Максименко Сергій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Дмитрович Максименко
Народився 15 грудня 1941(1941-12-15) (76 років)
с. Запруддя, Рокитнянський район Київська область
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність психолог
Відомий завдяки Психологія
Науковий ступінь доктор психологічних наук
Володіє мовами російська
Заклад Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України
Посада Директор Інституту психології імені Григорія Силовича Костюка НАПН України
Відомий завдяки: Засновник української школи генетичної психології
Нагороди Повний кавалер ордену «За заслуги» І ступінь [1]; Заслужений діяч науки і техніки України [2]; Державна премія України в галузі науки і техніки [3]; Нагороджений медалями "За сумлінну працю"; Альберта Швейцера]]
Звання професор

Сергій Дмитрович Максименко (15 грудня 1941(19411215), с. Запруддя, Рокитнянський район Київська область) — український психолог, доктор психологічних наук, професор, дійсний академік-секретар НАПН України. Вважається засновником української наукової школи генетичної психології. Є академіком-секретарем відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України, обіймає посаду директора Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України.

Дійсний член Міжнародної ради психологів (США), іноземний член Російської академії освіти (РАО), дійсний член Європейської академії природничих наук (ФРН. м. Ганновер), Голова Товариства психологів України, почесний президент Української асоціації лікарів-психологів, голова експертної ради ВАК України з психологічних наук, член науково-методичних рад Головного Управління державної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби України, Міністерства охорони здоров'я України, Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі, член експертної ради з гуманітарних і соціальних наук при Державній акредитаційній комісії України.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. Горького (КДПІ). З 1965 року працював вчителем, був заступником директора Дарницького дитячого будинку. У 1970 році почав викладати на кафедрі психології КДПІ. У 1975 році обійняв посаду заступника директора Науково-дослідного інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.

З 1985 року — завідувач лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. 1993-2018 роки — завідувач кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, водночас з 1997 року — директор Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2000-2016 роки — декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця[4].

На основі циклу теоретико-експериментальних робіт та генетико-моделюючого методу під керівництвом С. Д. Максименка створена українська наукова школа генетичної психології. Як член Міжнародної Ради психологів, С. Д. Максименко є координатором досліджень щодо розроблення та використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості.

Розроблені С. Д. Максименком формувальні і діагностичні методи включені до Європейського банку дослідницьких процедур з лонгітюдних досліджень при Інституті Макса Планка (Мюнхен).

Головний редактор збірника наукових праць «Проблеми сучасної психології», журналу «Практична психологія та соціальна робота», «Наукових записок Інституту психології ім. Г. С. Костюка».

Праці[ред. | ред. код]

Автор близько 640 наукових праць (у тому числі 27 монографій, 20 підручників і 32 навчальних посібників), серед яких:

  • Психолого-педагогічні аспекти формування особистості в навчально-виховному процесі (Київ, 1981);
  • Проблеми розвиваючого навчання (Київ, 1997);
  • Основи генетичної психології (Київ, 1998);
  • Основи загальної психології (Київ, 1998);
  • Общая психология: учебник (Москва, 1999);
  • Загальна психологія: Навч. посібник (Київ, 2000);
  • Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологии) (М.-К., 2000);
  • Загальна психологія: Підручник (Київ, 2000);
  • Общая психология: Учебник (М.-К., 2001);
  • Розвиток психіки в онтогенезі: В 2-х т. (Київ, 2002);
  • Основи військової психології: Підручник (Хмельницький, 2002);
  • Експериментальна психологія (дидактичний тезаурус): Навч. посібник (Київ, 2002);
  • Психологічні засади взаємозв'язку професійного навчання і розвитку особистості майбутнього фахівця: Навч. посібник (Київ, 2003);
  • Загальна психологія: Підручник. — К., 2004; Общая психология: Учеб. пособие (М.-К., 2004).

Почесні звання, нагороди[ред. | ред. код]

  • Повний кавалер ордену «За заслуги»:
    • І ступінь (4 жовтня 2015) — за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм[5];
    • ІІ ступінь (30 вересня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм[6];
    • ІІІ ступінь (14 травня 2004) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди Дня науки[7];
  • Заслужений діяч науки і техніки України (17 травня 2001) — за вагомі особисті заслуги в розвитку вітчизняної науки, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України[8];
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2010 року (спільно з Віктором Васильовичем Клименко) — за цикл наукових праць «Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості»[9];
  • Орден «Знак Пошани»;
  • Медаль «За сумлінну працю» НАПН України, Альберта Швейцера Європейської академії прикордонних наук (ФРН, м. Ганновер, 2008), «За доблесну працю», Григорія Сковороди (2011);
  • Почесні грамоти Міністерства освіти, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України тощо.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 жовтня 2015 року № 567/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  2. Указ Президента України від 17 травня 2001 року № 322/2001 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  3. Указ Президента України від 20 травня 2011 року № 594/2011 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року»
  4. Максименко Сергій Дмитрович Сайт національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі
  5. Указ Президента України від 4 жовтня 2015 року № 567/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  6. Указ Президента України від 30 вересня 2011 року № 958/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  7. Указ Президента України від 14 травня 2004 року № 543/2004 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  8. Указ Президента України від 17 травня 2001 року № 322/2001 «Про відзначення державними нагородами України наукових працівників»
  9. Указ Президента України від 20 травня 2011 року № 594/2011 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2010 року»

Посилання[ред. | ред. код]