Сі Цзіньпін
.jpg)
Сі Цзіньпін (кит. 習近平 / 习近平; піньінь: Xí Jìnpíng; нар. 1 червня 1953, повіт Фупін, Шаньсі, КНР) — китайський державний і політичний діяч, Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю з 15 листопада 2012, Голова КНР (з 14 березня 2013).
Кандидат у члени ЦК КПК 15-го скликання (1997–2002), Член ЦК КПК 16-17-го скликань (з 2002 р.), член Політбюро ЦК КПК і Постійного комітету Політбюро ЦК КПК 17-го скликання (з 2007 р.).
Сі Цзіньпін є одним з найбільш високопоставлених осіб в політичній системі Китаю. Він став наступником до недавнього голови КНР Ху Цзіньтао, який залишив свій пост 15 листопада 2012 року.
Біографія[ред. • ред. код]
Сі Цзіньпін народився 1 червня 1953 у повіті Фупін провінції Шаньсі. Його батько — Сі Чжунсюнь (1913–2002), китайський революціонер, що належав до першого покоління керівників КНР, обіймав посаду віце-прем'єра Держради КНР (1959–1965), був губернатором провінції Гуандун (1979–1981) і заступником Голови ПК ВЗНП.
Сі Цзіньпін почав трудову діяльність у 1969 році. У 1974 році вступив у Комуністичну партію Китаю. Аспірантуру за спеціальністю «Марксистська теорія й ідейно-політичне виховання» Інституту гуманітарних і соціальних наук Університету Цінхуа закінчив заочно, має ступінь доктора юридичних наук.
1969–1975 роки — після закінчення середньої школи секретар парторганізації бригади Лянцзяхе комуни Веньаньї у повіті Яньчуань провінції Шеньсі.
1975–1979 роки — студент хіміко-технологічного факультету Політехнічного університету Цінхуа.
1979–1982 роки — секретар Канцелярії Держради КНР і Канцелярії Центральної військової ради КНР.
1982–1983 роки — заступник секретаря Комітету КПК повіту Чжендін провінції Хебей.
1983–1985 роки — секретар Комітету КПК повіту Чжендін провінції Хебей.
1985–1988 роки — віце-мер міста Сямень провінції Фуцзянь.
1988–1990 роки — секретар Комітету КПК округу Нінде провінції Фуцзянь.
1990–1993 роки — секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників Фучжоу провінції Фуцзянь.
1993–1995 роки — член Постійного комітету комітету КПК провінції Фуцзянь, секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників міста Фучжоу провінції Фуцзянь.
1995–1996 роки — заступник секретаря Комітету КПК провінції Фуцзянь, секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників м. Фучжоу.
1996–1999 роки — заступник секретаря Комітету КПК провінції Фуцзянь.
1999–2000 роки — заступник секретаря Комітету КПК, виконувач обов'язків губернатора провінції Фуцзянь.
1998–2002 роки — аспірант заочної форми навчання за спеціальністю «Марксистська теорія й ідейно-політичне виховання» Інституту гуманітарних і соціальних наук Університету Цінхуа.
2000–2002 рр.— заступник секретаря Комітету КПК і губернатор провінції Фуцзянь.
З 2002 — заступник секретаря Комітету КПК, а також в.о. губернатора провінції Чжецзян.
2002–2003 р.р. — секретар Комітету КПК, а також в.о. губернатора провінції Чжецзян.
2003–2007 роки — секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників провінції Чжецзян.
У 2007–2008 рр.. — секретар Шанхайського міського комітету КПК.
З 2007 — член Секретаріату ЦК КПК.
З 2008 — заступник Голови КНР.
З жовтня 2010 р. — заступник голови Військової ради ЦК КПК.
З 15 листопада 2012 р. Сі Цзіньпін — Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю. Рішення про його обрання було прийнято учасниками першого пленуму ЦК КПК XVIII скликання (почався 8 листопада).
16 березня 2012 журнал «Цюші» опублікував доповідь заступника голови КНР і ректора Вищої партійної школи Сі Цзіньпіна, в якому головна увага приділяється питанню єдності Комуністичної партії Китаю. За його словами, необхідно «свідомо підтримувати єдність партії, рішуче боротися проти всіх дій, що завдають шкоди і розколюють партію».
14 березня 2013 Китайські збори народних представників оголосили, що Сі Цзіньпін став новим Головою КНР.[11] Він замінив на цій посаді Ху Цзіньотао і сконцентрував у своїх руках всю владу над партією, державою і збройними силами [12].
З приходом до влади Сі Цзіньпіна у Китаї почали проводитися економічні реформи і жорстка антикорупційна компанія, але у той же час було скорочення громадянських свобод та зростання націоналізму. У жовтні 2017 року під час 19-ого з'їзду Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпіна було визнано «найвпливовішим китайським лідером» після Мао Цзедуна. На початку з'їзду голова Китаю виступив з тригодинною промовою і вперше представив свою філософію «соціалізму з китайськими характеристиками в нову епоху» та пообіцяв до 2050 року перетворити Китай на світового лідера [13]. Він заявив, що Китай буде здійснювати повноцінні контакти зі світом і підкреслив, що «жодна країна не може самостійно вирішувати численні проблеми, що стоять перед людством. Жодна країна не може дозволити собі йти в самоізоляцію» [14]. Високопосадовці та державні ЗМІ почали називати його ідеї «Ідеологія Сі Цзіньпіна». Погляди попередніх лідерів Компартії Китаю теж фіксувалися у конституції партії, але ідеологом визнавали лише її засновника Мао Цзедуна [15].
11 березня 2018 р. під час щорічного засідання Народного з'їзду народних представників у Пекіні була ухвалена конституційна поправка, яка дозволяє Сі Цзіньпіну залишатися на посаді президента небмежений термін. Багатьох киатйців ця новина шокувала [16] . Під час голосування у парламенті з 2996 депутатів двоє проголосували «проти», ще три утрималися. До того Конституція дозволяла президенту перебувати на посаді два терміни, а ця поправка скасовує систему, яку запровадив китайський лідер Ден Сяопін у 1982 році, спрямовану на запобігання надмірностей диктатури протягом усього життя [17]. Термін правління Сі Цзіньпіна мав закінчитись у 2023 р. [18]. Влада Китаю оголосила, що зміни покликані вдосконалити єдине партійне та державне керівництво [19].
Президент США Дональд Трамп похвалив зусилля свого китайського колеги, спрямовані на продовження терміну його повноважень і зазначив, що не проти аналогічного рішення у США. «Не забувайте, що Китай - велика країна, а Сі - великий джентельмен. Він тепер - довічний президент. Він чудовий... і подивіться, він зміг це зробити. Думаю, це здорово. Можливо, і ми зможемо якось зробити так само» - заявив Трамп 3 березня під час виступу на вечорі зі збору коштів, проведеного у його маєтку у Флориді [20].
Родина[ред. • ред. код]
Сі Цзіньпін — чи не єдиний із сучасних китайських політиків, ім'я дружини якого відоме широким народним масам[21]. Його дружиною з 1986 року є Пен Ліюань — відома китайська співачка, володарка багатьох китайських і зарубіжних премій, у тому числі звання «діяч мистецтва з благородною мораллю і високим художнім рівнем». Вона є першим у країні магістром китайської національної вокальної музики, послом доброї волі ВООЗ з питань туберкульозу і СНІДу, послом доброї волі з питань боротьби з тютюнокурінням і запобігання дитячій злочинності. Також вона брала участь у масштабних державних акціях щодо викорінення обігу наркотичних речовин серед неповнолітніх, та пропагування використання презервативів населенням. Подружжя має дочку Сі Мінцзе.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #171899148 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ http://www.philstar.com/Article.aspx?articleId=852870&publicationSubCategoryId=64
- ↑ http://www.miamiherald.com/2012/11/17/3101173/us-latin-america-need-more-engineers.html
- ↑ Xi Jinping began career as cadre in rural Hebei — South China Morning Post, 2012.
- ↑ Xi Jinping Millionaire Relations Reveal Fortunes of Elite — Bloomberg News, 2012.
- ↑ Xi Jinping's mother praises father's influence on their children in article — South China Morning Post, 2013.
- ↑ Xi Jinping’s brother marks 100th birthday of father in Gansu — South China Morning Post, 2013.
- ↑ Xi Jinping Millionaire Relations Reveal Fortunes of Elite — Bloomberg News, 2012.
- ↑ Xi Jinping put work first and missed birth of daughter — South China Morning Post, 2012.
- ↑ а б China's Peng Liyuan a First Lady in more ways than one — The Straits Times, 2014.
- ↑ Сі Цзіньпін став новим керівником Китаю
- ↑ Сі Цзіньпін зосередив у своїх руках всю владу у Китаї
- ↑ Пекіні завершився з'їзд Компартії Китаю: Сі Цзіньпін зміцнив свої позиції
- ↑ Сі Цзіньпін: лідер великої держави в нову епоху
- ↑ Сі Цзіньпіна визнали "найвпливовішим китайським лідером" після Мао Цзедуна
- ↑ На думку народу плювати: президент правитиме вічно, депутати вже переписали конституцію
- ↑ У КИТАЇ ДОЗВОЛИЛИ «ВІЧНЕ ПРАВЛІННЯ» ПРЕЗИДЕНТА СІ ЦЗІНЬПІНА
- ↑ "Вічний Сі Цзіньпін": У Китаї зняли обмеження на кількість президентських термінів
- ↑ Сі Цзіньпіну дозволили стати довічним лідером Китаю
- ↑ [ttps://www.pravda.com.ua/news/2018/03/4/7173602/ Трамп оцінив плани Китаю про "пожиттєвого керівника": Можливо, і ми так колись зробимо]
- ↑ Ольга Танасійчук (2012-12-28). Новий лідер Китаю Сі Цзіньпін - хто він?. УкрІнформ. Архів оригіналу за 2013-08-22.
Посилання[ред. • ред. код]
- Биографія Сі Цзіньпіна на сайті Центрального народного уряду КНР (кит.)
- Ольга Танасійчук (2012-12-28). Новий лідер Китаю Сі Цзіньпін - хто він?. УкрІнформ. Архів оригіналу за 2013-08-22. — біографія Цзіньпіна.
- Политический портрет Си Цзиньпина на сайте ИТАР-ТАСС (рос.)
- Президент Китая поздравил Украину
- Глава Китая пожелал Украине мира, могущества и процветания
- Председатель КНР: Мы поддерживаем целостность Украины и ее выбор
|
|||||||||||||||||
|
|||||
