Людвік Ридигер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвік Ридигер
Народився21 серпня 1850(1850-08-21)[1]
Дусоцин, Ґміна Ґрудзьондз, Ґрудзьондзький повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща
Помер25 червня 1920(1920-06-25)[1] (69 років)
Львів, Польська Республіка[2]
·інфаркт міокарда
ПохованняЛичаківський цвинтар
Країна Республіка Польща
Діяльністьофіцер, викладач університету, політик, хірург, лікар
Alma materГрайфсвальдський університет
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
гімназія
ЗакладЛНУ ім. І. Франка
Посадапосол до Галицького сейму[d]
Науковий ступіньдоктор медичних наук
ВійнаПерша світова війна
Військове званнябригадний генерал
Нагороди
Командор ордена Святого Григорія Великого
CMNS: Людвік Ридигер у Вікісховищі
Могила Людвіка Ридигера, Польський військовий меморіал у Львові

Ридиґер Людвік Антон (пол. Ludwik Anton Rydygier; 21 серпня 1850, Дусоцин — 25 червня 1920, Львів) — польський лікар, хірург, професор, доктор медицини, керівник кафедри хірургії (1897—1919), декан медичного факультету (1898—1899, 1911—1912), ректор (1901—1902) Львівського університету, бригадний генерал Польського війська, засновник Львівської хірургічної школи.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Дусоцин (пол. Dusocin) біля Ґрудзяча (пол. Grudziądz) в Пруссії в сім'ї власника маєтку Кароля Рієдіґера (нім. Karol Riediger). З молодих років явно демонстрував своє польське походження.
Розпочав навчатися в початковій гімназії Collegium Marianum в містечку Пельпліні (пол. Pelplin, воєводство Поморське), відтак у1859-1861 роках навчався в гімназії в м Хойніце (пол. Chojnice), потім — у гімназії в Хелмно (пол. Chełmno), яку закінчив у 1869 році. В 1869—1873 роках отримав медичну освіту: спочатку в Кракові (пол. Kraków), згодом — в університеті міста Ґрейфсвальд (нім. Greifswald), де змінив прізвище на Rydygier. Диплом лікаря отримав 8 грудня 1873 року, докторську працю захистив у лютому 1874 року.
Після завершення навчання працював у хірургічних клініках у м. Ґданську (1874—1877) та в м. Грейфсвальді (1877). У 1878 році в місті Єна пройшов габіліта́цію і рік пропрацював асистентом клініки хірургії. В 1879 році повернувся до Хелмна, де створив невелику, але сучасну приватну лікарню, пропрацював у ній 8 років (до 1887 р.) і написав чимало наукових праць з хірургії. В 1881 році намагався перейти на кафедру хірургії Яґеллонського університету в Кракові, але Теодор Більрот (нім. Theodor Billroth) пролобіював призначення на посаду завідувача свого учня Яна Мікуліча-Радецького (пол. Jan Mikulicz-Radecki). Лише у 1887 році, після переходу Мікуліча до Вроцлава, Ридиґера запросили очолити цю кафедру. На цій посаді він пропрацював 10 років, в 1888—1889 роках був деканом медичного факультету Краківського університету.
В 1897 Ридиґера запросили як професора очолити нову кафедру і клініку хірургії Львівського університету. Він переїжджає до Львова і залишається в місті назавжди: в 1897—1919 роках завідує кафедрою хірургії, 1898—1899 і 1911—1912 роках — працює деканом медичного факультету, 1901—1902 роках — ректором Львівського університету. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Міцкевича, 14 (нині — вулиця Листопадового чину)[3]. Згодом Ридиґер категорично відхиляє запрошення перейти на роботу в Карлів університет у Празі. Єдиним періодом, коли Ридиґер працював поза межами Львова, була Перша світова війна — професор керував військовим шпиталем у Брно — однак одразу ж по завершенні військових дій повернувся до рідного міста.
Ридиґер був одним з найвидатніших світових хірургів, блискучим оператором, автором понад 200 наукових праць і нових методик лікування, талановитим організатором, засновником Львівської хірургічної школи. Пожиттєвий голова Товариства та з'їздів хірургів Польщі. Президент Львівського лікарського товариства (1904). За здобутки в медичній науці та освіті нагороджений дворянським титулом і почесним званням Радника Австрійського уряду (1897). Деякі запроваджені ним методики операцій на шлунку, при раку прямої кишки, ампутації, кардіохірургічні, ортопедичні, урологічні та пластичні втручання широко застосовуються і сьогодні.
У 1889 році він зініціював і організував проведення першого у Польщі з'їзду хірургів (ці з'їзди в 1921 році дали початок Товариству Польських Хірургів (пол. Towarzystwo Chirurgów Polskich).
У 1918 році у Львові брав участьУкраїнсько-польській війні. В ході боїв за Львів активно включився в творення медико-санітарних служб Польського війська. Був зарахований до Польського війська в чині генерал-лейтенанта. У 1920 році розпочав організацію військових шпиталів. Був головним санітарним лікарем Генерального округу «Помор'я» (пол. Okręg Generalny "Pomorze"), консультантом і головним хірургом штабу напрямку «Схід» (пол. Dowództwo „Wschód”). В 1920 році отримав звання бригадного генерала.
25 червня 1920 року раптово помер. Спершу був похований на Личаківському цвинтарі, пізніше перепохований на Меморіалі орлят (пол. Cmentarz Orląt Lwowskich).

Напрями наукових досліджень

[ред. | ред. код]

Хірургія органів шлунково-кишкового тракту, кісток і суглобів; другим у світі виконав резекцію пілоричного відділу шлунка з приводу раку (1880); першим у світі виконав резекцію шлунка з приводу стенозуючої виразки дванадцятипалої кишки (1881); довів, що можна накладати шви на серце при його пораненні (1893); опрацьовував питання хірургічного лікування туберкульозу кісток та суглобів, пластики кісток та псевдоартрозів, антисептики й асептики в хірургії; удосконалив техніку накладання кишкових швів, перев'язування великих судин у лікуванні міоми матки; запропонував нові методи операційного лікування патології сечовивідних шляхів, передміхурової залози, онкологічних захворювань.

Учні та співпрацівники Ридиґера

[ред. | ред. код]
Пам’ятник Людвіку Ридигеру, в місті Хелмно, Польща

Основні праці

[ред. | ред. код]
  • Experimentelle Beiträge zur Lehre von Wirkung der Carbonsäure (дипл. праця) (1874);
  • Eine neue Methode zur Behandlung der Pseudoartrosen (1878);
  • Ueber Pylorusresektion (1882);
  • Podręcznik chirurgii szczegułowej. Kraków, 1884-93, T.1-2;
  • Wie soll man chloroformieren (1893);
  • Die Behandlung der Gelenkstuberculose (1895);
  • Drugi mój sposób wycinania żołądka (1904);
  • O leczeniu przerostu gruczołu krokowego (stręczu) (1906);
  • Kilka uwag o wycinaniu żołądka w 25 rocznicę pierwszego mego wycięcia odżwiernika (1906).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1899. — Т. 1. — S. 146—154. (пол.)
  • Herman MW. Z kroniki Towarzystwa Lekarskiego Lwowskiego. — Lwów, 1907. — S. 20-21. (пол.)
  • Hahn W. Kronika Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów, 1912. — Т. 2. — S. 353—355. (пол.)
  • Lwow Tyg Lek 1920. — № 7. — S. 61—62. (пол.)
  • Шапиро И. Я. Очерки по истории Львовского медицинского института. — Львов, ЛГМИ, 1959. — С. 180—181. (рос.)
  • Biographisches Lexikon der hervorragenden Arzte. — Munchen, 1962. — P. 1347. (нім.)
  • Zwozdziak W. Historia wydzialu lekarskiego Universytetu Lwowskiego. — Arch Hist Med 1965. — T. 28. — № 3. — S. 210—211. (пол.)
  • Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів, ЛДМІ, 1966. — С. 127—128.
  • Меделян А. И. Хирургия. — 1971. — № 3. — С. 151-153. (рос.)
  • Polski słownik biograficzny. — Kraków, 1984. — T. 33. — 431—434. (пол.)
  • Большая Советская Энциклопедия. — Москва, 1985. — Т. 25. — С. 1615. (рос.)
  • Валігура Я. Медичні кадри 21.09.1989, № 25.
  • Album chirurgów polskich. — Wrocław, 1990. — S. 248—251 [фото]. (пол.)
  • Wojtkiewicz-Rok W. Dzieje wydziaiu lekarskiego Uniwersytetu Lwowskiego w latach 1894—1918. — Wrocław, 1992. — S. 13, 14, 20, 30, 39, 54-58, 61, 74, 79, 82, 98, 100—103, 124, 131, 135, 141. (пол.)
  • Львівський державний медичний інститут — Львів: Словник, 1994. — С. 5, 20, 22, 148, 149, 156, 178.
  • Nowa encyklopedia powszechna. — Warszawa, 1996.  — T. 5. — S. 655. (пол.)
  • Лупій Г. Личаківський цвинтар. — Львів: Каменяр, 1996. — С. 223.
  • Львівський державний медичний інститут / уклад.: І. Даценко, Л. Петрух, І. Головко та ін. / за ред. М. Павловського, І. Даценко, Л.  Петрух. — Львів: Словник, 1994. — С. 5, 20, 148, 156, 178.
  • Людвік Ридигєр / уклад.: Я. С. Валігура, М. І. Оборін; за ред. М. П. Павловського. — Львів: ЛДМУ ім. Д. Галицького, 2000. — 11 с.
  • Ганіткевич Я.' Історія української медицини в датах і іменах. — Львів: НТШ, 2004. — С. 45, 52, 61, 227.
  • Державний архів Львівської області: ф. 26, оп. 5, спр. 1663.
  • Οsterreichische Nationalbibliotek: WBIS: D461-060-4, DA3508335680; P59121, DA3546110676; DBA: I 1070, 378—381; II 1113, 54-56. (нім.)
  • Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913 [Архівовано 2 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1028968108 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 364, 564.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Людвік_Ридигер