Китайсько-тибетська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайсько-тибетська війна
Дата: 1930-1932
Місце: Сікан, Цінхай
Результат: Збереження статус-кво
Сторони
Flag of Tibet.svg Тибет Flag of the Republic of China Army.svg китайські мілітаристи
Командувачі
Далай-лама XIII Чан Кайші
Лю Веньхуей
Ма Буфан

Китайсько-тибетська війна (1930-1932) — військовий конфлікт між західнокитайськими мілітаристами, що виступали на боці уряду Китайської республіки, і Тибетом, який проголосив незалежність після Синьхайської революції 1911 року.

Передумови[ред.ред. код]

Після Синьхайської революції 1911 року Тибет проголосив свою незалежність. Хоча всі китайські уряди вважали Тибет частиною Китайської республіки, вони не мав можливості приєднати його до себе військовим шляхом через боротьбу за владу, яка розгорнулася тоді в Китаї. Після сутичок між тибетськими і китайськими військами в 1917-1918 роках тимчасова розмежувальна лінія була проведена по верхній течії Янцзи. У зоні розмежувальної лінії ні Пекін, ні Нанкін, ні Лхаса не мали особливого впливу, тому місцеві племена і вели справи на власний розсуд.

Бойові дії[ред.ред. код]

У 1930 році правитель Бері - району, населеного тибетцями, але не підконтрольного тибетському уряду - захопив монастир Ньяронґ. Ньяронґський лама повернув контроль над монастирем за допомогою ченців з монастиря Дарґо. У червні 1930 року правитель Бері звернувся за допомогою до китайського мілітариста Лю Веньхуей - губернатора провінції Сікан. Війська Лю Веньхуей швидко вигнали дарґ'янських ченців, і ті, в свою чергу, звернулися за допомогою до Лхаси. Тибетська армія вторглася до Бері і вигнала звідти китайські війська. Голова Комітету з монгольських і тибетських справ при уряді Китаю Ма Фусян відправив телеграму Тан Кесаню - гоміньдановському представнику в провінції Сікан - до доручення домогтися перемир'я, проте цього зробити не вдалося.

Окрилена успіхом, тибетська сторона вирішила захопити і інші населені тибетцями райони, і в 1932 році тибетські війська вторглися до повіту Юйшу в південній частині провінції Цінхай. Однак губернатор Цінхая Ма Буфан розбив тибетську армію і вигнав її з Цінхая. Координуючи дії своїх військ з діями військ Ма Буфана, Лю Веньхуей також перейшов у контрнаступ, і вигнав тибетців з Кардзе і Сінлуна. До серпня 1932 року китайський наступ розвивалося настільки успішно, що Далай-лама звернувся за допомогою до уряду Британської Індії. Під тиском Великої Британії уряд Китайської республіки віддав наказ про припинення вогню.

Підсумок[ред.ред. код]

У 1933 році Ма Буфан і Лю Веньхуей (кожний окремо) підписали з тибетською стороною угоду про перемир'я[1][2][3][4]. Тибетські війська більше ніколи не намагалися перетинати річку Цзіньша.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Oriental Society of Australia (2000). The Journal of the Oriental Society of Australia, Volumes 31-34. Oriental Society of Australia. с. 35, 37. Процитовано 2010-06-28. 
  2. Michael Gervers, Wayne Schlepp, Joint Centre for Asia Pacific Studies (1998). Historical Themes and Current Change in Central and Inner Asia: Papers Presented at the Central and Inner Asian Seminar, University of Toronto, April 25–26, 1997, Volume 1997. Joint Centre for Asia Pacific Studies. с. 195. ISBN 189529634X. Процитовано 2010-06-28. 
  3. Wars and Conflicts Between Tibet and China
  4. Andreas Gruschke (2004). The Cultural Monuments of Tibet's Outer Provinces: The Qinghai Part of Kham. White Lotus Press. с. 32. ISBN 9744800615. Процитовано 2010-06-28. 

Посилання[ред.ред. код]