Тудовляни

Тудовлянка у традиційному вбранні (за Грінковою Н. П.)

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Білоруси
Білоруська культура Архітектура Кухня Кіно Література Мода Музика Народне мистецтво Образотворче мистецтво Спорт Театр Танці
Білоруська діаспора Австралія Австрія Аргентина Африка Бельгія Бразилія Велика Британія Венесуела Вірменія Естонія Казахстан Канада Киргизстан Латвія Литва Німеччина Польща Росія США Узбекистан Україна Фінляндія Чехія Швеція
Етнографічні групи Балти Білорусини Гуди Дреговичі Кривичі Литвини Поліщуки Прусси Радимичі Руські Тудовляни Ятвяги
Релігія Християнство Православ'я Білоруський екзархат БАПЦ Католицизм БГКЦ Латинська церква Протестантизм Іслам Юдаїзм Атеїзм
Мови Білоруська (класичний та офіційний варіанти) та її діалекти
Інші статті Білорусь Знамениті білоруси Історія Білорусі Білорусознавство Антропологія Етнографія Етнічні терени Вайсрутенізація Націоналізм Національне відродження Список правителів Об'єднання білорусів світу Білоруси

Тудовля́ни (біл. тудаўля́не, tudaŭlánie) — етнографічна група білорусів на заході колишнього Ржевського повіту Тверської губернії (за іншою версією, залишки окремого корінного слов'янського етносу цих країв).

У більш вузькому сенсі тудовлянами називають мешканців колишніх волостей Старий Туд, Молодий Туд і Туд-Скаваратинь по обидві сторони річки Туд, правої притоки Волги.

У широкому сенсі назва «тудовляни» вживалась етнографами XIX століття для позначення всього білоруськомовного населення Верхньої Волги.

В VII — IX століттях цей регіон, відомий за «Повістю минулих літ» як Оківський ліс, був заселений смоленськими кривичами, в XIII — XIV століття входив до складу Торопецького і Ржевського князівств. З першої третини XIV століття тут проходила межа Великого князівства Литовського з Московським і Тверським князівствами, було збудовано «гради литовстии: Селук, Осенеч, Горишин, Рясна, Сіжка, Туд», які часто переходили з рук в руки.

Тудовляни остаточно залишилися за межами Великого князівства Литовського після уточнення кордону згідно з Поляновським миром 1634 року, але з причини відносної ізольованості краю (лісистість становила 3/4 території) довгий час зберігали виразні білоруські риси: мову, обряди («бабина каша» та інші), ігри («коралі», «просо»). Також вони відрізнялися від сусіднього російського населення характерним верхнім одягом з білого домотканого полотна, звідки і походило прізвисько «белокафтанщина». Вживалися й інші прізвиська — «Польща», «шапляки́» (оскільки білоруські звуки «дз», «ц», м'який «с» здавались російському населенню шепелявими). В тудовлян не існувало якоїсь самоназви, хоча вони і усвідомлювали свою відмінність від власне росіян.

В 1903 році тудовлян досліджував відомий білоруський етнограф Юхим Карський (Яўхім Карскі), який визначив їх кількість в 45 тисяч осіб. У 1925-26 роках вони детально вивчалися Н. Грінковою.

В XX столітті відмінності між тудовлянами та місцевим російським населенням практично стерлися, хоча окремі мовні та інші риси, властиві білорусам, відзначалися ржевськими краєзнавцем І. Вишняковим ще в середині 1960-х років.

Тудавлянське відродження

У грудні 2016 році активіст за відродження тудовлян Олександр Цехановскій (Москва) опублікував петицію за визнання тудовлянськой етнографічної групи білорусами за національністю. Петиція опублікована на сайті change.org.

Див. також

• Тудовлянські говірки

Джерела

• Тудовляни — останні нащадки Тверського князівства на haidamaka.org.ua (укр.)
• Білий Олесь (Белы Алесь) Энцыкляпэдыя гісторыі Беларусі (біл.)

Посилання і література

• Білоруси в регіонах Росії на сайті «Електронна колекція. Росія і Білорусь: етнокультурний діалог» (рос.)
• Грінкова Н. П. Одяг «тудовлян» Ржевського повіту на сайті «Електронна колекція. Росія і Білорусь: етнокультурний діалог» (рос.)
• Квашнин-Самарин Н. Д. Исследование по истории княжеств Ржевского и Фоминского., Тверь, 1887 (рос.)
• Успенский В. Н. Литовские пограничные городки., Тверь, 1892 (рос.)
• Попов В. М. Замечания о северно-смоленских и ржевских говорах // Изв. ОРЯС. Т. 18, кн. 3. СПб., 1913 (рос.)
• Гринкова Н. П. Говор тудовлян Ржевского у. // Изв. ОРЯС. Т. 21. Л., 1926 (рос.)
• Белы А. Краіна вытокаў // Спадчына. 1993. № 3 (біл.)