Мойри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мойри прядуть нитку життя. Барельєф Йоганна Готтфріда Шадова.

Мойри (гр. Μοῖραι, Moirai, moira — частка, доля) — у давньогрецькій міфології — богині долі і призначення людей та богів. Доньки богині ночі Нікс (за іншою версією — Зевса й Феміди, за Платоном — дочки божества неминучості Ананке): Клото, Лахесіс, Атропа (Атропос). Римляни звали мойр парками. У сучасній мові мойра (парка) також уживається як синонім слова доля.

Мойри в міфології[ред.ред. код]

«Три долі» (1510—1520 рік)

Мойри були трьома сестрами, охоронницями ладу у всесвіті та в стосунках між людьми. Зображували мойр статечними жінками з кужелем, терезами, ножицями або сувоєм папірусу, на якому записані слова долі. Клото наосліп брала жереб, визначаючи ще до народження людини якою буде її доля. Вона ж подавала пряжу, в якій містилися всі події життя. Лахесіс згідно жереба робила нитку гладкою чи грубою, відповідно життя людини ставало щасливим чи нещасливим, людина легко жила свій вік або повсюди зазнавала нещасть. Антропа записувала все життя на сувій і перерізала нитку, в цю мить життя людини обривалося. Навіть боги не могли урятувати від смерті, якщо це суперечить долі, і сам Зевс мав у мойр свою нитку[1].

Проте за деякими згадками молоді боги вважали, що мойри не всесильні, а Аполлон навіть зумів напоїти їх до безтями, щоб врятувати свого друга Адмета від смерті[2].

За Гесіодом їх було три дочки Нікс (Ночі). Перша, в образі жінки, що пряде і уособлює собою неухильну і спокійну дію долі, друга — її випадковості, третя — невідворотність її рішень.

За іншою поширеною версією (пізньої транскрипції Гесіода) вони дочки Зевса і Феміди, сестри Гір. За орфіками та Платоном — дочки Ананке, є також версія, що вони дочки Кроноса.

Платон уявляв мойр як сили вищого світового порядку: вони сиділи на небі на троні, в білому вбранні, з вінками на головах і пряли під звуки гармонії сфер. Від них залежало людське життя: їх прикликали, коли народжувалася дитина, молоді приносили їм жертви в день шлюбу, а вершники складали їм обітниці перед змаганнями.

Культ мойр[ред.ред. код]

Мойри тчуть нитку долі

У архаїці ім'ям мойр позначався вищий закон природи, боги ж були його виконавцями; поряд зі старогрецьким виразом Διός αἶσα, «божественне приречення», часто зустрічається вислів μοῖρα θέων. На основі цього виник окремий від інших божеств культ мойр.

В Дельфах вірили, що Зевс відміряє вік людини, тому там він замінив Лахесіс. Олексій Лосєв вказує, що в епоху еллінізму з мойрами також конкурує богиня випадку Тіхе, що характеризує нестійкість і мінливість життя.

Народження і смерть стояли під особливим заступництвом мойр. Вони визнали строк життя людини і момент її смерті, пильнували, щоб вона не прожила довше відведеного строку. Тому нерідко Клото зображалася юною дівчиною, як мойра минулого, Лахесіс зрілою жінкою, як мойра теперішнього, а Антропа старою, оскільки визначала майбутнє людини — її смерть.

Як дочки Ночі, мойри — сестри і союзниці Ериній, вважалися не тільки силами мороку, а й невблаганними духами помсти і кари і звідси — смерті. Уявляючись як дочки Феміди, мойри виступають богинями закономірності і порядку. Їх батько Зевс, верховний улаштовувач порядку, що спочиває на його законах (грец. Θέμιστες), називається Мойрагетом (грец. Μοιραγέτης, водій Мойр), цей епітет носив і Аполлон, як провісник розпоряджень Зевса.

Мойрам молились в дні весіль. Храм мойр стояв у Коринфі.

Мойри в мистецтві[ред.ред. код]

Мойрам присвячений LIX орфічний гімн. Ахей Еретрійський був автором трагедії «Мойри».

В античному мистецтві мойри зображувалися рідко і по-різному. На грецькій вазі Франсуа в зображенні ходи богів на шлюб Пелея і Фетіди чотири мойри поміщені біля колісниці Гермеса і Майї, по зовнішності вони нічим не відрізняються від Муз, Гір і Харитина. Решта художніх зображеннь відноситься до римської імператорської епохи, коли були створені і поширені атрибути мойр — прядка, сувій, ваги. Зображувалися вони зазвичай молодими, але іноді виводилися і в образі старих жінок.

У німецькому словнику античності наголошується, що в пост-античному періоді в літературі та мистецтві, мойри в основному іменувалися по-давньоримськи, тобто парками.

Гете у «Фаусті» помилково наділив Атропу функціями Клото, і навпаки.

Герой книг Рафаеля Сабатіні піратський капітан Блад з іронією назвав свої кораблі Клото, Лахезіс і Атропос в знак того, що вони будуть вершителями доль мореплавців, що зустрілися на їхньому шляху.

Згадує їх Аріосто у поемі «Несамовитий Роланд» (пісні 34-35).

У романі Стівена Кінга «Безсоння» іменами мойр називаються «маленькі лисі лікарі» — істоти, відповідальні за долю людини.

У астрономії[ред.ред. код]

  • На честь Клото названий астероїд (97) Клото, відкритий в 1868 році
  • На честь Лахесіс названий астероїд (120) Лахесіс, відкритий в 1872 році
  • На честь Атропос названий астероїд (273) Атропос, відкритий в 1888 році
  • На честь мойр названий астероїд (638) Мойра, відкритий в 1907 році

Див. також[ред.ред. код]

  • Суджениці — аналогія мойр у слов'янській міфології.
  • Норни — аналогія мойр в германо-скандинавської міфології.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Есхіл. Прометей 511—518; Геродот 1.91; Платон. Держава Х.617 b-е.
  2. Гомер. Іліада VIII.69 і ХХП.209; XVI.4 34 і 441—443; Вергілій. Енеїда Х.814-815; Гомер. Одіссея 1.34; Іліада IX.411.

Література[ред.ред. код]


  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.