Чарльз, принц Уельський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чарльз
англ. Charles, Prince of Wales
Чарльз
Чарльз
Принц Уельський, герцог Единбурзький
 
Ім'я при народженні: англ. Prince Charles Philip Arthur George of Edinburgh
Народження: 14 листопада 1948(1948-11-14)[1][2][…] (73 роки)
Букінгемський палац[4]
Національність: британці
Країна: Велика Британія[5]
Релігія: Англіканська церква
Освіта: Аберисвітський університетd (червень 1969)[4], Триніті-коледж (Кембридж) (23 червня 1970)[4], Коледж Королівських ВПСd (вересень 1971)[4], Hill House International Junior Schoold[4], Cheam Schoold[4], Школа Ґордонстоун (липень 1967)[4], Timbertopd (1966)[4], Hill House Schoold (1957)[4] і Britannia Royal Naval Colleged[4]
Рід: Віндзорська династія
Батько: Філіп, герцог Единбурзький[4][6]
Мати: Єлизавета II[4][6]
Шлюб: 1.Діана
2.Каміла Паркер Боулз
Діти: Вільям, герцог Кембриджський
Гаррі, герцог Сассекський
Автограф: Signature of Prince Charles.png

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ча́рльз (англ. Charles, Prince of Wales14 листопада 1948(1948-11-14)[1][2][…], Букінгемський палац[4]) — принц Уельський (з 1958), герцог Единбурзький (з 9 квітня 2021), спадкоємець Британського престолу. Герцог Корнуольський і Розесейський (1952), найстаріший і найстарший спадкоємець в історії Великої Британії[7]. Представник Віндзорської династії (по батькові — Глюксбурзького дому). Старший син британської королеви Єлизавети II і единбурзького герцога Філіпа. Народився в Букінгемському палаці. Перший онук короля Георга VI. Здобув освіту в школах Cheam і Ґордонстоун. Провів рік в кампусі гімназії Джилонг в Вікторії, Австралія. Отримав ступінь бакалавра мистецтв в Кембриджському університеті. Служив у британській авіації та на флоті (1971—1976). Одружився з Діаною Спенсер (1981), мав від неї двоє синів: Вільяма і Гаррі, але згодом розлучився (1996). Вдруге одружився із давньою подругою Каміллою Паркер Боулз (2005).

Як принц Уельський, Чарльз прийняв на себе офіційні обов'язки від імені Королеви і країн Співдружності. Чарльз заснував The Prince's Trust в 1976 році, спонсорує The Prince's Charities і є патроном, президентом і членом понад 400 інших благодійних організацій. Як еколог, він підвищує обізнаність про органічне сільське господарство та зміну клімату, що принесло йому нагороди і визнання екологічних груп[8][9]. Його підтримка альтернативної медицини, включно з гомеопатією, була розкритикована деякими фахівцями з медичного співтовариства,[10] і його погляди на роль архітектури в суспільстві і збереженні історичних будівель отримали значну увагу з боку британських архітекторів і критиків дизайну.[11][12][13] З 1993 року Чарльз працює над створенням Паундбері, експериментального нового міста, заснованого відповідно до його архітектурних принципів.

Імена[ред. | ред. код]

  • Чарльз-Філіп-Артур-Джордж (англ. Charles Philip Arthur George) — повне.
  • Чарльз (англ. Charles) — скорочене.
  • Карл — за латинською традицією іменування монарших осіб.

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Чарльз народився в Букінгемському палаці в Лондоні під час правління його діда по материнській лінії Георга VI 14 листопада 1948 року, в 21:14 (GMT),[14] перша дитина принцеси Єлизавети, герцогині Единбурзької і Філіпа Герцога Единбурзького і перший онук короля Георга VI і королеви Єлизавети.

15 грудня 1948 року в музичній кімнаті Букінгемського палацу відбулися хрестини принца (був хрещений архієпископом Кентерберійським, Джеффрі Фішером). Його хрещеною матір'ю стала принцеса Маргарет — сестра Єлизавети. У віці трьох років і трьох місяців (лютий 1952 роки) став спадкоємцем британського престолу після смерті Георга VI і зійдення на престол Єлизавети II.

Чарльз був присутній на коронації своєї матері у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року, де він сидів поруч з бабусею і тіткою[15]. Як було заведено для дітей вищого класу в той час, гувернантка Кетрін Піблз була призначена для початку освіти принца у віці від п'яти до восьми років.

У 1955 році Букінгемський палац оголосив, що Чарльз буде відвідувати школу, а не мати приватного репетитора, що зробило його першим спадкоємцем, який отримав освіту в такий спосіб[16]. 7 листопада 1956 року Чарльз розпочав заняття в школі Хілл Хаус, на заході Лондона[17]. Він не отримав особливого ставлення від засновника та директора школи Стюарта Таундера, який порадив королеві, щоб Чарльз тренувався грати у футбол, оскільки хлопці ніколи не проявляли особливого ставлення на футбольному полі[18].

Потім Чарльз навчався в двох колишніх школах свого батька — Підготовчій школі Чим в Беркширі, Англія,[19] з 1958 року,[17] а потім в Ґордонстоуні на північному сході Шотландії, почав заняття там у квітні 1962 року[17]. Хоча він, як повідомляється, описав Ґордонстоун, який відзначався особливо жорсткою навчальною програмою, як «Колдітц у кілях»[17], згодом Чарльз похвалив Ґордонстоун, заявивши, що він навчив його «багато чому про себе та свої власні здібності та вади.. Це навчило мене приймати виклики та проявляти ініціативу». В інтерв'ю 1975 року він сказав, що «радий», що він відвідував Ґордонстоун і що «жорсткість місця» була «значно перебільшеною»[20].

Він провів два семестри в 1966 році в кампусі Тімбертопу в гімназії Джилонг ​​у Вікторії, Австралія, за цей час він відвідав Папуа Нову Гвінею у шкільній поїздці зі своїм викладачем історії Майклом Коллінсом Персе[21][22]. У 1973 році Чарльз описав свій час у Тімбертопу, як найприємнішу частину всієї своєї освіти[23].

Після повернення до Ґордонстоуна Чарльз наслідував батька, ставши Хед Боєм. Він закінчив у 1967 році, з шістьма рівнями GCE та двома рівнями A в історії та французькій мові, відповідно до класів B та C[21]. Про своє раннє навчання Чарльз пізніше зауважив: «Я не любив школу так сильно, як міг би, але це було лише тому, що вдома я щасливіший, ніж де-небудь ще»[20].

Чарльз порушив королівську традицію вдруге, коли він вступив прямо до університету після А-рівня, а не вступив до Збройних сил Великої Британії[19]. У жовтні 1967 р. Його прийняли до Трініті-коледжу, Кембридж, де він вивчав антропологію, археологію та історію[21]. Під час свого другого курсу Чарльз відвідував Університетський коледж Уельсу в Абериствіт, вивчаючи історію та валлійську мову протягом семестру[24].

23 червня 1970 року він закінчив Кембридж, отримавши ступінь бакалавра мистецтв 2:2, таким чином ставши першим спадкоємцем, який отримав університетський ступінь[24]. 2 серпня 1975 року йому було присвоєно ступінь магістра мистецтв у Кембриджі[24] (у Кембриджі магістр мистецтв — це вчене звання, а не аспірантура).

Принц Уельський[ред. | ред. код]

26 липня 1958 року Чарльзу було присвоєно титул принца Уельського і графа Честер[25], проте формальна церемонія інвеститури, в ході якої Єлизавета II поклала на голову сина вінець принца Уельського, пройшла тільки 1 липня 1969 року в замку Карнарвон в Уельсі[26].

Він зайняв місце в Палаті лордів у 1970 році[27], і виголосив свою першу промову в Палаті лордів в червні 1974 року[28], перший член королівської родини, який виступав в Палаті лордів з моменту Едуарда VII в 1884 році[29]. Він знову виступив з промовою у 1975 році[30].

Чарльз почав брати на себе більше публічних обов'язків, заснувавши Prince Trust в 1976 році[31], і подорожував до США у 1981 році[32]. У середині 1970-х років принц виявив зацікавленість у виконанні обов'язків генерал-губернатора Австралії. Але через відсутність ентузіазму в громадськості пропозиція зійшла нанівець[33]. Чарльз прийняв рішення, не без деякого жалю, він сказав: «Отже, про що ти думаєш, коли ти готовий зробити щось, щоб допомогти, і тобі просто сказали, що твоя допомога не потрібна?»[34]

Чарльз є абсолютним рекордсменом в історії Британської монархії за тривалістю перебування в статусі спадкоємця британської корони, попередній рекорд належав королю Едуарду VII[35]. Якщо він стане монархом, він буде найстаршою людиною, яка зробила це; нинішнім рекордсменом є Вільгельм IV, якому було 64 років, коли він став королем у 1830 році[36].

У 2020 році перехворів на коронавірусну хворобу 2019 (COVID-19).[джерело?]

У квітні 2022 року англійські соціологічні дослідження показували, що 42% англійців вважають, що спадкоємець престолу повинен відійти в сторону, щоб на трон сів принц Вільям. Лише 24% вважають, що Чарльз не повинен відмовлятись від трону, який так довго чекає. 29% відповіли, що не турбуються про це взагалі. Тим не менш, дослідження показує, що 48% англійців вважають, що Чарльз викнає свою роботу добре, порівняно з 19%, які вважають, що Чарльз буде поганим королем, і 27%, які вважають, що Чарльз буде виконувати свою роботу ні добре, ні погано [37].

Позиція щодо України

1 березня 2022 року принц Чарльз засудив вторгнення Росії в Україну та висловив свою підтримку українцям, які чинять спротив агресору. «Ми солідарні з усіма, хто чинить опір жорсткій агресії», - заявив він. За словами принца, це - «атака на демократію, на відкрите суспільство, на саму свободу». Члени британської королівської родини рідко висловлюються щодо політичних питань, дотримуючись нейтральності [38]. Також, у квітні того ж року Чарльз зустрівся з родиною, які втекли від війни в Україні [39].

Титул[ред. | ред. код]

Повний титул

Сім'я[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Георг I, король Греції
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Андрій, грецький принц
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Ольга Костянтинівна, російська царівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Філіп, единбурзький герцог
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Prince Louis of Battenberg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Аліса, баттенберзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Princess Victoria of Hesse and by Rhine
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Чарльз, принц Уельський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Георг V, король Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Георг VI, король Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Марія, вюртемберзька принцеса
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Єлизавета II, королева Британії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Claude Bowes-Lyon, 14th Earl of Strathmore and Kinghorne
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Єлизавета (І), стартморська графиня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Cecilia Cavendish-Bentinck
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. а б в г д е ж и к л м н п https://www.princeofwales.gov.uk/biographies/hrh-prince-wales
  5. LIBRIS — 2008.
  6. а б Kindred Britain
  7. Heir-to-throne record for Charles. BBC News (en-GB). 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 18 липня 2015. Процитовано 1 квітня 2020. 
  8. Prince Charles to receive environmental award in NYC - USATODAY.com. usatoday30.usatoday.com. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2020. 
  9. Alderson, Andrew (14 березня 2009). Prince Charles given 'friend of the forest' award (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 1 квітня 2020. 
  10. He's at it again: Prince Charles accused of lobbying Health Secretary. The Independent (англ.). 21 липня 2013. Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  11. Forgey, Benjamin (22 лютого 1990). PRINCE CHARLES, ARCHITECTURE'S ROYAL PAIN. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  12. December, 22; Fulcher, 2014By Merlin. Profession reacts to Prince Charles’ 10 design principles. Architects Journal (англ.). Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 1 квітня 2020. 
  13. Pentreath, Ben (1 листопада 2013). How the Poundbury project became a model for innovation. www.ft.com (en-GB). Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  14. Архівована копія. www.amazon.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  15. rose.slavin (2 червня 2017). 50 facts about The Queen's Coronation. The Royal Family (англ.). Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 1 квітня 2020. 
  16. SPECIAL: PRINCESS DIANA, 1961-1997. web.archive.org. 31 березня 2005. Процитовано 1 квітня 2020. 
  17. а б в г Hyland, Rose (28 січня 2016). The Prince of Wales. The Royal Family (англ.). Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 1 квітня 2020. 
  18. Lieutenant Colonel H. Stuart Townend (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020. 
  19. а б Prince Charles Profile - Line of Succession - The Royal Family, HRH The Prince of Wales. web.archive.org. 4 липня 2012. Процитовано 1 квітня 2020. 
  20. а б Rudgard, Olivia (10 грудня 2017). Colditz in kilts? Charles loved it, says old school as Gordonstoun hits back at The Crown. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020. 
  21. а б в Biographies | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  22. THE NEW BOY AT TIMBERTOP. Australian Women's Weekly (1933 - 1982). 9 лют 1966. с. 7. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020. 
  23. Prince had happy time at Timbertop. Canberra Times (ACT : 1926 - 1995). 31 січ 1973. с. 11. Архів оригіналу за 1 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020. 
  24. а б в Biographies | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  25. The Prince of Wales - Previous Princes of Wales. web.archive.org. 11 жовтня 2008. Процитовано 1 квітня 2020. 
  26. The Prince of Wales - Investiture. web.archive.org. 20 жовтня 2008. Процитовано 1 квітня 2020. 
  27. H.R.H. THE PRINCE OF WALES INTRODUCED (Hansard, 11 February 1970). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  28. SPORT AND LEISURE (Hansard, 13 June 1974). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  29. Times, Alvin Shuster Special to The New York (14 червня 1974). Prince Charles Speaks in Lords. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  30. VOLUNTARY SERVICE IN THE COMMUNITY (Hansard, 25 June 1975). api.parliament.uk. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  31. The Prince's Trust | The Prince's Charities. web.archive.org. 21 вересня 2008. Процитовано 1 квітня 2020. 
  32. Ferretti, Fred (18 червня 1981). Prince Charles Pays a Quick Visit to City. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  33. Daley, Paul (9 листопада 2015). Long to reign over Aus? Prince Charles and Australia go way back. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 1 квітня 2020. 
  34. Princes would 'consider' G-G position. www.theaustralian.com.au. 24 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 квітня 2020. Процитовано 1 квітня 2020. 
  35. [https://web.archive.org/web/20210412195838/https://www.interfax.ru/russia/186826 ����� ������ ��������� ���������� ������ �������� ���������� ������]. Interfax.ru (рос.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2020. 
  36. Rayner, Gordon (19 вересня 2013). Prince of Wales will be oldest monarch crowned (en-GB). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2020. 
  37. Принца Чарльза не хочуть бачити королем Великої Британії
  38. Принц Чарльз засудив вторгнення Росії в Україну
  39. Принц Чарльз зустрівся із сім'єю з Києва, яка втекла від війни в Україні

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чарльз, принц Уельський