Угандійсько-танзанійська війна

Угандійсько-танзанійська війна
Уганда і Танзанія на карті Африки
Дата	30 жовтня 1978 року — 11 квітня 1979 року
Місце	Уганда, Танзанія
Результат	Перемога Танзанії
Противники
Уганда Танзанія
Сили сторін
70 000 солдат 45 000 солдат
Військові втрати
бл. 1000 вбитих 500 вбитих
Загальні втрати	1500 мирних жителів Танзанії и 500 Уганди вбито

Угандійських-танзанійська війна — збройний конфлікт між Угандою і Танзанією, який стався в 1978–1979 роках. Танзанії в ході конфлікту надали підтримку сили опозиції Уганди і Мозамбік, Уганді — Лівія і частково палестинські бойовики з ООП. Результатом конфлікту стала військова перемога Танзанії, повалення в Уганді режиму Іді Аміна і прихід до влади ФНВУ.

Передумови

Прийшовши до влади в Уганді в результаті перевороту 1971 року, Іді Амін швидко отримав міжнародну популярність завдяки своїм екстравагантним заявами. У той же час він встановив в країні один з найбільш деспотичних режимів Африки. Опозиція Аміна була жорстоко придушена; багато її представників, включаючи поваленого президента Мілтона Оботе, емігрували в сусідню Танзанію. Це викликало напруженість у відносинах між двома країнами, особливо після того, як опозиціонери невдало спробували зробити військове вторгнення в Уганду для повалення Аміна.

Восени 1978 року відбулося повстання в армії Уганди. Незабаром повсталі зміцнилися в південних районах країни і почали отримувати допомогу від емігрантів в Танзанії. Іді Амін використовував цей факт, щоб звинуватити Танзанію в агресії. 1 листопада 1978 року угандійська армія вторглася на територію сусідньої країни і швидко окупувала район на захід від озера Вікторія. Між двома країнами почалася війна.

Хід війни

Збройні сили Танзанії були мобілізовані, що дозволило збільшити їх чисельність більш ніж вдвічі (з 40 до 100 тисяч чоловік). До них приєдналися групи опозиції Уганди, які об'єдналися в Національно-визвольну армію Уганди. Після того, як угандійські війська були вигнані з території Танзанії (грудень 1978), президент країни Джуліус Ньєрере прийняв рішення продовжувати бойові дії аж до повалення режиму Іді Аміна. У конфлікт на боці Уганди втрутилася Лівія (лівійського лідера Муаммара Каддафі спонукали на це антиізраїльські виступи Аміна і те, що він був дуже дружній з Іди Аміном). До країни прибули експедиційні лівійські війська (бл. 3 тис. осіб). Незважаючи на це, танзанійська армія продовжувала просуватися вглиб Уганди. 11 квітня 1979 року була взята столиця країни Кампала, і війна фактично завершилася.

Наслідки

Іді Амін втік до Лівії, а згодом перебрався в Саудівську Аравію, де і прожив до своєї смерті в 2003 році. Між опозиційними угрупованнями, що повернулися в Уганду почалася боротьба за владу, що вилилася в громадянську війну 1981–1986 років.