Батурин

Батурин
Герб Батурина
Основні дані
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Бахмацький район
Код КОАТУУ:	7420310300
Засноване	1625 (перша згадка)
Статус міста	з 2008 (раніше з 1625 по 1923) року
Населення	▼2758 (01.01.2011)
Площа	7 км²
Поштові індекси	16512—16513
Телефонний код	+380-4635
Координати	51°20′19″ пн. ш. 32°52′38″ сх. д.
Висота над рівнем моря	134 м
Водойма	р. Сейм
Відстань
Найближча залізнична станція	Бахмач
До станції	19 км
До районного центру
- автошляхами	35,9 км
До обл./респ. центру
- залізницею	153 км
- автошляхами	142 км
Міська влада
Рада	Батуринська міська рада
Адреса	16512, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Батурин, вул. Центральна 30
Батурин у Вікісховищі Карта Батурин

Бату́рин — місто Бахмацького району Чернігівської області (Україна), на річці Сейм (басейн Дніпра), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач. Статус міста надано 2008 року.

Через Батурин проходять такі автотраси: автошлях E101, М02, Р61

Населення — 3066 мешканців (2010).

Коноплезавод, молокозавод, середня школа, Будинок культури, дві бібліотеки.

Загальні положення

Заснований на початку XVII століття, Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669—1708 та 1750—1764 роках Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов'язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський.

Батурин є еталонною пам'яткою археології козацької доби, культурний шар якої за ступенем насиченості та інформативності не має собі рівних в Україні.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 31, ст. 1402) Батурин включено до Списку історичних населених місць України.

На території міста знаходяться об'єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця».

Назва

Назва походить швидше за все або від руського діалектного батура — башта, вежа або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версію Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.

Історія

Батурин. Гравюра XVIII століття.

Батуринська цитадель. Реконструкція 2009 рік.

Файл:Hrest Baturyn.jpg

Хрест на пам'ять про Батуринську трагедію.

Засноване на початку XVII століття.

Вперше згадується в документах, датованих 1625 роком.

3 1648 року Батурин, здобутий повсталими селянами і козаками, став сотенним містечком Чернігівського полку, а з 1649 — Ніжинського полку.

1663 — тут підписано Батуринські статті.

1669—1708 — резиденція гетьманів Лівобережної України (Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи).

2 листопада 1708 р. московські війська під командуванням Олександра Меншикова захопили Батурин, вщент зруйнували оборонний замок і саме місто. Історик Сергій Павленко у монографії «Загибель Батурина» зазначає, що жертвами погрому Батурина стали 6-7,5 тисяч мирних громадян і 5-6,5 тисяч військовиків — сердюків і козаків (разом 11-14 тисяч загиблих).

Керівників оборони Батурина (у тому числі полковника Дмитра Чечеля) вивезли до Глухова, де катували і стратили. Решту оборонців, за твердженням автора «Історії русів», розіп'яли на хрестах, встановлених на плотах, і пустили за течією ріки Сейм.

1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів):

Насколько Батуринъ былъ разоренъ, объ этомъ свидѣтельствуетъ его опись, сдѣланная въ началѣ 1726 г., передъ отдачею Батуринской волости Меншикову. Опись была сдѣлана черезъ 17 лѣтъ послѣ разоренія, а между тѣмъ въ ней читаемъ: «Нынѣ, по разореніи, городъ Батуринъ ввесъ пустъ, и около его болварки и стѣни всѣ поразвалились, и ввесь заросъ, и въ обоихъ замкахъ нѣкакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе: Живоначалнія Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и въ нихъ нѣкакого церковного вбору (убора) — дверей и окончинъ — нѣтъ, и въ мѣстахъ своды обвалились; да бывшихъ гетмановъ и измѣнника Мазепы бывалъ войсковой каменной малой домъ, три полати, ввесь поразвалялся; да измѣнника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити». Разоренный городъ надолго остался пустыремъ. Разбѣжавшіеся батуринцы, вернувшись на родное пепелище, стали селиться около города, на предмѣстьяхъ, которыя не были окончательно разорены, какъ говоритъ та же опись… . Всего жителей въ батуринскихъ предмѣстьяхъ посполитаго званія числилось — 428 двора.

Після цього гетьманську резиденцію перенесено до Глухова (ближче до кордону з Росією).

З 1760 року Батурин став власністю гетьмана Кирила Розумовського, який мав намір повернути сюди гетьманську столицю.

Після ліквідації полкового поділу України увійшов до складу Чернігівського намісництва, потім — Малоросійської губернії, а з 1802 року — Чернігівської губернії.

До нашого часу збереглися:

• будинок генерального судді Василя Кочубея
• палац гетьмана Кирила Розумовського (1803, архітектор Чарлз Камерон), реставрований у 1811—1813 рр. за проектом А. Б. Бєлозуда, інші пам'ятки.

У 1960 році Батурин отримав статус селища міського типу (містечка).

23 вересня 2008 року смт Батурин віднесено до категорії міст районного значення.

Демографія

1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів):

У 2010 році в Батурині мешкало 3066 людей.

Пам'ятки

Покровський собор, 1789 року, Воскресенська церква, 1803 року, Палац Кирила Розумовського, 1799—1803 років.

Люди, пов'язані з Батурином

• Дем'ян Многогрішний
• Іван Самойлович,
• Іван Мазепа,
• Пилип Орлик,
• Кирило Розумовський
• Кирей Василь Тадейович — генеральний хорунжий Армії Української Держави.

Сьогодення

22 серпня 2009 року відбулося відкриття відбудованого гетьманського палацу Розумовського.

Галерея

• 
  Пам'ятний знак на шляху процесії перезахоронення у 1861 р. Т.Шевченка у Батурині
• 
  Палац гетьмана Розумовського до реставрації.
• Відреставрований у 2009 році палац гетьмана Розумовського.
  Відреставрований у 2009 році палац гетьмана Розумовського.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Палац гетьмана Розумовського.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Палац гетьмана Розумовського.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Службовий флігель.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Гостьовий флігель.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Ландшафт парку.
• 
  Заповідник "Гетьманська столиця". Ландшафт парку.
• 
  Свято–Покровська церква. Сповідальня гетьмана Івана Мазепи
• 
  Воскресенська церква. Усипальниця Кирила Розумовського

Див. також

• Батуринська фортеця
• Пам'ятники Батурина
• Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця»

Посилання

• Облікова картка на сайті Верховної Ради України
• Історична довідка про Батурин
• Яким насправді був Батурин
• Козацькі пістолі у колекції заповідника "Гетьманська столиця"
• З нагоди 340-річчя заснування гетьманської столиці у Батурині
• Батурин ("Храми та замки України")
• Втрачені пам'ятки Батурина
• Батурин: ліпимо класику
• Церква Воскресіння Господнього
• Батурин. Нові факти
• Батурин. Історична довідка
• Пам'ятай про Батурин-1708
• Пам'ятай про Батурин-1708
• Батурин. Козацька фортеця
• Знайдено таємничий підземний хід у Батурині
• “Україна козацька” АРХІТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У БАТУРИНІ 2004 р.
• Розкопки залишок палацу гетьмана Мазепи в Батурині
• Монети світу батуринського колекціонера Деми Ю.В.

Джерела

• Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 р. №445 «Про державний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1123 «Про затвердження Комплексної програми збереження пам'яток Державного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт Батурина"

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Володимир Мезенцев. Архітектурно-археологічні дослідження у Батурині // Свобода. № 19, 7 травня 2010 р., С. 19-20.