Крампус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крампус і Святий Миколай відвідують домівку у Відні у 1896

Кра́мпус — персонаж різдвяного фольклору низки європейських країн, антропоморфна істота з рогами, яку описують як «напівкозла, напівдемона»[1], яка в Різдвяні дні карає дітей, що погано себе поводили. Він був повною протилежністю Святому Миколаю, який нагороджував хороших дітей подарунками. Крампус має стосунок до Святого Миколая в таких країнах та регіонах, як Австрія, Баварія, Хорватія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Больцано і в деяких частинах Північної Італії[2][3]. Походження цієї постаті до кінця не з'ясовано; деякі фольклористи та антропологи вважають його походження дохристиянським.

У традиційних парадах і таких святкових подіях, як Krampuslauf (в перекладі: Крампус біжи), молодий хлопець переодягався в Крампуса; така церемонія відбувається щорічно в більшості альпійських міст[4].

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Крампус походить від нім. krampen — пазур[1].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Листівка 1900их років із 'Привітаннями від Крампуса!'

Хоча Крампус фігурує в багатьох варіаціях, але більшість з них має ряд спільних ознак. Він покритий волоссям, зазвичай коричневого або чорного кольору, мав розщеплені копита замість рук і роги козла. Він мав довгий звисаючий загострений язик[5][6], та ікла[1].

Крампус носить ланцюги, що за задумом символізують ув'язнення диявола в традиціях Християнської церкви. Для більш драматичного ефекту він ляскає ланцюгами. На ланцюги іноді вішали дзвони різного розміру[7]. У пізніших язичницьких версіях, Крампус носив із собою березові різки якими він при нагоді бив дітей[5]. Такі березові різки (нім. ruten) ймовірно мають історію походження з дохристиянських язичницьких обрядів посвяти[5]. У деяких версіях березові гілки замінялися батогом. Іноді Крампуса змальовують із мішком або кошиком за спиною; в якому він забирав поганих дітей аби потопити, з'їсти, або відправити у пекло. У деяких старих версіях, є згадка, що він клав не слухняних дітей у мішок і забирав з собою[5]. Таку ж саму рису мають і інші соратники Санта Клауса, наприклад Чорний Петро[8].

Ніч Крампуса — Krampusnacht[ред. | ред. код]

У частині Європи свято Св. Миколая святкують 6 грудня[9]. Попереднього вечора, 5 грудня, у Ніч Крампуса або Крампуснахт (нім. Krampusnacht), на вулицях з'являється злий волохатий демон. Іноді разом зі Св. Миколаєм, іноді сам, Крампус навідується у домівки і на роботу до людей[5]. Святий зазвичай вдягнений у церковну ризу єпископа, і несе золотий церемоніальний жезл. На відміну від Санта Клауса, відомого у Північній Америці, в цьому святкування Святий Миколай приходить лише до хороших діток, в той час як Крампус відповідальний за відвідування поганих. Миколай дарує подарунки, а Крампус дарує вугілля і березові різочки[10].

Походження[ред. | ред. код]

Людина переодягнена в Крампуса у Зальцбурзі (Австрія)

Історію походження Крампуса пояснюють як продовження дохристиянських Альпійських традицій у сучасності. У короткій статті в якій обговорювали цю постать, опублікованій в 1958, Моріс Брюс писав:

Мабуть мало сумнівів є щодо його справжньої ідентичності, що є нічим іншим як повна регалія вцілілого Рогатого Бога відьом. Березові різки можуть бути пов'язані із обрядами посвячення на певних відьмацьких шабашах; обряди яких імітували прив'язування і побиття. Ланцюги можуть означати християнські спроби 'зв'язати диявола' але знову ж таки вони можуть бути частиною обрядів язичницької посвяти[5].

Описуючи свої спостереження в 1975 перебуваючи у невеличкому місті Ірднінг[en] в Штирії, антрополог Джон Дж. Гонігманн писав:

Описуваний фестиваль Святого Миколая, включає культурні елементи, загально поширені в Європі, що в деяких випадках мають корені в далекі до християнські часи. Сам Миколай став популярним в Німеччині приблизно в дванадцятому столітті. Свято, присвячене цьому покровителю дітей, відбувається лише один раз взимку, в якому діти стають об'єктами особливої уваги, іншими святами є День святого Мартіна, біблійний День побиття невинних немовлят, і Новий Рік. Переодягнені біси, що поводять себе шалено і приносять різні капості, відомі в Німеччині що найменше із шістнадцятого століття, в той час як біси із масками тварин, що поєднують страхітливі і комічні (schauriglustig) гримаси з'явилися в виставах середньовічних церков. У великій літературі, у більшості європейських фольклористів висвітлюються ці істоти. … У Австрійській спільноті, яку ми вивчали цілком усвідомлюють що «язичницькі» елементи поєднуються з християнськими обрядами, пов'язаними із Святим Миколаєм та іншими зимовими церемоніями. Вони вірять, що Крампус походить від язичницької надприродної істоти, яка асимілювалася із християнським образом диявола[11].

Постать Крампуса збереглася, і у XVII столітті Крампус був включений до християнських зимових святкувань, де Крампус і Святий Миколай існували разом[12].

Країни минулої Габсбурзької Імперії здебільшого запозичили традиції святкування 5 грудня пов'язані із Крампусом і Святим Миколаєм з австрійських.

Сучасна історія[ред. | ред. код]

Після виборів 1923 року в Австрії, традиції пов'язані з Крампусом були заборонені режимом Долффуса[13] завдяки Вітчизняному фронту (Vaterländische Front) і Християнсько-соціальній партії. В 1950-их, уряд розповсюджував брошури із назвою «Крампус це зла людина»[14]. До кінця століття святкування із Крампусом відродилися і залишаються популярними сьогодні[15]. Традиції пов'язані із Крампусом також відроджуються у Баварії, разом із місцевими традиціями вирізьблених дерев'яних масок[16][17].

У Сполучених Штатах подекуди влаштовуються вечірки Крампуса, місцеві Крампуснахти (у таких містах, як Вашингтон, округ Колумбія та Новий Орлеан) і перегони на тему Крампуса. Цей персонаж сприймається як атрибут «темного боку» Різдва[1].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Basu, Tanya (19 December 2013) «Who is Krampus?» [Архівовано 3 січня 2018 у Wayback Machine.] National Geographic Magazine
  2. Williams, Victoria (30 листопада 2016). Celebrating Life Customs around the World: From Baby Showers to Funerals [3 volumes]. ABC-CLIO. ISBN 9781440836596. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 3 січня 2018.
  3. Brunner, Christian (17 серпня 2015). Mountain Magic : Celtic Shamanism in the Austrian Alps. Lulu.com. ISBN 9781312995192. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 3 січня 2018.
  4. Crimmins, Peter (15 December 2011). Horror For The Holidays: Meet The Anti-Santa. NPR. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 25 November 2015.
  5. а б в г д е Bruce, Maurice (March 1958). The Krampus in Styria. Folklore. 69 (1): 44—47. doi:10.1080/0015587X.1958.9717121.
  6. Zeller, Tom (24 грудня 2000). Have a Very Scary Christmas. The New York Times. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 3 січня 2018.
  7. Gatzke, Gretchen (1 грудня 2009). Krampus? Who's That?. The Vienna Review. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2011.
  8. Christian Slaves, Muslim Masters: White Slavery in the Mediterranean, the Barbary Coast, and Italy, 1500—1800, Robert Davis, 2004
  9. Horror for the Holidays: Meet the Anti Santa. National Public Radio. Архів оригіналу за 22 грудня 2011. Процитовано 22 грудня 2011.
  10. Siefker, Phyllis (1997). Santa Claus, last of the Wild Men: the origins and evolution of Saint Nicholas. Jefferson, North Carolina: McFarland and Co. с. 155–159. ISBN 0-7864-0246-6.
  11. Honigmann, John J (Autumn 1977). The Masked Face. Ethos. Wiley (on behalf of the American Anthropological Association. 5 (3): 263—80.
  12. Run, Kris Kringle, Krampus is Coming!. Der Spiegel. Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 17 грудня 2011.
  13. Krampus disliked in Fascist Austria; Genial Black and Red Devil, Symbol of Christmas Fun, Is Frowned Upon. The New York Times. 23 грудня 1934. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 3 січня 2018.
  14. Throw Out Krampus. Time. 7 грудня 1953. с. 41. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2011.
  15. Silver, Marc (30 листопада 2009). Merry Krampus?. NGM Blog Central. National Geographic Society. Архів оригіналу за 22 September 2010. Процитовано 17 грудня 2011.
  16. Erik Olsen, «In Bavaria, Krampus Catches the Naughty [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.]New York Times [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.], 21 December 2014.
  17. Alexandra, Zawadil (6 грудня 2006). Santa's evil sidekick? Who knew?. Reuters. Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 3 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]