Зовнішня підтримка російського вторгнення в Україну

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

Після повалення режиму Януковича, росіяни здійснили анексію двох українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також (до грудня 2014 року) частини півдня Херсонської області.

27 березня 2014 року було скликане засідання Генасамблеї ООН для розгляду питання збройної окупації Росією території України[1].

дата голосування 🟩 🟥 Росія Білорусь Північна Корея Сирія Нікарагуа Еритрея Малі Іран КНР Центральноафриканська Республіка Куба Ефіопія Зімбабве Венесуела Вірменія Болівія Судан Сербія
27.03.14 голосування за резолюцію Генеральної Асамблеї 68/262[2] 100 11 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ 🟩 🟥 ⬜ 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜

На момент початку російської агресії, РФ була членом ОДКБ, у який також входить Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан а також Сербія (з 2013[3]) та Афганістан (протягом 2013-2021[3]) як спостерігачі, та Митного союзу, у який також входить Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, а Туніс (у 2015[4]) та Сирія (у 2011[5]) є країнами які оголошували про наміри долучитися до союзу.

Перед повномасштабним вторгненням, РФ була значним торгівельним партнером для наступних країн:

  • Білорусь — 35% експорту та 28% імпорту (2021)[6]
  • Вірменія — 28% експорту та 37% імпорту (2021)[7][8]
  • Казахстан — 12% експорту та 42% імпорту (2021)[9]

Після початку повномасштабного вторгнення[ред. | ред. код]

20 лютого 2024 року британський аналітичний центр The Royal United Services Institute for Defence and Security Studies, (RUSI) опублікував свій новий звіт щодо невоєнних загроз з боку Росії. Попри повномасштабну війну, яку Росія веде проти України, Кремль не зупиняється у спробах дестабілізації внутрішньої ситуації в країнах Заходу, підриву підтримки України та намагається послабити позиції країн-партнерів України у країнах Африки чи Близького Сходу. Якщо від початку повномасштабного вторгнення використання Росією неконвенційних воєнних загроз щодо країн Заходу зменшилося через руйнування попередніх звʼязків та підходів, то на початок третього року повномасштабної війни Москва змогла напрацювати нові методи боротьби, які нині становлять серйозну загрозу країнам НАТО. Російські спецслужби активно прагнуть розширити свої можливості в кількох сферах, які становлять стратегічні загрози для членів НАТО, ГРУ реструктуризує систему управління вербуванням і підготовкою спецпризначенців і перебудовує апарат своїх агентів, щоб мати змогу інфільтровувати їх до європейських країн, Росія активно вдається до дій, які вже встигли отримати визначення «росколоніалізм» — ГРУ взяло на себе функції групи «Вагнера» і агресивно розширює свої партнерські зв’язки в Африці із чітким наміром витіснити західні партнерства. Імідж та звʼязки глави Чечні Рамзана Кадирова використовують для створення широкої мережі впливу серед чеченського і мусульманського населення в Європі і на Близькому Сході[10].

Наприкінці лютого у Москві пройшла міжпалестинська зустріч, на яку РФ запросила усі палестинські організації, включаючи ХАМАС та «Ісламський джихад»[11][12].

Згідно інформації оприлюдненої у WSJ 3 березня 2024 року, керівництво РФ скористалося масовою втечею росіян від мобілізації, щоб відправити своїх шпигунів до Європи. Росія агресивно відновила шпигунську війну із Заходом, повідомило Financial Times з посиланням на коментарі західних чиновників та офіцерів[13][14].

Голосування в ООН[ред. | ред. код]

дата голосування 🟩 🟥 Росія Білорусь Північна Корея Сирія Нікарагуа Еритрея Малі Іран КНР Центральноафриканська Республіка Куба Ефіопія Зімбабве Венесуела Вірменія Болівія Судан Сербія
02.03.22 голосування за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/L.2[15] 141 5 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜ 🟥 ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ 🟩
12.10.22 голосування за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН ES-11/4[16] 143 5 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ 🟩
14.11.22 голосуваня за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/L.6[17] 94 14 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜
23.02.23 голосуваня за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН A/ES-11/L.7[18] 141 7 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 🟥 ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ ⬜ 🟩

Інше[ред. | ред. код]

7 грудня 2023 року стало відомо що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) запускає першу в світі відкриту базу даних іноземних компонентів у російській зброї[19].

Країни які постачають зброю[ред. | ред. код]

Докладніше: Список постачання зброї та обладнання в Росію під час російського вторгнення

Після початку російського повномасштабного вторгнення більшість країн світу підтримала Україну у голосуваннях ООН, близько 100 країн надіслали гуманітарну допомогу, та близько 50 — військову[20][21][22]. Однак ряд країн та режимів надавав або надає пряму збройну підтримку Російській Федерації.

Білорусь Білорусь[ред. | ред. код]

Докладніше: Білорусько-російські відносини та Білорусь в російсько-українській війні

Лукашенко, будучи обраним на президентських виборах Білорусі 1994 року, вступив у конфлікт з Парламентом у 1996 році і узурпував всю владу, у листопаді того ж року замінивши обраний парламент на відібраних ним представників, та численними законами і актами опісля[23][24][25][26].

Впродовж його правління влада оголошувала переможний для себе результат на усіх без винятку виборах, час від часу це спричиняло погіршення відносин із демократичними державами (в першу чергу США та ЄС) та санкційний тиск і мітинги опозиції, найбільшими з них були: протести проти підписання Союзного договору з Росією у 1996—1997 роках, проти фальсифікації виборів 2006 та 2010 років, проти політичних репресій у 2011 році та протести в Білорусі 2020-21 років, які стали найчисленнішими та найжорстокіше придушеними[27]. Також відомо про протести проти російського вторгнення у перші дні[28].

Після подій 2020—2021 року в Україні збільшилася діаспора опозиційно налаштованих білорусів, які під час вторгнення сформували Полк імені Кастуся Калиновського[29].

Розпочавши широкомасштабну війну проти України 24 лютого, РФ для безпосереднього вторгнення на правобережжя Київщини — Бучу, Ірпінь, Гостомель, Іванків, Чорнобильську АЕС — використала територію Білорусі. Режим Олекандра Лукашенка з перших днів вторгнення поширював російську пропаганду, представник РБ підтримував позицію РФ по питаннях повʼязаних з Україною у голосуваннях ООН[30][31]. У березні 2024 року білоруський диктатор привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

98 танків (T-72А і T-72АВ), 40 БМП-2 і 20 шасі до БМП-2 та 53 вантажівки Урал-4230 були передані із військових складів Білорусі у жовтні 2022, та ще 13 танків T-72 протягом 8-10 грудня 2022[34][35]. Згідно опублікованих даних по транспортуванню боєприпасів з території Білорусі до РФ та тимчасово окупованих територій України з січня 2022 до лютого 2023 було відправлено 130 000+ тонн набоїв та боєприпасів[36].

10 січня 2024 року стало відомо що російські військові працюють з особовим складом білоруських військових бригад та курсантами військових навчальних закладів[37]. Відомо що у березні 2024 року, РФ стала оператором вантажівок МАЗ-6317, які раніше не були у використанні російських військових[38].

Іран Іран[ред. | ред. код]

Докладніше: Ірансько-російські відносини та Іран в російсько-українській війні

Загальна інформація

Впродовж 2000-х та 2010-х Іран та Російська Федерація поступово збільшували співпрацю у військовій сфері, Ірану був замовником ряду озброєнь російського виробництва, у тому числі авіації[39][40].

Під час російського вторгнення влада Ірану надала всебічну підтримку РФ[41][42]. З осені 2022 року помічене масове використання іранської зброї російськими військовими. Україна офіційно вважає Іран співучасником Росії у злочині агресії, воєнних злочинах та терористичних актах проти неї[43]. За це у травні 2023 року проти республіки на 50 років було введено секторальні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)[44].

Військова підтримка

Відомо про понад 3800 БПЛА Shahed 136 які росіяни випустили по Україні з вересня 2022 року, а також постачання БПЛА Shahed 129, Shahed 131, Shahed 191 та Mohajer-6[45][46][47][48]. 8 січня 2024 року українська протиповітряна оборона збила перший ударний дрон «Shahed 238» з китайським реактивним двигуном[49].

Іран постачає Росії не тільки БПЛА та боєприпаси, а й порох для реактивних снарядів і стволів для 122-мм гаубиць Д-30 і 125-мм для танків Т-72, згідно інформації у відкритих джерелах[50]. У березні 2023 року стало відомо про постачання 300 000 артилерійських пострілів. Також відомо про постачання польового спорядження та ПТРК[51][52][53] та авіабомб[54][55]. Відомо про продаж як і набоїв власного виробництва — так і виробництва КНДР та КНР[56][57][58][59][60][61][62].

назва тип к-ть подробиці
Іран Shahed 136 баражуючий боєприпас 3800+[45] 12.09.22 вперше задокументоване використання баражуючого боєзапасу Shahed-136 у війні з РФ[63]
Іран Mohajer-6 розвідувальний БПЛА — 23.09.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[64]
Іран Shahed 131 баражуючий боєприпас — 13.10.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[47]
Іран Shahed 129 ударний БПЛА — 12.02.23 стало відомо про можливе постачання[48]
Іран Shahed 191 —
Іран Shahed 238 — 08.01.24 українська протиповітряна оборона збила перший ударний дрон «Shahed 238» з китайським реактивним двигуном[49]
Іран Qaem-5 бомба класу повітря — поверхня — 23.09.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[65][66]
набої до стрілецької зброї 100 000 000 08.03.23 стало відомо про можливе постачання 100 000 000 набоїв до стрілецької зброї[67]
40-мм гранати до гранатометів 300 000 08.03.23 стало відомо про можливе постачання 300 000 артилерійських пострілів[67][62]
107-мм протитанкові ракети
60-мм мінометний постріл
81-мм мінометний постріл
120-мм мінометний постріл
122-мм реактивний постріл[68]
130-мм реактивний постріл
152-мм реактивний постріл
115-мм бронебійний постріл
125-мм бронебійний постріл
120-мм набої до танку — згідно оприлюдненої інформації про постачання у вересні 2022 року[69]
артилерійські постріли —
набої до стрілецької зброї —
КНР 122-мм артилерійський постріл — помічено у використанні росіянами у червні 2023[61][60][59]
Іран OF-462 122-мм артилерійський постріл —
КНР 152-мм артилерійський постріл —
Північна Корея R-122 122-мм постріли до БМ-21 «Град» — 09.08.23 помічено у використанні російськими військовими[56]
КНР 7.62 стрілецькі набої — 12.08.23 помічено у використанні російськими військовими[57][58]
Іран Dehlaviyeh ПТРК — 28.04.23 помічено в російських військових[53]
Іран Rouin-3 захисне спорядження — 15.11.22 помічено в російських військових[51]
Іран NIJ II шолом —
бронежилет 10 000 08.03.23 стало відомо про можливе постачання 10 000 бронежилетів та шоломів[70]
шолом 10 000
Іран 3OF33 130-мм артилерійський постріл — 16.04.24 були помічені 130-мм постріли до причепних гармат М-46 у користуванні російських військових[71]

Торгівля з окупованими територіями

Іран був одним із покупців зерна, вкраденого РФ на окупованих українських територіях[72].

Поширення російської пропаганди

Вище керівництво Ірану неодноразово поширювало тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії. Окремі чиновники та підконтрольні владі агенції новин звинувачує США у російському нападі на Україну та закликає до припинення підтримки України[73]. У березні 2024 року влада Ірану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Північна Корея Північна Корея[ред. | ред. код]

Докладніше: Північна Корея в російсько-українській війні

Загальна інформація

Північнокорейський режим, який підтримувався СРСР і КНР, опинився без підтримки у 1990-х через що зазнав глибокої кризи а також голоду. З приходом до влади Путіна і збільшенням російських нафтових доходів, пожвавилися і російсько-північнокорейські відносини. Лідер КНДР відвідував РФ у 2001, 2002, 2011 та 2019 роках[74][75].

Військова підтримка

Станом на листопад 2023 року, Північна Корея з серпня відправила в РФ понад мільйон артилерійських снарядів[76].

назва тип к-ть подробиці
артилерійський снаряд 20 000 22.02.23 зʼявилася інформація про можливе постачання з КНДР[77]
122-мм артилерійський снаряд 350 000 20.10.23 зʼявилася інформація про постачання 350 000 снарядів з КНДР до РФ[78]
152-мм артилерійський снаряд
артилерійський снаряд 2 500 000 згідно інформації південнокорейської національної служби розвідки, КНДР з серпня відправила в РФ понад 1 000 000 артилерійських снарядів, станом на лютий 2024 — 2 500 000[79][80]
Північна Корея KN-23 тактична балістична ракета — у грудні 2023 вперше були помічено використання російськими військовими північнокорейських ракет[81]

Поширення російської пропаганди

Вище керівництво КНДР, чиновники та підконтрольні владі агенції новин неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії[82]. 13 липня стало відомо що Україна розірвала дипломатичні відносини з КНДР у відповідь на визнання останньою суверенітету самопроголошених Донецької та Луганської «народних республік»[83]. У березні 2024 року Кім Чен Ин привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

М'янма Мʼянма[ред. | ред. код]

Докладніше: М'янма в російсько-українській війні

Загальна інформація

У листопаді 2020 року у Мʼянмі відбулися вибори на яких перемогла партія Су Чжі. Група військових захопила владу в М'янмі на початку 2021 року та арештувала переможця виборів[84][85].

Постачання зброї

5 червня 2023 року стало відомо що РФ скуповує назад у військової хунти М'янми запчастини до раніше проданих російських танків[86]. 26 липня у використанні російських військових було помічено 120-мм постріл до міномету 120ER виробництва Мʼянми, а 2 вересня — 120-мм постріл до міномету 120 HE MK II[87][88].

назва тип к-ть подробиці
запчастини до танків — 05.06.23 стало відомо що РФ скуповує назад у військової хунти М'янми запчастини до раніше проданих російських танків[89]
М'янма 120ER 120-мм постріл до міномету — 26.07.23 помічено у використанні російських військових[87]
М'янма 120 HE MK II 120-мм постріл до міномету — 02.09.23 помічено у використанні російських військових[88]

Країни які здійснюють непряму військову підтримку[ред. | ред. код]

Міжнародні військові навчання за участі РФ[ред. | ред. код]

У спільних навчаннях під назвою «Морський пояс безпеки - 2024» РФ спільно з Іраном і Китаєм проведе навчання за участі військових кораблів в Оманській затоці та Аравійському морі[90].

КНР Китай[ред. | ред. код]

Докладніше: Китайсько-російські відносини та Китай в російсько-українській війні

Офіційні представники КНР публічно відмовилися постачати китайську зброю обидвом сторонам конфлікту однак КНР активно постачала нелетальну зброю, БпЛА а також промислове обладнання (у тому числі необхідне для виготовлення військових компонентів та деталей), переважно підтримувала РФ у голосуваннях ООН та поширювала російську пропаганду, у тому числі звинувачуючи США та НАТО у російському нападі на Україну. КНР публічно заперечує надання будь-якої військової допомоги Росії, але тамтешні компанії, зокрема держпідприємства, продавали російським військовим продукцію подвійного призначення, стрілецьку зброю, дрони, навігаційне обладнання та захисне спорядження, йдеться у звіті Міноборони США про яке стало відомо у жовтні 2023[91].

31 грудня 2023 року була оприлюднена інформація про ріст у понад 800% експорту засобів транспорту з КНР до РФ з моменту повномасштабного вторгнення[92]. Впродовж 2023 року РФ поставила до Китаю рекордні 107,02 мільйона тонн сирої нафти, що еквівалентно 2,14 мільйона барелів на добу і стала найбільшим постачальником нафти до КНР[93].

У звіті американської розвідки щодо оцінки загроз у 2024 році (згідно інформації від Reuters, опублікованої у березні) йдеться про економічну допомогу Росії з боку Китаю та зростання торгівлі між Китаєм і Росією з початку війни в Україні, зокрема з 2022 року більш ніж утричі збільшився експорт китайських товарів, які можуть бути використані у військових цілях[94]. 4 січня 2024 року стало відомо що постачання з КНР до РФ високотехнологічних верстатів зросли в десять разів після початку повномасштабного вторгнення в Україну[95].

Відомо про контракт на постачання 2 127 мото-всюдиходів AODES Desertcross 1000-3 для ЗС РФ. Також у 2023 році були помічені (могли бути придбані перед вторгненням) легкі броньовані машини ShaanXi Tiger у користуванні підрозділами Рамзана Кадирова[96][97].

Сирія Сирія[ред. | ред. код]

Докладніше: Сирійсько-російські відносини та Сирія в російсько-українській війні

Тренування російських військових

12 лютого 2024 року стало відомо що Сирія на базі військового аеродрому готує російських операторів БПЛА[98].

Торгівля з окупованими територіями

Впродовж російського вторгнення режим Асада у Сирії залишалася одним із основних покупців зерна, вкраденого РФ на окупованих українських територіях. В Україні зерно вантажилося у портах Бердянська та Севастополя і прямувало у Тартус[99][100].

Поширення російської пропаганди

Режим Башара аль-Асада неодноразово поширювало тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії. 30 червня 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Сирією, запровадила торгівельне ембарго та інші економічні санкції щодо сирійських юридичних та фізичних осіб, у відповідь на визнання Сирією «незалежності» так званих «ЛНР/ДНР»[101].

У березні 2024 року Асад привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33]. 21 квітня в інтерв'ю російським пропагандистам на телебаченню, Башар Асад заявив що ЗС РФ одержать перемогу у війні проти України, після чого Росія і знову об'єднає братні народи, а українців звинуватив у нацизмі[102].

Киргизстан Киргизстан[ред. | ред. код]

Тренування російських військових

14 вересня 2022 року стало відомо що Росія використовувала Киргизстан (авіабаза Кант) для тренування та перекидання своїх військових в Україну[103].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

У листопаді 2023 року стало відомо що німецький експорт автомобілів і запчастин до Киргизстану зріс на 5500% після повномасштабного вторгнення росії в Україну, згідно публікації головний економіст Інституту міжнародних фінансів Робін Брукс[104].

Участь громадян Киргизстану у вторгенню в Україну

Відомо про щонайменше 3 знищених громадян Киргизстану станом на 01.12.23[105][106].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Киргизстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Таджикистан Таджикистан[ред. | ред. код]

Тренування російських військових

14 вересня 2022 року стало відомо що Росія використовувала Таджикистан (Душанбе і Бохтарі) для тренування та перекидання своїх військових в Україну[103].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

12 грудня 2023 року фізичні та юридичні особи з Таджикистану потрапили під нові масштабні санкції США проти Росії та країн, що допомагають їй у війні проти України[107].

Участь громадян Таджикистану у вторгенню в Україну

Відомо про щонайменше 60 знищених громадян Таджикистану станом на 01.12.23[108][109][110].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Таджикистану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Узбекистан Узбекистан[ред. | ред. код]

Участь громадян Узбекистану у вторгенню в Україну

Відомо про щонайменше 61 знищених громадян Узбекистану станом на 01.12.23[111].

Постачання товарів для російського ВПК

У січні 2024 року стало відомо що Узбекистан збільшив продаж Росії бавовни та її похідних, які використовуються для виробництва пороху та вибухівки. За даними зовнішньоторговельної бази даних ООН (UN Comtrade), у 2021 році Казахстан та Узбекистан відвантажили в РФ бавовняної целюлози на 4 млн дол. У 2022-му, першому році великої війни, ця цифра зросла на 150% до 10 млн дол. За девʼять місяців 2023 року лише Узбекистан експортував в РФ бавовни та целюлози на 9 млн дол, тобто річний обсяг може бути більшим на чверть[112].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Узбекистану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Країни які підтримують російську економіку[ред. | ред. код]

Казахстан Казахстан[ред. | ред. код]

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

Експорт Казахстану до РФ зріс за період з початку повномасштабного вторгнення на 57% відносно аналогічного періоду попереднього року[113].

Постачання товарів для російського ВПК

У січні 2024 року стало відомо що Казахстан збільшив продаж Росії бавовни та її похідних, які використовуються для виробництва пороху та вибухівки. За даними зовнішньоторговельної бази даних ООН (UN Comtrade), у 2021 році Казахстан та Узбекистан відвантажили в РФ бавовняної целюлози на 4 млн дол. У 2022-му, першому році великої війни, ця цифра зросла на 150% до 10 млн дол[112].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Казахстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Грузія Грузія[ред. | ред. код]

Поширення російської пропаганди

Іраклі Гарібашвілі — прем'єр-міністр Грузії, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії. У березні 2023 року запропонував позбавляти громадянства Грузії осіб, які воюють на боці України[114][115][116].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

Митні дані з платформи Trade Data Monitor свідчать, що обсяг торгівлі Грузії з РФ, відколи Москва розпочала тотальне вторгнення в Україну, зріс майже на 22%[113]. У червні 2023 Грузія була однією з пʼяти країн, які за словами координатора з питань санкцій Державного департаменту США, сприяли РФ в обходженні західних санкцій щодо деяких ключових категорій електроніки[117].

Вірменія Вірменія[ред. | ред. код]

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

За даними Світового банку, ВВП Вірменії, яка підтримує тісні торговельні зв’язки з РФ, торік несподівано зріс на 11%, тоді як експорт збільшився у п’ять разів, а перекази підскочили у сім разів порівняно з минулим роком[113]. Станом на осінь 2023 експорт з ЄС до Вірменії виріс на понад 200% з початку повномасштабного вторгнення[118].

За підсумком 10 місяців 2023 року, вірменський експорт до РФ зріс на 430% порівняно з аналогічним періодом до вторгнення, експорт до Казахстану на 1200%, до Киргизстану на 1600%, до Узбекистану на 250% і в ОАЕ на 900%[119].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року Нікол Пашинян привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Сприяння морській торгівлі нафтою[ред. | ред. код]

Греція

Впродовж 2022 року Греція активно допомагала у торгівлі російською нафтою, надаючи свої танкери[120][121].

Камерун

У 2023 році Камерун був визначений як країна з дуже високим ризиком того, що судна не пройдуть перевірку безпеки при заході в порт через співпрацю з Росією. 10 січня 2024 року стало відомо що ОАЕ заборонили пропускати танкери під прапором Камеруну через їхнє перевозення російської нафти[122].

ОАЕ[ред. | ред. код]

18 січня 2024 року стало відомо що міністерство фінансів США оголосило про запровадження санкцій проти судноплавної компанії Hennesea з Об’єднаних Арабських Еміратів, яка перевозила російську нафту за цінами, вищими від погодженої західними державами «стелі» у 60 доларів за барель[123].

9 лютого США запровадили санкції проти 4 компаній з ОАЕ (NS LEADER SHIPPING INCORPORATED, OIL TANKERS SCF MGMT FZCO,TALASSA SHIPPING DMCC, ZEENIT SUPPLY AND TRADING DMCC), які перевозили російську нафту вище стелі цін[124].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада ОАЕ привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Проросійська діяльність у країнах що підтримують Україну[ред. | ред. код]

У тих країнах що підтримують Україну (в першу чергу члени НАТО та ЄС), російський режим намагається поширювати пропаганду та займається шпигунством[125].

28 березня 2024 року прем'єр-міністр Бельгії Александер де Кроо заявив, що РФ зверталася до депутатів Європарламенту і «заплатила їм, щоб вони просували російську пропаганду»[126].

Поширення пропаганди[ред. | ред. код]

Російське вторгнення почала підтримувати низка скандально-відомих блогерів, радикальних та популістичних партій.

Сайти та агенції новин що поширюють російську пропаганду

BNN Breaking[en] — агенція новин зареєстрована у Гонконзі в 2022 році яку заснував уродженець Індії, підприємець Гурбакш Чахал (Gurbaksh Chahal). Через свій вебсайт та у інший спосіб BNN Breaking регулярно поширює українофобську пропаганду та вигадані новини, цитує таких людей як Скотт Ріттер, Кім Дотком та інші, повторює тези російської пропаганди у тому числі про американські біолабораторії[127][128][129].

Ілон Маск та X

На початку вересня 2023 року, згідно інформації у Washington Post з посиланням на дослідження некомерційної аналітичної групи Reset, яке оприлюднила Європейська комісія, нова політика Маска щодо соцмережі X сприяла поширенню російської пропаганди[130]. У лютому 2024 року соцмережу звинуватили у ймовірній співпраці з терористичними групами, такими як хусити чи Хезболла з Лівану, а також російськими та іранськими ЗМІ й іншими установами, що підпадають під західні і, зокрема, американські санкції[131].

Ілон Маск — підприємець, мільярдер, засновник компаній «SpaceX», «PayPal», Neuralink і The Boring Company, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій. Також поширював російське колоніальне бачення української історії, у тому числі новітньої, називаючи Революцію гідності переворотом[132][133]. Він регулярно організовував трансляції з проросійськими пропагандистами та схвально коментував українофобські повідомлення з вигаданами фактами та російською пропагандою, таких як:

Кім Дотком — підприємець, заарештований, але відпущений під заставу[134], звинувачується у відмиванні грошей, шахрайстві[135] і масових порушеннях авторських прав, станом на 2023-й рік продовжується оскарження рішення[136], відомий поширенням антиукраїнських фейків та пропаганди, звинувачуючи українську сторону й конкретно Валерія Залужного у нацизмі, знищенні російськомовних на Донбасі українськими військами, перебуванні американських біолабораторій в Україні тощо[137][138][139]

Девід Сакс — підприємець, інвестор, друг Ілона Маска та донор Рона Десантіса[140] неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій[141][142][141].

Такер Карлсон — американський просувач різноманітних теорій змов, послідовно заперечує небезпеку, зокрема і для США, російського фашизму. Безперешкодно використовує медіа-платформу Fox News для інформаційних маніпуляцій з метою доступу до американської аудиторії, аби поширювати путінську та китайську пропаганди. Долучився до спроб обґрунтувати дезінформацію, поширювану російською пропагандою про наявність в Україні таємних біологічних лабораторій, до яких нібито причетний син Джо Байдена — Гантер Байден[143]. Російські державні ЗМІ публікували ролики та коментарі Карлсона без редагування[144]. Виправдовує вторгнення в Україну — назвав незначним прикордонним конфліктом, заперечував суверенітет та незалежність України[145]. У лютому 2024 року він приїхав у Москву з метою взяти інтерв’ю у російського диктатора[146].

Вільям Скотт Ріттер — педофіл, колишній Інспектор ООН з озброєннь в Іраку (1991—1998), критик політики США, апологет Путіна, підтримує російську агресію проти України, відомий своїми прогнозами про «швидкий крах України» та «остаточну перемогу Росії»[147].

Дуглас Макгрегор — військовий США у відставці та державний службовець, автор, консультант і телекоментатор[148]. Макгрегор регулярно співпрацуює з Fox News. Також він виступав на російському державному каналі RT[149]. Його коментарі були відзначені тим, що вони зневажали Україну, іммігрантів та біженців[149][150][151]. Неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України[152][153].

Грем Філліпс — російський пропагандист, колишній співробітник російських державних телеканалів «RT» та «Звезда»[154]. Від початку російського вторгнення в Україну почав знову ретранслювати російські тези, заявляючи про управління Україною нацистами і заперечуючи причетність Росії до різанини в Бучі[155]. За інтерв'ю зі взятим у полон британцем Ейденом Асліном діяльність Філліпса спричинила звинувачення в порушенні Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та причетності інтерв'юера до воєнних злочинів[155]. У липні 2022 року Філліпс переїхав на територію окупованої Луганської області і вів репортажі з Сєвєродонецька та Лисичанська[156][157]. Того ж місяця уряд Великої Британії запровадив санкції проти Філліпса та заморозив його активи.

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у США

Поширення російської пропаганди

25 грудня 2023 року центр протидії дезінформації при РНБО заявив, що журналісти газети The New York Times, які написали статтю про готовність рф до переговорів, є агентами Кремля[158].

Дональд Трамп — 45-й президент Сполучених Штатів Америки, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії[159][160][161].

Вівек Рамасвамі — американський підприємець індійського походження, письменник та консервативний політичний діяч, кандидат на пост президента США від Республіканської партії у 2024 році, в ході виборчої кампанії неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії[162][163]. Зняв свою кандидатуру на користь Трампа[164].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

20 квітня 2023 року 19 сенаторів та конгресменів США (представників Республіканської партії), підписалися під листом президенту США Джозефу Байдену із закликом до дипломатичної стратегії «для швидкого завершення війни». Серед вимог — припинити «необмежену допомогу Україні» зі сторони США, вживаючи термін «проксі-війна»[165][166].

Джеймс Майкл Джонсон — американський політик-республіканець, спікер Палати представників з 25 жовтня 2023 року[167][168][169]. Джонсон керує процесом із блокування допомоги Україні в середовищі республіканської більшості Конгресу США. Згідно повідомленню від Newsweek, виборчу кампанію спікера Палати представників Джонсона спонсорував власник Тульського патронного заводу[170].

Метт Ґетц — американський політик, член Республіканської партії. Неодноразово закликав до припинення військової допомоги Україні. 9 лютого 2023 року вніс до Палати Представників США законопроєкт про припинення військової і фінансової допомоги США Україні, 20 квітня разом з 18 іншими представниками республіканської партії США підписав листа президенту США , вимагаючи припинити військову допомогу Україні[171][172][173].

Марджорі Тейлор Ґрін — американська ультраправа[174], проросійська політична діячка та підприємниця, республіканська кандидатка від 14-го округу Джорджія у Палату представників США на виборах 2020 року[175][176][177]. Відзначилася тим, що публічно підтримала конспірологічну теорію QAnon у фейсбуці, хоча згодом заявила, що не підтримує теорію змови[178]. У березні 2022 року, на тлі вторгнення Росії до України, підтримала заяви російської влади про таємні біолабораторії в Україні. Неодноразово поширювала російські міфи про Україну, звинувачуючи Україну та українську владу у нацизмі[179][180].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Італії

Поширення російської пропаганди

Маттео Сальвіні — італійський проросійський політик. У 2014 та 2016 роках незаконно відвідував окупований Крим, і за що йому було заборонено в'їзд в Україну строком на 3 роки. У тому ж інтерв'ю у липні 2018 року він заявив, що: «Був референдум, і 90 відсотків людей проголосували за повернення Криму до складу Російської Федерації» — відповідаючи на ремарку журналіста про незаконність псевдореферендуму в 2014 році[181]. Відомо що він є другом голови СКС в Росії Олексія Комова — «правої руки» олігарха з оточення Путіна Костянтина Малофеєва, що перебуває під санкціями через російську агресію в Україні. Комов ще 2013 року аплодував обранню Сальвіні головою «Ліги»[182].

Джанлука Савоїні — італійський проросійський[183] політик та екс-чиновник, президент культурної асоціації «Ломбардія-Росія»[184]. Відомо що він є другом російського неонациста Олександра Дугіна[185].

Бруно Джанкотті — член партії Lega Nord, підприємець що веде свій бізнес в Росії[186].

Феррарі Джанматтео — член партії Lega Nord, віце-президент ассоціації «Ломбардія-Росія». Перед вторгненням неодноразово порушував кордон України, перебуваючи на території ОРДЛО і ТОТ АРК, брав участь у пропагандистських заходах країни агресора, брав участь у спробах легалізації російських терористичних формувань на Донбасі[187][188][189].

Палмаріно Дзокателлі — dіце-президент Культурної асоціації «Венето – Росія» та президентом сепаратистського «Комітету за незалежність Венето». До вторгнення він незаконно перетинав український кордон відвідуючи окуповану Росією частину Донбасу де, брав участь у спробах легалізації російських терористичних формувань на Донбасі[188].

Франческо Ваннуччі — член партії Lega Nord, банкір. 17 липня 2019 року італійські правоохоронці провели обшуки у нього та адвоката Джанлуки Меранди, які разом з головою асоціації «Ломбардія-Росія» — помічником Сальвіні, Джанлукою Савойні — торік зустрілися з трьома росіянами в одному з московських готелів, щоб нібито обговорити таємне фінансування для своєї партії[190][191].

Lega Nord (Ліга Півночі) — італійська політична права проросійська партія[192]. 2024 року стало відомо, що 2018 року керівництво партії домовлялося про фінансування зі співробітниками п'ятої служби ФСБ. Одним із учасників був Джанлука Савоіні - права рука лідера партії Маттео Сальвіні, який тоді був віцепрем'єром і міністром МВС Італії[193]. У травні 2024 року партія Lega Nord виступила проти дев’ятого пакету військової допомоги Україні однак не мала підтримки більшості[194].

Associazione Culturale Russia Emilia Romagna (культурна асоціація «Росія Емілія-Романья») — проросійська організація в Італії[195]. 20 січня 2024 року у італійському місті Модена планує відкриття виставки-конференції «Маріуполь. Відродження після війни». Приазовське місто, тисячі жителів якого були вбиті російськими військовими під час облоги навесні 2022 року, організатори називають «символом народного повстання на Донбасі проти київської хунти»[196].

Rim Giovani Italo-russi — проросійська організація в Італії[197][198][199].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

Forza Italia (Вперед, Італіє) — правоцентристська політична партія Італії. Противники надання військової допомоги Україні[200].

Movimento 5 Stelle (Рух п'яти зірок) — італійська політична партія, якій характерні популізм, енвайронменталізм, і частково євроскептицизм. 20 червня 2022 року міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо звинуватив партію в саботажі допомоги Україні, а 22 червня покинув партію[201][202]. 20 жовтня лідер партії Джузеппе Конте заявив, що виступає проти подальшого постачання військової допомоги Україні[203].

Постачання товарів для російського ВПК

Danieli Group — Італійська компанія що надає послуги з будівництва та обслуговування сталеливарних заводів по всьому світу, зокрема в Росії та Україні, раніше вона співпрацювала і з СРСР, продовжує співпрацювати з російськими металургами, які постачають свою продукцію оборонно-промисловому комплексу. У 2014 році італійська компанія запустила в Росії дочірнє підприємство Danieli Volga, це зробило її одним з ключових гравців у російській металургії, у 2019 році компанія виграла 90 відсотків тендерів на будівництво сталеливарних заводів у Росії. Серед продукції партнерів є гранати ВОГ-25 (ММК-Метиз) та сталь для автоматів Калашникова (Северсталь). Серед компаній, з якими імовірно продовжила працювати Dаnieli Group після початку повномасштабної війни, є металургійний завод «Красный Октябрь», власник якого перебуває під санкціями США і ЄС.[204].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Словаччині

Словаччина надавала фінансову та військову допомогу Україні впродовж перебування при владі уряду Зузани Чапутової, яка припинилася після обрання премʼєр-міністром Роберта Фіцо у жовтні 2023 року[205][206].

Економічний тиск

Союз далекобійників Словаччини з листопада 2023 також почав блокувати український кордон вимагаючи у влади скасувати угоду між ЄС і Україною про лібералізацію транспортних перевезень[207].

Поширення російської пропаганди

Smer — sociálna demokracia (Курс — соціальна демократія) — лівоцентристська політична партія створена Робертом Фіцо, члени якої були помічені у поширенні проросійських заяв[208].

Роберт Фіцо — словацький проросійський[209] політик, популіст[210], колишній член комуністичної партії[211], обраний у жовтні 2023 року на посаду прем'єр-міністра Словаччини. У відповідь на російське вторгнення в Україну Фіцо виступив проти постачання зброї та боєприпасів через територію Словаччини, також виступав проти членства України в НАТО. У квітні 2022 року в іноземному інформаційному секторі поширював тези про те, що Словаччина через Україну та США «втратила якісну багатомільйонну систему захисту» і «Словаччину втягують у війну в Україні». Заявляв, що «Україна, на відміну від РФ, не виконує Мінських угод», «Не можна покладати на РФ відповідальність за український конфлікт», «Захід має зняти санкції з РФ»[212].

Під час мітингу 30 вересня 2023 року Фіцо заявив, що війна на Донбасі почалася в 2014 році, коли «українські нацисти і фашисти почали вбивати російське населення Донбасу»[213]. 26 жовтня 2023 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо підтвердив, що не буде підтримувати військову допомогу Україні, як і казав під час виборчої кампанії[214].

10 січня 2024 року російське вторгнення назвав «кризою в Україні», повторив заяви російської пропаганди про нібито «утиски російськомовних» у 2014 році, і нібито тотальний вплив США на Київ. Говорячи про причини війни, Фіцо пише, що Росія відреагувала на безпекову ситуацію і можливість вступу України до НАТО, але визнає, що РФ порушила міжнародне право, застосувавши військову силу без міжнародного мандата. За його словами, «великі країни часто так роблять»[215]. У той же день Словаччина не засудила постачання РФ ракет із КНДР (напередодні США з майже пів сотнею країн засудили передання Північною Кореєю зброї Росії. Окрім Словаччини, з-поміж країн ЄС не підписала заяву Угорщина)[216].

21 січня стало відомо що міністерка культури Словаччини (при уряді Фіцо) скасувала заборону на співпрацю з РФ та Білоруссю[217].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Іспанії

У травні 2023 року стало відомо що Європарламент знайшов «російський слід» у діяльності сепаратистів в іспанській Каталонії[218].

Поширення російської пропаганди

У березні 2019 року співробітник російськомовного додатку іспанської газети Diario Sur розповів, як видання поширює фейки про Україну[219].

Rayo Vallecano de Madrid— іспанський футбольний клуб з міста Мадрид, угруповування футбольних вболівальників якого притримувалися проросійських поглядів, відомо про щонайменше п’ятьох членів ультрас Райо Вальєкано воювали у війні на сході України на стороні РФ. Також вони відзначилися цькуванням футболіста Романа Зозулі[220][221].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Німеччині

Докладніше: Німецько-російські відносини

Поширення російської пропаганди

AfD — німецька націоналістична та право-популістська проросійська політична партія, члени та політики цієї партії неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та закликали до припинення звільнення українських територій, поширювали російське колоніальне бачення української історії[222][223].

Die Linke — німецька соціалістична політична партія, члени та політики цієї партії неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та закликали до припинення звільнення українських територій, поширювали російське колоніальне бачення української історії[224].

У квітні 2023 року стало відомо що керівництво РФ за рік до того розробило стратегію зі створення «антивоєнної коаліції» за участю ультраправої та ультралівої німецьких партій – AfD та Die Linke, яка мала на меті послабити підтримку України в Європі[225].

Герхард Шредер — німецький проросійський політик, колишній голова Соціал-демократичної партії Німеччини, голова комітету акціонерів компанії Nord Stream AG та член правління Газпрому, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії[226].

Хуберт Зайпель — німецький журналіст, режисер-документаліст та письменник, який за російські гонорари знімав та друкував пропагандистську продукцію[227].

Армін Кьорпер — німецький журналіст, який очолює московське бюро телеканалу ZDF зняв пропагандистський репортаж про життя в окупованому Маріуполі. Приїхавши до окупованого Маріуполя без згоди України порушив українське законодавство. У своєму репортажі журналіст висловлює враження, що більшість жителів міста, яке перебуває під окупацією РФ майже два роки, налаштовані проросійськи та розповідає, що місто відбудовується, не наголошуючи на тому, що його зруйнували окупанти[228][229].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

4 квітня 2024 року німецький телеканал ARD виявив, що компанії ФРН допомагають російському окупаційному режиму у будівництві в окупованому Маріуполі. Журналісти отримали свідчення й докази у вигляді фотографій та відео, що компанії Knauf та WKB Systems будують об'єкти у приазовському місті. Зокрема, в їхньому розпорядженні опинилися фотографії будівельного майданчика з мішками Knauf, офіційний дилер якої публічно рекламує, що він побудував проєкт житлового будинку зі своїх будівельних матеріалів за дорученням Міністерства оборони Росії. Knauf є лідером у виробництві гіпсу і вже давно має бізнес у Росії. Засновник компанії Ніколаус Кнауф понад два десятиліття був почесним консулом РФ[230].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Польщі

Докладніше: Польсько-російські відносини

Від початку повномасштабного вторгнення Польща надає Україні військову та іншу допомогу[231], при обох урядах мала чітку антиросійську позицію[232][233].

12 січня 2024 року стало відомо що у Польщі провели обшук проросійських активістів (представників асоціації антивакцинаторів), що намагалися вербувати військових[234].

Економічний тиск

Починаючи з листопада 2023 польські перевізники та фермери почали влаштовувати блокування кордону з Україною, вимагаючи у влади скасувати угоду між ЄС і Україною про лібералізацію транспортних перевезень[235]. У квітні 2024 року видання The Economist написало, що польські журналісти провели розслідування, яке показало, що один із протестувальників був пов'язаний із російським посольством у Варшаві[236].

Поширення російської пропаганди

Konfederacja Wolność i Niepodległość (Конфедерація свободи й незалежності) — права і євроскептична коаліція польських політичних сил. Члени та лідери цієї коаліції неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та поширювали російське колоніальне бачення української історії[237][238][239]. 3 листопада 2023 року Кшиштоф Босак та Рафал Меклер на прес-конференції у Сеймі заявили, що коаліція «Конфедерація свободи й незалежності» підтримує акцію з блокування перевізниками кордону з Україною[240][241][242].

Лешек Сикульський – політолог, професор, з кінця лютого 2022 року організатор кампанії «Це не наша війна» (To nie nasza wojna), спрямована вона на те, щоб відбити у поляків бажання допомагати Україні. Восени 2022 року під час виступу в Познані він стверджував, що США мали намір втягнути Польщу — за допомогою прихильного до Америки уряду ПіС — до активної участі у війні з Росією і переконував, що Росія хоче жити в мирі[243].

Януш Корвін-Мікке — польський право-радикальний[244] політик. Помічений у підтримці Росії починаючи з 2010-х років. робив заяви про підтримку російської анексії Криму[245][246], відвідував анексований півострів[247][248], а також робив заяви, що відбілюють російську історію та дії[249][250]. Виступав на російському телебаченні як польський політик, який виступає проти нібито польської «русофобії»[251]. Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році часто виступав з проросійськими заявами, заперечуючи відповідальність Росії за різанину в Бучі, стверджуючи, що українці вбивали колабораціоністів воєнного часу[252][253], критикував введення санкцій проти Росії через негативні економічні наслідки санкцій, особливо щодо газового конфлікту[254]. Також виправдовував політику диктатури Олександра Лукашенка[255] та Башара Асада[256].

Polski Ruch Antywojenny (Польський антивоєнний рух) — створений на початку лютого 2023 року, основними гаслами якого є «зупинити американізацію та українізацію Польщі», а також підтримка кампанії «це не наша війна!». Під прикриттям «пацифістських» гасел представники руху відтворюють проросійський наратив у польському інформаційному просторі[257].

Проросійська підтримка серед окремих політичних сил та діячів у Австрії

Freiheitliche Partei Österreichs (Австрійська партія свободи) — право-популістська і націонал-консервативна[258] політична партія Австрії з відкрито проросійськими та пропутінськими поглядами. 3 лютого 2023 року австрійський журнал Profil опублікував журналістське розслідування про те, як представники партії працювали в інтересах РФ через кремлівського медіатехнолога Саргіса Мірзахоняна, та брали участь у проросійській демонстрації у Відні 10 вересня 2022 року[259]. 30 березня 2023 року стало відомо що усі інші парламентські партії Австрії засудили рішення FPÖ бойкотувати виступ президента України Володимира Зеленського в четвер, а також спроби поширювати проросійську пропаганду[260]. 26 травня генеральний секретар Австрійської народної партії (ÖVP) Крістіан Штокер під час пресконференції заявив що FPÖ та її лідер Герберт Кікль, прикриваючись нейтралітетом країни, насправді займають сторону Росії та є її інструментом пропаганди в країні та Європі загалом[261].

Шпигунство та напади[ред. | ред. код]

28 березня 2024 року речник міністра-координатора спеціальних служб Яцек Добжинський повідомив що спецслужби кількох країн ЄС, зокрема, Польщі та Чехії, викрили шпигунську мережу, фінансовану Кремлем, завданням російської агентури було популяризувати політику Росії в Європі та шкодити країнам і структурам ЄС передусім через поширення дезінформації, в тому числі щодо війни Росії проти України, ціллю було, зокрема, дискредитувати Україну[262].

1 квітня було опубліковане спільне розслідування The Insider, передачі 60 Minutes американського каналу CBS News та німецького видання Der Spiegel, згідно якого співробітники російської розвідки могли викликати «гаванський синдром» у американських та канадських дипломатів та працівників спецслужб[263].

У Німеччині

14 грудня 2023 року стало відомо що німецький військовий (52-річний полковник Бундесверу Карстен Л.), який очолював відділ безпеки Федеральної розвідслужби Німеччини, протягом певного часу продавав ФСБ секретні розвіддані про Україну за 800 тисяч євро. Разом з ним судять торговця алмазами та екс-рядового бундесверу Артура Е[264]. У лютому 2024 року у виданні Bild була озвучена інформація, що російські спецслужби та їхні агенти можуть готувати операції з викрадення і навіть вбивства своїх громадян за кордоном[265].

19 березня 2024 року стало відомо що прокуратура Німеччини висунула звинувачення офіцеру агентства військових закупівель країни у спробі передати секретну інформацію російській розвідці[266].

18 квітня у Німеччині було затримано ймовірних російських агентів, що планували серію диверсій на військових об’єктах в інтересах російських спецслужб[267]. Один із затриманих, 54-річний німецький офіцер Бундесверу, якого звинувачують у шпигунстві на користь Росії, пояснив свої дії страхом ядерної війни[268].

У Великобританії

27 лютого 2024 року У Великій Британії була викрита група людей (шість вихідців з Болгарії), які, за даними правоохоронців, займалися збором розвідувальної інформації на користь Росії[269].

У Іспанії

13 лютого 2024 року в іспанському муніципалітеті Вільяхойоса було розстріляно російського капітана Максима Кузьмінова, який у серпні прилетів в Україну на своєму бойовому гелікоптері Mi-8. Згідно інформації оприлюдненій в іспанських ЗМІ, іспанські спецслужби переконані, що саме Москва відповідальна за вбивство російського пілота[270].

У Чехії[ред. | ред. код]

29 квітня 2024 року слідство в Чехії підтвердило, що вибухи на складах зброї в селі Врбетіце у 2014 році влаштували співробітники російської військової розвідки ГРУ. Головною їхньою метою був зрив доставки зброї та боєприпасів в Україну та Сирію. Справу, однак, закрили — росія відмовилася співпрацювати з чеським слідством. Журналісти-розслідувачі у квітні 2021 року писали, що вибухи організував підрозділ ГРУ 29155, а операцією керував генерал Андрій Аверʼянов[271]. У цій справі викрили родину російських емігрантів, що переїхала до Чехії на початку 2000-х років, яка причетна до скоєння низки вибухів та отруєнь[272].

У США[ред. | ред. код]

29 квітня 2024 року у США до 21 року  ув’язнення засудили 32-річного Джареха Себастьяна Далке за спробу передати секретну інформацію Національної оборони (NDI) агенту РФ[273].

Західні бренди що були внесені до переліку міжнародних спонсорів війни[ред. | ред. код]

23 березня 2023 року стало відомо що НАЗК внесло австрійську банківську групу Raiffeisen Bank International у перелік до переліку міжнародних спонсорів війни. Підставою для внесення до переліку міжнародних спонсорів війни стало те, що, окрім того, що після повномасштабного вторгнення рф в Україну банк продовжив працювати в росії, Raiffeisen ще й офіційно визнав так звані «ДНР» та «ЛНР»[274]. 4 травня 2023 року було внесено угорський OTP Bank[275]. 10 січня 2024 року — французька корпорація Auchan Holding[276] та американська багатонаціональна франшиза ресторанів швидкого харчування Subway були додані до переліку міжнародних спонсорів війни[277].

Інші країни[ред. | ред. код]

Угорщина[ред. | ред. код]

Поширення російської пропаганди

Віктор Орбан — прем'єр-міністр Угорщини, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії[278][279][280][281]. У серпні 2023 року наполягав на укладенні «договору» з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним про нову архітектуру безпеки України. При цьому він заперечив можливе членство України в НАТО та будь-які претензії Києва на окупований Крим[282]. 15 грудня Орбан наклав вето на пакет допомоги Україні у розмірі 50 мільярдів євро після того, як раніше утримався під час ухвалення рішення щодо переговорів про вступ України до ЄС[283]. 10 січня 2024 року Угорщина не засудила постачання РФ ракет із КНДР (напередодні США з майже пів сотнею країн засудили передання Північною Кореєю зброї Росії. Окрім Угорщини, з-поміж країн ЄС не підписала заяву Словаччина)[216].

Партія Фідес — Угорський громадянський союз, чиновники і політики цієї партії неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та закликали до припинення звільнення українських територій, поширювали російське колоніальне бачення української історії[284].

Ласло Тороцкаї — угорський ультраправий політик, журналіст, лідер партії «Наша Батьківщина», колишній віце-президентом партії «Йоббік», діючий голова села із населення близько 4 000 осіб. Також є депутатом Парламентської асамблеї Ради Європи. У січні 2024 року заявив про претензії на українське Закарпаття у разі втрати Україною державності в результаті війни[285].

Економічний тиск

У грудні 2023 стало відомо що угорські перевізники приєднаються до блокування руху польськими та словацькими перевізниками на кордоні з Україною[286].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

11 грудня 2023 року згідно з інформації у The Guardian стало відомо що союзники Віктора Орбана проведуть у Вашингтоні закриту зустріч з представниками республіканської партії, щоб домогтися припинення військової підтримки України з боку Сполучених Штатів[287]. Протягом грудня Угорщина блокувала усі перевогори про вступ України до ЄС а також виділення фінансування від ЄС[288].

Непал[ред. | ред. код]

Участь громадян Непалу у вторгенню в Україну

Згідно інформації CNN, станом на лютий 2024 року, РФ завербувала до 15 000 непальців на війну проти України. Непальська депутатка і колишня міністерка закордонних справ Бімала Рай Паудьял заявила у четвер у верхній палаті парламенту округу, що від 1 4000 до 15 000 непальців воюють на лінії фронту в Україні, посилаючись на свідчення чоловіків, які повернулися із зони бойових дій, і закликала російську владу надати ці цифри[289]. Також відомо про щонайменше 12 знищених громадян Непалу станом на цей же місяць[290].

Індія[ред. | ред. код]

Участь громадян Індії у вторгенню в Україну

8 березня 2024 року Індія заявила про розкриття «великої мережі торгівлі людьми», яка обіцяла молодим людям роботу в Росії та заманювала їх на війну проти України. Щонайменше двоє чоловіків, які поїхали до Росії, сподіваючись працювати «помічниками» в армії, загинули на фронті, повідомили їхні родини. Посольство Індії в Росії підтвердило одну з цих смертей. Відомо також про кількох тяжкопоранених. У кримінальній справі йдеться, що деяким із чоловіків також пропонували вступ до «сумнівних приватних університетів» у РФ разом із «безкоштовним продовженням візи зі знижкою». Там додали, що громадян Індії відправили на передову «всупереч їхнім бажанням»[291].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Індії привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Киргизстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Сербія[ред. | ред. код]

Сербія є єдиною європейською країною, яка досі не запровадила обмеження щодо Росії через повномасштабне вторгнення в Україну, також Сербія активно купує зброю як у Росії[292]. Також Сербія є єдиною країною-спостерігачем при ОДКБ[293].

Участь громадян Сербії у вторгенню в Україну

Відомо щонайменше про пʼятьох знищених сербів станом на 01.12.23[294][295][296][297][298].

Поширення російської пропаганди

У звіті, опублікованому в березні 2022 року, було зазначено наступне: «Росія бере участь у дезінформації безпрецедентного масштабу як у традиційних ЗМІ, так і на платформах соціальних мереж, щоб ввести в оману своїх громадян вдома та міжнародну спільноту напередодні та під час її агресивної війни проти України, яку розпочала Росія 24 лютого 2022 року, доводячи, що навіть інформація може бути використана як зброя»[299].

4 січня 2024 року вболівальники футбольного клубу Црвена Звезда висловили підтримку дій РФ в ході перфомансів під час матчу[300].

Постачання товарів для російського ВПК[ред. | ред. код]

«ВНДІР-Прогрєс», серед продукції якого є засіб РЕБ «Комета» (а також спеціальне електричне обладнання, яке встановлюють у танки, броньовані та інші транспортні засоби, морське обладнання, яке використовується для підводних човнів та військових кораблів, навігаційне обладнання) контролюється сербсько-російським бізнесменом Ненадом Поповичем — власником компанії «АБС Електро», яка станом на 2022 рік володіє компаніями «ВНДІР». Ненад також є лідером проросійської Сербської народної партії, як політик, він просуває ідеї зближення з росією. Попович підтримує збройну агресію росії проти України, а у 2017 році відвідав окупований росіянами Крим[301].

Австрія[ред. | ред. код]

Поширення російської пропаганди

30 листопада 2023 Міністр закордонних справ Австрії Александер Шалленберг привітав рішення запросити главу МЗС РФ Сергєя Лаврова на зустріч ОБСЄ в Скоп'є[302].

Туреччина[ред. | ред. код]

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

У листопаді 2023 року стало відомо що за перші 9 місяців 2023 року Туреччина відзвітувала про експорт 45 товарів, які США визначили як «високопріоритетні», на суму 158 млн доларів до РФ та п'яти колишніх радянських республік, які підозрюються в тому, що вони виступають посередниками РФ. Це втричі більше, ніж за аналогічний період 2022 року, коли почалася велика війна в Україні. При цьому середній показник за 2015-2021 роки становив 28 млн дол. 45 категорій товарів, зокрема, включають мікрочипи, комунікаційне обладнання та інші деталі, такі як оптичні приціли, і які підлягають експортному контролю США, ЄС, Японії та Великої Британії[303].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Туреччини привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах[32][33].

Болгарія[ред. | ред. код]

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

4 грудня 2023 року президент Болгарії Румен Радев ветував надання Україні 100 БТР (однак згодом вето було подолане парламентом)[304][305].

Румунія[ред. | ред. код]

Поширення російської пропаганди

Джордже Сіміон — румунський політик, лідер праворадикальної та популістичної партії AUR[306]. Він та члени його партії неодноразово звинувачувалися у пропаганді проти вакцинації, шовінізму по відношенню до угорців[307][308] неофашизмі,[309][310] підтримці РФ[311][312] та антисемітизмі[313][314]. З 2011 року невʼїзний в Україну — коли він зустрівся з агентом ФСБ у Чернівцях. Після повномасштабного вторгнення заявляв що Румунія не має постачати Україні зброю і дозволяти транзит західної зброї в Україну через свою територію[315].

Мексика[ред. | ред. код]

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

24 січня 2024 року стало відомо що у Мексиці для ремонту Мі-17-1В обрали компанію пов’язану з РФ — із компанією Trans-Ce Cargo S.A. укладено прямий контракт на ремонт гелікоптерів[316].

Буркіна-Фасо[ред. | ред. код]

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

24 січня 2024 року Африканський корпус Міноборони РФ прибув до Буркіна-Фасо. За непідтвердженими даними, російський контингент зі 100 осіб (який заплановано розширити до 300) нібито має гарантувати безпеку лідеру країни Ібрагіму Траоре[317]. У березні 2024 року згідно матеріалів у Le Monde росія спорудила нову військову базу на південь від аеродрому Донсін біля Уагадугу[318].

Нігер[ред. | ред. код]

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

У квітні 2024 року у Нігері помічена передислокація та активність російських військових[319].

Греція[ред. | ред. код]

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

Xлени Комуністичної партії Греції блокували залізницю із військовою технікою США та НАТО 5 квітня 2022 року а також 24 березня 2024 року[320][321].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Генеральна напівпідтримка. Українська правда (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  2. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України. Українська правда (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
  3. ↑ а б Afghan and Serbian parliaments acquire observer status at CSTO PA. en.inform.kz (англ.). 12 квітня 2013. Процитовано 21 лютого 2024.
  4. ↑ akipress.com https://akipress.com/news:554209:Tunisia_hopes_to_set_up_free_trade_zone_with_Customs_Union,_EEU/?ckattempt=1. Процитовано 21 лютого 2024. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ Syria Plans to Join Customs Union with Russia. Syria Report (амер.). Процитовано 21 лютого 2024.
  6. ↑ Беларусь | Импорт и Экспорт | Весь мир | Все товары | Стоимость (долл. США) и Изменение стоимости, г/г (%) | 2010 - 2021. trendeconomy.ru. 28 січня 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  7. ↑ Структура импорта Армении в 2021 году - Союз информированных граждан. Союз информированных граждан - (ru-RU) . 11 березня 2022. Процитовано 4 квітня 2024.
  8. ↑ Структура экспорта в 2021 году - Союз информированных граждан. Союз информированных граждан - (ru-RU) . 22 лютого 2022. Процитовано 4 квітня 2024.
  9. ↑ Итоги внешней торговли РК за 2021 год.
  10. ↑ Звіт RUSI про невоєнні загрози з боку Росії: нові методи вербування агентів, «росколоніалізм» та кадирівські звʼязки - Український тиждень (укр.). 23 лютого 2024. Процитовано 26 лютого 2024.
  11. ↑ Росія збере у Москві представників ХАМАС, “Ісламського джихаду” та палестинських фракцій. Українська правда (укр.). Процитовано 1 березня 2024.
  12. ↑ Опубликовано обращение Лаврова к "друзьям" из ХАМАСа, "Исламского джихада", ФАТХа. NEWSru.co.il (рос.). 1 березня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  13. ↑ Путін скористався масовою втечею росіян від мобілізації, щоб відправити своїх шпигунів до Європи — WSJ. nv.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2024.
  14. ↑ Російські шпигуни повернулись у Європу: маховик розвідки сягнув часів холодної війни, – FT. www.unian.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
  15. ↑ Генасамблея ООН засудила вторгнення Росії і закликала негайно вивести війська з України. Європейська правда (укр.). Процитовано 5 лютого 2024.
  16. ↑ «Клуб підтримки» росії: які країни Генасамблеї ООН голосують проти проукраїнських резолюцій. Слово і Діло (укр.). 5 лютого 2024. Процитовано 5 лютого 2024.
  17. ↑ Генасамблея ООН підтримала резолюцію щодо виплати рф репарацій Україні. Слово і Діло (укр.). 6 лютого 2024. Процитовано 6 лютого 2024.
  18. ↑ Понад 140 країн на Генасамблеї ООН підтримали українську формулу миру. www.ukrinform.ua (укр.). 23 лютого 2023. Процитовано 5 лютого 2024.
  19. ↑ НАЗК запускає відкриту базу даних іноземних компонентів у російській зброї. Мілітарний (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
  20. ↑ Kyiv, U. S. Embassy (3 листопада 2023). Додаткова військова допомога США для України. U.S. Embassy in Ukraine (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  21. ↑ Які країни-союзники роблять найбільший внесок у перемогу України. Слово і Діло (укр.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  22. ↑ Польща, Естонія, США та ще 17 країн, які найбільше допомагають під час війни. Рейтинг друзів України від Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 24 серпня 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
  23. ↑ Система власти в Беларуси после референдума 1996 года (PDF).
  24. ↑ Время, Настоящее (5 серпня 2020). Білорусь: як Лукашенко 26 років поспіль утримує владу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  25. ↑ Степанова, Ольга (11 січня 2024). Лукашенко підписав поправки до Конституції про довічні гарантії для президента. Експерт (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  26. ↑ Угроза независимости и попытка импичмента Лукашенко. Каким был 1996 год в истории Беларуси. Зеркало (рос.). 19 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
  27. ↑ Революція марних надій. Як Білорусь за рік пройшла шлях від протестів до репресій. BBC News Україна (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  28. ↑ У Білорусі протестували проти війни з Україною. Voice of America (укр.). 28 лютого 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
  29. ↑ У Києві відкрилась виставка «Полк Калиновського». armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  30. ↑ Які неправдиві кремлівські наративи транслює білоруська пропаганда. ВолиньPost (англ.). Процитовано 3 січня 2024.
  31. ↑ «Клуб підтримки» росії: які країни Генасамблеї ООН голосують проти проукраїнських резолюцій. Слово і Діло (укр.). 15 січня 2024. Процитовано 15 січня 2024.
  32. ↑ а б в г д е ж и к л м н п "Листа не буде": як світ реагує на вибори в Росії. www.unian.ua (укр.). Процитовано 21 березня 2024.
  33. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Переобрання путіна: хто привітав російського диктатора з перемогою на «виборах». Слово і Діло (укр.). 21 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
  34. ↑ https://twitter.com/motolkohelp/status/1602304036815998977. Twitter (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
  35. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
  36. ↑ МотолькоПомоги. Больше 130 000 тонн за год: Режим Лукашенко снабжает РФ боеприпасами, которые везут и в Крым, и в приграничье с Грузией. МотолькоПомоги (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
  37. ↑ В ISW розкрили секретну роботу ПВК Вагнер в Білорусі. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 15 січня 2024.
  38. ↑ The Russian military has started operating Belarusian MAZ vehicles.
  39. ↑ The Persian-Russian Connection. Default (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
  40. ↑ Iran-Russia Arms Trade: Geopolitics And Global Implications. Iran International (англ.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  41. ↑ Іран став головним військовим союзником Росії, і це шкодить Україні та світу - США. BBC News Україна (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  42. ↑ Росія та Іран домовилися разом протидіяти західним санкціям. Економічна правда (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  43. ↑ МЗС назвало Іран співучасником воєнного злочину Росії
  44. ↑ Про затвердження рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 травня 2023 року «Про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Ісламської Республіки Іран»
  45. ↑ а б З вересня 2022 року Росія випустила по Україні близько 3800 дронів-камікадзе, – Ігнат. LB.ua. 31 грудня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
  46. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  47. ↑ а б Росіяни почали використовувати дрони-камікадзе "Shahed-131". Мілітарний (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
  48. ↑ а б Росія могла отримати БПЛА Shahed-191 та Shahed-129. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 лютого 2023.
  49. ↑ а б В Україні вперше збили реактивний Shahed-238: експерт розкрив деталі. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  50. ↑ Розкрито нові подробиці про постачання іранської зброї Росії. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  51. ↑ а б https://twitter.com/uaweapons/status/1592514734846537729. Twitter (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
  52. ↑ Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
  53. ↑ а б https://twitter.com/clashreport/status/1651805843623485441. Twitter (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.
  54. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  55. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
  56. ↑ а б https://twitter.com/UAWeapons/status/1689294822392094720. Twitter (укр.). Процитовано 10 серпня 2023.
  57. ↑ а б NMFTE. Telegram. Процитовано 14 серпня 2023.
  58. ↑ а б Facebook. www.facebook.com. Процитовано 14 серпня 2023.
  59. ↑ а б photos that have emerged show brand-new Iranian OF-462 122mm HE projectiles in the possession of Russian artillerymen.
  60. ↑ а б https://twitter.com/oscar198o/status/1673965731174645764. Twitter (укр.). Процитовано 29 червня 2023.
  61. ↑ а б https://twitter.com/war_noir/status/1673726854446952453. Twitter (укр.). Процитовано 29 червня 2023.
  62. ↑ а б Amon, Dov Lieber, Benoit Faucon and Michael. WSJ News Exclusive | Russia Supplies Iran With Cyber Weapons as Military Cooperation Grows. WSJ (амер.). Процитовано 28 березня 2023.
  63. ↑ Збройні Сили України вперше збили іранський ударний БПЛА Shahed-136. Мілітарний (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
  64. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  65. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
  66. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
  67. ↑ а б Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
  68. ↑ https://twitter.com/UAWeapons/status/1696180168111370725. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 29 серпня 2023.
  69. ↑ Arms contract shows Iran has sold Russia ammunition for Ukraine war, says security source. Sky News (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
  70. ↑ Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
  71. ↑ The Russian army now uses Iranian-made 130mm artillery ammunition for 130mm towed field gun M-46 - photos that have emerged show brand new Iranian Frag-HE 3OF33 projectiles.
  72. ↑ Росіяни продовжують вивозити українське зерно до Сирії та Ірану. LB.ua. 29 листопада 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  73. ↑ Іран перетворився на спільника Росії. Главком | Glavcom (укр.). 18 липня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
  74. ↑ The highs and lows of Russia, North Korea relations. Al Jazeera (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
  75. ↑ Росія та КНДР домовились розширювати співпрацю. www.ukrinform.ua (укр.). 16 листопада 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
  76. ↑ ВПК КНДР сконцентрувався на забезпеченні Росії боєприпасами. Мілітарний (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  77. ↑ «Величезний наступ» росіян навіть не всі помічають. Чому Кирило Буданов впевнений, що весною настане переломний момент у війні. Велике інтервʼю Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 22 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
  78. ↑ КНДР передала Росії 350 тисяч снарядів. Мілітарний (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  79. ↑ ВПК КНДР сконцентрувався на забезпеченні Росії боєприпасами. Мілітарний (укр.). Процитовано 2 листопада 2023.
  80. ↑ Безперервна передача. З серпня КНДР поставила РФ понад 2,5 млн боєприпасів — аналітики. nv.ua (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  81. ↑ Росіяни атакували Україну північнокорейськими балістичними ракетами. Мілітарний (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  82. ↑ “Північнокорейська Русь”: образ КНДР в російській пропаганді. Uacrisis.org (укр.). 20 жовтня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
  83. ↑ Україна розірвала дипломатичні відносини з КНДР – DW – 13.07.2022. dw.com (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  84. ↑ Свобода, Радіо (12 липня 2021). М’янма: хунта висуває нові звинувачення скиненій лідерці. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  85. ↑ Myanmar’s Leader, Daw Aung San Suu Kyi, Is Detained Amid Coup. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2021.
  86. ↑ Росія скуповує назад в країнах Азії власні запчастини для озброєння. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
  87. ↑ а б https://twitter.com/UAWeapons/status/1684251307689771011. Twitter (укр.). Процитовано 27 липня 2023.
  88. ↑ а б https://twitter.com/war_noir/status/1697969761949290653. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 6 вересня 2023.
  89. ↑ Росія скуповує назад в країнах Азії власні запчастини для озброєння. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
  90. ↑ Росія, Іран і Китай проведуть спільні військові навчання зфлотом та авіацією. Українська правда (укр.). Процитовано 11 березня 2024.
  91. ↑ Китай постачає Росії дрони, спорядження та стрілецьку зброю – Пентагон — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 20 жовтня 2023. Процитовано 25 січня 2024.
  92. ↑ China's exports of transportation equipment to Russia - that's everything from railway cars to autos and trucks as well as aircraft and ships - have risen +800% since Russia invaded Ukraine.
  93. ↑ Росія стає найбільшим постачальником нафти до Китаю, попри західні санкції. Економічна правда (укр.). Процитовано 22 січня 2024.
  94. ↑ Китай надає Росії економічну допомогу і нарощує торгівлю з нею – розвідка США. Українська правда (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
  95. ↑ Китай наростив поставки станків в РФ. Мілітарний (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  96. ↑ Китай продає армії РФ всюдиходи Desertcross 1000-3: навіщо росіянам ця техніка (відео). ФОКУС (укр.). 13 листопада 2023. Процитовано 24 листопада 2023.
  97. ↑ https://twitter.com/UAWeapons/status/1666441410306768899. Twitter (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
  98. ↑ Сирія на базі військового аеродрому готує російських операторів БПЛА.
  99. ↑ Росіяни далі вивозять зерно з окупованих територій до Сирії, – Центр нацспротиву. LB.ua. 1 лютого 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  100. ↑ ZAID&ZAFAR: вивезення в Сирію пшениці, викраденої з окупованого півдня України. UAZMI (укр.). 15 січня 2024. Процитовано 15 січня 2024.
  101. ↑ Україна розриває дипломатичні відносини з Сирією, яка визнала “ЛНР/ДНР”. Європейська правда (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  102. ↑ Вторгнення РФ в Україну виправить хід історії, а Росія переможе, — Башар Асад (відео). ФОКУС (укр.). 23 квітня 2024. Процитовано 26 квітня 2024.
  103. ↑ а б Росія використовувала Таджикистан і Киргизстан для перекидання військових в Україну, – ЗМІ. LB.ua. 14 вересня 2022. Процитовано 3 січня 2024.
  104. ↑ https://twitter.com/grntmedia/status/1729047123096682880?s=20. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  105. ↑ https://twitter.com/666_mancer?lang=en. X (formerly Twitter) (англ.). Процитовано 27 листопада 2023.
  106. ↑ груз 200.
  107. ↑ Під нові масштабні санкції США потрапили понад 250 осіб з Росії та країн, що допомагають їй у війні проти України. LB.ua. 12 грудня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
  108. ↑ https://twitter.com/666_mancer?lang=en. X (formerly Twitter) (англ.). Процитовано 27 листопада 2023.
  109. ↑ груз 200.
  110. ↑ Непал, Сомали и Куба. Граждане каких стран воюют и погибают в Украине в составе российской армии?. BBC News Русская служба (рос.). 5 грудня 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  111. ↑ Непал, Сомали и Куба. Граждане каких стран воюют и погибают в Украине в составе российской армии?. BBC News Русская служба (рос.). 5 грудня 2023. Процитовано 26 грудня 2023.
  112. ↑ а б Біла та пухнаста смерть. Як Узбекистан і Казахстан допомагають росіянам виробляти порох. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  113. ↑ а б в Грузія, Вірменія та Казахстан допомагають Росії обходити санкції – Politico. prm.ua (укр.). 26 квітня 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  114. ↑ Прем'єр Грузії пропонує позбавляти громадянства тих, хто воює за Україну, - Мамулашвілі. Еспресо TV. 7 березня 2023. Архів оригіналу за 8 березня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.
  115. ↑ Прем'єр Грузії заявив, що Україна хоче втягнути Тбілісі у війну з Росією. LB.ua. 11 лютого 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  116. ↑ Грузинський уряд як рупор російської пропаганди. imi.org.ua (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  117. ↑ Імпорт західної електроніки в Росії повернувся до довоєнного рівня попри санкції. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  118. ↑ https://twitter.com/RobinBrooksIIF/status/1730592647390040229. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  119. ↑ Armenia's exports to Russia are up 430% from before the invasion, which is about re-export of EU and Chinese goods to Russia. That's not the end of it. Armenia's exports to Kazakhstan are up 1200%, to Kyrgyzstan 1600%, to Uzbekistan 250% and to the UAE 900%. All going to Russia.
  120. ↑ Грецькі танкери за два місяці вивезли близько половини обсягів російської сирої нафти — ЗМІ.
  121. ↑ Грецькі танкери скорочують перевезення російської нафти після погроз зі США – Bloomberg. Економічна правда (укр.). Процитовано 3 січня 2024.
  122. ↑ ОАЕ заборонили пропускати танкери під прапором Камеруну: перевозять російську нафту. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  123. ↑ США покарали компанію з ОАЕ, яка порушує “стелю цін” на російську нафту. Європейська правда (укр.). Процитовано 19 січня 2024.
  124. ↑ Russia-related Designations; Publication of Russia-related Determinations; Issuance of Russia-related General License | Office of Foreign Assets Control. ofac.treasury.gov (англ.). Процитовано 14 лютого 2024.
  125. ↑ Russian spies are back—and more dangerous than ever. The Economist. ISSN 0013-0613. Процитовано 29 лютого 2024.
  126. ↑ Politico: РФ платить членам Європарламенту за втручання у вибори. espreso.tv (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
  127. ↑ Shah, Rizwan. Scott Ritter Criticizes Zelensky's Approach to Western Support Amid Ukraine Conflict. bnnbreaking.com (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
  128. ↑ Verma, Nitish. Kim Dotcom: A Critical Lens on Western Aid to Ukraine. bnnbreaking.com (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
  129. ↑ Shah, Rizwan. Putin's Pledge on National Unity and Sovereignty Amid Ukraine Conflict in Pre-Election Address. bnnbreaking.com (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
  130. ↑ Дослідження показало, що нова політика Маска щодо соцмережі X сприяла поширенню роспропаганди — WP. hromadske.ua (укр.). 2 вересня 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
  131. ↑ Соцмережу Х Ілона Маска звинувачують у співпраці з терористами, підсанкційними банками та ЗМІ Росії. Voice of America (укр.). 17 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
  132. ↑ Ілон Маск та Україна: у які скандали потрапляв бізнесмен під час повномасштабної війни. Слово і Діло (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  133. ↑ Історія про те, як Ілон Маск допомагає та дратує Україну: у фактах і деталях — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 2 жовтня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  134. ↑ Основатель Megaupload Ким Дотком остается на свободе. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 23 липня 2016.
  135. ↑ Farivar, Cyrus (18 січня 2015). Why Kim Dotcom hasn’t been extradited 3 years after the US smashed Megaupload. Ars Technica (en-us) . Процитовано 25 листопада 2022.
  136. ↑ 'Thrashed to death': 10 years on - Why is Kim Dotcom still in NZ?. NZ Herald (en-NZ) . Процитовано 25 листопада 2022.
  137. ↑ Pro-Russian Falsehoods From Kim Dotcom, Alleged Racketeer(англ.)
  138. ↑ Fact Check: Kim Dotcom's Claim Ukraine Defense Chief Wore Swastika Bracelet (англ.)
  139. ↑ І це ще не все. Відомий кіберзлочинець заявив про перемогу Росії та спрогнозував Третю світову війну
  140. ↑ Victor, Daniel (24 травня 2023). Who Is David Sacks? A Fitting Bridge Between DeSantis and Musk. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 грудня 2023.
  141. ↑ а б Elon Musk's inner circle hints at a very different future for Twitter on policy and politics. NBC News (англ.). 4 листопада 2022. Процитовано 18 грудня 2023.
  142. ↑ Ukraine has lost Crimea, Donetsk, Luhansk, most of Kherson, and Zaporizhzhia forever. If it doesn’t negotiate a peace deal now, it will also lose Kharkiv, Odesa, the rest of Kherson, and more. The flag wavers who think they’re helping Ukraine are just dismembering it.
  143. ↑ Carlson, Tucker (10 березня 2022). Tucker Carlson: The questions about the biolabs in Ukraine that everyone should be asking. Fox News (амер.). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  144. ↑ Viala-Gaudefroy, Jérôme. Ukraine war: while most Americans express outrage, Putin's spell continues to hang over Republicans. The Conversation (англ.). Процитовано 17 жовтня 2022.
  145. ↑ Analysis | Tucker Carlson goes full blame-America on Russia's Ukraine invasion. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  146. ↑ Американського ведучого Такера Карлсона помітили в Москві, Трамп не виключав, що зробить його віцепрезидентом. nv.ua (укр.). Процитовано 5 лютого 2024.
  147. ↑ Педофіл Скотт Ріттер, що працює на російську пропаганду, закликає українців до повстання.
  148. ↑ Gal Perl Finkel, Win the close fight, The Jerusalem Post, March 21, 2017. (англ.)
  149. ↑ а б Steck, Em; Kaczynski, Andrew (4 серпня 2020). German ambassador pick disparaged immigrants and refugees, called for martial law at US-Mexico border. CNN. Процитовано 5 серпня 2020.
  150. ↑ Mastrangelo, Dominick (28 лютого 2022). Fox reporter admonishes former Trump adviser suggesting US 'stay out of' Ukraine-Russia conflict. The Hill. Процитовано 20 грудня 2022. (англ.)
  151. ↑ Colarossi, Natalie (20 березня 2022). What 'Putin Wing' Ex-Colonel Douglas Macgregor Has Said About Ukraine War. Newsweek. Процитовано 24 січня 2023. (англ.)
  152. ↑ Американський полковник розповсюджує дезінформацію, що “Україна давно програла війну”. LB.ua. 10 вересня 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  153. ↑ Дезинформация: В Украине уже погибло 2500 польских солдат. factcheck.ge (рос.). Процитовано 8 січня 2024.
  154. ↑ Мое будущее в журналистике - как это может быть, как вы можете помочь!. The Truth Speaker. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 11 лютого 2016.
  155. ↑ а б Waterson, Jim (20 квітня 2022). Who is Graham Phillips, the YouTuber accused of ‘war crimes’?. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 7 квітня 2023.
  156. ↑ Severodonetsk to Sanctions (укр.), процитовано 7 квітня 2023
  157. ↑ Lysychansk People Speak - Uncensored Reportage!! LNR - Donbass - (укр.), процитовано 7 квітня 2023
  158. ↑ Журналісти NYT, які написали статтю про готовність рф до переговорів, є агентами Кремля, — Центр протидії дезінформації. Судово-юридична газета (укр.). Процитовано 26 грудня 2023.
  159. ↑ Україні потрібно було "віддати" РФ свої території: Трамп зробив скандальну заяву про війну. ТСН.ua (укр.). 18 вересня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  160. ↑ Україні, можливо, доведеться віддати частину території, щоб зупинити війну – Трамп. Українська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  161. ↑ https://www.facebook.com/UNNews (11 грудня 2023). Трамп заявив, що "Україні потрібно було відмовитися від Криму та НАТО" | УНН. unn.ua (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  162. ↑ Хто такий Вівек Рамасвамі і чи замінить він Трампа? Головне про антиукраїнського кандидата, що набирає популярність у США. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  163. ↑ Вівек Рамасвамі. Чому він так розлютив українців. Главком | Glavcom (укр.). 30 серпня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  164. ↑ Vivek Ramaswamy suspends his 2024 Republican presidential bid and endorses rival Donald Trump. AP News (англ.). 16 січня 2024. Процитовано 5 лютого 2024.
  165. ↑ 19 республіканців вимагають обмежити допомогу США Україні для уникнення “прямого конфлікту” з Росією.
  166. ↑ (DAILY CALLER OBTAINED) - File 5060.
  167. ↑ У США обрали спікера Палати представників. Чому це дуже важливо для допомоги Україні. BBC (українською) . 25 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  168. ↑ Палата представників США нарешті обрала спікера – це республіканець-трампіст. Європейська правда (українською) . 25 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  169. ↑ Louisiana Republican Mike Johnson elected House Speaker. wwltv.com (англ.). 25 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  170. ↑ Reporter, Ewan Palmer News (16 лютого 2024). Konstantin Nikolaev—the Putin ally behind Mike Johnson campaign donation. Newsweek (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
  171. ↑ https://twitter.com/mattgaetz/status/1733965142205895116. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 12 грудня 2023.
  172. ↑ Лі, Майк; Крейн, Елай (20 квітня 2023). Лист законодавців республіканської партії президенту США Джозефу Байдену (англійською) . Процитовано 20 квітня 2023.
  173. ↑ Gaetz introduces resolution to end military and financial aid to Ukraine, urge peace deal, Fox News, 9 лютого 2023
  174. ↑ * Fram, Alan; Slodysko, Brian; Freking, Kevin (4 лютого 2021). Divided House officially removes Rep. Marjorie Taylor Greene from committees, punishing far-right provocateur for violent, racist rhetoric. Chicago Tribune. Associated Press. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 27 червня 2021. lawmakers known for their controversial rhetoric lawmaker's 'renewed, repeated antagonisation of the movement for Black lives'« extremists like Representative Marjorie Taylor Greene of Georgia building a brand on a web of dangerous conspiracy theories. conspiracy theorist before her election, and she has continued to push many of those beliefs, including the QAnon hoax. movement within the Republican ranks…
  175. ↑ Kevin Van Ausdal. Ballotpedia (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  176. ↑ Cillizza, Chris (12 червня 2020). A wild, pro-Trump conspiracy theory group is about to get its first congresswoman. CNN. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
  177. ↑ Domonosky, Camila (12 серпня 2020). QAnon Supporter Who Made Bigoted Videos Wins Ga. Primary, Likely Heading To Congress. NPR. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  178. ↑ Schultz, Marisa (14 серпня 2020). Marjorie Greene, controversial Georgia Republican, says she's not a QAnon candidate. Fox News (амер.). Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  179. ↑ Fortinsky, Sarah (17 квітня 2024). Moskowitz confronts Greene on Ukraine, Nazi remarks. The Hill (амер.). Процитовано 18 квітня 2024.
  180. ↑ MAGA is using Israel to undermine Ukraine, harming them both.
  181. ↑ Помічника голови МВС Італії допитали у справі про нелегальне фінансування з Росії. LB.ua. 16 липня 2019. Процитовано 21 лютого 2024.
  182. ↑ «Російські скрєпи» для Італії: як конгрес сімей у Вероні хоче повернути країну в Середньовіччя. hromadske.ua (укр.). 30 березня 2019. Процитовано 26 лютого 2024.
  183. ↑ Помічник Сальвіні їздив до Москви не менше як 14 разів - ЗМІ. www.ukrinform.ua (укр.). 9 серпня 2019. Процитовано 21 лютого 2024.
  184. ↑ The Insider: Пʼята служба ФСБ вербувала італійських політиків з «Ліги Півночі». babel.ua (укр.). 6 лютого 2024. Процитовано 21 лютого 2024.
  185. ↑ The Insider: Пʼята служба ФСБ вербувала італійських політиків з «Ліги Півночі». babel.ua (укр.). 6 лютого 2024. Процитовано 26 лютого 2024.
  186. ↑ В Москве задержали лидера итальянской партии. haqqin.az. 20 листопада 2016. Процитовано 26 лютого 2024.
  187. ↑ «МИРОТВОРЕЦЬ» ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ ОЗНАК ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ, МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ.
  188. ↑ а б Бєлокобильський, Олександр (6 грудня 2016). Неймовірні пригоди італійців у «Новоросії». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 лютого 2024.
  189. ↑ Итальянские активисты намерены получить паспорта ДНР в знак поддержки Донбасса. Baltnews (рос.). 20 березня 2017. Процитовано 26 лютого 2024.
  190. ↑ Скандал з грошима РФ для партії влади Італії: у ЄП ініціюють розслідування. Європейська правда (укр.). Процитовано 26 лютого 2024.
  191. ↑ ЗМІ: італійські прокурори допитали російську журналістку у справі “Ліги”. Європейська правда (укр.). Процитовано 26 лютого 2024.
  192. ↑ ЗМІ встановили, як ФСБ вербувала керівництво правої партії в Італії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2024.
  193. ↑ ЗМІ встановили, як ФСБ вербувала керівництво правої партії в Італії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 лютого 2024.
  194. ↑ ЗМІ: Італія може до саміту G7 надати Україні новий пакет допомоги із SAMP/T. Європейська правда (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  195. ↑ https://www.emiliarussia.org/ (it-IT) . 3 січня 2024. Процитовано 4 січня 2024.
  196. ↑ Свобода, Радіо (4 січня 2024). В Італії готують російську виставку про Маріуполь. МЗС України назвало це «провокацією». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 січня 2024.
  197. ↑ Irina Osipova, chi è l'attivista russa pro-Putin assunta come funzionaria al Senato. www.ilgazzettino.it (італ.). 8 вересня 2023. Процитовано 26 лютого 2024.
  198. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 26 лютого 2024.
  199. ↑ detto, Piero Geraci in ha (20 вересня 2022). Traditori d’Italia. Leo Rugens (it-IT) . Процитовано 26 лютого 2024.
  200. ↑ Противники надання військової допомоги Україні зазнали поразки на регіональних виборах на північному сході Італії. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  201. ↑ Партія влади «Рух 5 зірок» в Італії саботує допомогу Україні. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  202. ↑ Голова МЗС Італії Ді Майо залишає партію "Рух 5 зірок". LB.ua. 22 червня 2022. Процитовано 9 січня 2024.
  203. ↑ Лідер італійського “Руху 5 зірок” висловився проти збройної допомоги Україні. Європейська правда (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  204. ↑ Італійська компанія Danieli Group продовжує співпрацювати з російськими металургами. Мілітарний (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
  205. ↑ Прем’єром Словаччини знову став проросійський Фіцо. www.ukrinform.ua (укр.). 25 жовтня 2023. Процитовано 22 січня 2024.
  206. ↑ Президентка Словаччини пояснила свою позицію щодо ненадання допомоги Україні. www.ukrinform.ua (укр.). 8 жовтня 2023. Процитовано 22 січня 2024.
  207. ↑ Словацькі перевізники заблокують пункт пропуску на кордоні з Україною з 1 грудня. babel.ua (укр.). 29 листопада 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  208. ↑ Проросійська партія поступається ліберальній на виборах у Словаччині. Главком | Glavcom (укр.). 1 жовтня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  209. ↑ Зустрівшись з Путіним, прем’єр Словаччини закликав до скасування санкцій ЄС проти Росії. ukrainian.voanews.com. Голос Америки. 27 серпня 2016.
  210. ↑ Burke, Jason (25 жовтня 2023). ‘A technician of power’: Robert Fico, Slovakia’s veteran populist. The Guardian.
  211. ↑ Поворот Словаччини на Росію? Пояснюємо, хто такий Роберт Фіцо. espreso.tv (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  212. ↑ російська пропаганда використовує іноземних політиків для дискредитації України та США - ЦПД. www.ukrinform.ua. Процитовано 9 січня 2024.
  213. ↑ AP: Slovak election frontrunner vows to stop support for Ukraine. The Kyiv Independent (англ.). 18 вересня 2023. Процитовано 4 жовтня 2023.
  214. ↑ Фіцо заявив, що не підтримає військову допомогу Україні. Українська правда (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
  215. ↑ Прем'єр Словаччини Фіцо заявив, що РФ нібито «потребує гарантій безпеки» і потрібна Євросоюзу. nv.ua (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  216. ↑ а б Словаччина не засудила постачання РФ ракет із КНДР, бо “не має доказів”. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  217. ↑ Міністерка культури Словаччини скасувала заборону на співпрацю з РФ та Білоруссю. Європейська правда (укр.). Процитовано 22 січня 2024.
  218. ↑ Європарламент знайшов «російський слід» у діяльності сепаратистів в іспанській Каталонії. glavcom.ua. Процитовано 10 січня 2024.
  219. ↑ Фейки про Україну: як працює антиукраїнська пропаганда в Іспанії. www.radiosvoboda.org. Процитовано 10 січня 2024.
  220. ↑ Чому Зозулю в Іспанії вважають нацистом: усі подробиці скандалу. sport.segodnya.ua (укр.). 11 липня 2022. Процитовано 10 січня 2024.
  221. ↑ "П’ять ультрас Райо Вальєкано воювали за так звані "ДНР" та "ЛНР": Зозуля – про цькування з боку фанатів мадридців.
  222. ↑ Свобода, Радіо (4 серпня 2023). Кремль фінансував німецьку ультраправу AfD і використовував її, щоб зупинити допомогу Україні – розслідування. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  223. ↑ Арович, Василь (29 вересня 2023). Члени проросійської партії AFD у Німеччині поширюють дезінформацію про українських біженців: встановлені факти. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  224. ↑ Небезпечніша за ультраправих: чим загрожує нова партія лівої “подруги Путіна” у Німеччині. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  225. ↑ Кремль хоче сформувати антиукраїнську коаліцію з ультралівих і ультраправих у Німеччині – WP. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  226. ↑ Ексканцлер Німеччини заявив, що Крим є «частиною російської історії». Слово і Діло (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  227. ↑ Німецький журналіст, який багато років вихваляв Путіна, отримував за це гроші від путінського олігарха – ЗМІ. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  228. ↑ Німецький телеканал зняв репортаж, як “функціонує” Маріуполь за російської окупації. Європейська правда (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
  229. ↑ Німецький журналіст зняв пропагандистський репортаж про Маріуполь. espreso.tv (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
  230. ↑ ЗМІ: Німецькі компанії допомагають Росії на будівництвах в окупованому Маріуполі. Українська правда (укр.). Процитовано 4 квітня 2024.
  231. ↑ Польська військова допомога Україні: бронетехніка, авіація, боєприпаси. Мілітарний (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  232. ↑ Зеленський в Польщі: про що він говорив з Дудою і які їхні головні заяви. BBC News Україна (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  233. ↑ Зеленський провів розмову з Туском: "Ми ще сильніші, коли ми разом – Україна та Польща". LB.ua. 14 грудня 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  234. ↑ У Польщі провели обшук проросійських активістів, що вербували військових. Мілітарний (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  235. ↑ На кордоні з Україною польські перевізники розпочали акцію протесту. Рух для вантажівок ускладнений. babel.ua (укр.). 6 листопада 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  236. ↑ «Двійник» працював на українсько-польському кордоні. ГЛАВКОМ (укр.). 5 квітня 2024. Процитовано 8 квітня 2024.
  237. ↑ У Польщі антиукраїнська партія перед виборами вийшла на третє місце в опитуванні. Європейська правда (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
  238. ↑ Поразка українофобів: як польська “Конфедерація” розвалюється після виборів. Європейська правда (укр.). Процитовано 8 січня 2024.
  239. ↑ Хто стоїть за блокадою кордону й розпалює антиукраїнські настрої в Польщі. texty.org.ua (укр.). 2023. Процитовано 8 січня 2024.
  240. ↑ 6 listopada przewoźnicy ponownie zablokują granicę z Ukrainą!. konfederacja.pl (пол.). 03.11.2023. Процитовано 23.11.2023.
  241. ↑ Блокування кордону з Україною: польська партія «Конфедерація» підтримала акцію перевізників. ukrinform.ua. 03.11.2023. Процитовано 23.11.2023.
  242. ↑ Хто стоїть за блокадою України: розповідаємо про радикалів, що перекрили польський кордон. Європейська правда, eurointegration.com.ua. 10.11.2023. Процитовано 23.11.2023.
  243. ↑ «НЕ НАША ВІЙНА», або як у Польщі проростає російська пропаганда – Без Брехні. without-lie.info. Процитовано 1 квітня 2024.
  244. ↑ https://www.timesofisrael.com/far-right-polish-lawmaker-natural-selection-via-pogroms-made-jews-powerful/ [Архівовано 5 березня 2020 у Wayback Machine.] Far-right Polish lawmaker: Natural selection via pogroms made Jews powerful
  245. ↑ Janusz Korwin-Mikke: aneksja Krymu była zupełnie naturalna. Onet Wiadomości (пол.). 29 травня 2014. Процитовано 6 грудня 2022.
  246. ↑ Korwin-Mikke: Polska powinna uznać aneksję Krymu. www.gazetaprawna.pl (пол.). 6 вересня 2014. Процитовано 6 грудня 2022.
  247. ↑ Korwin-Mikke na Krymie. "Chciałem się przekonać, co naprawdę tam się dzieje". TVN24 (пол.). 10 грудня 2015. Процитовано 6 грудня 2022.
  248. ↑ Polska, Grupa Wirtualna (11 грудня 2015). Janusz Korwin-Mikke na Krymie. Polskie MSZ zaniepokojone. o2.pl (пол.). Процитовано 6 грудня 2022.
  249. ↑ Konfederacja atakuje Polaków i Ukraińców. "Jak Sowieci opuszczali Warszawę, ludność płakała". www.tvp.info (пол.). 24 червня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  250. ↑ Janusz Korwin-Mikke broni Władimira Putina. W internecie zawrzało - Wiadomości - polskieradio24.pl. polskieradio24.pl (pl-PL) . Процитовано 6 грудня 2022.
  251. ↑ Goluch, Bartosz (14 січня 2020). Janusz Korwin-Mikke w rosyjskiej telewizji. "W Polsce panuje rusofobia". wiadomosci.wp.pl (пол.). Процитовано 6 грудня 2022.
  252. ↑ Mrowicki, Rafał (7 квітня 2022). Skandaliczne wypowiedzi Korwin-Mikkego wykorzystywane przez rosyjską propagandę. wiadomosci.wp.pl (пол.). Процитовано 6 грудня 2022.
  253. ↑ Korwin-Mikke, Janusz. Twitter. twitter.com. Процитовано 11 грудня 2022.
  254. ↑ Korwin-Mikke: Nakładanie na Rosję sankcji jest kompletnym absurdem. Do Rzeczy (пол.). 3 травня 2022. Процитовано 6 грудня 2022.
  255. ↑ Korwin-Mikke apeluje o wsparcie dla Łukaszenki. rp.pl (пол.). 4 ютого 2020. Процитовано 3 березня 2023.
  256. ↑ Korwin-Mikke pojechał do Syrii. „Polska powinna wesprzeć reżym. tvn24.pl (пол.). 1 грудня 2014. Процитовано 5 березня 2023.
  257. ↑ Російська дезінформація у Польщі: аналітична записка проєкту Kremlin Watchers Movement. voxukraine.org (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
  258. ↑ Nordsieck, Wolfram (2017). Austria. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 12 травня 2022.
  259. ↑ Представники австрійської Партії свободи працювали в інтересах кремля - ЗМІ. www.ukrinform.ua (укр.). 3 лютого 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  260. ↑ Усі парламентські партії Австрії засудили бойкот виступу Зеленського ультраправими. Українська правда (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  261. ↑ У правлячій партії Австрії звинуватили опозиційну Партію свободи у роботі на Кремль. www.ukrinform.ua (укр.). 26 травня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  262. ↑ Свобода, Радіо (28 березня 2024). У Польщі заявляють, що викрили шпигунську мережу РФ – підозрюють у спробі впливу на вибори до Європарламенту. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
  263. ↑ Свобода, Радіо (1 квітня 2024). Розслідування ЗМІ: російське ГРУ може бути причетне до «гаванського синдрому» в американських дипломатів. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 1 квітня 2024.
  264. ↑ Німецький розвідник продав ФСБ секретні розвіддані про Україну за 800 тисяч євро. www.unian.ua (укр.). Процитовано 15 грудня 2023.
  265. ↑ Кремль може полювати в Німеччині на росіян-біженців, - Bild. www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 лютого 2024.
  266. ↑ Німецька прокуратура звинувачує військового офіцера у шпигунстві на користь РФ. ГЛАВКОМ (укр.). 19 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
  267. ↑ У Німеччині затримали російських диверсантів. Мілітарний (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  268. ↑ Німецький офіцер шпигував на користь Росії через «страх ядерної війни». Мілітарний (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
  269. ↑ У Британії висунули звинувачення ще одній особі з групи російських шпигунів. Українська правда (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
  270. ↑ За вбивство пілота, що перегнав гелікоптер в Україну, відповідальна РФ - спецслужби Іспанії. www.ukrinform.ua (укр.). 22 лютого 2024. Процитовано 26 лютого 2024.
  271. ↑ Za výbuchy skladů ve Vrběticích stojí ruská vojenská rozvědka, potvrdila policie. Případ ale musí odložit. iROZHLAS (чес.). 29 квітня 2024. Процитовано 29 квітня 2024.
  272. ↑ Російські емігранти допомагали влаштовувати вибухи в Чехії. Мілітарний (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
  273. ↑ У США до 21 року ув'язнення засудили чоловіка, який шпигував на користь Росії. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
  274. ↑ Визнають так звані «Л/ДНР» та допомагають рф утримувати економіку: НАЗК внесло Raiffeisen Bank International до переліку міжнародних спонсорів війни. nazk.gov.ua. Процитовано 11 січня 2024.
  275. ↑ Кредитують окупантів: НАЗК внесло OTP Bank до переліку міжнародних спонсорів війни. nazk.gov.ua. Процитовано 11 січня 2024.
  276. ↑ Фінансують війну та сприяють мобілізації в рф: французьку корпорацію Auchan НАЗК внесло до переліку міжнародних спонсорів війни. nazk.gov.ua. Процитовано 11 січня 2024.
  277. ↑ НАЗК внесло мережу ресторанів Subway до переліку міжнародних спонсорів війни. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  278. ↑ Орбан заявив, що і надалі виступатиме проти плану ЄС надати Україні 18 млрд євро. Економічна правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  279. ↑ Свобода, Радіо (26 листопада 2023). Орбан знову заявив, що Україна не зможе перемогти Росію на полі бою. Київ наразі не реагував. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  280. ↑ Орбан заявив, що Україна «втратила суверенітет», а війна «затягнеться». Слово і Діло (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  281. ↑ «Звіт Єврокомісії – брехня»: Орбан у Парижі відзначився новими антиукраїнськими заявами. Слово і Діло (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  282. ↑ Орбан закликав "укласти угоду" з Путіним та відмовитися від членства України в НАТО. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  283. ↑ Свобода, Радіо (15 грудня 2023). Угорщина заблокувала пакет допомоги Україні на 50 мільярдів євро. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
  284. ↑ Партія Орбана внесла резолюцію проти вступу України в ЄС – DW – 06.12.2023. dw.com (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  285. ↑ Лідер угорської партії: Якщо Україна впаде, ми вимагатимемо Закарпаття. Українська правда (укр.). Процитовано 1 лютого 2024.
  286. ↑ Словацькі та угорські перевізники сьогодні розпочнуть блокування руху на кордоні з Україною (оновлено) — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 11 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  287. ↑ Союзники Орбана зустрінуться з республіканцями та обговорять припинення підтримки України — The Guardian.
  288. ↑ Угорщина продовжує блокувати всі майбутні рішення саміту ЄС щодо України – ЗМІ. Європейська правда (укр.). Процитовано 11 грудня 2023.
  289. ↑ CNN: Росія завербувала до 15 тисяч непальців на війну проти України. Українська правда (укр.). Процитовано 12 лютого 2024.
  290. ↑ Kharel, Samik. ‘Want to go home’: Nepalis fighting for Russia in Ukraine describe horrors. Al Jazeera (англ.). Процитовано 12 лютого 2024.
  291. ↑ Індія розкрила мережу торгівлі людьми, які Росія змушує воювати проти України.
  292. ↑ Сербія отримала партію зброї від Росії попри міжнародні санкції. Мілітарний (укр.). Процитовано 16 лютого 2024.
  293. ↑ “Конфликты на аутсорсинге”: зачем РФ нужна новая война на Балканах. Европейская правда (рос.). Процитовано 16 лютого 2024.
  294. ↑ Сербский муж-интернационалист, лучший братовнукозять Дарко Павлович 1993 г.р. из Ковилово 09/09/22 потерялся под харьковской Балаклеей и нашёлся только к концу мая 2023 года. Twitter (укр.). Процитовано 27 червня 2023.
  295. ↑ "Он не мог пройти мимо несправедливости": История серба Стефана Димитриевича, сражавшегося и героически погибшего в бою за русский Донбасс. Российская газета. 29 листопада 2022. Процитовано 27 червня 2023.
  296. ↑ Сербский дятел Урош Првулович 1993 г.р. из Крушеваца шарился на Донбассе не один год, успел даже попасть на подвал к луганским и отбегался 28/04/23 в рядах ОПГ Вагнер. Twitter (укр.). Процитовано 6 липня 2023.
  297. ↑ Ранее служивший в сербской армии Эмрах Зорнич (Emrah Zornić) 1995 г.р. из города Нови-Пазар записался в одну из российских ОПГ (почему-то в Тамбовской обл.), отправился воевать в Украину и успешно закончил свои дни на кладбище в Новой Ляде. Twitter (укр.). Процитовано 18 серпня 2023.
  298. ↑ 22летний сербский наёмник Григорье Попович по кличке «Ларпер» отправился освобождать авдеевскую промку от нацистов, перепутал, в какую сторону воевать, и умер. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  299. ↑ Брайлян, Єгор (18 грудня 2023). Православ’я, Росія-визволителька, Кустуріца. Як діє російська пропаганда на Балканах. ms.detector.media (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
  300. ↑ "Бєлгород, ми з тобою": сербські фанати підтримали росіян на матчі Євроліги – фото банеру.
  301. ↑ Як Росія створює сучасні системи радіоелектронної боротьби в обхід санкцій. molfar.com. Процитовано 4 квітня 2024.
  302. ↑ Глава МЗС Австрії похвалив запрошення Лаврова на зустріч ОБСЄ: “Не треба боятися діалогу”. Європейська правда (укр.). Процитовано 1 грудня 2023.
  303. ↑ Експорт товарів військового призначення із Туреччини до РФ стрімко зростає – FT. Економічна правда (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
  304. ↑ Президент Болгарії ветував надання Україні 100 БТР. babel.ua (укр.). 4 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  305. ↑ Парламент Болгарії подолав вето на передання Україні близько 100 бронетранспортерів. babel.ua (укр.). 8 грудня 2023. Процитовано 11 грудня 2023.
  306. ↑ The Mobilisation of a Conservative Movement in Romania: The Case of AUR. ecpr.eu. Процитовано 1 лютого 2024.
  307. ↑ Jurnaliștii români, ambasadele și politicienii sunt, de asemenea, îngrijorați de faptul că un partid ultra extremist a intrat în parlamentul României. mikoimre.ro (рум.). 12 грудня 2020. Архів оригіналу за 19 грудня 2020.
  308. ↑ Votantul partidului AUR: tânăr, studii medii, credincios, din Transilvania, Moldova sau Italia. cursdeguvernare.ro (рум.). 8 грудня 2020. Архів оригіналу за 19 грудня 2020.
  309. ↑ Senatorul Târziu: AUR, acuzat nefondat că este un partid neo-fascist și antisemit. Orice calomnie împotriva AUR e și împotriva României. digi24.ro. 29 березня 2021.
  310. ↑ Pîrvulescu: Ce propune AUR este neo-fascism și neo-legionarism deschis. digi24.ro. 7 грудня 2020.
  311. ↑ Mitingul "AURusia", criticat de internauți. "Protestul va deveni violent. Să vă fie rușine. Vine și președintele de onoare pro-rus?". DCNews. 26 лютого 2022.
  312. ↑ Despa, Oana (9 жовтня 2021). Cum propagă grupurile de Facebook ale AUR propaganda rusă. Europa Liberă România.
  313. ↑ Multer, Alison (18 травня 2021). Anti-Semitic Incidents Put Focus On Romania's Dark Role During Holocaust. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). RadioFreeEurope/RadioLiberty. Процитовано 13 жовтня 2021. The AUR routinely rejects accusations that it is anti-Semitic. But Muraru called it "a neo-fascist party that is neo-Legionary and anti-Semitic," and said it should be isolated.
  314. ↑ Clej, Petru (21 грудня 2020). AUR și Mișcarea Legionară. Cât de valabilă este comparația între cele două partide. G4 Media (рум.). Процитовано 9 жовтня 2021. Traian Sandu este de părere că antisemitismul Mișcării Legionare este înlocuit la AUR de anti-maghiarism, remarcile anti-semite apărând doar la nivelul declarațiilor, ca de pildă atacurile împotriva lui George Soros sau unele declarații publice ale lui Sorin Lavric.
  315. ↑ Румунія — надійний союзник України та послідовний член ЄС. Але й там набирає популярності ультраправа партія AUR, яка хоче забрати Чернівці та Ізмаїл. Хто це такі — розповідаємо коротко. babel.ua (укр.). 31 січня 2024. Процитовано 1 лютого 2024.
  316. ↑ У Мексиці для ремонту Ми-17 обрали компанію пов'язану з РФ. Мілітарний (укр.). Процитовано 25 січня 2024.
  317. ↑ "Для захисту від терористів": Африканський корпус Міноборони РФ прибув до Буркіна-Фасо (фото). ФОКУС (укр.). 24 січня 2024. Процитовано 25 січня 2024.
  318. ↑ Vidéo. Au Burkina Faso, la première base militaire russe d’Africa Corps. Le Monde.fr (fr-FR) . Процитовано 8 березня 2024.
  319. ↑ В Нигер прибыли военные инструкторы из России – DW – 12.04.2024. dw.com (рос.). Процитовано 12 квітня 2024.
  320. ↑ Greece: Communist Party members blocked train carrying US-NATO military equipment (VIDEO) (англ.). Процитовано 26 березня 2024.
  321. ↑ Greek communists halt American Abrams tanks en route to Bulgaria (амер.). 24 березня 2024. Процитовано 26 березня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зовнішня_підтримка_російського_вторгнення_в_Україну&oldid=42438680