Нерубайське: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Ykvach (обговорення | внесок) |
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{ |
{{Селище міського типу України |
||
| назва = Нерубайське |
| назва = Нерубайське |
||
| зображення = Вознесенская церковь (северный фасад), Нерубайское.jpg |
| зображення = Вознесенская церковь (северный фасад), Нерубайское.jpg |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
| область = [[Одеська область]] |
| область = [[Одеська область]] |
||
| район = {{Од-Од}} |
| район = {{Од-Од}} |
||
| громада = [[Нерубайська |
| громада = [[Нерубайська селищна громада]] |
||
| код КОАТУУ = 5121084201 |
| код КОАТУУ = 5121084201 |
||
| розташування = |
| розташування = |
||
Версія за 21:35, 24 серпня 2023
Шаблон:Селище міського типу України Неруба́йське — село в Україні, адміністративний центр Нерубайської сільської громади Одеського району Одеської області. Населення становить приблизно 8558 осіб[1].
Історія
Слов'янська назва села має прозору форму Нерубайське й походить від не рубати. Відомо, що в давнину на території села, як і взагалі на берегах Хаджибейського лиману, мешкали українські козаки. За легендою, між козаками й турками, які також населяли цей край (звідси й тюркомовні топоніми Одеської області, зокрема турецькою за походженням є назва Хаджибей), нерідко відбувалися сутички. Одного разу обидві сторони вирішили примиритися і з цією метою уклали договір не рубатися. Про присутність у минулому козаків свідчать залишки старовинних козацьких некрополів. На місцевих кладовищах (у Нерубайському їх офіційно два) подекуди можна знайти козацькі могили. Написи на хрестах виконані старою кирилицею. Саме село засновано у 1795 році. На його території збереглися споруди ще зі старих часів: Вознесенська церква з триярусною дзвіницею (у стилі класицизму) тощо.
До 1917 року село входить до складу Одеського градоначальства.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 36 жителів села[2].
В історичному плані село відоме передусім завдяки радянському партизанському руху. У 1941—1942 роках на території села базувався радянський партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу Молодцова-Бадаєва В.[3]
Сотниківський цвинтар
У Нерубайському знаходиться найбільший із збережених козацьких цвинтарів України — Сотниківський цвинтар. Задовго до російської окупації-колонізації тут, на краю Хаджибею, оселися козаки. Катерина II примусила козаків підписати документи, що вони ніколи не візьмуть до рук зброї, аби вони тут залишитись, а не волочитись на Кубань. Тож стали іменуватися стали козаками-нерубаями. Замість шаблі вони взяли у руки кайло та пилу і так виниклі одеські катакомби. Козаки-нерубаї збудували Одесу. Власниками великих мереж штолень, в яких добували камінь, з якого будували місто, були козаки, поховані на цьому цвинтарі такі, як Шмигора та Гетьманенко[4].
Музей партизанської слави (катакомби)
Нерубайське відоме передусім завдяки Музею партизанської слави (меморіальний комплекс) і катакомбам, які простягаються під значною частиною населеного пункту і далі на інші райони. Під час німецько-радянської війни в катакомбах переховувалися одеські партизани. Нерубайські катакомби, як і решта одеських катакомб, утворилися внаслідок добування будівельного каменя — черепашнику, з якого у селі споруджено багато будинків. У підземеллях меморіального комплексу представлені предмети партизанського побуту й зразки зброї, на стінах наявні написи тих часів. Музей партизанської слави — єдиний офіційний вхід до просторих і багатокілометрових катакомб[5]. У селі є інші входи до катакомб, але через те, що були часті випадки зникнення в катакомбах людей, ці входи засипали.
Населення
Нерубайське належить до найбільших сіл Одеського району та Одеської області. Його населення становить приблизно 8558 осіб. У селі живуть українці, росіяни, роми, вірмени, корейці тощо. Оскільки село розташоване неподалік від Одеси, яка характеризується відносною економічною стабільністю, населення постійно зростає завдяки приїжджим, зокрема з інших країн. Переважна більшість населення користується російською мовою. Багато корінних мешканців говорить українською мовою, нерідко суржикізованою. Етнічні групи, що компактно проживають у селі (скажімо, роми), часто спілкуються своєю мовою.
Згідно з переписом 1989 року населення села становило 7107 осіб, з яких 3317 чоловіків та 3790 жінок[6].
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8516 осіб[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 76,29 % |
| російська | 18,86 % |
| циганська | 3,27 % |
| румунська | 0,78 % |
| болгарська | 0,23 % |
| вірменська | 0,23 % |
| білоруська | 0,05 % |
| гагаузька | 0,01 % |
| румунська | 0,01 % |
Освіта й охорона здоров'я
У Нерубайському діють два загальноосвітні навчальні заклади, а саме: Нерубайський навчально-виховний комплекс (гімназія), Нерубайська загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів. У селі працює будинок культури, у якому функціонує школа мистецтв. Медичне обслуговування населення здійснює Нерубайська амбулаторія.
Транспорт
Через Нерубайське проходять дороги районного значення, які виходять на об'їзну дорогу та київську трасу (автошлях М05E95 (Київ — Одеса). За радянських часів між Нерубайським і Одесою було регулярне автобусне сполучення. Сьогодні сполучення здійснюють маршрутні таксі № 84 (кінцева зупинка селище НАТІ, яке підпорядковане Нерубайській сільській громаді), № 87 (так само) і № 87Н (кінцева зупинка «Дачний масив Орлівка»).
Відомі особи
- Слабченко Михайло Єлисейович (1882—1952) — український історик і правник, академік.
- Петрик Анастасія Ігорівна (нар. 2002) — українська співачка, переможниця міжнародного пісенного конкурсу «Дитяче Евробачення 2012».
- Петрик Вікторія Ігорівна (нар. 1997) — українська співачка, переможниця дитячої «Нової хвилі-2010»[9].
Галерея
-
Нерубайські катакомби -
Предмети побуту партизан, які переховувалися в катакомбах -
Монумент партизанам у селі
Примітки
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 січня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Нерубайське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 березня 2013. Процитовано 24 квітня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Одеса. Найбільший козацький цвинтар. Сотниківська Січ. ukrainaincognita.com.
- ↑ http://www.doroga.ua/poi/Odesskaya/Nerubajskoe/Katakomby_Muzej_partizanskoj_slavy/1701
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Сестри українки Вікторія та Анастасія Петрик перемогли дитячу «Нову Хвилю». Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 2 грудня 2012.
| ||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
