Стрічка (оздоба голови)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне вбрання
Стрічка (оздоба голови)
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія КатегоріяПортал ПорталСторінка Вікісховища Ілюстрації

Стрі́чка (від д.-рус. *строчька — «смужка», пор. строка, строчити)[1], стьо́жка[2][3], стьо́нжка[4] (останнє — з пол. wstążka), рідко лента[5] — оздоба голови для дівчат. Стрічки для вплітання в косу називаються ще кісника́ми[6].

Український стрій

[ред. | ред. код]

Необхідною частиною святкового строю дівчат були стрічки, а також різноманітні вінки. Прикрашали стрічкою голову в такий спосіб: обиралася найкраща стрічка і пов'язувалася навколо голови, зав'язувалися позаду і кінці пускалися на плечі. Всі інші стрічки, які мали дівчата, перегиналися пополовині і пришпилювалися до основної стрічки так, щоб вони вільно звисали на плечі. Поверху стрічки надягався вінок і зав'язувався під стрічками.

Інколи, для зручності робили з товстого паперу обруч (відомий як чілка, чулко, лубок)[7][8][9] за шириною стрічки. У святкові дні такий обруч обтягали найкращою стрічкою і до нього причіплювали всі стрічки, і надівали на голову так, як вінок. Не в святкові дні цей обруч носили також, але без стрічок. Влітку, за такий обруч закладали кожен день живі квіти.

Стрічки носили також панночки та міщанки. Міщанки прив'язували стрічки позаду до намиста і пускали по спині.

На правобережній Україні стрічки у великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше, їх прив'язували в ряд до поперечної стрічки і вони спадали від шиї по спині.

Стрічки, вплетені у волосся, 1946, Харківщина

На Полтавщині та Харківщині дівчата заплітали косу, в яку вплітали стрічки і пускали по спині.

На Лівобережжі стрічки були одноколірні, на Правобережжі — різнобарвні, часто з квітковими чи геометричними оздобами.

Сестру Дидона мала Ганну,
Насправді дівку, хоть куди,
Проворну, чепурну і гарну;
Приходила і ся сюди,
В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стьонжках, намисті і ковтках.

— І. П. Котляревський, «Енеїда»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Стьожка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Стьожка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Стьонжка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Лента // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Кісник // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  7. Чілка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Чулко // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Лубок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.
  • «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» T — 7, Київ, 1872—1878 [1] [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]