Біблійна хронологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біблійна хронологія — це історична послідовність і датування подій (хронологія), описаних в Біблії, а також наука, що досліджує й уточнює цю послідовність і датування.

Загальні принципи[ред.ред. код]

Для духовного та богословського розуміння Біблії хронологія має другорядне значення. Відповідно до історизму Святого Письма цілком достатньо загальної картини послідовності подій, як це подавалося в апостольській проповіді (Дії 7:2 і далі). Проте в ісагогіці і біблійній екзегетиці хронологія відіграє важливу роль. Уточнення послідовності біблійних подій та їхнє датування допомагає зв'язати їх із відповідним історичним контекстом, що, у свою чергу, проливає світло на розуміння священної історії. Питання біблійної хронології не відносяться до віровчення, а належать до галузі історичної біблійної критики.

У давнину і в Середні віки біблійна хронологія реконструювалася на підставі одного лише біблійного тексту, зокрема. на його числових даних. Найвідоміша з таких реконструкцій належала Ашеру (Ушер). Проте подібний метод слабкий через: а) хронологічні прогалини у Біблії, б) схематичний, узагальнений виклад багатьох подій, в) часте вживання символічних чисел, г) відсутність в Біблії і взагалі у Стародавньому світі єдиного літочислення. Тому хронологічні дані Писання доповнюються вивченням дат позабіблійних подій, синхронних подіям біблійним.

Джерела і методи[ред.ред. код]

Одним з основних джерел стародавньої хронології є епонімічні хронологічні таблиці, тобто списки правителів із зазначенням часу їхнього правління. Так, існують епонімічні списки царів Шумеру, Вавілону, Ассирії та інших країн, список афінських архонтів, римських консулів. Їхня абсолютна хронологія уточнюється згадуванням у літописах астрономічних явищ, котрі можна точно датувати. Для біблійної хронології важливий також відлік часу за ерами. До них, наприклад, належить «Селевкідська ера», введена еллінським царем Селевко I з початку його правління (312-311 до Р.Х.).

У Старому Заповіті роль початку ери іноді грає дата побудови Єрусалимського храму. В елліністичний період Ератосфен увів обчислення років за олімпіадами. Римлянин Варрон узаконив «Римську еру», тобто обчислення років від передбачуваної дати заснування Риму (бл. 753 до Р.Х.). Дати за епонімами й ерами коригуються за допомогою матеріальних пам'яток культури (написів правителів тощо). Зіставляючи їх з даними епонімічних списків, астрономічних спостережень, повідомленнями древніх письменників, історики реконструюють загальну синхронну послідовність і датування подій.

Є складність у тому, що у різних народів рік починався в різний час. Крім того, є відмінності в епонімічіних списках, оскільки існували різні правила датування царювання. Так, у Вавилоні період від вступу монарха на престол до нового року називався «початком царювання», а «перший рік царювання» обраховувався з нового року. Єгиптяни, навпаки, вели рахунок з моменту інтронізації. Багато царів і правителі починали рахунок не з інтронізації, а від того року, коли вони були призначені співправителями. Крім письмових джерел і матеріальних пам'яток культури, для вивчення хронології використовується радіовуглецевий метод дослідження, хоча він дає великі тимчасові коливання. До нього вдаються головним чином при вивченні хронології найдавнішої дописемниї історії.

Проблеми[ред.ред. код]

Проблеми старозавітної хронології[ред.ред. код]

Зважаючи на відмінність числових даних Прологу Книги Буття у Масоретському тексті та Септуагінті (наприклад, за Масоретським текстом Ламех жив 777 років, а за LXX - 753) перші спроби побудови найдавнішої хронології не дали єдиного результату. Існувало кілька дат створення людини, запропонованих Юлієм Африканом, свт. Іполитом Римським, Климентом Олександрійським та іншими (3761, 35509, 54903, 5508 до Р.Х. тощо). Нині більшість екзегетів вважає, що Біблія містить не наукову, а головним чином символічну хронологію. Палеоархеологія відносить появу перших людей до 40 тисячоліття до Р.Х., а перших міст - до 10 тисячоліття до Р.Х.

Якщо округлити числові дані Масоретського тексту і Септуагінти, початок епохи патріархів відноситься приблизно до 2 тисячоліття до Р.Х. Це датування відобразило справжні історичні перекази. Свідоцтва кодексу Хаммурапі, Нузійських текстів та інших пам'яток показують, що звичаї, описані в Книзі Буття, відповідають початку 2 тисячоліття до Р.Х., а в пізніший час вони зникають.

Вих. 12:40-41 обчислює час перебування ізраїльтян в Єгипті 430 роками. Однак Септуагінта поширює цей термін на весь патріархальний період, тобто починаючи з Авраама. На цій підставі екзегети святоотецького періоду (свт. Йоан Золотоустий, свт. Епіфаній Кіпрський, блж. Августин) скорочували період перебування в Єгипті до 200 років. Відносячи час Йосифа до правління гіксосів, більшість новітніх біблеїстів датує переселення синів Якова до Єгипту бл. 1700 до Р.Х.

Щодо дати Виходу існує дві теорії. Згідно з першою, за основу датування слід прийняти вказівку 3 Цар. 6:1 про те, що Вихід відбувся за 480 років до побудови Єрусалимського храму. Храм був побудований в 4-й рік правління Соломона - бл. 966 до Р.Х. Отже, Вихід повинен бути датований бл. 1446. Проте ряд історичних міркувань дозволяє розглядати 480 як символічне число (40 х 12), а Вихід віднести до кінця 13 століття до Р.Х.

Найбільш безперечною є старозавітна хронологія періоду, що почалася з появи монархії. Однак і тут залишається багато нез'ясованого. Історики мають лише окремі синхронні дані з позабіблійних джерел, що дозволяють уточнювати біблійну хронологію. Серед них згадка біблійних подій в пам'ятках Ассирії, Вавилону, Єгипту. Вивченню хронології міжзаповітного періоду допомагають матеріали елліністичної літератури, епіграфіки та археології, а також твори Йосифа Флавія.

Проблеми новозавітної хронології[ред.ред. код]

У загальних рисах хронологія подій, описаних в Євангеліях і Діяннях та відображених у посланнях, досить ясна. Земне життя Христа Спасителя припадає на 1-у третину 1 століття. Проповідь апостолів Петра і Павла та поява Церков у країнах Середземномор'я - від Єрусалиму до Риму - припадає на 30-ті - 60-ті роки 1 століття. Що ж стосується окремих подій, то в їхньому датуванні залишається низка спірних питань.

Дата Різдва Христового. Обидва євангелісти, що розповідають про Різдво, кажуть, що Христос народився за царювання Ірода (Мт. 2:1; Лк. 1:5). Першу спробу точніше встановити дату Різдва зробив Климент Олександрійський. Він відніс цю подію за 194 роки до смерті імператора Коммода, який помер в 192 році (Стромати I, 21). Потім римський монах Діонісій Малий (помер бл. 540), працюючи за дорученням Папи над пасхаліями, відніс Різдво до 753 року після заснування Риму (за традиційною Варронового датування). Ця дата стала загальноприйнятим початком християнської ери. Однак згодом з'ясувалося, що Діонісій помилився на кілька років. Згідно з Йосифом Флавієм, у рік смерті Ірода сталося місячне затемнення (Древн., XVII, 6, 4), а розрахунки астрономів показали, що воно мало місце у березні 4 до н. е. Отже, Христос народився не пізніше цього часу.

З Мф. можна вивести, що Різдво здійснилося не в рік смерті Ірода, а принаймні років за два до цього (Мт. 2:16). Непрямим підтвердженням дати 7-6 до н. е. стала гіпотеза астронома Кеплера, котрий вважав, що різдвяна зірка означає зближення Юпітера й Сатурна у сузір'ї Риб. Примітно, що ретельне спостереження за цими планетами зафіксовано в клинописних вавілонських таблицях, опублікованих в 1925 сходознавцем Паулем Шнабелем (таблиці відносяться до 7 до н. е.). Питання про Квірінієвий перепис, згаданий у Лк. 2:2, залишається відкритим, оскільки з документів відомий лише один перепис Квірінія, проведений у 6 році. На думку Лагранжа, євангеліст хотів сказати, що перепис, згадана ним, був до правління Квірінія. Інші екзегети припускають, що Квіріній правив у Сирії двічі, як про це, можливо, свідчить напис, знайдений у 1764 у Тіволі.

Дата Хрещення Господнього. Єв. Лука вказує, що початок проповіді Хрестителя припадало на 15-й рік царювання Тиберія, коли Понтій Пілат правив Юдеєю. У цей час Ісусові Христу було близько 30 років (Лк. 3:1, 23). 15-й рік правління Тиберія падає на період з серпня 28 року по серпень 29 року. У. Ремзі вважав, що рахунок слід вести не з воцаріння Тиберія, а з того моменту, коли Август зробив його співправителем. Якщо так, то в Лк. маються на увазі 25-26 роки. Відомо, що Пілат був прокуратором близько 10 років і був відкликаний незадовго до смерті Тиберія в 37 році. Отже, найбільш вірогідною датою Хрещення Господнього буде початок 27 року. Незабаром після Хрещення юдеї говорили Господу, що Храм будувався 46 років (Ін. 2:20), а реконструкція Храму була розпочата Іродом на 18-му році його царювання, тобто 19 до н. е. (Древн., XV, 11). Тому бесіда Спасителя з іудеями повинна була відбуватися близько 27 року.

Тривалість служіння Господа. Розповідь синоптиків створює враження, що проповідь Христова тривала близько року (або навіть менше), у той час як з 4-го Євангелія можна вивести, що її тривалість була більшою («неповні чотири роки», як вважає Євсевій Кесарійський у «Церковній історії», I, 10). Однак у синоптиків немає точної вказівки на один рік. Досить відзначити, що в Мк. 6:39 мовиться про зелену (весняну) траву, хоча мова йде не про ту весну, коли відбулося Розп'яття. У Лк. 10:38 йдеться про відвідини Господом будинку Марфи задовго до Його останньої подорожі до Єрусалиму, що побічно підтверджує хронологію Йоана.

Дата Розп'яття. Євангеліє, Діяння та одностайне Передання Церкви свідчать, що смертний вирок Господу виніс Понтій Пілат. Отже, Розп'яття не могло відбутися пізніше 37, коли Пілат був зміщений. Останній тиждень земного життя Ісуса збігся з днями старозавітної Пасхи. Згідно з Йоаном, переддень Пасхи, тобто 14 нісана, припадав того року на п'ятницю, і саме в цей день Господь був розп'ятий (18:28; 19:14). Цю дату можна вважати найбільш вірогідною. Щодо року Розп'яття єдності думок серед екзегетів не досягнуто. Астрономічні обчислення показують, що під час правління Пілата переддень Пасхи міг збігатися з п'ятницею у 27, 30 і 33, але немає впевненості в тому, що тодішній календар був досить точним. Найправдоподібнішою датою зазвичай називають 30. Якщо врахувати передбачувану дату Різдва, Господь був розп'ятий на 36 або 37-й рік Свого земного життя. Свт. Іриней Ліонський, однак, вважає, що Йому було більше 40 (Проти єресей, II, 22). Ця думка, заснована на Ін. 8:56, 57, багатьма екзегетами не поділяється.

Хронологія апостольської епохи обчислюється за свідченнями самого Нового заповіту та позабіблійних джерел. Серед останніх є кілька, які дають найнадійніші дати, що служать опорними пунктами для хронологічних викладок. Після свого навернення апостол Павло три роки провів у Набатеї (Аравії), після чого повернувся в Дамаск, де його намагався заарештувати намісник царя Арети (Гал. 1:17, 2 Кор. 11:32). Відомо, що імператор Гай Калігула поступився Ареті Дамаском близько 37, а в 40 Арета помер. Отже, тільки у ці три роки могла мати місце спроба заарештувати апостола, а його навернення здійснилося за три роки до цієї спроби.

Страта ап. Якова Зеведеєвого, і арешт ап. Петра у Єрусалимі відбулися у рік смерті Ірода Агріппи I (Дії 12), тобто навесні 44.

У Дії 18:12 і далі розповідається про те, що ап. Павло був приведений на суд до проконсула Ахайї Галліону. Знайдений у 1905 дельфійський напис вказує, що Галліон правив Ахайєю в 51-52.

Апостол Павло перебував під вартою в Кесарії при прокураторах Феліксі й Фесті (Дії 23:24; 24:27). За даними Йосифа Флавія і Тацита, Антоній Фелікс правив у 52-58, а Порцій Фест у 58-61 (або 60-62).

Апостол Павло відправився до Риму близько 61. Розповідь Діянь не може тягнутися далі 63 року, оскільки, згідно з Тацитом (Аннали, XV, 44), у 64 спалахнуло перше гоніння на християн в Римі, про котре євангеліст Лука не згадує.

Згідно з Йосифом Флавієм (Древн., XX, 9), апостол Яків, брат Господній, був побитий камінням після смерті Феста, але до прибуття в Єрусалим нового прокуратора Альбіна, тобто близько 62 року.

Біблійні хронологічні таблиці[ред.ред. код]

Існують певні відмінності у періодизації біблійної хронології між християнством та традиційним юдаїзмом, особливо стосовно періоду після Христа. Біблійна історія охоплює періоди:

  • Шість днів творіння (Шестиднев):
  • Сьомий день:
    • від Адама до Потопу;
    • від Потопу до народження Ісуса;
      • від Потопу до Виходу з Єгипту
      • від Виходу з Єгипту до Завоювання Ханаану
      • Період Суддів
      • Період Першого Храму
      • початок періоду Другого Храму
    • від народження Ісуса Христа до другого пришестя Ісуса Христа
      • від народження Ісуса до апостола Павла у християнстві, а також пророцтва щодо майбутнього розвитку світу аж до приходу Месії в юдаїзмі.
      • друге пришестя Ісуса Христа, страшний суд, воскресіння мертвих,
  • Восьмий день.

Від Створення світу до Адама[ред.ред. код]

Ці події описані у Книзі Буття.

Від створення людини до Авраама[ред.ред. код]

Покоління від Адама до Авраама:

Тора та Вульгата Септуагінта
Рік народження
від Створення Адама
Рік смерті
від Створення Адама
Вік
до народження сина
років
життя
років
життя
Вік
до народження сина
Рік народження
від Створення Адама
Доба творіння (Бут. 5:1-32)
Адам 0 930 130 930 930 230 0
Сет (Шет) 130 1042 105 912 912 205 230
Енос (Енош) 235 1140 90 905 905 190 435
Кинан (Кенан) 325 1235 70 910 910 170 625
Магалалієл (Магалал'їл) 395 1290 65 895 895 165 795
Яред 460 1422 162 962 962 162 960
Енох (Ханох) 622 987 65 365 365 165 1122
Мафусаїл (Метушелах) 687 1656 187 969 969 167 1287
Ламех 874 1651 182 777 753 188 1454
Ной (Ноах) 1056 2006 500 950 950 500 1642
1656 Всесвітній потоп 2242
Доба розселення (Бут. 11:10-26)
Сим (Шем) до 1558 2158 100 600 600 102 2142
Арфаксад (Арпахшад) 1658 2096 35 438 565 135 2244
Каїнам, син Арфаксада - - - - 460 130 2379
Шелах (Сала) 1693 2126 30 433 460 130 2509
Евер (Євер) 1723 2187 34 464 504 134 2639
Фалек (Пелег) 1757 1996 30 239 339 130 2773
Реу(Рагав) 1787 2026 32 239 339 132 2903
Серуг (Серух) 1819 2049 30 230 330 130 3035
Нахор 1849 1997 29 148 208 79 3155
Терах (Фарра) 1878 2083 70 205 275 70 3244
Авраам 1948 2123 100 175 175 100 3314

Патріархи і перебування в Єгипті[ред.ред. код]

Подія Масоретська традиція Традиція Септуагінти
від Сотворіння світу за Григоріанським календарем від Сотворіння світу за Григоріанським календарем
Створення світу 0 −3760 0
Створення людини (Адама) 0 −3760 0
Всесвітній потоп 1656 −2104 2242
Народження Евера 1723 −2037 2639 (397 від Потопу)
Народження Авраама 1948 −1812 3314 (1072 від Потопу)
Вавилонська вежа 1996 −1764
Союз Бога с Авраамом 2018 −1742
Переселення Авраама в Ханаан 2023 −1737 3389 (1147 від Потопу)
Народження Ісаака 2048 −1712
Жертвопринесення Ісаака 2085 −1675
Народження Якова 2108 −1652
Переселення родини Якова у Єгипет 2238 −1522
Народження Мойсея 2368 −1392
Вихід з Єгипту (2 М. 12:40) 2453

Хронологія історії давнього Ізраїля[ред.ред. код]

Подія Єврейська традиція Християнська традиція Історична хронологія
від Сотворіння світу за Григоріанським календарем від Сотворіння світу за Григоріанським календарем за Григоріанським календарем
Вихід з Єгипту 2448 −1312
Дарування Тори 2448 −1312
Вторгнення в Ханаан 2488 −1272
Період суддів 2560 −1200
Початок правління царя Давида 2884 −876 −1007
Початок правління царя Соломона 2924 −836 −971
Завершення будівництва Храму Соломона 2935 −825 −960
Руйнування Храму Соломона 3338 −422 −587
Декларація Кіра 3390 −370 −538
Чудо Пуриму 3405 −355 -473
Завершення будівництва Другого Храму 3412 −348 -516
Завоювання Ізраїля Александром Македонським 3442 −318 -332
Остаточне формування складу Танаху 3460 −300

Покоління від Авраама до Давида[ред.ред. код]

Подія Єврейська традиція Християнська традиція Історична хронологія
від Сотворіння світу за Григоріанським календарем від Сотворіння світу за Григоріанським календарем за Григоріанським календарем
Авраам 1948 — 2123 −1813 −1638
Ісаак 2048 — 2228 -1712 −1532
Яків 2108 — 2255 -1652 −1505
Юда (Иехуда) 2195 — 2314 -1565 −1446
Перец (Фарес)
Хецрон (Хацрон)
Арам (Рам)
Амінадав
Нахшон (Наассон)
Салмон
Боаз (Вооз) ?-2793 ? −967
Овед (Овід)
Єссей (Ішай)
Давид 2854-2924 -906 −836

Період царств[ред.ред. код]

Об'єднане Ізраїльське царство
Давид бл. 1005 до Р.Х.965 до Р.Х.
Соломон (Шломо) бл. 968 до Р.Х.928 до Р.Х.
Юдейське царство Ізраїльське царство
Ровоам (Рехав‘ам) 928-911 Єровоам I (Іоров‘ам) 928-907
Авія (Авіям) 911-908 Надав 907-906
Аса 908-867 Вааса (Ба‘ша) 906—883
Ела (Ела) 883-882
Зімрі (Замврій) 882
Омрі (Амврій) 882-871
Йосафат (Ієхошафат) 870-846 Ахав 873-852
Ахазія 853-851
Йорам (Ієхорам) 851-843*
Охозія (цар Юдеї) (Ахазія) 843-842 Йорам (Єгорам) 851-842
Гофолія (Аталія) 842-836 Єгу (Ієху) 842-814
Йоас (цар Юдеї) (Ієхоаш) 836-798 Йоахаз (Ієхоахаз) 817-800*
Амасія (Амація) 798-769 Йоас (Ієхоаш) 800-784
Уззія (Озія) / Азарія 785-733 Єровоам II (Иоров‘ам) 788-747*
Йотам (Іотам) 759-743 Захарія (Зхарія) 747
Шаллум 747
Ахаз 743-727 Менахем (Манаїм) 747-737
Пекахія 737-735
Пеках 735-732
Єзекія (Хізкіяху) 727-698 Осія (Хошеа) 732-724
Манасія (Менаше) 698-642
Амон (цар Юдеї) 641-640
Йосія (Іошияху) 639-609
Йоахаз (цар Юдеї) (Ієхоахаз) 609
Йоаким (цар Юдеї) (Ієхояким) 608-598
Йоахин (Ієгояхин) 597
Седекія (Цидкіяху) 596-586

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Сайти[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Архим. Алексий, Год Рождества Спасителя и Вифлеемская звезда, "Странник", 1914, № 12;
  • прот. Алфеев П. И., Перепись Квириния как неизгладимый историч. документ неопровержимой достоверности евангел. событий Рождества, Рязань, 1915;
  • архим.(впосл. митр.) Анатолий (Грисюк), Дельфийская надпись и ее значение для Х. ап. Павла, ТКДА, 1913, № 1;
  • Бикерман Э., Х. древнего мира, М., 1975;
  • прот. *Богдашевский Д., Х. книги Деяний Апостольских, ТКДА, 1911, № 1;
  • Введенский Д. И., Патриарх Иосиф и Египет, Серг. Пос., 1914, гл. 3;
  • Гладков Б. И., Опыт разработки вопроса о последовательности евангел. событий, Пг., 1915;
  • Глубоковский Н. Н., О Квириниевой переписи по связи ее с Рождеством Христовым, К., 1913;
  • Глубоковский Н. Н., Х. Ветхого и Нового Завета, ТКДА, 1910, № 6, 7/8, 1911, № 3, 6, 7/8;
  • прот. Гречулевич В., О времени поклонения волхвов в порядке евангел. событий, "Странник", 1869, № 12;
  • Добротворский В. И., Библейская Х. в связи с Х. древних народов по новейшим исследованиям, ПО, 1877, т. II, № 5;
  • Дроздов Н., К вопросу о соглашении библ. свидетельств с данными ассириологии, ТКДА, 1896, № 8;
  • Елеонский Н., О ст. Дорра: Сравнение библ. текстов с саргонидскими летописями, ПО, 1864, № 1, с. 59—60;
  • диак. Кудрявцев А. Н., Соглашение евангел. повествований о событиях страдания и погребения Господа нашего Иисуса Христа, ХЧ, 1867, т. I, II;
  • Лебедев Д. А., День рождения Христова по Х. св. Ипполита Римского, ХЧ, 1915, № 1;
  • Лопухин А. П., Квириниева перепись, в его кн.: Приложения ученых изысканий в Библ. истории НЗ, СПб., 1895, гл. 2;
  • Лучицкий К. И., В к-ром году родился Иисус Христос? ХЧ, 1838, т. 4;
  • Мелихов В., О времени рождения Иисуса Христа, ВиР, 1913, № 18;
  • Муретов М. Д., Народоперепись в эпоху рождения Господа, ПТО, 1884, № 34;
  • Муретов М. Д., Звезда волхвов, ПО, 1884, т. II, № 5, 6;
  • Муретов М. Д., В каком году родился Господь наш Иисус Христос? ПТО, 1885, № 35;
  • Некрасов А. А., Год Рождества и крестных страданий Господа нашего Иисуса Христа, ПС, 1886, т. I;
  • Необходимость Х. при изучении свящ. истории, ЧОЛДП, 1876, № 3;
  • Скабалланович М., О звезде волхвов, К., 1912;
  • Спасский И. А., Исследование библ. Х., К., 1857;
  • Тураев Б. А., История древнего Востока, Л., 1936, т. 1 (гл. "Хронология");
  • свящ. Фоменко Кл., Место и время крещения Господня, ВЧ, 1881, № 2;
  • Хронология, ЕЭ, т. 15; Ф. Р., Библейская Х., ЧОЛДП, 1874, № 2, 3, 5, 7;
  • Эфросман А. М., К вопросу о происхождении нашего летоисчисления, в кн.: Историко-астрономич. исследования, М., 1984, вып. 17;
  • Якимов Н. С., Опыт соглашения библ. свидетельств с показаниями памятников клинообразных письмен, ХЧ, 1884, т. II;
  • Янусов Н., Вопрос о времени и обстоятельствах Рождества Христова, ВиР, 1911, № 24;
  • Edwards O., The Time of Christ: A Chronology of the Incarnation, Hudson, N. Y., 1990;
  • NCCS, p. 150—55, 898—901;
  • ODCC, p. 284;
  • PCB, p. 70—72, 728—32;
  • RGG, Bd. 1, S. 1812—18.