Населення Тунісу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Тунісу M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 11,037 млн осіб
Густота 72,4 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,73 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,89 %
Народжуваність 16,64 ‰
Смертність 5,98 ‰
Смертність немовлят 22,35 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 23,03 %
 • 15–64 років 68,93 %
 • старіші за 65 років 8,04 %
Середня тривалість життя 75,89 року
 • чоловіків 73,79 року
 • жінок 78,14 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,07 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,94 чол./жін.
після 65 років 0,97 чол./жін.
Етнічні групи
Нація тунісці
Мови
Офіційна арабська

Населення Тунісу. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,037 млн осіб (79-те місце у світі)[1]. Чисельність тунісців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,64 ‰ (113-те місце у світі), смертність — 5,98 ‰ (166-те місце у світі), природний приріст — 0,89 % (126-те місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Тунісі, станом на 2015 рік, дорівнює 16,64 ‰ (113-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,99 дитини на одну жінку (122-ге місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 62,5 % (станом на 2012 рік)[1].

Смертність у Тунісі 2015 року становила 5,98 ‰ (166-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,89 % (126-те місце у світі)[1].

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Тунісу, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Тунісу становить 32,4 року (97-ме місце у світі): для чоловіків — 31,9, для жінок — 32,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 75,89 року (93-тє місце у світі), для чоловіків — 73,79 року, для жінок — 78,14 року[1].

Вікова структура населення Тунісу, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 23,03 % (1 309 910 чоловіків, 1 232 149 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 15,53 % (860 967 чоловіків, 853 501 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 44,58 % (2 388 056 чоловіків, 2 532 035 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,82 % (494 054 чоловіка, 479 469 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 8,04 % (435 737 чоловіків, 451 346 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 72,4 особи/км² (143-тє місце у світі)[1].

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Тунісу

Туніс високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 66,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,38 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Туніс (столиця) — 1,993 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].


Міграції[ред. | ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,73 ‰ (161-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Туніс є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[2].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
араби
  
98%
європейці
  
1%
інші
  
1%
Докладніше: Народи Тунісу

Головні етноси країни: араби — 98 %, європейці — 1 %, євреї та інші — 1 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Тунісу

Мови[ред. | ред. код]

Мови Тунісу (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
%
французька
  
60%
берберська
  
%
Докладніше: Мови Тунісу

Офіційна мова[3]: арабська. Інші поширені мови: французька (у сфері бізнесу й освіти) — 60 %, берберська (тамазігх).

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії в Тунісі (2012 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
99.1%
інші
  
1%
Докладніше: Релігія в Тунісі

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам (державна релігія, сунізм) — 99,1 %, інші (християнство, юдаїзм, шиїзм, бахаїзм) — 1 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта в Тунісі

Рівень письменності 2015 року становив 81,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 89,6 % — серед чоловіків, 74,2 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,2 % ВВП країни, станом на 2012 рік (38-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 15 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,22 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7 % ВВП країни (80-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 22,35 ‰ (79-те місце у світі); хлопчиків — 25,71 ‰, дівчаток — 18,76 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 62 випадків на 100 тис. народжень (104-те місце у світі)[1].

Туніс входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

2014 року було зареєстровано 2,7 тис. хворих на СНІД (116-те місце в світі), це 0,04 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (123-тє місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (104-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27,1 % (80-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 2,3 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 93,2 % в сільській місцевості; загалом 97,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,4 %, в сільській місцевості — 79,8 %, загалом по країні — 91,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2001 рік, дорівнює 2,85 км³ на рік, або 295,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 14 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 82 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 44,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 33,8 %; частка осіб похилого віку — 11 %, або 9,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 27 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 5,355 млн унікальних інтернет-користувачів (65-те місце у світі), що становило 48,5 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 4,044 млн осіб (92-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 14,8 %; промисловість і будівництво — 33,2 %; сфера послуг — 51,7 % (станом на 2014 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 15,4 % працездатного населення, 2014 року — 14,9 % (154-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 37,6 %, серед юнаків — 35,7 %, серед дівчат — 41,8 % (10-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред. | ред. код]

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Тунісу докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[4][5].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Тунісу[6]
Рік Населення Зміна
1960 4 220 701
1970 5 127 000 +21.5%
1980 6 384 000 +24.5%
1990 8 154 400 +27.7%
2000 9 563 500 +17.3%
2010 10 547 000 +10.3%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат Tunisia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  4. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  5. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  6. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]