Паска

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Традиційні українські Паски з трипільською писанкою та вербою
Паски в магазині Києва, 2011 рік, 25 квітня (другий день Великодня).

Па́ска (грец. πάσχα) — великодній хліб в Україні та місцях проживання українців. Зазвичай пасок випікають кілька, різних розмірів, часом для кожного члена родини, і обов'язково одну велику — для всіх. Прикрашають її візерунками з тіста — подвійними (восьмираменними) хрестами, решітками, віночками. Інколи замість візерунків верх паски заливають збитим білим цукром і посипаного різнокольоровим «пшоном». У давнину паска називалася Великодньою Бабкою, і разом з розписом писанок була невід'ємним атрибутом весняного Великодня[1]. Інколи паска буває спресована у формі обрізаної піраміди, що символізує гріб Господній, та з літерами «ХВ», що має означати перемогу Христа над смертю та його Світле Воскресіння. У росіян аналогом паски є куліч.

Випікання пасок[ред.ред. код]

Готові паски на ринкових полицях, Київ, 2011 рік, 25 квітня (другий день Великодня).

Для випікання пасок є спеціальні форми — керамічні пасківники (зараз використовують і звичайні каструлі). Пасківники змащують смальцем або вершковим маслом, на третину наповнюють тісто і дають «підійти». Потім оздоблюють прикрасами з тіста. Садовлять паску і виймають її з печі з молитвою. Бажано, щоб під час випікання пасок на кухні панували тиша і спокій, щоб до плити підходило якомога менше людей, не гупали двері і не брязкотів посуд.

Раніше процес приготування паски займав цілу добу. Так, в середу ввечері готували опару для паски. Яйця завчасно вбивали в окремий посуд і залишали трохи постояти. Тоді жовтки червоніли і паска була жовтішою. Замішену опару ставили на ніч в тепле місце, а вночі прокидалися й дивилися, чи досить вона тепла, чи гарно росте. Зазвичай, ставили на лежанки[2].

«Якщо ті були надто гарячі, то підставляли брусочки, аби опара не підварилась. А вже вранці в Чистий четвер до опари додавали борошно і замішували тісто. Протягом всього року завжди залишали для пасок найкраще борошно. Замісивши, тісто лишали на 4-6 годин рости. Потім вже з готового тіста виробляли паски у циліндричних формах, знову лишали їх ще на 2-3 години доростати. В той же час розтоплювали піч і ставили пекти паску приблизно на 40-50 хвилин[2]»

Сьогодні випікання паски займає значно менше часу. Достатньо в середу звечора замісити тісто, розвівши в магазинних дріжджах, і покласти його в тепло, аби на ранок, щойно прокинувшись, можна було одразу замішувати паски і ставити їх до печі[2].

Паски печуть у Страсну п'ятницю. Як тільки господині посадять паски в піч і загнітять їх свяченою вербою, вони йдуть на город і садять розсаду — «щоб капуста була здорова, як паска». Паски в печі вони накривають хусточками, які потім зберігаються і, як треба, вживаються на підкурювання від бешихи. Якщо верх паски западе або вона виявиться порожня всередині, то це віщує нещастя — хтось, кажуть, помре в цьому році. Самі ж паски пеклися так: робили опару на молоці, до опари додавали муки та яєць і місили тісто. В тісто клали імбир: жовтий і білий; жовтий — для «краси», а білий — для «духу». Додавали ще настоянки на шафрані. Виробляючи паски, клали їх у високі форми, а зверху накладали хрест із тіста і «шишки». На якийсь час ці форми з пасками ставили в тепле місце — «щоб паски посходили». Коли паски вже посходили, їх садовили в напалену піч. Паски пекли завжди з білої пшеничної муки і тільки один раз на рік — на Великдень.


Поки замішане для паски тісто росте, його накривають рушником, і зверху у вигляді хреста ставлять свячену напередодні в неділю вербу. А перед тим, як покласти паску пекти, у форму складуть навхрест два колоски освяченої на останню Трійцю пшениці. Існує також переконання, що якщо до оселі, коли господиня вийматиме з печі паску, зайде хтось чужий — то поганий знак[2].

Готовність паски перевіряють, обережно встромивши в неї тоненьку трісочку: якщо вона суха — паска готова. Аби верх паски не підгорів, можна (коли він достатньо підрум'яниться) покласти на нього змочений у воді кружечок паперу.


Поки паска не посвячена, їсти її не можна — це вважається гріхом. Навіть господині, коли вона витягне з печі паски, не вільно розламати жодної з них, щоб покуштувати, — це було б грубе порушення традиції.

Рецепти[ред.ред. код]

Рецепт вареної сирної пасхи[3][ред.ред. код]

Інгредієнт Кількість
сир 1 кг
масло 200 гр
Сметана 400 гр
Яйця 5 шт
Цукровий пісок 1,5 склянки
Ванілін за смаком

Приготування:[ред.ред. код]

  1. Сир (бажано домашній) потрібно збити міксером до кремової маси. Окремо збивайте масло і додаєте до творога.
  2. Окремо треба розтирати жовтки і півсклянки цукру. В іншій посудині треба збити білки та залишок цукрового піску.
  3. Потім змішуємо акуратно всі інгредієнти і додаємо ванілін. В емальованому посуді все це варимо на тихенькому огні, весь час помішуючи і не доводячи до кипіння.
  4. Але щойно з'явиться бодай один пухирець — треба одразу вимкнути. Краще недоварити, аніж переварити пасху.
  5. Зваривши, залишаємо її холонути. Після готову пасху пресують у спеціальній деревяній або пластмасовій формі. Якщо немає форми — можна просто зцідити у марлі над чистою каструлькою і подавати в десертних мисочках.

Зберігається така пасха близько тижня.


Рецепт печеної паски[4][ред.ред. код]

Інгредієнт Кількість
Борошно 2 кг
Масло 200 гр
Яйця 3-4 шт
олія трохи
молока трохи
Дріжджі
Родзинки За смаком
Вино червоне 100 гр
Ванілін за смаком
Сіль
Цукор

Приготування:[ред.ред. код]

  1. Спершу розводимо дріжджі в молоці. Коли дріжджі підійдуть, розмішуємо і додаємо всі інші інгредієнти. Замішане тісто лишаємо киснути десь на 2 години.
  2. У цей час замішуємо трохи білків та борошна з водою. З цього тіста виготовляємо різні прикраси для паски.
  3. Коли тісто підросте, паски ставлять у форми, приліплюють зроблені візерунки і ставлять у пічку.

Поради:[ред.ред. код]

Аби паска була золотистого кольору, вийнявши з печі, її потрібно змазати жовтком, збитим із цукром, і покласти ще на 5 хвилин у піч.

Традиції випікання пасок[ред.ред. код]

Давні традиції[ред.ред. код]

Існує переконання, що традиція пекти паски походить ще з дохристиянських часів. Однак настоятель Іоанно-Богословського храму на Одещині отець Василь розповідає, що традицію освячувати хліб під час великодньої Літургії започаткували ще апостоли. На знак незримої присутності серед них Спасителя вони залишали за столом під час трапези вільне місце і клали перед ним хліб (грецькою — «артос»). Паска — це і є домашній еквівалент артоса, що досі залишається одним із найдавніших символів Воскресіння Христового[2].

Паски пекли трьох видів:

  • жовту паску — її світили і споживали в Неділю, паска Сонцю
  • білу паску — з нею ходили на кладовище на Проводи, паска душам померлих родичів
  • чорну паску — житній хліб, її українці їли щодня, паска господарям та родичам

Регіональні особливості пов'язані з випіканням пасок[ред.ред. код]

В Західній Україні щодо печення паски існує такий звичай: «В п'ятницю над вечором розчиняють тісто на паску. В суботу рано саджає ґаздиня до печі з того тіста паляницю. Коли вже спечеся, виймає, всі в хижі кусають по кусникові; як прийде хто чужий до хижі, дають куштувати, а навіть до сусідів несуть. Відтак саджає ґазда на широкій лопаті, нароком під паску зладженій, паску до печі, а також пасчину посестру, робить лопатою хрест на повалі, а далі злегка ударює нею кожного челядника по голові і йде до стайні й ударяє кожну худобину».

В Галичині та в Закарпатті паски печуть переважно у вигляді круглого хліба з спеціальним орнаментом зверху: жайворонок у традиційному вигляді, з складеними «вісімкою» крильми, мотив геометричного колоса, «баранячі ріжки» та квіти.

Домашня сучасна паска. Київщина, 2012.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. а б в г д За даними із сайту http://life.pravda.com.ua/culture/2010/04/1/45354/
  3. від дружини о. Василя — Марії
  4. від Анни Лях із Закарпаття