Гекатонхейри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Briareus-1.jpg
Бріарей
 
Категорія КатегоріяParthenon from west.jpg ПорталDraig.svg Портал

Гекатонхе́йри (грец. Εκατόγχειρες; від εκατόν — «сто», χειρ — «рука») — у давньогрецькій міфології  — сторукі п'ятдесятиголові велетні, уособлення хтонічних сил.

Гекатонхейри у міфах[ред. | ред. код]

За Гесіодом, ці істоти були синами Урана й Геї. Уран зненавидів гекатонхейрів за їхню величезну силу і щойно кожен з них, Бріарей, Котт і Гієс, народжувалися, ув'язнював їх під землею в Тартарі[1]. Під час війни богів на чолі із Зевсом проти титанів (титаномахії), Гея порадила визволити гекатонхейрів. Зевс задобрив велетнів їжею богів, амбросією і нектаром, після чого велетні приєдналися до нього і забезпечили перемогу[2].

Після війни Котт і Гієс викликалися стерегти скинутих до Тартару титанів, оселившись біля воріт туди в глибинах океану. Бріарею ж Посейдон віддав у дружини свою дочку Кімополею[3]. Пізніше гекатонхейр Егеон прийшов на допомогу Зевсу, коли той покликав сторуких велетнів для боротьби проти гігантів[4].

Бріарей також відзначився в тому, що звільнив Зевса, коли за намовою Гери інші боги-олімпійці зв'язали його та стали ділити владу[5].

Трактування образу[ред. | ред. код]

Евгемерична традиція пояснює, що воїни Котт і Бріарей жили в місті Гекатонхейрія, тому й називаються гекатонхейрами, і прийшли колись на допомогу Олімпії[6].

Англійський філолог Мартін Вест запропонував, що гекатонхейри — це істоти первісно водного походження, демонізовані поліпи, втілення моря та його неконтрольованої сили[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гесіод «Теогонія» 147—158 
  2. Гесіод «Теогонія» 617—675 
  3. Гесіод «Теогонія» 813—819
  4. Вергілій. Енеїда X, 56-566
  5. Cхолії до «Іліади» Гомера XXI.444
  6. Hawes, Greta (2014-05-29). Rationalizing Myth in Antiquity (en). OUP Oxford. с. 60. ISBN 978-0-19-165340-7. 
  7. West, M.L. (2002-11). ‘Eumelos’: a Corinthian epic cycle?. The Journal of Hellenic Studies (en) 122. с. 109–133. ISSN 0075-4269. doi:10.2307/3246207. Процитовано 2021-03-14. 

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]