Мала біла чапля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мала біла чапля
Мала біла чапля
Мала біла чапля
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Чаплеві (Ardeidae)
Рід: Чепура (Egretta)
Вид: Мала біла чапля
Біноміальна назва
Egretta garzetta
Linnaeus, 1766

Мапа поширенняжовтий: гніздуваннязелений: цілий ріксиній: тільки в зимку
Мапа поширення
жовтий: гніздування
зелений: цілий рік
синій: тільки в зимку
Підвиди
Див. текст
Синоніми

  • Ardea garzetta
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Egretta garzetta
ITIS logo.jpg ITIS: 174816
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 188379
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Egretta garzetta

Мала́ бі́ла ча́пля, або чепура мала[1] (Egretta garzetta) — середнього розміру болотний птах родини чаплевих, широко поширена в теплому кліматі східної півкулі. Починаючи з другої половини XX століття активно заселяє Північну і Центральну Америку. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий. Звичайний вид.

Зовні схожа на велику білу чаплю, відрізняючись від неї меншими розмірами, подовженими пір'ям на потилиці і грудях, і деталями забарвлення дзьоба і ніг (див. опис). Тримається поблизу різних водойм зі стоячою або проточною водою; населяє заплавні ліси в долинах річок, мілководні озера із зарослими берегами, болота, заливні рисові поля. Не боїться людини і часто зустрічається біля житла і на пасовищах.[2] Гніздиться колоніями, часто спільно з і бакланами або іншими чаплями. Харчується в основному дрібною рибою, а також комахами, жабами, равликами тощо. У Європі перелітний птах, зимує в на берегах Середземного моря, в Африці і в тропічній Азії.

Опис[ред.ред. код]

Невелика чапля, довжина тіла 55—65 см, розмах крил 86—106 см, вага 300—600 г.[3] Довжина крила у неї приблизно 29 см.[4] По висоті рівна єгипетській чаплі, але в порівнянні з нею виділяється витонченішою статурою. Оперення чисто-біле (рідко зустрічаються чорні з білим підборіддям чаплі — різновид забарвлення, зване «морфою»).[5] Самець в шлюбний період має на потилиці довгий чуб, довжиною до 20 см,[6] з двох нерозсуканих пір'їн, а також такої ж довжини розсукане пір'я на грудях і плечах, зване «еґретою»[7] - досягають довжини 24 см, звисаючи нижче хвоста. У самки еґрета коротша, ніж у самця[6]. Дзьоб повністю чорний. Вуздечка (простір між дзьобом і оком) неоперена, у шлюбний період червонувата, в інший час року блакитно-сіра. Ноги чорні з жовтим плесном. Самки не відрізняються від самців, проте прикрашаючого пір'я не мають. Молоді птахи схожі на дорослих у зимовому вбранні, відрізняються зеленуватим плесном.

Малу білу чаплю можна сплутати із зовні схожою на неї великою білою чаплею. Від останньої вона відрізняється значно меншими розмірами, повністю жовтим плесном (у великої білої чаплі воно лише злегка жовтувате) і в шлюбний період повністю чорним дзьобом і подовженим пір'ям на грудях самців (в цей час у великої білої чаплі дзьоб жовтий, а еґрети не виражені).[3]

Голос малої білої чаплі

Поза сезоном розмноження зазвичай нетовариські. У колонії, навпаки, крикливі — голос нагадує гучне розтягнуте каркання. Іноді видає короткі хрипкі «питальні» звуки. Літає повільно, при цьому шию втягує сильніше, ніж велика чапля.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал[ред.ред. код]

Велика (посередині) і дві малі білі чаплі

В Європі поширена спорадично на північ до південної частини Піренейського півострова, долини річки Рони у Франції, північної Італії, Угорщини, південній Словаччини, Болгарії і Румунії. В Україні і в Молдавії зустрічається в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Росії гніздиться в південній частині Європейської частини приблизно до 48-ї паралелі — звичайна в прибережних районах Азовського моря, в долинах Дону, Кубані, Терека, Астраханському заповіднику в дельті Волги. У гирлі Уралу рідкісна. Далі на схід рідко селиться на північному узбережжі Аральського моря, в долині Сирдар'ї, за західними околиць Алайського хребта, південним підніжжя Гімалаїв, долині Янцзи, японських островах Хонсю, Кюсю і Сікоку,а також на Тайвані. В Африці селиться в дельті Нілу, на Островах Зеленого мису, Мадагаскарі, спорадично на північному сході, сході та півдні континенту. Звичайна в Індо-Австралійському архіпелазі від Зондських островів до Нової Гвінеї, а також у незасушливих районах Австралії.[2][8]

Починаючи з другої половини XX століття, мала біла чапля почала гніздитися в Америці. У 1954 перший такий випадок був зареєстрований на острові Барбадос в Атлантиці біля берегів Південної Америки, а з 1994 року а птах з'явився на вже материку. При цьому з кожним роком кількість повідомлень неухильно зростало, а ареал розповсюдження розширився від Бразилії і Суринамі на півдні до канадських провінцій Ньюфаундленд і Квебек на півночі.[9] У Західній Європі чапля нерегулярно селиться в більш північних широтах, де її раніше ніколи не зустрічали — в Нідерландах (1979 і 1990-ті рр.), південній Англії і Уельсі2002 р).

Зліт малої білої чаплі

Місце проживання[ред.ред. код]

Населяє береги різноманітних водоймищ з прісною, солонуватою або солоною морською водою. Перевагу віддає мілководним незарослим рослинністю місцях — відкритим болотах, неглибоким озерам, річковим заводях, заливних лугах, морським лагунах з приливами і відливами, зрошувальних каналах, рисовим полях. Гніздиться в мангрових заростях і естуаріях річок. Поза водойм селиться в савані і поблизу пасовищ худоби (часто забирається на спину корів, що пасуться).[10]

Міграції[ред.ред. код]

Палеарктичні популяції перелітні, зимують в Африці, Південній і Південно-Східній Азії. У тропіках осілий, частково перелітний і кочівний птах.[10]

Поширення в Україні[ред.ред. код]

Поширення[ред.ред. код]

В Україні зустрічається в басейнах Дніпра, Дністра та Сіверського Дінця. У Прут-Дністровському межиріччі з середини 1950-х pp. і до 1995 p. включно мала біла чапля виявлена у З1 пункті: у З (9,7%) — гніздування доведене, в інших — зустрічали залітних особин. У переважній більшості випадків (67,7%) вид зафіксований на території Прут-Дністровського межиріччя. У Передкарпаття заходить недалеко — до 8 км у глибину (спостереження біля с. Мединя). Окрім наведених вище, наявні також відомості про зустрічі малої білої чаплі влітку 1955 р. зокрема і у Кельменецькому та Сторожннецькому районах (Ковальчук та ін., 1991), хоча конкретні пункти спостережень залишились невідомими.

Мала біла чапля у природному середовищі існування

Місця перебування[ред.ред. код]

Залітні птахи виявлені переважно на мілководдях Дністера (55,4%, 121 особина) і Прута (29,8%), значно рідше — в долині р. Лімниця (6,6%), біля риборозплідних ставків (5,8%), серед заростей надводної рослинності озера (1,6%) і вздовж русла р. Черлена (0,8%). Гніздові поселення знаходилися серед крон дерев на островах річки (2 випадки) та в лісосмузі (1).

Міграції[ред.ред. код]

У колонії поблизу с. Кліводнн Кіцманського району в 1991 р. малі білі чаплі, ймовірно, з'явилися не пізніше середини квітня, оскільки, зважаючи на вік пташенят зі знайдених згодом гнізд, початок кладки припав на третю декаду цього місяця. Залітні особини виявлені з травня по жовтень включно. Найчастіше птахів спостерігали у серпні-вересні (3/4 випадків) — саме в цей час, після виведення потомства, значна кількість особин виду мігрує у різних напрямках далеко за межі гніздового ареалу.

Гніздування[ред.ред. код]

Для заходу України, окрім території Прут-Дністровського межиріччя, достовірні дані про гніздування малої білої чаплі відсутні, хоча часта поява окремих особин і груп у характерних місцеперебуваннях протягом періоду розмноження свідчить про можливість утворення колоній. Такі поселення у досліджуваному регіоні були знайдені у слідуючих місцях.

У червні 1974 р. виявлено колонію (19 птахів) на острові р. Прут поблизу с. Припруття Новоселицького району.[11]

У 1977 р. на острові р. Прут в околицях с. Зелений Гай, В. О. Голубев виявив порівняно велику гніздову колонію. Поблизу цього ж місця він зустрічав чимало поодиноких малих білих чапель на кількакілометровому відрізку вздовж русла річки. Це, очевидно, були птахи з поселення, які літали на пошуки їжі і, мабуть, доходили аж до с. Остриця. З 1991 р. мала біла чапля почала гніздитись в колонії квака (лат. Nycticorax nycticorax) та сірої чаплі (лат. Ardea cinerea), яка розташована у призалізничній лісосмузі (переважають клен, ясен, в'яз, гледичія, граб, бузина) поблизу риборозплідних ставків в околицях с. Кліводин Кіцманського району на території Кліводинського орнітологічного заказника[12].

Динаміка чисельності чапель в змішаній колонії заказника «Висоцький»[ред.ред. код]

Кількість гніздових пар
Рік
2004
2005
2006
2007
2008
2009
Кількість гніздових пар
25
30
50
60
5
60

Розмноження[ред.ред. код]

Самець E. g. garzetta в шлюбному вбранні — Хайдарабад, Індія
Egretta garzetta

На волі й спині в самців у шлюбний період від­ростає красиве ніжне пір'я.[13]

В Європі та Середній Азії сезон розмноження з березня по липень. На іншій частині ареалу він, як правило, знаходиться в тісній залежності від сезону дощів. Гніздиться колоніями — моновидовими або спільно з іншими болотними птахами — як правило, це змішані поселення з єгипетськими і жовтими чаплями, звичайними кваками, коровайками, косарами і бакланами[6]. Розмір змішаних колоній може досягати декількох тисяч пар, хоча у випадку самостійного поселення вони зазвичай не перевищують 100 пар.[10] Рідко зустрічаються поодинокі пари, що гніздяться.

Гніздовий біотоп мілководні водойми, заплави річок. Гніздо будують обидва батьки: самець приносить гілки і соломинки, самка складає з них гніздо. Часто птахи тільки ремонтують і зміцнюють минулорічні гнізда[6]. Гніздо у вигляді перегорнутого конуса з прозорими стінками шириною 30—35 см,[14] висота 10-12 см.[15], влаштовується на заломах очеретe невисоко над поверхнею води, або на чагарнику або дереві на висоті до 20 м від землі [10], , пераважно дубах[15]. У першому випадку використовуються довгі сухі прутики, у другому стеблинки трав. Типові місця гніздування чепури малої — це великі зарості із очерету і рогозу у важкодоступних заболочених територіях заплав річок і озер[15]. На островах Зеленого мису гнізда влаштовуються на скелях. Іноді нова споруда не будується, а птахи займають старі гнізда інших чапель. В облаштуванні гнізда помітно розподіл обов'язків між птахами — самець здобуває будівельний матеріал, а самка вкладає його на місце.

У колонії під час будівництва гнізд дуже шумно, птахи конкурують за кращі місця для гнізд. У результаті цих конфліктів кваки і коровайки відтісняються на край колонії.[6]

Нерідко перші яйця відкладають в недобудовані гнізда. Масова яйцекладка припадає на першу половину травня, пізніші, а можливо повторні кладки зустрічаються в колонії до кінця червня. До місць гніздування чепура мала прилітає в кінці березня на початку квітня.[15] У колонії відстань між двома сусідніми гніздами в середньому становить 1—4 м, рідше менше одного метра.[10] У кладці 2-6, рідко 8 яєць (у тропіках кладки зазвичай менші).[16] Яйця блакитно-зелені, зі слабким блиском, відкладаються з інтервалом у добу чи дві. Розмір яєць 46x34 мм, вага близько 28 г.[17] Насиджування триває 21-25 днів. Сидять по черзі самець і самка, хоча самка проводить в гнізді набагато більше часу.[2] З'явилися на світ пташенята покриті рідким білим пухом. Обидва батьки годують їх, відригуючи їжу з дзьоба в дзьоб. Вже приблизно через 3 тижні пташенята залишають гніздо, в світлий час доби перебираючись на сусідні гілки дерева. У цей період вони ще не здатні літати і самостійно добувати собі корм, але вже досить впевнено почувають себе поза гніздом. Батьки ще годують їх якийсь час після того, як вони навчилися літати, сплять пташенята теж у колонії[6]. Здатність до польоту з'являється через 40-45 днів.[17] З появою людини на їх територію гніздування подають короткі хрипкі крики, що свідчить про їх лякливість і обережність. Незабаром після цього пташенята назавжди покидають гніздо і тримаються зграями на кормових ділянках.

У середині липня в колонії стає тихо. Через деякий час дорослі птахи повністю линяють, втрачаючи прикраси з пір'я. Вони знову відросте на наступний рік у період з січня по квітень[6].

Зазвичай живе близько 5 років. Максимальна відома тривалість життя відзначена у Франції — 22,4 року.[17][18]

Харчування[ред.ред. код]

Основу раціону становить дрібна риба довжиною до 4 см і вагою до 20 г [5][10]. Крім того, вживає в їжу жаб, водяних і наземних комах (жуки, личинки бабок, коники, сарана, капустянки, цвіркуни тощо), Павукоподібних, ракоподібних (бокоплави, креветки Palaemonetes spp та інших), молюсків (равлики, двостулкові молюски), дрібних рептилій і птахів. Годується на мілководді, в пошуках їжі використовує різноманітні прийоми — нерухомо вартує здобич із засідки або біжить по воді з розпростертими крилами і опущеним дзьобом. У період розмноження відстань від гнізда до кормової території може становити до 7—13 км.[10]

Пізнього літа птахи можуть харчуватися виключно мешканцями суші. Малі білі чаплі полюють, підкрадаючись до здобичі. У воді швидкими рухами пальців ніг їм вдається сполохати зі своїх сховищ деяких придонних тварин.[6]

Охорона[ред.ред. код]

Нині мала біла чапля охороняється законом[13]. Штраф за завдання шкоди цьому виду на території України становить 665 гривень[19].

Підвиди[ред.ред. код]

Розрізняють, як мінімум, 2 підвиди малої білої чаплі. Номінативний підвид E. g. garzetta поширений в Європі, Африці та Азії. Підвид E. g. nigripes мешкає в Індонезії і Австралазії. Деякі автори виділяють ще один підвид E. g.immaculata для птахів, що мешкають в Австралії.

Деякі інші самостійні види чапель колись розглядалися як підвиди малої білої чаплі. Серед них берегова чапля (Egretta gularis), що живе в Африці на західному узбережжі та вздовж берегів Червоного моря, а також у прибережних районах Азії від Близького Сходу до Індії. Інший вид, раніше визнавався як підвид малої білої чаплі — рифова чапля (Egretta dimorpha) — поширена у Східній Африці, на Мадагаскарі, атолі Альдабра і Коморських островах.

Little Egret (Egretta garzetta)- Breeding plumage- catching prey in Hyderabad, AP W IMG 7656.jpg

На полюванні
Little Egret (Egretta garzetta)- Adult breeding & Immature in Kolkata W IMG 4405.jpg

Дорослий самець і молода пташка
Little Egret- Reflection I Picture 232.jpg

Чапля відбита в воді
Little Egret -At Sunset at Bharatpur- IMG 8779.jpg

Чепура мала на заході сонця
Pontedeume.Galiza.085b.jpg

Рибальництво чаплі
Lukuba Seidenreiher.jpg

Самець з хохолком на голові
Egret with fish.JPG

Чапля з уловом
Little Egrets (Egretta garzetta) & Great Egret (Casmerodius albus) hunting in Kolkata W IMG 4401.jpg

Велика (що летить) та
три малі білі чаплі

Примітки[ред.ред. код]

  1. * Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — К.—Л., 2007. — 111 с.
  2. а б в Г. Дементьєв, М. Гладков. Птахи Радянського Союзу. — 1951. — С. 422-427.
  3. а б Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, & Peter J.Grant Птахи Європи = Birds of Europe. — Paperback. — United States: Princeton University Press, 2000. — С. 32. — ISBN 978-0-691-05054-6.
  4. Чапля мала біла
  5. а б Кобліков Є. А., Лісовський А. А. (Зоологічний музей МДУ ім М.В.Ломоносова). «Мала біла чапля - Egretta garzetta». Єдина колекція Цифрових Освітніх Ресурсів. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2008-09-22. 
  6. а б в г д е ж и Мала біла чапля (Egretta garzetta)
  7. Вкінці ХІХ - напочатку ХХ століття протягом кількох десятиліть пір'я чапель - еґрета - було в моді, його використовували для прикраси капелюхів. За цей час було знищено багато колоній цих птахів, особливо тих, що гніздились на деревах. Дорослих пташок убивали, що призводило до загибелі пташенят. Мисливців цікавили тільки ділянки шкіри на плечах, де росте еґрета.
  8. Л. С.Степанян Конспект орнитологической фауны России и смежных территорий. — Москва: Академкнига, 2003. — 808 с. — ISBN 5-94628-093-7.
  9. William L. Murphy. Повідомлення про спостереження малої білої чаплі (Egretta garzetta) в Америці, з посиланням на інші зальотні палеарктичними види США: (1992) С. 113-123.(обмежений доступ)
  10. а б в г д е ж & sid = 3708 & m = 0 «Little Egret - BirdLife Species Factsheet». BirdLife International. Процитовано 24 вересня 2008. 
  11. Смогоржевський, 1979; В. О. Голубев, особисте повідомлення
  12. European news, 1992; Скильский и др., 1995
  13. а б Пернаті друзі - Чапля сіра
  14. Jerome A. Jackson, Walter J. Bock, Donna Olendorf. Енциклопедія тварин Гржимек = Grzimek's Animal Life Encyclopedia: Birds. — 2-е вид. — Gale Cengage, 2002. — 635 с. — ISBN 978-0787657840.
  15. а б в г Чисельність, гніздування та кормова біологія чаплі сірої, чепури малої, баклана
  16. James Hancock, Hugh Elliott. Чаплі світу = The herons of the world. — Harpercollins, 1978. — P. 224-227. — 304 p. — ISBN 978-0060117597.
  17. а б в Robinson, RA. «BirdFacts: profiles of birds occurring in Britain & Ireland (v1.21, Jun 2008). BTO Research Report 407, BTO, Thetford (http://www.bto.org/birdfacts)». British Trust for Ornithology. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2008-09-24. 
  18. «AnAge entry for Egretta garzetta» (англійською). Human Ageing Genomic Resources. Архів оригіналу за 2012-03-19. Процитовано 2008-09-24. 
  19. Кабінет Міністрів України. Постанова від 21 квітня 1998 р. №521. Київ. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]