Захарівка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Захарівка
Парк у центрі селища
Парк у центрі селища
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Роздільнянський район Роздільнянський район
Громада Захарівська селищна громада
Код КАТОТТГ: UA51140070010053225
Облікова картка Захарівка (смт) 
Основні дані
Засноване 1791
Колишня назва Фрунзівка
Статус із 17.05.1963 року
Площа 7,60 км²
Населення 5237 (01.01.2021)[1]
Густота 680,8 осіб/км²
Поштовий індекс 66702
Телефонний код +380 4860
Географічні координати 47°19′52″ пн. ш. 29°45′16″ сх. д. / 47.33111° пн. ш. 29.75444° сх. д. / 47.33111; 29.75444Координати: 47°19′52″ пн. ш. 29°45′16″ сх. д. / 47.33111° пн. ш. 29.75444° сх. д. / 47.33111; 29.75444
Водойма р. Кучурган, р. Великий Канай


Відстань
Найближча залізнична станція: Затишшя
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - залізницею: 144 км
 - автошляхами: 140 км
Селищна влада
Адреса 66700, Одеська обл., Роздільнянський р-н, смт Захарівка, вул. Одеська, 59
Карта
Захарівка. Карта розташування: Україна
Захарівка
Захарівка
Захарівка. Карта розташування: Одеська область
Захарівка
Захарівка

Commons-logo.svg Захарівка у Вікісховищі

Захарівка19272016 — Фрунзівка) — селище міського типу в Роздільнянському районі Одеської області України. Адміністративний центр Захарівської селищної громади.

Тротуар в центрі
Супермаркет
Вулиця в центрі

До 25 жовтня 2020 року селище було адміністративним центром Захарівського району, який був ліквідований[2].

Територія сучасного селища Захарівка містить також колишні села Адамівка, Баєрове, Катеринівка, Латівка.

Через Захарівку проходять автодороги Р33, Т 1614,та бере початок О162544.

Поблизу селища створено ландшафтний заказник місцевого значення Шептереди.

Північна частина Захарівки
Південна частина Захарівки

Історія[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей у Захарівці

На території Захарівки і поблизу неї виявлено рештки поселення епохи мезоліту (13 тис. років тому) та великий могильник черняхівської культури (IIIVI століття н. е.).

У 1798 році в Захарівці було 78 дворів і мешкало 249 осіб.

В Захар'їці , яка в 1843 році стала волосним центром Тираспольського повіту Херсонської губернії і одержала статус містечка, відбувалися ярмарки, щотижня збиралися великі базари. Вигідне географічне розташування — на шляху між Одесою і Балтою, по якому йшли хлібні вантажі з степових районів до чорноморського порту,— сприяло перетворенню Захар'ївки в один із значних центрів торгівлі хлібом. Поряд з торгівлею в містечку розвивалося ремесло — ковальське, кравецьке, шорне, шапкове тощо. Наприкінці XIX століття тут працювали 21 кравець, 12 шевців, 12 теслярів, 8 ковалів. Переважну частину ремісників, так само як і дрібних торговців, становили євреї. Єврейське населення Захар’ївки в кінці XIX — на початку XX століть становило половину її мешканців.

Станом на 1886 рік у містечку Захарівка, центрі Захар'ївської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 702 особи, налічувалось 127 дворових господарств, існували станова квартира 3-го стану, православна церква на честь Святого Пророка Захарії, збудована 1794-го року[3], 2 єврейські синагоги, школа, земська станція, 6 лавок, заїзд, харчевня та винний склад, відбувався щорічний ярмарок та базари кожної другої неділі місяця[4]. За 9 верст — залізнична станція, трактир. За 12 верст — молитовний будинок. За 16 верст — залізнична станція. У селі Адамівка мешкало 50 особи, налічувалось 12 дворових господарств, існували паровий млин та цегельний завод. У селі Катеринівка мешкало 32 особи, налічувалось 7 дворових господарств, існував винний склад.

Пам'ятник загиблим в 1941-1945 роках жителям Захарівки

Близько 400 жителів Захарівки були мобілізовані на фронти Першої світової війни. Близько 100 з них загинули.

Впродовж німецько-радянської війни понад 1000 жителів Захарівки було призвано до лав Червоної Армії. 283 з них загинули. Понад 200 осіб нагороджено орденами та медалями.

З 1963 року — селище міського типу.

За переписом 2001 року населення склало 5111 осіб.

Переіменування[ред. | ред. код]

7 листопада 1927 року, в десяту річницю більшовицької революції Захарівку було переіменовано на Фрунзівку, на честь радянського державного та військового діяча Фрунзе Михайла Васильовича, батько якого народився та жив тут тривалий час.

Згідно з законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» смт Фрунзівка внесене до переліку населених пунктів, які підлягають перейменуванню[5].

19 травня 2016 року Захарівці було повернено її історичну назву.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Іванов Павло Андрійович (1860—прибл. 1918) — історик, вивчав історію українських земель у період Середньовіччя.
  • Орлик Олександр Іванович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Євдокименко Валерій Кирилович - Доктор економічних наук, професор. Громадсько-політичний діяч. Народився 04.02.1939 р. у с. Фрунзівка, Одеська область. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут (1961), з відзнакою - Академію суспільних наук у Москві (1976). З 1961 р. працював на Чернівецькому деревообробному комбінаті, де пройшов шлях від майстра цеху до голови правління ВАТ. Працював першим секретарем Чернівецького міськкому партії, на керівних посадах у Чернівецькому облвиконкому та облдержадміністрації. У 1976 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Ефективність об’єднань в промисловості та шляхи її підвищення»; у 1997 р. – докторську дисертацію на тему: «Регіональна політика розвитку туризму. Методологія формування, механізм реалізації». З 1998 р. – завідувач кафедри міжнародної економіки та економіки підприємства в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. Юхим Гусар.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
  2. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 25 липня 2020. 
  3. Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. 42 міста з радянськими назвами, які перейменують (карта) [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]//fakty.ictv.ua