Коні Діомеда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геракл приборкує коней Діомеда. Римська мозаїка III ст.

Коні Діомеда (грец. Διομήδους ἵπποι) — міфічні людоїдні коні царя Фракії Діомеда, викрадення яких для Еврістея було дев'ятим подвигом Геракла.

Викрадення коней[ред. | ред. код]

За завданням Еврістея Геракл мусив зловити чотирьох коней фракійського царя Діомеда. Ці коні були відомі тим, що їх тримали прикутими залізними ланцюгами до мідних стійл, а Діомед годував їх людським м'ясом чужоземців[1].

Прибувши в Тіріду, що в Фракії, Геракл разом із соратниками повбивав конюхів Діомеда, викрав коней, одягнув на них уздечки і відвів на корабель. Герой лишив їх під наглядом свого зброєносця Абдера, а сам вирушив на бій з посланими навздогін воїнами. Оскільки Геракл мав менше людей, він вигадав як перемогти переслідувачів хитрістю. Було вирито канал, який спрямував води моря в низину, що змусило військо Діомеда тікати. Самого ж Діомеда Геракл спіймав і притягнув на корабель, де кинув його ж коням, що зжерли жорстокого царя. Однак тоді герой зрозумів, що коні з'їли і Абдера, поки Геракла не було[2].

За іншим варіантом Абдер був слугою Діомеда. Геракл після вбивства царя заснував біля його могили місто Абдери. Коней він приборкав та запряг у колісницю, на якій приїхав до Мікен аби показати докази подвигу Еврістею. Еврістей присвятив їх Гері і випустив біля гори Олімп, де тих розірвали дикі звірі[3]. За деякими згадками нащадки коней-людоїдів жили ще в часи Троянської війни та походів Александра Македонського[4].

Трактування міфу про коней Діомеда[ред. | ред. код]

Одягання уздечки на призначеного в жертву коня вірогідно було частиною обряду ініціації в деяких регіонах Греції. У доеллінську епоху існував обряд вбивства старого царя жрицями, що носили маски коней, пам'ять про який збереглася в міфі. Твердження Діодора про те, що коней було відпущено на свободу, може вказувати на існування культу коня ще в еллінські часи[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аполлодор II.5.8; Гігін. Міфи 250 і 30; Діодор Сицилійський IV. 15.
  2. Аполлодор. Цит. тв.; Еврипід. Алкеста 483; Гомер. Іліада Х.390 і cл.; Еврипід. Геракл 380 і далі
  3. Аполлодор. Цит. тв.; Діодор Сицилійський IV.15; Еврипід. Геракл 380 і далі
  4. Сервій. Коментарі до "Енеїди" Вергілія I.752; Діодор Сицилійський. Цит. тв.; Філострат. Картини II.25.
  5. Грейвс, Р. (1992). Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. Москва: Прогресс. с. 363–364. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с. (рос.)