Примаков Євген Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Примаков Євген Максимович
Примаков Євген Максимович

Час на посаді:
11 вересня 1998 — 12 травня 1999
Президент   Борис Єльцин
Попередник Віктор Черномирдін (в. о.)
Наступник Сергій Степашин

2-й Міністр закордонних справ Російської Федерації
Час на посаді:
10 січня 1996 — 11 вересня 1998
Президент Борис Єльцин
Попередник Андрій Козирєв
Наступник Ігор Іванов

1-й Директор Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації
Час на посаді:
26 грудня 1991 — 10 січня 1996
Президент Борис Єльцин
Попередник
Наступник В'ячеслав Трубніков

Народився 29 жовтня 1929(1929-10-29) (84 роки)
Київ, УРСР
Дружина 1. Лаура Харадзе; 2. Ірина Бокарєва

Євге́н Макси́мович Примако́в (рос. Евге́ний Макси́мович Примако́в, *29 жовтня 1929, Київ) — радянський і російський державний діяч. Академік Російської академії наук.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Євген Максимович Примаков народився 29 жовтня 1929 року в Києві. У 1953 році закінчив Московський інститут сходознавства, а в 1956 році — аспірантуру Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.

З 1953 по 1962 рік працював в Держтелерадіо СРСР редактором в Головному управлінні радіомовлення на зарубіжні країни.

У 1962—1965 роках був оглядачем газети «Правда» по відділу Азії і Африки, а в 1965—1970 роках — власним кореспондентом «Правди» на Близькому Сході.

У 1970—1977 роках працював заступником директора Інституту сходознавства АН СРСР. Був одним з провідних експертів із зовнішньої політики на Сході. Автор ряду книг з сучасної історії Сходу.

У 1985—1989 роках — директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР.

У 1989—1991 роках Євген Примаков був членом ЦК, кандидатом у члени Політбюро ЦК КПРС.

3 червня 1989 — 28 березня 1990 був Головою Ради Союзу Верховної Ради СРСР.

23 березня 1990 — 26 грудня 1990 працював членом Президентської Ради СРСР, де займався питаннями зовнішньої політики.

13 березня 1991 — 5 вересня 1991 займав посаду члена Ради Безпеки СРСР.

З вересня до грудня 1991 був Головою Першого головного управління КДБ СРСР.

26 грудня 1991 — 10 січня 1996 працював Директором Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації.

10 січня 1996 — 11 вересня 1998 очолював Міністерство закордонних справ Російської Федерації. У цей же період очолював Міжвідомчу комісію у справах Ради Європи. Був постійним членом Ради безпеки РФ до червня 1999 року.

11 вересня 1998 — 12 травня 1999 керував Урядом Російської Федерації. У ранзі прем'єр-міністра очолював російську частину Російсько-Американської комісії з економічного та технологічного співробітництва.

Одним з найяскравіших подій за час його перебування на посту прем'єра був не відбувся візит до США. 24 березня 1999 Євген Примаков прямував у Вашингтон. Коли літак знаходився над Атлантикою, прем'єру повідомили, що НАТО почало бомбардування Югославії. Через це Примаков вирішив скасувати візит, розпорядився розвернути літак прямо над океаном і повернувся до Москви.

Євген Примаков — переконаний прихильник принципів радянського держбудівництва й противник розпаду СРСР та утворення незалежних пострадянських держав.

Коли вирішувалося, хто успадкує кремлівські кабінети після хворого і непопулярного Єльцина, Євген Примаков, утворивши союз з мером Москви Юрієм Лужковим, розглядався як провідний кандадат на посаду президента. Виборча агітація була виконана в войовничому стилі «Назад в СРСР!». У серпні 1999 року Примаков став головою Координаційної ради виборчого блоку «Отечество — вся Росія» (ОВР) і очолив федеральний список ОВР на виборах до Державної Думи РФ третього скликання, а з 1999 по 2001 рік був керівником думської фракції «Отечество — вся Росія». Але блок Примакова—Лужкова програв вибори команді пітерських чекістів Путіна, і в якості переможеного чиновницького угруповання змушені були влитися в ряди владної партії «Єдина Росія» на умовах переможців.

На позачерговому 4-й з'їзді Торгово-промислової палати РФ 14 грудня 2001 Євген Примаков був обраний її президентом. Очолював Палату два терміни і подав у відставку у лютому 2011.

Відзнаки[ред.ред. код]

Примаков — доктор економічних наук, професор, з 1974 року — член-кореспондент, з 1979 року — академік АН СРСР, з 1991 року — академік РАН. Автор, науковий керівник і відповідальний редактор великої кількості друкованих праць, серед яких «Міжнародні конфлікти» (1972), «Енергетична криза в капіталістичному світі» (1975), «Нариси історії російської зовнішньої розвідки» (1996), «Роки в великій політиці» (1999) та інші.

Має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла. Володіє англійською, арабською і грузинським мовами.

Євген Примаков нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, «Знак пошани», «За заслуги перед Вітчизною» II і III ступенів, а також іноземними державними нагородами.

Лауреат Державної премії СРСР (1990), премій ім. Г. Насера (1974), Авіценни (1983), Джорджа Кеннана (1990).

Лауреат премії «Людина року» та нагороди «Срібний хрест» Російського біографічного інституту (1999). У 2001 році був нагороджений медаллю Олександра Горчакова (нагорода МЗС РФ), в 2002 році був удостоєний міжнародного громадського ордена «Золотий Сокіл» за внесок у досягнення згоди і дружби між народами, поліпшення соціального та економічного життя.

Примаков одружений, у нього є дочка.

Література[ред.ред. код]

Попередник:
Черномирдін Віктор Степанович (в.о.)
Coat of Arms of the Russian Federation.svg
Голова уряду Російської Федерації

11 вересня 1998 - 12 травня 1999
Наступник:
Степашин Сергій Вадимович