Максимов Дмитро Вячеславович
| Дмитро Максимов | |||
|---|---|---|---|
 Дмитро Максимов | |||
| Народився | 17 листопада 1994 Київ, Україна | ||
| Помер | 19 лютого 2014 (19 років) Київ, Україна ·вбивство | ||
| Поховання | Київ | ||
| Громадянство |  Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Діяльність | спорт | ||
| Відомий завдяки | спортсмен-дефлімпієць, з Небесної сотні | ||
| Титул | майстер спорту України | ||
| Партія | безпартійний | ||
| Конфесія | християнин | ||
| Батько | В'ячеслав Максимов | ||
| Діти | немає | ||
| Вага | 81 кг | ||
| Нагороди |
| ||
Макси́мов Дмитро́ В'ячесла́вович (17 листопада 1994, Київ, Україна — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — спортсмен-дефлімпієць, загиблий під час Євромайдану. Герой України.
Народився 17 листопада 1994 року у Києві, в родині Вячеслава та Лідії Максимових. Навчався у школі № 118 міста Києва.[1] Був студентом Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету ДПС України.
Майстер спорту України, срібний (у командному заліку) призер та бронзовий (в особистому заліку) призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії 2013 року[2]. Бронзовий призер Чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих, що проходив на острові Маргарита (Венесуела) з 17 по 24 вересня 2012 року[3]. Він був надією національної збірної спортивної команди України.
Прийшов демократично відстоювати українську державу на мирний мітинг на Майдані Незалежності у Києві.
За словами 48-річного свідка Вадима Сизоненка, 18 лютого 2014, після того, як протестувальники підпалили 2 БТРи, розлючені силовики спецпідрозділу «Сокіл» кинули в натовп протестувальників бойову протипіхотну осколкову гранату, котра попала Дмитру в плече і в той момент вибухнула. Сизоненко переконаний,- Дмитро ціною свого життя уберіг його і всіх інших навколо — тіло стримало вибухову хвилю і більшість осколків гранати. Хірург, котрий оглядав тіло, також підтвердив вибух бойової гранати[4]. Від вибуху гранати йому відірвало руку і сильно понівечило тіло. У Будинку профспілок він помер від втрати крові, його тіло декілька днів лежало в Михайлівському золотоверхому соборі. 21 лютого 2014 р. Дмитра впізнали рідні серед загиблих.
Належить до названої народом «Небесної сотні».
У школі № 118 міста Києва, де навчався хлопець, відкрили меморіальну дошку на честь Дмитра.[1]
У коледжі, де хлопець навчався, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі державних стипендій найкращим молодим вченим за вагомий внесок у розвиток демократичних та гуманістичних цінностей у сфері науки і освіти та зміцнення міжнародного авторитету України стипендію імені Дмитра Максимова. [5]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[6]
- Орден «За заслуги» III ст. (3 грудня 2013) — за досягнення високих спортивних результатів на XXII літніх Дефлімпійських іграх у м. Софії, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України[7]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[8]
- ↑ а б У школі № 118 відкрили меморіальну дошку на честь Дмитра Максимова [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 22.05.2014
- ↑ Профіль Дмитра Максимова на сайті Межапортал рівних можливостей. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 лютого 2014.
- ↑ 2012 14th World Deaf Martial Arts Championships [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] (ісп.)
- ↑ Участник обороны Майдана: «Дима ценой собственной жизни спас меня и еще как минимум десять бойцов». Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014.
- ↑ постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 857 «Про заснування державних іменних стипендій найкращим молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв України - Героїв Небесної Сотні»
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2013 року № 664/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015
- На Майдані загинув український дзюдоїст — сайт «Espreso.tv» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- На Майдані загинув український дзюдоїст — сайт «дивись info» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- На Майдане погиб серебряный и бронзовый призер по дзюдо Дефлимпийских игр — портал «Грузия Online» [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- Народились 17 листопада
- Народились 1994
- Померли 19 лютого
- Померли 2014
- Поховані в Києві
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Загиблі учасники Євромайдану
- Уродженці Києва
- Учасники Євромайдану
- Українські дзюдоїсти
- Українські дефлімпійці
- Майстри спорту України
- Спортсмени Києва
- Померли в Києві
- Українські спортсмени, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну