Часник (загородження)
Часни́к — військове загородження, що складається з декількох з'єднаних зіркоподібно гострих сталевих штирів (гостряків), спрямованих у різні боки. Інші назви — три́бола (лат. tribola, однина — tribolum < грец. τρίβολον), три́вола (грец. τρίβολα, однина τρίβολον — «шип», «колючка»), каракулі. У староруських пам'ятках відомий як вълчьц(ь)[1] (вовчець).
Якщо часник кинути на землю, то один шип завжди буде спрямований вгору, а інші становитимуть йому опору. У найпоширенішого типу цього загородження кінці чотирьох штирів відповідають вершинам правильного чотиригранника. Зазвичай виготовлений з металевих пластин або товстого металевого дроту. Загородження з великої кількості розкиданого часнику було ефективно проти кінноти, застосовувалося також проти піхоти, бойових слонів і верблюдів. Найчастіше має такі розміри: довжина кожного штиря до 5 см, товщина біля основи 0,8—1 см. Стрижні можуть закінчуватися зазублинами, як рибальські гачки[2]. Здебільшого його застосовували як протикінне загородження, але при достатній щільності розміщення часник може уповільнити й рух піхоти.
Перше відоме використання часнику датоване 331 роком до н. е. — цього року він був використаний персами в битві при Гавгамелах. Потім активно застосовувався у всі історичні періоди. Наприклад, кожен воїн Римської імперії зобов'язаний був мати 8 штук часнику[3]. Часник застосовували запорізькі козаки[4]. Сучасні аналоги часнику використовуються як протиавтомобільне загородження — для проколювання шин.
Посилання
- ↑ вълчьць // Словарь древнерусского языка (XI—XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 27 лютого 2017.
- ↑ Часник
- ↑ Триболи. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
- ↑ Козацька зброя
.png)