Максименко Сергій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сергій Дмитрович Максименко
Народився 15 грудня 1941(1941-12-15) (76 років)
с. Запруддя, Рокитнянський район Київська область
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність психолог
Галузь психологія
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергій Дмитрович Максименко (15 грудня 1941(19411215), с. Запруддя, Рокитнянський район Київська область) — дефектолог, вчитель допоміжної школи, доктор психологічних наук (1991), професор (1992), академік НАПН України. Вважається засновником української наукової школи генетичної психології. Є академіком-секретарем відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України без офіційної оплати, займає посади: директора Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПНУ, декана медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О. О. Богомольця і одночасно завідувача кафедри завідувача кафедри загальної і медичної психології та педагогіки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, одержує заробітну плату за сумісництвом в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна", Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Донецькому національному університеті імені Василя Стуса(м.Вінниця), Національній академії педагогічних наук України, Первинній профспілковій організації працівників апарату президії Національної академії педагогічних наук України, Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини,

Іноземний член Російської академії освіти (РАО), голова громадської організації "Товариство психологів України"(Код ЄДРПОУ 200677227), голова громадської організації "Академія психологічних наук України"(Код ЄДРПОУ 40854234), почесний президент Української асоціації лікарів-психологів, голова експертної ради ВАК України з психологічних наук, член науково-методичних рад Головного Управління державної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоров'я України, Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, член експертної ради з гуманітарних і соціальних наук при Державній акредитаційній комісії України.

Біографія[ред.ред. код]

Розпочав трудову діяльність причіплювачем трактора. Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. Горького (КДПІ). З 1965 року працював вчителем допоміжної школи, був заступником директора Дарницького дитячого будинку. У 1970 році почав викладати на кафедрі психології КДПІ імені О.М.Горького. У 1975 році обійняв посаду заступника директора Науково-дослідного інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.

З 1985 року — завідувач лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. З 1993 року — завідувач кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, водночас з 1997 року — директор Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України та з 2000 року — декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця[1].

Організував написання циклу теоретико-експериментальних робіт та проголосив створення під своїм керівництвом генетико-моделюючого методу і наукової школа генетичної психології. С. Д. Максименко вважає себе координатором досліджень щодо розроблення та використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості.

За посадою директора Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України зазначається головним редактором збірників наукових праць «Проблеми сучасної психології», «Наукові записки Інституту психології ім. Г. С. Костюка»(виходить один раз на три роки).

25 квітня 2017 р. прокураторою м. Києва затриманий "на гарячому" при одержанні 5 тис. дол. хабара. Про це офіційно повідомила прес-служба столичної прокуратури: «Вказану суму він зажадав від громадянки за сприяння у зарахуванні на роботу до лабораторії консультативної психології та психіатрії Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України з можливістю одночасно навчатись в даному Інституті з метою отримання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Досудове розслідування за ч. 2 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянка або одержання неправомірної вигоди службовою особою) триває, проводяться слідчі дії.

Детальніше читайте на УНІАН: https://health.unian.ua/country/1892614-u-kievi-na-habari-zatrimali-direktora-institutu-psihologiji.html

Праці[ред.ред. код]

Автор близько 640 наукових праць (у тому числі 27 монографій, 20 підручників і 32 навчальних посібників), серед яких:

  • Психолого-педагогічні аспекти формування особистості в навчально-виховному процесі (Київ, 1981);
  • Проблеми розвиваючого навчання (Київ, 1997);
  • Основи генетичної психології (Київ, 1998);
  • Основи загальної психології (Київ, 1998);
  • Общая психология: учебник (Москва, 1999);
  • Загальна психологія: Навч. посібник (Київ, 2000);
  • Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии) (М.-К., 2000);
  • Загальна психологія: Підручник (Київ, 2000);
  • Общая психология: Учебник (М.-К., 2001);
  • Розвиток психіки в онтогенезі: В 2-х т. (Київ, 2002);
  • Основи військової психології: Підручник (Хмельницький, 2002);
  • Експеририментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посібник (Київ, 2002);
  • Психологічні засади взаємозв'язку професійного навчання і розвитку особистості майбутнього фахівця: Навч. посібник (Київ, 2003);
  • Загальна психологія: Підручник. — К., 2004; Общая психология: Учеб. пособие (М.-К., 2004).

Почесні звання, нагороди[ред.ред. код]

  • Повний кавалер ордену «За заслуги»:
    • І ступінь (4 жовтня 2015) — за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм[2];
    • ІІ ступінь (30 вересня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм[3];
    • ІІІ ступінь (14 травня 2004) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки[4];
  • Заслужений діяч науки і техніки України (17 травня 2001) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України[5];
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2010 року (спільно з Віктором Васильовичем Клименко) — за цикл наукових праць «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості»[6];
  • Орден «Знак Пошани»;
  • Медаль «За сумлінну працю» НАПН України, Альберта Швейцера Європейської академії прикордонних наук (ФРН, м. Ганновер, 2008), «За доблесну працю», Григорія Сковороди (2011);
  • Почесні грамоти Міністерства освіти, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Максименко Сергій Дмитрович Сайт національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі
  2. Указ Президента України від 4 жовтня 2015 року № 567/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  3. Указ Президента України від 30 вересня 2011 року № 958/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  4. Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 543/2004 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  5. Указ Президента України від 17 травня 2001 року № 322/2001 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  6. Указ Президента України від 20 травня 2011 року № 594/2011 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року»

Посилання[ред.ред. код]