Вишгородська ікона Божої Матері

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері
Vladimirskaja ikona Božiej Materi.jpg
Вшанування: УПЦ, РПЦ, УГКЦ
Місце знаходження: Третьяковська галерея
Походження: Константинополь або Київ
Автор: Можливо Аліпій Печерський
Іконографічний тип: Єлеуса
Шановані списки:
  • Пскова-Печерська «Розчулення» (1524)
  • Заонікіївська (1588)
  • Красногорська або Чорногорська (1603)
  • Оранська (1634)
Дата святкування: 21 травня (3 червня за новим стилем — визволення від Махмет-Гірея)
23 червня (6 липня — визволення від Ахмета)
26 серпня (8 вересня — стрітення ікони в Москві і визволення від Тамерлана).
Commons-logo.svg Зображення ікони у Вікісховищі


Ви́шгородська іко́на Бо́жої Ма́тері, знана теж як Володими́рська — чудодійна православна ікона. Зараз ікона знаходиться у Третьяковській галереї у Москві.

Історія[ред.ред. код]

Справжня її назва Вишгородська, а не Володимирська, бо первинно вона знаходилась у храмі міста Вишгород. Згідно з переданням, у 1131 році Константинопільський патріарх подарував києвському князеві Мстиславові Великому, пізніше проголошеному святим, списки уславлених у столиці Візантійської імперії святинь. Першою з них була ікона з міської вежі, що називалася через це Пирогоща (від грец.  Πυργοτίσσα «пирготисса» — «вежова»), для зберігання якої було споруджено в Києві однойменну церкву. Другою – ікона, передана пізніше князем Юрієм Довгоруким на зберігання до Дівочого Богородичного монастиря у Вишгороді, яка через це отримала назву Вишгородської Богородиці.

Окремі мистецтвознавці вважають, що, можливо, ікона не була привезена з Візантії, а була написана у Києві, можливо, преподобним Аліпієм-іконописцем[1].

У 1155 році син Юрія Долгорукого  володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський зруйнував частину Вишгорода та, викравши ікону Вишгородської Богородиці, вивіз її спочатку до своєї резиденції в селі Боголюбово, а пізніше - до Володимира-на-Клязьмі, де вона стала головною святинею збудованого цим князем Успенського собору[1].  Відповідно, ікону почали називати «Володимирська». Під час монгольської навали на початку ХІІ століття 1237 року монгольське військо на чолі з ханом Батиєм зруйнувало Володимир, Суздаль, Рязань та низку інших північно-східних міст Києво-руської держави. Під час грабування Володимира було підпалено Успенський собор та викрадено шату чудотворної ікони, а сама вона лише чудом врятована одним зі священників. «Степенная книга» повідомляє про відбудову Успенського собору і поновлення ікони князем Ярославом Всеволодовичем.

Через півтора століття 1382 року військо хана Золотої орди Тохтамиша вчергове пограбувало Володимир та чудотворний образ Богородиці. Знову було викрадено оздоблену золотом шату. За припущеннями окремих дослідників, одним із художників, який виконував реставрацію ікони на початку XV століття, був Андрій Рубльов, автор знаменитої «Трійці», який, можливо, походив з Волині[1].

Перевезення до Москви[ред.ред. код]

Під час нападу Тимура (Тамерлана) за правління в Московській державі князя Василя I Дмитровича 1395 року ікону було перенесено до Успенського собору Московського Кремля. Те,що військо загарбника несподівано без видимих причин повернуло від Єльця назад, не дійшовши до Москви, було розцінено, як заступництво Богородиці, втіленої у чудотворному образі. Відповідно, ікону було оголошено заступницею Москви. На місці «стрітення» (зустрічі) москвичами Вишгородської ікони було засновано Стрітенський монастир, від якого походить назва вулиці - Срєтєнка. Проте на вимогу жителів Володимира-на-Клязьмі образ було повернуто до їхнього міста, а в Москві залишився лише спеціально виготовлений список (копія). І лише  1480 року ікону остаточно перенесено до Москви, а її заступництвом було пояснено безкровний характер повалення ординського ярма над Московською державою в ході «стояння» на Угрі. У 1812 році ікона Вишгородсько-Володимирської Божої матері на кілька місяців повернулася до Володимира і Мурома, а потім знову була повернута до Москви, в Успенський собор, де й перебувала до 1918 року, коли була взята для реставрації. У 1926 році ікону передали до Державного історичного музею, а 1930 року - до Третьяковської галереї. З вересня 1999 року перебуває в храмі-музеї Святителя Миколая в Толмачах при Третьяковській галереї.

Чудеса[ред.ред. код]

Церковне передання вважає, що ще два чудесні визволення Москви від загарбників відбулися у 1451 році (нашестя ногайського царевича Мазовші) та 1521 року від військ кримського хана Мехмед I Ґерая.

В пам'ять про ці чудеса Російська Православна церква відзначає три свята на честь Володимирської ікони:

  • 21 травня (3 червня за новим стилем — визволення від Мехмед I Ґерая)
  • 23 червня (6 липня — визволення від Ахмата)
  • 26 серпня (8 вересня — стрітення ікони в Москві і визволення від Тамерлана)

Іконографія[ред.ред. код]

Ікона написана на липовій дошці. Первісний розмір становив 78х55 см. За даними реставраційних робіт 1918 року, її було кілька разів перемальовано. Недоторканими лишилися тільки обличчя св. Марії та маленького Ісуса, частина мафорія (плаща) Богородиці, та окремі фрагменти виконаного золотом тла, час написання яких, за оцінками науковців-реставраторів, належить до кінця ХI- початку ХII століть[1].

Іконографічно Вишгородська ікона належить до типу Елеуса (Замилування). Немовля припало щокою до щоки Матері. Відмінною особливістю Вишгородської ікони від інших ікон типу Розчулення полягає в тому, що ліва ніжка Немовляти Христа зігнута таким чином, що видно підошву ступні, «п'яту». Проте, на думку дослідників, таке зображення ніг Немовляти не є первісним, а виникло в ході одного з подальших поновлень чудотворного образу.

Шановані списки[ред.ред. код]

Шановані списки з Вишгородської ікони Божої Матері:

  • Пскова-Печерська «Розчулення» (1524)
  • Заонікіївська (1588)
  • Красногорська або Чорногорська (1603)
  • Оранська (1634)

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]