Тадеуш Костюшко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко
Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko

біл. А́нджэй Тадэ́вуш Банавенту́ра Касцюшка

Tadeusz Kościuszko.PNG
Народився 4 лютого 1746(1746-02-04)
POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg Меречовщина, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське
Помер 15 жовтня 1817(1817-10-15) (71 рік)
Swiss flag Bachmann 1815.png Золотурн, Швейцарія
Приналежність POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg Велике Князівство Литовське

Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
US flag 13 stars – Betsy Ross.svg США

Вид ЗС Континентальна армія
Військо Речі Посполитої
Рід військ піхота
Роки служби 17651794
Звання полковник (1776-1783)
бригадний генерал (1783-1784)
генерал-майор (1789-1792)
командир (1792)
Війни/битви Війна за незалежність США
  • Облога форту Тікондерога
  • Битва при Саратозі

Російсько-польська війна 1792

Польське повстання 1794 року

Нагороди
Орден Святого Станіслава V ступеня Орден військової доблесті II ступеня
Орден Білого Орла
Інше перепохований у м. Кракові
Підпис Autograph-TadeuszKosciuszko.png
Тадеуш Костюшко

Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко (пол. Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko, біл. Андрэй Тадэвуш Банавентура Касьцюшка, лит. Tadas Kosciuška; * 4 лютого 1746, Меречовщина, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита — 15 жовтня 1817, Золотурн, Швейцарія) — білоруський[1], польський і американський військовий і політичний діяч, учасник Війни за незалежність США, генерал армії США, організатор антиросійського повстання у Польщі 1794 року, національний герой Польщі і США.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Тадеуш Костюшко народився 4 лютого 1746 року у селищі Меречовщина (пол. Mereczowszczyzna) у Великім Князівстві Литовськім, у складі Речі Посполитої (зараз — місто Косово, Білорусь). Він був четвертою дитиною у родині шляхтичів Людвіка Тадеуша і Текли Костюшків. Батько Тадеуша мав білоруські коріння, а мати українські[2]. Рід Костюшків веде початок від придворного писаря короля Сигізмунда I, на ім'я Константи (польськ. Konstanty), якого зменшувально звали Костюшко. Константи за свої заслуги був зроблений шляхтичем і у 1509 році отримав у власність маєток Сіхновичі, який став родовим гніздом Костюшків. Однак, коли народився Тадеуш, род Костюшків був вже доволі збіднілим і селище з невеликою садибою було їх єдиною власністю. Його родичем був поет Адольф Янушкевич. «Вважається, що родинним селом Костюшків є Сехновичі (зараз Великі й Малі Сехновичі Жабинського району у Брестській області). Зустрічається, правда, думка, ніби ним є село Сигневичі у Березівському районі в тій самій області. Та, хоч би як там було, ці села розташовані близько й належать до одного регіону. Відповідно до свідчень єзуїтського автора К.Нясецького (1682–1744), який користувався при складанні свого „Гербовника“ деякими втраченими для нас документами, у 1458 р. дрібний шляхтич Федір отримав від великого князя литовського Казиміра IV Ягелончика маєток Сехновичі з двома прилеглими до нього поселеннями. Син Федора Кость (Костюшко) служив секретарем у канцелярії великого литовського князя Олександра I і в перші роки панування Сигізмунда I Старого (орієнтовно з 1492 по 1509 рр.). Останній у 1509 р. підтвердив права Костюшка Федоровича на Сехновичі й дозволив користуватися шляхетським гербом. З того часу представників цього роду іменували Костюшками-Сехновицькими. Володіли вони землями неподалік Бреста й Кобрина. Переважно одружувалися з місцевими шляхтянками. Словом, належали до корінних мешканців цього регіону. За віровизнанням Костюшки були православними. У своїх родових маєтках вони будували православні храми. Коли на Берестейщині православні прийняли унію, Костюшки, певно, теж стали уніатами. А згодом покатоличилися. Хоча, судячи з усього, на їхніх землях не було костьолів, а стояли греко-католицькі храми. Принаймні це стосується Сехновичів» [1].

У 1755 році Тадеуш та його старший брат Юзеф почали освіту у школі Піарів в Любешові, у 1760 році вони мусили повернутися додому через родинні проблеми. Було вирішено що Юзеф успадкує сімейний маєток, а Тадеуш вирішив розпочати військову кар'єру.

У 1764 році король Станіслав Авґуст Понятовський створив навчальний заклад під назвою Szkoła Rycerska, академію що мала метою підготовку високоосвічених офіцерських кадрів та державних чиновників. 18 грудня 1765 року, Тадеуш Костюшко поступив до щойно створеної академії і став членом її Кадетського Корпусу. Окрім предметів що були пов'язані із військовою справою, він також вивчав там історію Польщі, всесвітню історію, філософію, латину, польську, німецьку та французьку мови, а також право, економіку, географію, арифметику, геометрію та інженерну справу. По закінченню студій він був підвищений до звання капітана.

Костюшко у Франції[ред.ред. код]

У 1769 році Костюшко та його приятель з академії Юзеф Орловський отримали королівську стипендію і 6 жовтня виїхали до Парижа. Костюшко недовго навчався в Академії Образотворчих Мистецтв, але незабаром зрозумів що кар'єра маляра не є його покликанням. Однак, через те що він був іноземцем, він не міг поступити в жодну з паризьких військових академій і йому бракувало матеріальних коштів для інженерної освіти. Через це Костюшко 5 років займався самоосвітою і ходив на приватні лекції викладачів військових шкіл. П'ятирічне перебування у Франції, яка була напередодні революції, мало великий вплив на його політичні та соціальні переконання.

Повернення до Польщі[ред.ред. код]

Після першого поділу Речі Посполитої, Росія, Прусія та Австрія приєднали великі частини польско-литовської території і забезпечили свій вплив на внутрішню політику Польщі та Литви. Польську армію примусили скоротити чисельність до 10 000 чоловік, тому коли Костюшко повернувся до країни у 1774 році, для нього не знайшлося місця у збройних силах. Про одруження не могло бути й мови, оскільки родинним маєтком володів його брат, а іншої власності Костюшко не мав. Восени 1775 року Костюшко вирішив еміґрувати.

Дрезден і Париж[ред.ред. код]

Наприкінці осені 1775 року Костюшко прибуває до Дрездена з наміром поступити на службу до саксонського двору або до армії курфюрста. Однак йому було відмовлено і він продовжує свою подорож до Парижа. Там він дізнається про Американську Війну за Незалежність. Перші успіхи американців мали широкий розголос у Франції і мали широку підтримку французького народу і уряду.

Костюшко в Америці[ред.ред. код]

У Франції Костюшко був рекрутований Бенджаміном Франкліном і в серпні 1776 року, приблизно через місяць після оголошення Декларації про Незалежність, він прибуває до Америки. Завдяки рекомендації князя Адама Казиміра Чарториського, та генерала Чарльза Лі, Костюшко було призначено головою інженерного корпусу Континентальної армії.

Першим завданням Костюшка в Америці було укріплення Філадельфії. 24 вересня 1776 року, Костюшко отримав наказ укріпити береги ріки Делавер, на випадок можливої спроби перетину з боку британців. Навесні 1777 він був переведений до Північної Армії, під командуванням генерала Гораціо Ґейтса. Як головний інженер армії, Костюшко був відповідальний за будівництво кількох фортів та укріплення військових таборів вздовж канадського кордону. Його праця була значним внеском до успіхів американської армії, зокрема до перемоги у битві під Саратоґою у 1777 році, що принесло йому велику популярність.

По завданню Конгресу Костюшко збудував декілька фортець для захисту від можливого нападу військ Британії. В тому числі за його проектом та участю була збудована важлива фортеця Вест-Пойнт, котра з часом перетворилася на головну військову академію Армії США.

Костюшко повязувала особиста дружба з видатним американським просвітителем та державним діячем, майбутнім президентом США Томасом Джефферсоном. Зберігся портрет Джефферсона з лавровим вінком на чолі, намальованний Костюшком[3][4].

Після семи років служби, 13 жовтня 1783 року, Конгрес США підвищив Костюшка до звання генерал-бригадира. Він також отримав американське громадянство, 2,5 квадратних кілометри землі в Америці і велику суму грошей. Він скористався грошима щоб допомогти деяким неграм у рабстві здобути свободу. Крім цього, він був одним з лише трьох іноземців прийнятих у престижне Товариство Цинцинатті, а також став членом Американського Філософського Товариства.

Друге Повернення до Польщі[ред.ред. код]

В липні 1784 року Костюшко вирушив назад до Польщі, куди він прибув в 12 серпня 1784 р. Він знову оселився в родинному маєтку Сіхновичі, адміністративними справами якого займався його зять. Попри те що маєток приносив маленький, хоч і стабільний прибуток, Костюшко вирішив обмежити панщину своїх кріпаків до двох днів на тиждень, а жінок повністю звільнив від панщини. Місцева шляхта вбачала в цьому ознаку небезпечного лібералізму.

Костюшко живо цікавився подіями в країні. Щонайбільшої ролі в політичнім житті Польщі відігравала неформальна але міцна група суспільних діячів, які бачили необхідність запровадження реформ. Радикальною стала також позиція частини патріотично налаштованої шляхти. Видатні політичні письменники, такі як Станіслав Сташич і Гуґо Коллонтай виступали за зміцнення центральної влади, за визнання більшої кількості прав для міщанства та холопів. Сейм 1788–1792 років скликання, який також називали Великим або Чотирьохлітнім, підняв питання відтворення Речі Посполитої. Одна з перших постанов цього сейму була про збільшення чисельності польського війська до 100 тисяч осіб. Для Костюшко з'явився новий шанс кар'єри у війську Речі Посполитої. 12 жовтня 1789 року він отримав підписане королем призначення на посаду генерал-майора армії. Отримання цієї посади також позбавляло Костюшка фінансових труднощів, які він терпів вже кілька років, тепер йому призначалася висока зарплатня 12 тисяч злотих на рік.

Внутрішня ситуація в Польщі і реформи Травневої Конституції Польщі — третьої конституції сучасної ери після української конституції Пилипа Орлика і Американської Конституції, вбачалися оточуючими країнами як загроза їх впливу на польську політику. 14 травня 1792 року група консервативних магнатів створила Торговицьку Конфедерацію, яка просила імператриці Катерини II допомоги у звергненні конституції. 18 травня 1792 року російська армія чисельністю 100 тисяч чоловік перетнула кордон Речі Посполитої, розпочавши таким чином російсько-польську війну 1792 року.

Російсько-польська війна 1792[ред.ред. код]

У ситуації підготовки Торговицької конфедерації на початку травня 1792 призначений командиром однієї з трьох дивізій, що складали польську армію під командуванням князя Юзефа Понятовського (налічувала близько 17 тисяч солдатів). Після виступу Тарговицької конфедерації і інтервенції, на прохання конфедератів, російських військ в травні (1792) Костюшко відзначився в кількох боях.

Після перемоги Торговицької конфедерації Костюшко емігрує до Саксонії, потім в кінці 1792 р. їде до Парижа, де від імені польських патріотів веде з французьким революційним урядом безуспішні переговори про сумісні дії проти Австрії і Пруссії.

Національно-визвольне повстання[ред.ред. код]

Франциск Смуглевич. Присяга Тадеуша Костюшко на краківському ринку. 1797 (Національний музей, Познань)

Після повернення з Франції до Саксонії, а потім у Галичину Костюшко активно включається в підготовку загальнонаціонального повстання, «диктатором» якого його було вирішено призначити. Фактично повстання почалося 12 березня 1794, коли генерал Антоній Мадалиньський відмовився скорочувати I Велькопольськую бригаду національної кавалерії і рушив на чолі її з Остроленки на Краків. При звістці про це Костюшко негайно з'явився до Кракова і там проголосив Акт повстання, присягнув сам, привів до присяги жителів і гарнізон. Актом повстання, підписаним всіма краківцями, Костюшко був проголошений «Начальником повстання», і йому була надана вся повнота цивільної і військової влади в країні. Цей день — 24 березня — звичайно і вважається днем початку повстання. 24 березня Тадеуш звернувся до населення, випустивши чотири патріотичні відозви: «До війська», «До громадян», «До священиків», «До жінок».

Під командуванням Костюшко повстанці здобули перемогу над царськими військами під Рацлавицями (4 квітня). Повстання міщан звільнило Варшаву (17-18 квітня) і Вільно (22-23 квітня). Облога Варшави, що послідувала потім, спільною російсько-прусською армією закінчилася невдачею значною мірою завдяки умілому керівництву обороною з боку Костюшка. 7 травня Костюшко видав Поланецький універсал, в якому селянам обіцялося особисте звільнення і зменшення повинностей. 10 жовтня в бою під Мацеєвицями з російськими військами під командуванням Ферзена Костюшко був важко поранений, узятий в полон корнетом Лисенко і запроторений в Петропавлівську фортецю.

Еміграція[ред.ред. код]

У листопаді 1796, одразу по смерті Катерини II, був звільнений Павлом I, якому приніс вірнопіддану присягу, ймовірно за наполяганням придворних, що запевняли, що інакше імператор не звільнить 12 тис. польських полонених. Виїхав в США, але в 1797 повернувся до Європи і з 1798 влаштувався під Парижем. Ставлячись до Наполеона як до тирана, категорично відмовлявся від будь-якої співпраці з ним, хоча в 1806 р. йому пропонувалося підняти повстання в Польщі і очолити Велике герцогство Варшавське, проте Костюшко, не отримавши від Наполеона гарантій відновлення Польщі в колишніх межах, категорично відмовився від пропозиції, вважаючи негідним себе бути знаряддям в руках французького імператора. У 1815 році відмовився від запрошення Олександра I очолити адміністрацію Царства Польського, також після того, як дізнався, що Польща не буде відновлена у межах 1772 року.

Захворів 1 жовтня, 10 жовтня написав заповіт, помер 15 жовтня 1817 року в швейцарському місті Золотурн. Біля ліжка вмираючого не було жодного поляка. Церемонія похоронів відбулась 19 жовтня в поєзутському костелі. Його забальзамоване тіло було перевезене для поховання до Вавельської катедри м.Кракова, де поховано 23 червня 1819 р. у крипті Св.Леонарда. Нутрощі були поховані на цвинтарі в Цухвиллі під Солурою, серце у 1927 р. повернулось на Батьківщину (Музей народовий, Варшава).[5]

Пам'ять про Костюшка[ред.ред. код]

  • В 1840 році дослідник Paweł Edmund Strzelecki назвав відкриту ним в Австралії гору ім'ям Костюшко. Гора Костюшко — є найвищею горою Австралійського континенту, її висота становить 2228 метрів. В теперешні часи ця гора є центром Національного парку ім.  Костюшко (Kosciuszko National Park).
  • У Львові, Рівному Санкт-Петербурзі та Нью-Йорку є вулиці Тадеуша Костюшка.
  • В Нью-Йорку його іменем названо міст, школу і станцію метро.
  • Гімназія піярів де навчався Тадеуш Костюшко.
  • У Кракові в пам'ять про Тадеуша Костюшка збудовано курган.
  • У Любешові на приміщенні колишньої гімназії є меморіальна дошка.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Черняк М. «Себе перевірити…» / Газета Нове життя.— № 70, 71, 73, 74 1987 р.
  • Herbst S. Kościuszko Andrzej Tadeusz Bonawentura (1746–1817) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1969.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХIV/3, zeszyt 62.— s. 161–320 (пол.) S. 430–440.

Посилання[ред.ред. код]