Мезоліт України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Третинна система
Голоцен Історичні епохи
Залізна доба
  Пізня бронза  
  Середня бронза
  Рання бронза
Бронзова доба
    Мідна доба (Енеоліт)    
  Нова кам'яна доба (Неоліт)
Середня кам'яна доба (Мезоліт, Епіпалеоліт)
Плейстоцен     Верхній палеоліт  
    Середній палеоліт
    Нижній палеоліт
  Давня кам'яна доба (Палеоліт)
Кам'яна доба
Історія України
Малий герб України
 
ХронологіяБитви в історіїІсторія культури
Category КатегоріяІнші країни

Мезолі́т Украї́ни, середньокам'яна́ доба́ Украї́ни — епоха що тривала 3-4 тисячоліття після останнього, Вюрмського (Валдайського) зледеніння, тобто від 9 до 6/5 тис. до н. е.

Середньокам’яна доба є вищою фазою мисливського господарства, в якій зароджується та виявляється його остаточна криза.[1]

Зміни у природному середовищі, господарстві та унезалежнення особистості у громаді призвели до широкого пересування людності та корінних змін на етнокультурній карті України та Європи за середньокам’яної доби[1]. У межах України нараховується 10 археологічних культур середньокам’яної доби[1].

На сьогодні в межах нашої країни відомо близько 600 тимчасових стоянок, тривалих поселень, поховань та декілька могильників.

Багаточисельні та унікальні пам'ятки, як наприклад багатошарові стоянки Криму та могильники волошсько-василівського типу займають важливе місце у вивченні середньокам'яної доби у Європі.

Історія вивчення[ред. | ред. код]

Перші згадки за середньокам'яні матеріали відносяться до 2-ої половини XIX сторіччя, що були виявлені на Волині, у Наддніпрянщині, Криму та інших (Кибальчич, 1880; Мережківський, 1881; Біляшевський, 1897].

Михайло Рудинський вважав, що найхарактерніша для України свідерська культура мікролітів виявлена ним у багатьох місцях України: біля села Смячки, коло Охтирки, за течією Тетерева, на Новгород-Сіверщині, в Миргородському повіті на Полтавщині (біля сіл Яреськи та Шишаки), на Прип'яті. Л. Савицький знайшов мікроліт на Волині.

Великий інтерес мали виявлені у 1936 та 1938 році петрогіфи Кам'яної Могили (у Мелітопольському районі, біля села Терпіння — біля Азовського моря). Там на скелях виявлено декілька сов, видряпаних рисунків тварин — биків, коней, хижаків, мамута — та рисунків лінійно-геометричного характеру. Біля села Терпіння багато мікролітів. Усе разом дасть можливість, писав Вадим Щербаківський, казати про "безперервність життя мезолітіків від палеоліту до неоліту. З другого боку, ця знахідка свідчить про зв'язок із свідерською культурою. Вадим Щербаківський зробив висновок, що життя не припинялося в Україні від палеоліту до неоліту.

Значний внесок у вивченні середньокам'яної доби України був зроблений за радянської влади до Другої світової війни. Тоді були розкопані:

Под навісами Фатьма-Коба й Мурзак-Коба у Криму досліджені перші у СРСР мезолітичнеі поховання. Були відкриті Смячка-14 й Кудлаївка у Подесінні, Нобель на Волині, Осокорівка у Надпоріжжі, Рогалик на Сіверодонеччині та інші. Багато з них стали основою для виділення окремих культур та типів.

Дослідники[ред. | ред. код]

У період між двома світовими війнами мезолітичні старожитності України досліджували М. В. Воєводський, Д. О. Крайнов, С. М. Бібіков, М. Я. Рудинський, І. Ф. Левицький та інші.

В останні десятиріччя 20 та на початку 21 століття цією тематикою займалися О. П. Черниш, О. О. Формозов, Д. Я. Телегін, В. Н. Станко, Л. Г. Мацкевий, Л. Л. Залізняк та інші.

Час та періодизація[ред. | ред. код]

Близько 10 тисяч років тому пізня давньокам’яна доба в Україні змінилася середньокам’яною. Вона тривала до 6 тис. р. до н. е., коли середньокам’яна доба змінилася новокам’яною (неоліт).

Середньокам'яна доба склалася та закінчилася значно пізніше за країни Стародавнього Сходу, Проте середньокам'яні культури почали з'являтися в Україні дещо раніше за Центральну та Північну Європу.

За стратиграфічними спостереженнями та даними радіокарбонного датування мезоліт України поділяється на два періоди:

  • рання середньокам'яна доба — кінець IX—VIII тисячоріччя до Р. Х. (8200-7000 роки до Р. Х.); почався у дріасовській добі та тривав у пребореальній та на початку бореальної діб;
  • пізня середньокам'яна доба — VII—VI тисячоріччя до Р. Х. (7000-5000 роки до Р. Х.); тривав у бореальний та на початку атлантичної діб.

Така періодизація була запропонована П. Й. Борисковським у 1953 році й С. М. Бібіковим у 1971 році.

Природне середовище[ред. | ред. код]

Клімат й геологія[ред. | ред. код]

Початок середньокам’яної доби у Європі ознаменувався різким потеплінням на межі геологічних діб: плейстоцену та голоцену. Остаточно зникли льодовики. Сталося це близько близько 10 тисяч років тому через деградацію Скандинавського льодовика. У Північній Європі встановлені етапи розвитку природи синхронні зі згасанням зледеніння[2]. Вплив етапів існування Скандинавського льодовика на клімат Європи слабшав по мірі віддалення від Балтійського озера. Тому клімат Полісся й Подесіння реагував на ці коливання суттєвіше за Надчорномор’я.

Прорив Балтійського озера у Атлантику[ред. | ред. код]

Кінець льодовикової доби пов’язаний з Білінгенською катастрофою, коли Балтійське льодовикове озеро перетворилося на море. Внаслідок потепління відступає на північ Скандинавський льодовик, та розмивається крижана гребля, що з початку Дріасу III відокремлювала Балтійське озеро від Північного моря. Підрахунок стрічкових глинистих відкладів на дні прильодовикових озер вказав час прориву вод Балтійського озера у Атлантику, шо трапився поблизу гори Білінген у Західному Геталанді 8213 році до Р.Х.. Величезне сточище, через яке відбувся витік води Балтії, що знизив рівень на 30  м й зрівняв його з рівнем світового океану. Теплі та солоні води Атлантики проникли у прісноводне, холодне Балтійське озеро, що поступово перетворилося на солоне, тепле море. Танення льодовика призвело до підвищення рівня світового океану й затоплення низовинних ділянок морських узбереж. Так Британія перетворилася з півострову на острів.

Потоп у Надчорномор’ї[ред. | ред. код]

У той самий час трапився прорив вод Середземного моря у Чорне море, рівень якого підвищився на 30 м.

Зникнення скандинавського антициклону[ред. | ред. код]

Через зникнення Скандинавського льодовика високий атмосферний тиску над Скандинавією знизився. Саме скандинавський антициклон зумовлював холодний, сухий й різко континентальний клімат у прильодовиковій Європі через постійні холодні вітри з льодовика. Зникнення антициклону призвело до переважання вологих й теплих вітрів з Атлантики, що відповідає сучасній циркуляції повітряних мас над Європою[3].

Пребореальна доба[ред. | ред. код]

Пребореальна доба характеризувалася на початку потужним половецьким потеплінням й деяким похолоданням наприкінці. У помірній зоні Європи прискорено руйнуються перигляціальні ландшафти, зникають представники флори та фауни колишніх тундро-степів. У прохолодній середній смузі Європи, на заболочених грунтах, що залишилися після відтаванння вічної мерзлоти поширюються березово-смерекові ліси[3].

Іолдієве море[ред. | ред. код]

Внаслідок встановлення танення льожовика у Скандинавії й у Північній Європі різко потеплішав клімат,що ознаменувало початок голоцену. Його пов'язують з постанням Іолдієвого моря, що сталося близько 8123 року до Р.Х. за найдавнішими засоленими шарами стрічкових глин Балтії. Часові межі існування Іолдієвого моря збігаються з пребореальною добою[4].

Пребореальна доба в Україні[ред. | ред. код]

Північну Україну (Полісся, Волинь, Поділля) вкривали березово-смерекові ліси з ділянками реліктового тундро-степу. Південніше у лісах переважала смерека.

У степовому Надчорномор’ї природно-кліматичні зміни на межі плейстоцену та голоцену були незначними порівняно з Поліссям та Волинню. Надчорномор’я вкривав степ з перелісками смереки й берези на пониззях. Нижньодніпровські піски на 150 км вздовж лівого берегу Дніпра були вкриті великим масивом смерекових лісів 150 км.

Бореальна доба[ред. | ред. код]

За бореальної добі відбувалося подальше потепління клімату, що ще залишався досить сухим й прохолодним через рештки льодовика у нагірній Скандинавії, У березово-смерекових лісах Північної України смерека більше витісняє березу. Південніше ліса перетворюються на широколистяні з перевагою ліщини.

Анцилове озеро[ред. | ред. код]

Відхід льодовика зумовив ізостатичне підняття земної кори Скандинавського півострова. Разом з нею піднялось дно проток, що з’єднували Іолдієве море з Атлантичним океаном. Таким робом утворилося Анцилове озеро, що існувало за бореальної доби. Близько 6000 року до Р,Х. після утворення стоку у краї Датських проток рівень Анцилового озера впав на 13 м та зрівнявся з рівнем Атлантичного океану[4].

Литоринове море[ред. | ред. код]

Єднанням Аницилового озера з Атлантичним океаном утворилося Литоринове море, що існувало за атлантичного періоду голоцену. У Південній Балтії простежені сліди кількох трансгресій Литоринового моря[4].

Річкова мережа[ред. | ред. код]

За середньокам’яної доби сформувалася нинішня річкова мережа.

Флора й фауна[ред. | ред. код]

В наслідок потепління колишні прильодовикові тундро-степи заросли лісом.

Заростання лісом прильодовикових тундро-степів зумовило заміну степової стадної фауни на лісову нестадну. Холодолюбні ж тварини та рослини пізньої давньокам’яної доби змінилися голоценовою флорою й фауною.

Полювання[ред. | ред. код]

Як наслідок зміни прильодовикового тундро-степу на ліс, зі зміною флори та фауни поширились принципово нові знаряддя та методи мисливського промислу. Поширилося одноосібне полювання у лісі з луком та стрілами, що виявилось більш продуктивним над груповим полюванням у степу. Воно стало основою існування середньокам’яної людності. Проте це швидко майже знищило, й без того нещільну популяцію травоїдних у лісовій зоні, й призвело до мисливського господарства.

Наприкінці мезоліту помірна зона Європи була відкрита для запозичення культури відтворюючого господарства у більш розвинених новокам’яних культур людності Середземномор’я.

Полювали з лука переважно на дрібних тварин та птахів. Серед великих тварин, на яких полювала людина мезолітичної доби були благородний олень, зубр, кабан, дикий кінь. Також важливим було рибальство.

Мікролітична технологія[ред. | ред. код]

Мезоліт характеризується дальшим розвитком техніки обробки кременю. Археологічною ознакою середньокам’яної доби є повсюдне поширення лука та стріл, що фіксується масовими знахідками крем’яних наконечників стріл — мікролітів (від «мікро» — малий). Мікролітичні пластини для вкладневих знарядь виготовляти завтовшки близько 1 мм. Поза наконечниками для стріл мікроліти також вставляли у списи та гарпуни.

Культурно-територіальні краї[ред. | ред. код]

За особливостями крем'яних виробів в Україні виділені дві основні культурно-територіальні краї та особливу область:

  • азово-чорноморський, або південний «степовий» мікролітичний культурний край до якого відноситься Крим, степове Подніпров'я, Приозів'я;
  • полісько-лісостеповий, або північний мікро-макролітичний культурний край, де помітну роль мали вістря на пластинах; до неї віднесено лісостепове Лівобережжя, Сіверодонеччина, Київське Подніпров'я, Подесіння та Волинь;
  • в окрему культурну підобласть виділяють Середнє Подністров'я та Передкарпаття.

Європейська зандрова низовина простяглася у широтному напрямку від Англії до Середньоруської височини, східною частиною якої є Поліська зандрова низовина. Саме тому на Поліссі розвивалися природно-ландшафтні процеси, аналогічні тим, що мали місце на Англійській, Німецькій, Польській низовинах та Надніманні.

Степове Надчорномор’я є північно-східною частиною Великого Середземномор’я, з яким тісно пов’язана природничими та культурно-соціальними процесами.

Археологічні культури Полісся були тісно пов’язані з культурами Південної Балтії, а культури Надчорномор’я — зі Середземномор’ям.

Рання середньокам'яна доба України[ред. | ред. код]

Для paнньої середньокам'яної доби України характерно більше десяти типів пам'яток:

  • південний степовий азово-чорноморський культурний край налічував мікролітичні культурні типи:
  • північний полісько-лісостеповий культурний край й середньодністровська культурна область, з характерними для них мікро-макролітичними виробами, що територіально обгинає азово-чорноморський культурний край з півночі:

Такод, ймовірно, ще в ранньому мезоліті Волині складаються і пам'ятники типу Народичі.

Пізня середньокам'яна доба України[ред. | ред. код]

У пізньо-середньокам'яній добі в Украіни виділено понад 10 археологічних культур та культурних типів пам'яток:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Л.Л. Залізняк - Ранній мезоліт
  • Л.Л. Залізняк - Пізній мезоліт
  • Археология Украинской ССР в 3-х томах. Киев. 1986 год. том 1, с. 86-108

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Залізняк, Л.Л. Ранній мезоліт України (українська мова). Київ: Археологія. 
  2. Biitte, A. (1896). On the variations of climate in the course of time.— Christiania Vidensk selsk.— V. 5. 
  3. а б Хотинский, Н. А. Голоцен... 
  4. а б в Долуханов, П.М. (1969). История Балтики (російська мова). Москва. с. 115. 

Посилення[ред. | ред. код]