (22)
4= Олександр Головко 1995 — 2004 13 (58)
6 Олександр Шовковський 1994 — 2012 12 (92)
7 Руслан Ротань[16] 2003 — донині 8 (74)
8 Геннадій Литовченко 1993 — 1994 4 (4)
8= Юрій Максимов 1992 — 2002 4 (27)
10 Сергій Дірявка 1992 — 1995 3 (9)
10= Андрій Гусін 1992 — 1993 3 (71)
12 Андрій Полунін 1992 — 1994 2 (9)
12= Олександр Кучер[16] 2006 — донині 2 (39)
12= Андрій Русол 2004 — 2010 2 (49)
12= Владислав Ващук 1996 — 2007 2 (63)
16 Юрій Шелепницький 1992 1 (1)
16= Євген Драгунов 1992 1 (2)
16= Олексій Михайличенко 1992 — 1994 1 (2)
15= Сергій Третяк 1992 1 (2)
16= Ігор Петров 1994 1 (3)
16= Сергій Ковалець 1992 — 1994 1 (10)
16= Сергій Беженар 1992 — 1997 1 (23)
16= Сергій Ребров 1992 — 2006 1 (75)

Всі тренери збірної[ред.ред. код]

Дані про тренерів станом на 23 травня 2014 року.

Тренер Період роботи Ігри Перемоги Нічиї Поразки  ЗГ   ПГ  % набраних очок
Віктор Прокопенко 1992 3 0 1 2 2 5 11.11%
Микола Павлов і Леонід Ткаченко (тимчасові) 1992 1 0 1 0 1 1 33.34%
Олег Базилевич 1993—1994 11 4 3 4 13 14 45.45%
Микола Павлов і Володимир Мунтян (тимчасові) 1994 2 0 0 2 0 3 0.00%
Йожеф Сабо 1994 2 1 1 0 3 0 75.00%
Анатолій Коньков 1995 7 3 0 4 8 13 42.92%
Йожеф Сабо 1996—1999 32 15 11 6 44 26 58.14%
Валерій Лобановський 2000—2001 18 6 9 3 20 18 50%
Леонід Буряк 2002—2003 19 5 6 8 18 23 36.90%
Олег Блохін 2003—2007 46 21 14 11 65 40 55.86%
Олексій Михайличенко 2008—2009 21 12 5 4 31 16 67.57%
Мирон Маркевич 2010 4 3 1 0 9 3 83.33%
Юрій Калитвинцев 2010—2011 8 1 5 2 10 13 33.33%
Олег Блохін 2011—2012 18 7 3 8 27 28 44.44%
Андрій Баль (в.о.) 2012 2 0 1 1 0 1 16.67%
Олександр Заваров (в.о.) 2012 1 1 0 0 1 0 100.00%
Михайло Фоменко 2012 — т.ч. 14 11 2 1 37 6 83.33%

Поточний склад[ред.ред. код]

Нижче наведений список гравців, що потрапляли до заявки збірної на офіційні ігри протягом 2014 року.

Перелік гравців та статистика їх виступів наведені на 23 травня 2014 року (в дужках наведено ігри і голи 2014 року)
Гравець Клуб (у 2014) Дата народження Вік Ігор Голів
  Воротарі
23   Дмитро Безотосний Україна Чорноморець (Одеса) 29 січня 1988 26 0 (0) 0п (0п)
1   Денис Бойко Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 29 січня 1988 26 0 (0) 0п (0п)
12   Андрій П'ятов Україна Шахтар (Донецьк) 28 червня 1984 30 48 (2) 38п (1п)
23   Рустам Худжамов Україна Іллічівець (Маріуполь) 5 жовтня 1982 31 1 (0) 0п (0п)
  Захисники
30   Євген Зубейко Україна Чорноморець (Одеса) 30 вересня 1989 24 0 (0) 0 (0)
5   Олександр Кучер Україна Шахтар (Донецьк) 22 жовтня 1982 31 39 (2) 2 (0)
29   Іван Ордець Україна Іллічівець (Маріуполь) 8 липня 1992 22 1 (1) 1 (1)
2   Євген Селін Україна Динамо (Київ) 3 серпня 1989 25 15 (1) 1 (0)
20   Ярослав Ракицький Україна Шахтар (Донецьк) 3 серпня 1989 25 26 (0) 4 (0)
20   Євген Ткачук Україна Ворскла (Полтава) 27 червня 1991 23 0 (0) 0 (0)
17   Артем Федецький Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 26 квітня 1985 29 31 (2) 2 (0)
3   Євген Хачеріді Україна Динамо (Київ) 28 липня 1987 27 28 (1) 3 (0)
13   В'ячеслав Шевчук Україна Шахтар (Донецьк) 13 травня 1979 35 35 (1) 0 (0)
  Півзахисники
15   Роман Безус Україна Динамо (Київ) 26 вересня 1990 23 15 (2) 4 (0)
21   Едмар Галовський Україна Металіст (Харків) 16 червня 1980 34 11 (2) 1 (0)
19   Денис Гармаш Україна Динамо (Київ) 19 квітня 1990 24 16 (2) 1 (0)
9   Олег Гусєв Україна Динамо (Київ) 25 квітня 1983 31 91 (1) 13 (0)
3   Денис Дедечко Україна Ворскла (Полтава) 2 липня 1987 27 1 (0) 0 (0)
10   Євген Коноплянка Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 29 вересня 1989 24 37 (2) 8 (0)
24   Євген Макаренко Україна Динамо (Київ) 21 травня 1991 23 2 (2) 0 (0)
25   Микола Морозюк Україна Металург (Донецьк) 17 січня 1988 26 8 (1) 1 (0)
18   Андрій Пилявський Ізраїль Маккабі (Хайфа) 4 грудня 1988 25 0 (0) 0 (0)
14   Руслан Ротань Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 29 жовтня 1981 32 74 (1) 7 (0)
26   Сергій Сидорчук Україна Динамо (Київ) 2 травня 1991 23 0 (0) 0 (0)
6   Тарас Степаненко Україна Шахтар (Донецьк) 8 серпня 1989 25 14 (1) 1 (1)
4   Анатолій Тимощук Росія Зеніт (Санкт-Петербург) 30 березня 1979 35 132 (1) 4 (0)
19   Дмитро Хомченовський Україна Зоря (Луганськ) 16 квітня 1990 24 3 (0) 0 (0)
7   Андрій Ярмоленко Україна Динамо (Київ) 23 жовтня 1989 24 40 (2) 15 (1)
  Нападники
27   Олексій Антонов Казахстан Актобе 8 травня 1986 28 2 (1) 0 (0)
28   Сергій Болбат Україна Металург (Донецьк) 13 червня 1993 21 1 (1) 0 (0)
22   Марко Девич Росія Рубін (Казань) 27 жовтня 1983 30 35 (2) 7 (1)
8   Роман Зозуля Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 17 листопада 1989 24 16 (2) 3 (0)
11   Євген Селезньов Україна Дніпро (Дніпропетровськ) 20 липня 1985 29 42 (0) 9 (0)

Галерея[ред.ред. код]

Збірна[ред.ред. код]

Поштові марки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Поточний рейтинг ФІФА (англ.)
  2. Галицькі футболісти у збірній Польщі з 1921 по 1939
  3. Юзеф Калужа*, Здзіслав Стичень* народилися в Перемишлі, тому в загальну статистику їх не враховано.
  4. Буковинські гравці у збірній Румунії з 1921 по 1940
  5. Гравці із Закарпаття (Podkarpatská Rus) у збірній Чехословаччини з 1920 по 1938
  6. Гравці з Закарпаття (Kárpátalja) у збірній Угорщини з 1939 по 1944
  7. [1]
  8. Зокрема Блохін, Буряк, Дем'яненко, Бессонов, Протасов, Михайличенко, Яковенко, Литовченко, Ковалець. Валерій Лобановський був старшим тренером збірної УРСР 1979 року.
  9. Редкие и памятные программы — Dynamo Kiev Football Programmes (рос.)
  10. Сборная Аргентины с украинским сердцем
  11. Реднапп: Ще вчора я був на шляху до України
  12. ЧС-2014. Франція — Україна 3:0. Фіаско у Парижі залишає команду Фоменка за бортом… — Чемпіон
  13. Збірна України з футболу «увійшла» в історію — ZIK
  14. Spain on top, Ukraine highest climber.
  15. Germany 2006: The final ranking (англ.)
  16. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Досі може грати за збірну

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]