Талалай Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Талалай Леонід Миколайович
Talalay.JPG
Народився 11 листопада 1941(1941-11-11)
Савинці, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 19 червня 2012(2012-06-19) (70 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність письменник, поет
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Знання мов українська
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993

Леоні́д Микола́йович Талала́й (11 листопада 1941, Харківська область19 червня 2012 р.) — український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967).

Життєпис[ред. | ред. код]

Леонід Талалай по факту народився 11.11.1940 р. в селянській сім'ї в селі Савинці Балаклійського району Харківської області, але сильно хворів, тому батьки по закінченню війни у свідоцтві про народження поставили дату народження 11.11.1941 р.

1956 р. разом із батьками переїхав до Горлівки.

1958-го закінчив школу робітничої молоді. Працював теслею та муляром. Служив в ракетних військах в Білорусі та Казахстані.

1965 р. вступив до Літературного інституту ім. Горького в Москві, в 1967 перевівся на Вищі літературні курси (ВЛК), які закінчив у 1969 р. і повернувся в Горлівку.

1970 р. одружився і переїхав жити в Донецьк, де керував молодіжною літературною студією.

1977 р. переїхав з Донецька до Києва.

1986 р. — отримав премію ім. В. Сосюри.

1993 р. став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка.

2008 р. — лауреатом літературно-мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника.

2012 р. — лауреатом літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

Помер 19 червня 2012 р. Похований на Байковому цвинтарі.

Питаннями творчості поета займаються С. Негодяєва, І. Прокоф'єв, І. Базилевський.

Родина[ред. | ред. код]

Перша дружина Леоніда Талалая — Раїса Харитонова (нар. 1951), письменниця, яка написала і видала книжку про Л. Талалая «Я вийшла заміж за поета» (2014 р. «Фенікс»). Мають доньку Соломію.

Друга дружина — поетеса Тетяна Винник (нар. 1984).[1]

Збірки поезій[ред. | ред. код]

  • Журавлиний леміш (Донецьк, 1967).
  • Вітрила тривог (1969).
  • Осінні гнізда (1971).
  • Не зупиняйся, мить! (1974).
  • Допоки твій час (1979).
  • Високе багаття (1981).
  • Вода у пригорщі (1981).
  • Глибокий сад (1983).
  • Наодинці зі світом (1986).
  • Луна озвалась на ім'я (1988).
  • Така пора (1989).
  • Вибране (1991).
  • Крилом по землі (1996. Самвидав).
  • Потік води живої (1999).
  • Вибране (2004).
  • Неурахований час (2006)
  • Безпритульна Течія (2011).

Премії[ред. | ред. код]

Творчі вечори[ред. | ред. код]

20.03.1987 р. — творчій вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

26.01.2002 р. — ювілейний вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

18 листопада 2011 року в музеї Тараса Шевченка відбувся творчій вечір, присвячений 70-річчю Леоніда Талалая, де відбулась презентація нової книжки «Безпритульна течія». Ця збірка відкрила серію «Третє тисячоліття: українська поезія». Усі юнацькі бібліотеки України отримали по два примірники цього видання.

11.11.2016 р. — посмертний вечір поета, присвячений його 75-літтю з дня народження. Музей літератури.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.. Словникова частина. — Т. 8.
  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 421.
  • Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 338.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 262.
  • Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 293.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 536—538.
  • Харитонова Раїса, «Я вийшла заміж за поета». — «Фенікс», 2014. — С. 97 — 350.

Посилання[ред. | ред. код]