Голландська інтервенція на Балі (1906)
| Голландська інтервенція на Балі | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Голландські війська висаджуються в Санурі. 1906 рік  Голландська кавалерія в Санурі | |||||||
| |||||||
| Військові сили | |||||||
| 3 піхотних батальйони 1 кавалерійський деташемент 2 артилерійські батареї |
невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | близько 1 000 вбито | ||||||
Голландська інтервенція на Балі (1906) — військова інтервенція колоніальної армії Королівства Нідерландів на острів Балі, яка призвела до знищення двох південних балійських королівств — Бадунга і Табанана, а також до серйозного ослаблення найбільшого королівства острова — Клунгкунга. Це була шоста за рахунком інтервенція голландців на острів.
Передісторія
Голландці до середини XIX століття вже завоювали північну частину Балі, приєднавши королівства Джембрана, Булеленг і Карангасем до Голландської Ост-Індії, проте південні королівства — Табанан, Бадунг і Клунгкунг — залишилися незалежними. Між цими королівствами і голландцями постійно виникали різні дрібні суперечки, і голландці чекали лише підходящого приводу, щоб почати масоване вторгнення.
Одним з головних предметів спорів між балійськими королями і голландцями було розмежування прав у привласненні товарів з кораблів, які терпіли аварії на рифах біля Балі. За балійською традицією, яка мала назву tawan karang і була аналгом середньовічного європейського «берегового права», балійський король вважався власником всіх затонулих у водах біля його королівства судів, але голландці не були з цим згодні.
27 травня 1904 року китайська шхуна під назвою Sri Kumala сіла на рифи біля Санура і була тут же розграбована бадунгськими балійцями. Коли голландці послали королю Бадунга вимогу віддати їм частину здобичі, він відповів відмовою, заручившись підтримкою королів Табанана і Клунгкунга. Правитель Табанана також викликав невдоволення голландців тим, що в 1904 році дозволив у своїй країні звичай саті — ритуал спалення живих родичів разом з трупом померлого глави сім'ї, який на Балі мав назву wesatia, незважаючи на те, що голландці формально просили його не робити цього.
У червні 1906 року голландський флот почав блокаду південного узбережжя Балі, а правителям південних королівств були спрямовані різні ультиматуми.
Вторгнення
14 вересня 1906 року досить значні сили Королівської голландської Ост-Індської армії, названі Шостою військовою експедицією, висадилися в північній частині пляжу в Санурі, на території Бадунга. Командував голландськими військами генерал-майор Марінус Бернардус Рост ван Тоннінген[1]. Бадунгські солдати здійснили кілька нападів на намети голландців в Санурі, а також чинили серйозний опір в селі Інтаран[2].
Кесіман
Проте в цілому голландцям вдавалося просуватися по країні без особливого опору, і вони прибули в місто Кесіман 20 вересня 1906 року. Там місцевий цар, васал короля Бадунга, вже був убитий його власним жерцем, так як відмовився чинити збройний опір голландцям. Його палац був у вогні, саме місто спорожніло.
Денпасар
Голландці вступили в місто Денпасар так, немов були на військовому параді. Ніякого опору спочатку їм надано не було. Вони підійшли до палацу місцевого правителя і відчули запах диму, а також почули барабанний бій з-за стін палацу.
Коли голландці підійшли до воріт палацу, вони відчинилися, і з палацу виступила мовчазна процесія під керівництвом місцевого раджі, якого на паланкіні несли чотири людини. Раджа був одягнений у традиційний білий одяг для кремації та чудові ювелірні прикраси і був озброєний традиційним балійським кинджалом — крисом. Інші люди в процесії були чиновниками раджі, охоронцями, жрецями, дружинами, дітьми і слугами, і всі вони були одягнені однаково. Вони вже провели над собою традиційні передсмертні ритуали, були одягнені у білі шати, і кожен мав свій ритуальний крис.
Коли процесія була приблизно в ста кроках від голландських військ, вона зупинилася. Раджа спустився з паланкіна і дав знак жрецю, який підійшов до нього і встромив кинджал йому в груди. Інші учасники процесії почали вбивати кинджалами себе та інших, здійснюючи ритуальний обряд під назвою puputan (бій на смерть). Жінки глузливо кидали свої коштовності і золоті монети в голландських солдатів.
Згодом повідомлялося, нібито деякі з тих, що вийшли з палацу балійців стріляли по голландцям з рушниць і метали списи і дротики, і це спонукало солдатів відкрити по них вогонь з кулеметів і артилерії. Оскільки з кожною хвилиною з палацу виходило все більше людей, гора трупів під голландським вогнем все збільшувалася. Всього в процесії було кілька сотень, а можливо — і більш 1000 чоловік. І велика частина з них загинула під голландським вогнем.
За іншими джерелами, будь-який опір з боку балійців — брехня. Деякі з учасників бійні згодом розповідали, що голландці першими відкрили вогонь по балійцям, які вийшли з палацу, і що ці балійці були озброєні лише церемоніальними крісами і — рідко — списами і щитами, а також що ті, хто вижив під обстрілом покінчили з собою, вбиваючи себе та інших у відповідності з канонами puputan.
Після завершення різанини голландські солдати зняли всі цінні речі з трупів і спалили руїни згорілого під артилерійським вогнем палацу. Місто Денпасар було стерте з лиця Землі.
В той же день подібні події відбувалися в сусідньому місті Пемекутан, де жив король Густі Геде Нгурах. Голландці дозволили королю і знаті здійснити ритуальне самогубство і почали грабувати трупи.
Ці події в даний час називають на Балі «бадунгським пупутаном» і прославляють як приклад опору іноземної агресії. Величезний бронзовий пам'ятник зведено на центральній площі сучасного Денпасара, де раніше стояв палац раджі, славлячи балійський опір під час здійснення «пупутана».
Табанан
Голландці потім рушили до Табанану, куди втекли король Густі Агунг Нгурах і його син, які згодом здалися голландцям і намагалися домовитися з ними, щоб правити королівством під їх протекторатом.
Голландці у відповідь запропонували їм лише висилку на острова Мадура або Ломбок, і вони воліли покінчити з собою у в'язниці два дні потому. Їх палац був зруйнований і пограбований голландцями.
Клунгкунг
Голландці також направили свої війська на Клунгкунг, готуючись вступити в битву з Дева Анунгом, правителем Клунгкунга і номінальним королем всього Балі, але зрештою відмовилися від цього, так як Дева Анунг не став битися з голландцями і домовився з ними про підписання угоди, за якою руйнував свої укріплення, віддавав голландцям вогнепальну зброю і відмовлявся від експортних і імпортних мит у торгівлі з голландцями.
Відповідний привід для вторгнення в Клунгкунг знайшовся у голландців через два роки. Тоді відбулося останнє вторгнення на острів, в результаті якого традиційне королівство на Балі було знищено.
Наслідки
Голландці за досить короткий термін в ході двох кампаній 1906 і 1908 року встановили повний контроль над островом Балі.
Голландські вторгнення привернули увагу світової преси, і західна громадськість дізналася про криваві звірства в південній частині острова. Газети відзначали різку диспропорцію між «злочинами» балійців і жахіттями каральних голландських експедицій. В результаті образ Нідерландів як «доброї» і «відповідальної» колоніальної держави був остаточно зруйнований[3].
Нідерланди, також критиковані світовою громадськістю за жорстокість солдат на Суматрі, Яві і східних островах Індонезії, вирішили спробувати відновити свій престиж «добрих» колонізаторів і загладити свою провину перед балійцями шляхом започаткування так званої «етнічної політики». У результаті голландці на Балі стали дослідниками і захисниками балійської культури і намагалися зберегти її поряд з розпочатою модернізацією країни. Були зроблені значні зусилля по збереженню традиційної культури Балі, сам острів планувалося зробити «живим музеєм» «класичної» культури Південно-Східної Азії, і вже в 1914 році острів відкрився для міжнародного туризму. У зв'язку з цим жорстокі вторгнення 1906 і 1908 років, які викликали міжнародне обурення, парадоксальним чином сприяли збереженню балійської культури і перетворенню острова в один із найпопулярніших світових курортів, яким він є і по цей день.
Література
- Willard A. Hanna Bali Chronicles. — Periplus, Singapore, 2004.
- Andy Barski, Albert Beaucort and Bruce Carpenter, Barski Bali and Lombok. — Dorling Kindersley, London, 2007.
- Debbie Guthrie Haer, Juliette Morillot and Irene Toh, Haer Bali, a traveller's companion. — Editions Didier Millet, 2001.
Посилання
- ↑ Pieter ter Keurs Colonial collections revisited. — CNWS Publication, 2007. — P. 146.
- ↑ Notice at the Bali Museum
- ↑ Michael Hitchcock, Nyoman Darma Putra Tourism, development and terrorism in Bali. — 2007. — P. 14.